X. Бехруз. Порівняльне правознавство

X. Бехруз. Порівняльне правознавство

189

На початку XVIII ст. політика ізоляції послабилася, оскільки стало очевидним, що її продовження є серйозною перешкодою на шляху розвитку японського суспільства. Проривом на цьому шляху стало укладення договорів із провідними державами світу, такими як США, Англія, Росія та ін. Ці нерівноправні договори принижували національну гідність японців, проте вони були на той час єдиним способом прориву на міжнародну арену.

Глибокі зміни в японському суспільстві, що торкнулася всіх сфер життя пов'язані з епохою Мейдзі, яка почалася в 1868 р. Це виявилося, перш за все, у зміні соціальної структури суспіль­ства шляхом ліквідації формальних відмінностей між станами.

Всебічних реформ зазнала і правова сфера. Починається фор­мування сучасної правової системи Японії.

Становлення нової правової системи пов'язане з прийняттям в 1889 р. першої Конституції Японії, складеної за зразком Германської (Прусської) конституції. Вона проголосила і закрі­пила конституційну монархію як найбільш прийнятну для Японії форму правління. Право тлумачити конституції належало Таємній раді, що призначалася імператором із числа вищих чиновників, які відігравали в цей період найважливішу роль у державній політиці Японії.

Одночасно починається процес кодифікації, що, з одного боку, ослабляє вплив китайського права на японське, а з іншого — воно починає орієнтуватися на романо-германське право.

Французьким юристом Буассонадом було розроблено проекти кримінального кодексу і кримінально-процесуального кодексу, які були ускладені в 1882 р. за французькою моделлю. Через декілька років Буассонаду було доручено складання проекту Цивільного кодексу, а німецькому вченому Реслеру було доручено складання проекту торгового кодексу. Обидва ці проекти були підготовлені до 1891 p., проте консервативні сили Японії, які мали великий вплив у Парламенті, посилаючись на порушення національних традицій в проектах, їх відкинули. Проект Цивільного кодексу був звинувачений в тотальній орієнтації на французьке право, хоча Р. Буассонад при розробленні положень кодексу, що регулює сімейні і спадкові правові відносини, максимально враховував національні особливості Японії. Парламентом було ухвалено рішення доручити розроблення проекту цивільного кодексу японським юристам.

Ними було підготовлено новий проект, орієнтований на німецьку модель регулювання цивільного права. Одночасно новий проект ураховував основні положення, що містяться в проекті Р. Буассонада. Цей проект був затверджений в 1898 р. Відхилений проект торгового кодексу, який був укладений за зразком французького законодавства, був переорієнтований на німецький зразок і в 1899 р. прийнятий як торговий кодекс Японії.

Важко пояснити, чому відбулася німецька переорієнтація зако­нодавчого регулювання. На думку К- Цвайгерта і X. Кьотца, ба­гато хто почав уважати, що, поза сумнівом, велику роль у цьому процесі відіграв той факт, що Германське цивільне уложення у той час вважалося найбільш досконалим витвором мистецтва ко­дифікації континентальної Європи¹.

М. Ейїті, згадуючи цей період, писав: «Після прийняття Цивіль­ного кодексу вплив німецького права почав зростати. Хоча я до того часу вже вивчав французьке право, мене переконали, що я повинен вивчати право германське»².

Процес кодифікації продовжився в 1907 р. прийняттям нового Кримінального кодексу, а в 1922 р. — Кримінально-проце­суального кодексу. У 1926 р. японський Цивільно-процесуальний кодекс, прийнятий в 1890 p., був виданий в новій редакції, і ґрунтувався на австрійській моделі.

Черговий етап розвитку сучасної правової системи Японії пов'язаний із закінченням Другої світової війни. У 1946 р. було прийнято нову Конституцію Японії, яка набула чинності в 1947 р. З того часу зміни до неї не вносилися.

На відміну від першої Конституції, нова Конституція Японії проголосила принцип народного суверенітету. Парламент є най­вищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом держави. На Кабінет Міністрів покладено здійснення виконавчої влади. У Конституції закріплено принцип здійснення правосуддя тільки судом. Конституція проголосила, що вся повнота судової влади належить Верховному суду. Також Верховний суд здійснює функцію конституційного контролю.

¹ Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере част­ ного права: В 2 т. — Т. 1: Основы. — М.: Междунар. отн., 1998. — С. 440.

² Эйити М. Ниппон-по хогаку / Юридическое образование в Японии. — Токио, 1950. — С. 40.

190

X. Бєхруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бєхруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

191

Особливе значення має ст. 9 Конституції, яка проголошує, що японський народ на завжди відмовляється від війни як суверен­ного права нації, а також від загрози або застосування збройної сили як засобу вирішення міжнародних спорів¹.

Розділ третій Конституції присвячено правам і свободам гро­мадян. Особливе значення має закріплення соціально-економічних прав: права на працю, на підтримку мінімального рівня здорового і культурного життя, на освіту. Певною гарантією в реалізації цих прав є конституційні положення про те, що держава повинна до­кладати зусилля для підйому і подальшого розвитку суспільного добробуту, соціального забезпечення і охорони здоров'я, вста­новлення безоплатної обов'язкової початкової освіти, права на створення організацій трудящих і на колективні дії.

Зміни в правовій системі Японії в цей період пов'язуються з посиленням політичного впливу США і з проникненням у на­ціональну правову систему Японії елементів правової системи США. Правова система Японії, що раніше складалася під впливом європейського континентального права, раптово почала зазнавати вплив американського права². Ці обставини визначили характер май­бутніх змін у всьому японському законодавстві. «Американізація» японського права виявляється в реформах у галузі цивільного і кримінального процесу, у більшості законів, що регулюють еко­номічну і фінансову сферу. Це яскраво виявляється і в посиленні ролі судової влади.

Після ухвалення конституції за два наступних роки (1947— 1948 pp.) було прийнято безліч законів, направлених на те, щоб привести у відповідність до неї старе законодавство, зо­крема закон про суд, закон про прокуратуру, закон про місцеве самоврядування, закон про поліцію, основний закон про освіту, закон про часткову зміну Цивільного кодексу, закон про част­кову зміну Кримінального кодексу, Кримінально-процесуальний кодекс та ін.

¹ Див: Конституция Японии // Конституции зарубежных государств: Великоб­ ритания, Франция, Германия, Италия, Европейский Союз, США, Япония, Индия: Учеб. пособие / Сост., пер., авт. ввод, и вступ, ст. В.В. Маклаков. — М.: Волтерс Клувер, 2006. — С. 395-422.

² Див: Сакаэ В., Тору А. Гражданское право Японии. — М., 1983.

Необхідно відзначити, що ініціатором ухвалення цих законів виступив Кабінет Міністрів Японії під прямим впливом штабу окупаційних військ.

2. Специфіка японського права

Витоки японського права багато в чому схожі з китайським правом, разом із тим воно має свою специфіку. Риси, властиві японській цивілізації, такі як колективне мислення, кланова вір­ність, самопожертвування заради загального блага, визначають специфіку японського права. Незважаючи на вестернізацію, японське право не втратило своєї самобутності. Традиційний спосіб життя японців зумовив їх негативне ставлення до індивіду­алістичних проявів, властивих західному суспільству. Традиційна японська свідомість, на думку Л. І. Глухарьової, переконана, що суб'єктивні права знеособлюють людські взаємини, ставлять усіх людей в становище рівності, а це суперечить ієрархічному по­рядку світу і природі речей¹.

Японську правову систему завдяки такому складному і змі­шаному характеру називають ще індивідуалізованою правовою системою.

Сучасна правова система Японії має змішаний характер, оскільки вона базується, з одного боку, на етичних, релігійних і правових нормах, що склалися на основі звичаїв і традицій японського суспільства і старокитайських релігійно-філософських концепцій, а з іншого — на запозичених правових положеннях в інших правових систем.

Сучасна структура права і законодавства Японії, у своїй ос­нові, запозичена н романо-германського права. Зовнішня вестернілнція законодавства, почалася, як уже наголошувалося, в другій половині XIX ст. і сприяла отриманню японським правом такої важливої ознаки, як системність, що виявляється в послідовному, чіткому, логічному викладенні нормативно-правового матеріалу в рамках правових інститутів, об'єднаних у галузі права.

¹ Див: Глухарева Л.И. Права человека в современном мире (социально-фило­софские основы и государственно-правовое регулирование). — М.: Юристъ, 2003.

192