МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Одеська національна юридична академія

X. БЕХРУЗ

ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

ПІДРУЧНИК

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

УДК 340.15(53) ББК 67.3(5) Б554

ISBN 978-966-438-160-1

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів вищих навчальних закладів

(Лист № 1.4/18-Г-1300 від 06.06.2008 р.)

Рецензенти:

ОБОРОТОВ Юрій Миколайович, доктор юридичних наук, про­фесор, завідувач кафедри теорії держави і права Одеської національ­ної юридичної академії;

РАБІНОВИЧ Петро Мойсейович, доктор юридичних наук, про­фесор, академік Академії правових наук України України, професор кафедри теорії та філософії права Львівського національного універ-ситета імені І. Франка;

СКАКУН Ольга Федорівна, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, професор кафедри теорії та історії права Харківського національного університету внутрішніх справ.

У підручнику висвітлюються теоретичні основи порівняльного пра­вознавства як науки та навчальної дисципліни: поняття порівняльного правознавства, його об'єкт та предмет, функції та структура, понятійний апарат, а також місце порівняльного правознавства в системі гумані­тарних та юридичних наук. Особлива увага приділяється розробці мето­дології порівняльно-правових досліджень, її компонентам (концептуальним підходам, методологічним принципам, методам та методиці).

При освітленні основних правових сімей в межах класифікації пра­вових систем обран цивілізаційно-хронологічний підхід. Виділено такі правові сім'ї: сім'я традиційного права (африканське звичаєве право), сім'я традиційно-етичного права (право далекого сходу), сім'я релігійного права (романо-германське право), сім'я прецедентного права (англійське загальне право та американське загальне право) та сім'я змішаного права (латиноамериканське право та скандинавське право). Окремо роз­глядаються пострадянські правові системи.

Рекомендовано студевд»м, аоім^ййтам, -викладачам, а також всім, хто цікавиться порівняльним правознавством.

© Бехруз X., 2009

© ПП «Фенікс», оформлення, 2009

ПЕРЕДМОВА

Глобалізаційні процеси, які визначають останнім часом тен­денції і напрями розвитку суспільства в політичній, економічній, культурній, екологічній, демографічній, і, звичайно ж, у правовій сферах, зумовлюють необхідність діалогу правових систем. Це, у свою чергу, спричиняє взаємодії правових систем, що, зрештою, призводить до їх зближення. Правові запозичення обмежуються необхідністю збереження самобутності, унікальності й індивіду­альності правових систем, без чого правова панорама карти світу була б неповною.

Для досягнення цих глобальних цілей необхідно проникнути в суть і зміст правових систем з тим, щоб виявити спільне, відмінне і особливе в цих унікальних правових явищах, на що спрямовані порівняльно-правові дослідження.

Порівняльне правознавство в даному контексті є могутнім інструментом у вирішенні не тільки суто правових проблем, але й загальноцивілізаційних проблем.

Формування, становлення і розвиток порівняльного право­знавства зумовлене самою логікою суспільного розвитку. Його місце в системі гуманітарних і правових наук визначається не тільки необхідністю проведення порівняльно-правових досліджень із метою теоретичного осмислення різних правових явищ, але й необхідністю виконання конкретних практичних завдань, що стоять не тільки перед конкретними національними правовими системами, але і завдань загальнолюдського масштабу.

Необхідність, корисність проведення порівняльно-правових досліджень у рамках порівняльного правознавства сприяє роз­витку правової науки в цілому.

X. Бехруз. Порівняльне правознавство

X. Бехруз. Порівняльне правознавство

Дослідження феномена правової системи неможливе і непро­дуктивне без її розгляду в тісному зв'язку із загальноцивілізацій-ними явищами, такими, як традиції, звичаї, релігія, етика, куль­тура, філософія, ідеологія та ін. Цими обставинами пояснюються певні зміни в структурі навчальної дисципліни «порівняльне право­знавство», викладені в даному підручнику. Традиційно в компара­тивістській науковій і навчальній літературі матеріал викладався і викладається виходячи з розділення правових сімей (систем) на основні і другорядні, що пояснюється поширеністю і значу­щістю деяких із них останнім часом (романо-германське право і загальне право), і відповідно, приділялося і приділяється основна увага висвітленню даних правових сімей. У підручнику обрано інший порядок викладення навчального матеріалу, побудованого на цивілізаційно-хронологічній основі, що відображає логіку роз­витку правових систем не тільки в статичному, але й динамічному аспектах.

Крім того, це забезпечує об'єктивний розгляд не тільки пра­вових систем у цілому, але й таких їх складових, як правові традиції, правові культури, правовий менталітет, а також різний підхід до праворозуміння, що разом є визначальним у функціону­ванні правових систем. Співіснування різних не тільки за формою, але й за змістом правових систем, робить свій внесок до форму­вання загальної правової панорами світу, завдяки чому вона стає багатоликою, різнокольоровою, багатоваріантною.

У даній роботі автор також виходить із необхідності, по мірі можливості, пропорційного викладення матеріалу, висвітлюючи різні правові системи, не поділяючи їх на основні і другорядні, що дозволяє представити більш повну правову панораму не тільки сучасного світу, але й ту, що існувала впродовж розвитку суспільства.

Втім, запропонована автором концепція викладення навчального матеріалу не виключає іншого порядку його викладення відповідно до різних навчальних програм.

Частина І

ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО: ПРЕДМЕТ І ГЕНЕЗИС

Розділ 1. Порівняльне правознавство як наука і навчальна дисципліна

1. Поняття порівняльного правознавства

На сучасному етапі розвитку юридичної науки необхідність осмислення місця і ролі порівняльного правознавства в системі юридичних наук незаперечна. Для успішної реалізації цього зав­дання важливе значення має розроблення загальнотеоретичних основ порівняльного правознавства, а саме, визначення його ста­тусу, об'єкта, предмета, методології і структури цієї наукової і навчальної дисципліни.

Поняття «порівняльне правознавство» має міждисциплінарний комплексний характер, оскільки воно включає все різноманіття права в його геоправовому аспекті.

У сучасній юридичній літературі для позначення поняття «порів­няльне правознавство» використовуються різні терміни: «порів­няльне право», «компаративістика», «юридична компаративіс­тика», «порівняльна юриспруденція» та ін. У Франції і Німеччині дослідники віддають перевагу терміну «порівняння права» або «порівняльне право», у країнах Латинської Америки і ряду інших держав — «порівняльне законодавство», у Росії, Україні і в інших пострадянських державах — «порівняльне правознавство», в США — «порівняльна юриспруденція», «порівняльне правознавство», «порівняльне право».

М.М. Марченко відзначає, що терміни «порівняльне право» і «порівняльне правознавство» можна використовувати як рівно­значні, оскільки головне полягає не в самій назві, а в опосе­редковуваному нею змісті, який вкладається в той чи інший