2. Меркантилізм як основа економічної політики періоду первісного нагромадження капіталу

Першим проявом ідей буржуазної політекономії став меркантилізм.

Меркантилізм - це направлення економічної думки, прибічники якого бачили у зовнішній торгівлі джерело багатства в результаті здійснення активного торгового балансу (перевищення експорту над імпортом товарів).

У Західній Європі меркантилізм зародився вже у ХV cт. Головною передумовою генезису меркантилізму було зародження капіталізму та розклад феодалізму.

Виникнення капіталістичного способу виробництва у країнах Західної Європи відносять до XVI ст. До цього періоду в окремих містах узбережжя Середземного моря можна було спостерігати лише деяке зародження капіталістичних відносин. Велике значення для формування капіталістичного способу виробництва мало первісне нагромадження капіталу.

Значно прискорило розвиток капіталістичного виробництва виникнення світового ринку. Він почав формуватися в результаті великих географічних відкриттів XV–XVI ст. Роздроблені виробники не були в змозі задовольняти попит, що зростав, на промислові товари. З’явились великі майстерні, які працювали під контролем власників (проста кооперація). Розвиток розподілу праці обумовив перетворення майстерень у мануфактури.

Далі слід відзначити, що в цей час зросло значення торгового капіталу. Світова торгівля призвела до зосередження величезних багатств окремих осіб, перш за все, купців і монопольних торговельних компаній.

Поряд з новими економічними відносинами з’явилась і нова теоретична школа – школа меркантилістів. Окрім зазначеного вище, вивченню і узагальненню явищ економічного життя сприяла ліквідація монополій церкви у сфері ідеології, зростання наукових знань.

Необхідно звернути увагу на ту обставину, що меркантилізм виник на основі узагальнення первісного нагромадження капіталу. Меркантилістські методи застосовувались державою для розвитку мануфактурної промисловості, для вирішення виникаючих проблем. Вчення захищало торговця, і тому Голландія в результаті розквіту та збагачення за рахунок розвитку судноплавства, зовнішньої торгівлі та колоніальної експансії, була проголошена ідеалом меркантилізму. Тобто меркантилізм не був випадковим явищем в історії економічної думки. Він був однозначно і теорією, і керівництвом до дії тогочасного суспільства.

Меркантилізм належить епосі, коли домінувала торгівля, і великі гроші приносила зовнішня торгівля.

Це зараз у XX ст. патріарх маркетингу Ф. Котлер стверджує, що прибутковість капіталовкладень у виробництво, вище, ніж в сферу обігу – торгівлю.

Але в свій час меркантилізм мав реальну базу, відзначався практицизмом і вирішував актуальні проблеми свого часу.

Предмет дослідження у меркантилістів

Тут доцільно порівняти це вчення з поглядами античного світу. Основним принципом давніх теорій був арістотелівський поділ господарства на економіку і хремастику . Основне значення з точки зору античних економістів належало саме хремастиці (поняття "хремастика" – це мистецтво наживати достаток або діяльність, спрямована на нагромадження капіталу).

У центрі уваги меркантилістів постає саме “породження грошей грошима”. Тобто: сферою дослідження економічних явищ у меркантилістів виступає сфера обігу.

Методологічні дослідження передбачали відбір економічних фактів та їх опис.

Мета дослідження у меркантилістів – обґрунтування державної економічної політики.

24