2.1. Новий Орлеан – «столиця» раннього джазу.

Процес появи джазу у Новому Орлеані і прилеглих до нього районів описаний з різним ступенем подробиць в роботах з історії джазу. Можна відзначити лише, що з приводу конкретного місця його народження (тільки назване місто або значно більш широкий регіон) думки до цього часу неоднакові.

Новий Орлеан, безумовно, міг би стати центром, де з’явився джаз, і заслуговує більш докладного опису.

Розташований на півдні США, Новий Орлеан не в усьому відповідав уявленням про типове південно-американське місто. Його побут і звичаї у чомусь відрізнялись від тих, що царювали в Сент Луїсі, Мемфісі або Атланті.

Заснований у 1718 р. Жаном Батистом Ле Муаном на березі річки Міссісіпі, Новий Орлеан став частиною французької імперії, що виникла на берегах Карибського моря. Її розквіт був цілком заснований на вирощуванні цукрової тростини, чим займалися раби з Африки. Католицьке місто з населенням, що розмовляє переважно французькою, а не англійською мовою, Новий Орлеан, у всьому, що стосується моральності, наслідував не Лондону, а Парижу. Французькі поселенці вважали саме собою зрозумілим, що життям треба вміти утішатися і що насолодити ніколи не може бути занадто. Їм подобалось танцювати і співати.

В результаті завдяки лібералізму верхівки Нового Орлеана й «розбещеності» його рядових громадян у місті створилась та атмосфера поблажливості, яка в будь-якому іншому північноамериканському місті вважалася б аморальною.

Новоорлеанський гітарист Денні Баркер пише: «Мої найяскравіші спогади дитинства пов’язані з музикою. Граючись на вулицях ми раптом відчули її звуки. Музика звучала конче виразно, але де саме, зрозуміти було важко. Ми кидалися у будь-яку сторону з криками: «Це там! Це там!». Часто, пробігаючи яку-небуть відстань, ми виявляли що грають у зовсім іншому місті. Але ми знали, що в будь-який момент вона може залунати зовсім поруч, тому що місто було сповнене звуками музики».

На півдні США, зокрема у Новому Орлеані, здавна були популярні різні види пленерної музики, особливо такої, що вже виконувалась згаданими вище духовими оркестрами. Ось що пише «Попс» Фостер: «Недільні дні на озері були святковими. Вздовж узбережжя та в Миленбурзі збиралися приблизно 30-40 оркестрів. Кожний клуб організовував пікнік, на якому грав його власний ансамбль, запрошений зі сторони. Деякі танцювали під музику, інші її слухали, треті каталися на човнах. У вечері у павільйоні влаштовувалися танці».

Таким чином, в середовищі духових оркестрів йшло поступове переростання «звичайних» за стилем форм данного роду музики – у ранні джазові зразки. Оркестри, що марширують у Новому Орлеані, існували практично ще за часів наполеонівських. У зв’язку з цим запроваджується і сам термін «марчинг-бенд». Архаїчний джаз називали також « марчинг-джазом» чи « стрит-бенд-джазом». Крім того, для негритянських духових оркестрів існує ще й позначення «брасс-бенд», в якому підкреслюється роль в них саме мідних духових інструментів. Слово «брасс» зустрічається і в назвах цілого ряду оркестрів, при чому не тільки архаїчного, але й класичного джазу.

Природно, що в водночас виникали і свого роду перехідні типи стилістики. На початку ще не усталеним був і оркестровий склад виконавських колективів, що виступали на вулицях і площах міста, і манера гри, в якій по різному у кожному окремому випадку поєднувались, наприклад, «негритянські» і «білі» елементи. Поступово відпрацьовується і джазовий репертуар, спочатку значною мірою пов’язаний з традиціями духових оркестрів (марші, польки, кадрилі та інша популярна музика).