Практичне заняття № 5 Іменник

1. Типи відмін іменників за детермінативами.

2. Зіставлення стародавніх і сучасних парадигм іменників І відміни.

3. Історія форм сучасної ІІ відміни в порівнянні з парадигмами основ на *ŏ, *jŏ, *ŭ, *ǐ та на приголосний.

4. Історія відмінювання іменників сучасної IІІ відміни.

5. Історія відмінювання іменників сучасної IV відміни.

Завдання для самостійної роботи:

1. Опрацюйте §§ 9-18 за підручником: Жовтобрюх М.А. та ін. Історична граматика української мови. — К., 1980.

2. Виконайте вправи №№ 93, 94, 95 (усно), № 104, 112 (3 рядки), 120, 130 (письмово) за посібником: Коломієць Л.І., Майборода А.В. Історична граматика: Збірник вправ. — К., 1988.

Вправа 93. Визначте давню основу іменників чоловічого роду.

Сынъ, столъ, конь, огнь, владыка, бєрєгъ, камы, кърмьчии, краи, тьсть, олєнь, дьнь, пълкъ, ножь, гвоздь, братъ, домъ, уноша, пьнь, сънъ, волъ, пиръ, пьсъ, садъ, судь", шьвьць, корєнь, плодъ, миръ, мєдвєдь, старhишина, вьрхъ, звhрь, вълкъ, отьць, локъть, гость, мужь, з"ть, мєчь, раи, борьць, борьць, жєнихъ, р"дъ, другъ, врачь, гусь, солодъ, гроздь, путь, хълмъ.

Вправа 94. З’ясуйте, до якої давньої основи належать іменники середнього роду.

Число, морє, им", осьл", око, сєло, лицє, слово, камєни~, дhло, лhто, ухо, дъно, зъло, дєрєво, вhчє, жєрєб", тhло, сьрдьцє, чюдо, путо, полє, вєсєли~, козьл", сhм", озеро, небо, дhт".

Вправа 95. Визначте давню основу і рід наведених іменників. Зіставте їх із відповідними українськими і російськими формами, поясніть, до якого роду і відміни вони належать зараз.

Тополь, тьсть, лось, гъртань, стєпь, гусь, пєчать, пhснь, путь, огнь, лєбєдь, звір, ножь, корь, боль, милость, з"ть, ногъть, насыпь, мозоль, пєчаль, полынь.

Вправа 104. Провідміняйте в давньоукраїнській і сучасній українській мовах іменники другъ, волъ. Поясніть утворення сучасних відмінкових закінчень в однині і в множині.

Вправа 112. З’ясуйте давню основу наведених нижче іменників; укажіть, до якої відміни вони належать у сучасній українській мові. Поясніть причину об’єднання іменників у чотири відміни в сучасній українській мові.

Око, дьнь, стру", сънъ, дhт", букы, полє, мысль, гоньць, рємєнь, мышь, мати, пътица, чюдо, мълва, пєчать, козьл", дъчи, вол", пhснь, слово,кКамы, свєкры, насип, овьсъ, волъ, оухо, гортань, владыка, боль.

Вправа 120. Згрупуйте іменники за давніми основами, визначте їх рід у давньоукраїнській мові; запишіть ці іменники у формі називного і родового відмінків множини. Поясніть шляхи творення називного і родового відмінків у сучасній українській мові, вкажіть їх рід.

Отець, путь, чюдо, сынъ, тополь, ухо, хоругы, дорога, учитєль, мати, полє, жєрєбя, камы, рука, краи, имя, осьля, страхъ, олєнь, стєпь, домъ, зєли~, праьвда, гортань, уноша, слово, зять, вождь, мълва, мъркы, волъ, коло, духъ, рогъ, ремєнь, воля, гость, отрокъ.

Вправа 130. З наведеного тексту випишіть іменники, визначте давню основу, рід, число, відмінок, синтаксичну роль. До якої відміни належать аналізовані іменники в сучасній українській мові? Поясніть появу вторинних відмінкових закінчень.

Року 1685 мhсяца іюля 15 дня.

Передо мною Леонътием Свhчкою, асаулом войска Их Царского Пресвhтлого Величества Запорожского Лубенским, Уласом Семашком, сотником ператинским, Андреем Гладким, атаманом городовим, Семеном Ковелским, войтом, Гавриилом Кирилловичем, бупмистром, становши публице Христя Петрувна Мещчиха Джеджериха, обывателка ператинская, скаржилася на свекруху свою, прозвиском по мужу Холодную, таким способом: Пане вряде пhратинский. Муж мой Джеджера з братом своим Хвеском мhли кгрунта позосталие отцевские, межи собою нероздhльние, которими кгрунтами, то есть лhсом и садом, матка их, а моя свекруха, Холодная до сего часу, як кгосподиня добр своих, як за живота Хвеська, и Миська, мужа моего, синув своих, так и по смерти их у посессиh своей мhючи держала и пожитковала, а тепер умислила тот кгрунт, нчого не дhти, а внучата свое, не видhливши, цhлком продати; мы теди вряд, поглянувши в саму слушность, лhс тот и сад, в Куквинh стоячий, приказали на три части розделити: первую часть Христh Петрувнh Джеджерисh з дhтми еh так лhса, яко и саду, другую часть тогож лhса и саду при старуй Холоднуй заховуемы, до смерти ее, которие, подлуг судового приказу, тот лhс и сад при людех добрых на три части розделивши, пришедши, нам ознайомили, же на Христю Петрувну припала часть лhсу и саду од лhсу Токарувского, другая часть на дhти Хвескови Холодненкови од Ивана Оробеваго, а третья часть старуй Холодной особне за сагою, которая Халодная так соей частью до смерти своей мает владнути и пожитковати и тую ж часть, што на дhти Хвеськови насhянние припала, в своей смерти опеци маеть держати, а по смерти оной, самую толко часть лhсу и саду Василевh Руденковh, хятеви еh, приворочает, а тую часть, шо припала на Хвекови дhти, то вhчними часи при их заховуем, що для лhпшое вhри и певности той их вhчистый роздhл лдо книг мhских ператинских ратуша Михайловского росказалисмо записати. Писан в Пиратине року и дня звышменованного (Пир., ХVІІ ст.).