3.2. Становлення особистості в процесі соціалізації

Розвиток людини відбувається в певному середовищі. Вона розвивається в контексті своєї сім'ї, соціального і національного оточення. На особистість впливають однолітки, родичі й інші дорослі, з якими вона спілкується, а також релігійні організації і групи, до яких вона належить. На людину впливають засоби масової інформації, культурне середовище, в якому вона росте, події, що відбуваються в світі. Вона значною мірою є продуктом суспільства і навколишніх умов життя.

За своїм складом середовище надзвичайно різноманітне: це і природні умови (так зване географічне середовище), а головне – специфічні соціальні умови (місто чи село, сім'я, вулиця, різні громадські об'єднання, членом яких може бути особистість). Серед усіх згаданих чинників саме вплив соціальних умов на розвиток особистості є вирішальним.

Входження індивіда в соціальні стосунки, яке здійснюється шляхом засвоєння соціального досвіду і його відтворення у діяльності й спілкуванні називається соціалізацією. Завдяки соціалізації індивід стає членом суспільства: засвоює необхідні знання, уміння, погляди і життєві цінності, соціальні ролі, тобто набуває здатності спілкуватися і взаємодіяти з іншими людьми. Соціалізація триває протягом всього життя, допомагаючи людям знайти душев­ний комфорт і почувати себе повноправними членами суспільства чи певної культурної групи всередині суспільства.

Найінтенсивніше соціалізація здійснюється в дитинстві та юності, але розвиток особистості триває і в наступні роки. Існують деякі якісні відмінності між соціалізацією дітей і дорослих:

1. Соціалізація дорослих полягає головним чином у перебудові їх поведінки, в той час як у ході соціалізації дітей формуються базові ціннісні орієнтації.

2. Дорослі можуть критично ставитися до соціальних норм; діти здатні лише засвоювати їх. Дорослі не завжди погоджуються з батьками; дітям же не дозволяється ставити під сумнів дії батька і матері.

3. Дорослі, на відміну від дітей, як правило, розуміють відносність багатьох речей, усвідомлюють, що між «чорним» і «білим» існує безліч «відтінків сірого кольору». Дорослі шляхом спостережень і мислення можуть усвідомити, що деякі поняття, засвоєні в дитинстві, не відповідають дійсності, що батьки далекі від досконалості і не всесильні, що навколишньому світові немає діла до їхніх бажань і страхів (хоча в дитинстві вони вважали навпаки), нарешті, що не обов'язково підкорятися авторитетам.

4. Внаслідок соціалізації дорослі здебільшого оволодівають новими уміннями; соціалізація дітей формує головним чином мотивацію їх поведінки. Наприклад, у процесі соціалізації дорослі набувають певних професійних умінь, дітей же привчають дотримуватись моральних норм, бути уважними і чемними тощо.

Факторами соціалізації є цілеспрямовані, заздалегідь продумані виховні впливи на розвиток особистості, а також випадкові, стихійні впливи соціального оточення: ровесників, знайомих, родичів, засобів масової інформації тощо.

Американський психолог Урі Бронфенбренер виділяє в соціа­льному середовищі чотири вкладені одна в одну системи: мікросистему, мезосистему, екзосистему і макросистему.

Мікросистема включає в себе людей, з якими дитина вступає в низький контакт. Для більшості дітей первинною мікросистемою є сім'я, друзі і школа. Інші компоненти мікросистеми – це релігійні групи, дворові компанії, гуртки, спортивні секції, інші соціальні групи, до яких належить дитина. Коли вона входить у те чи інше соціальне оточення чи виходить з нього, мікросистема зазнає змін. Наприклад, учень може перейти в іншу школу, припинити відвідування спортивної секції, відмовитися від певного виду діяльності і зайнятися іншим.

Мезосистема містить взаємодію між мікросистемами. Наприклад, події, що відбуваються в школі, впливають на поведінку її в сім'ї, і навпаки. Для глибокого розуміння соціального розвитку дитини потрібно розглядати впливи, що виходять з різних джерел, з урахуванням їх взаємозв'язку: наприклад, як відносини в сім'ї пов'язані з шкільною адаптацією дитини; які характеристики сім'ї і як вони співвідносяться з впливом однолітків. Мікрома і мезосистема можуть підсилювати одна одну або діяти в протилежних напрямках. Якщо основні цінності мезосистеми не збігаються з цінностями мікросистеми, то виникають проблеми дитина може пережити стрес, намагаючись розібратись в різних системах цінностей.

Екзосистема складається з тих елементів соціального середовища в яких дитина не грає активної ролі, але які проте справляють на неї вплив. Наприклад, події, що відбуваються на роботі в батьків впливають на батьків, а ті у свою чергу впливають на розвиток дитини. Начальство батьків визначає рівень зарплати, графік роботи і відпочинку. Якщо компанія вирішить звільнити службовця вплине на всю його родину. На дитину впливають також громадські організації. Адміністрація школи складає розклад занять і наймає вчителів. Міська влада може відкрити або закрити молодіжний центр чи плавальний басейн.

Макросистема - ідеологія, установки, звичаї, традиції, закони і культура, в світі яких живе дитина. Вона визначає, наприклад, з якого віку людину можна вважати дорослою, встановлює еталони зовнішньої привабливості і рольової поведінки для чоловіків і жінок, впливає на здоров'я шляхом формування таких звичок, як паління тощо. Культури різних країн, а також расових, етнічних чи соціоекономічних груп відрізняються одна від одної. У Швеції, наприклад, закон забороняє батькам бити дітей, у той час як у деяких соціальних групах США це вважається припустимим. Виховні цінності родин, що проживають у міській та сільській місцевостях, можуть суттєво відрізнятися. Всі ці фактори впливають на розвиток дитини.