Тема 1. Суть,предмет і методи контролю

1.Поняття,суть,значення контролю

Поняття «контроль» в широкому розумінні – це процес, що забезпечує відповідність функціонування керованого об’єкта прийнятим управлінським рішенням і спрямований на успішне здійснення поставлених цілей.

Метою будь-якого контролю є: 1)об’єктивне вивчення фактичного стану у різних ланках суспільно і державного життя 2)виявлення факторів,що негативно впливають на процес виконання прийнятих рішень.

За допомогою контролю держава виконує функції управління через виявлення та ліквідацію негативних факторів коригування діяльності підприємств, установ і організацій. Суть контролю заклечається в цілеспрямованому впливі на об’єкти контролю, систематичний нагляд, спостереження для виявлення відхилень від поставлених завдань,законодавчо встановлених правил і вимог щодо їх виконання. Якщо контроль здійснюється в системі підприємництва в галузях народного господарства, то він відноситься до економічного контролю. Такий контроль передбачає систематичне спостереження за фінансовим станом підприємства, конкурентоспроможністю його продукції на внутрішньому і світовому ринку. Зміст економічного контролю: система економічних заходів, спрямованих на раціональне господарювання підприємств з різними формами власності в умовах ринкових відносин.

Економічний контроль поділяється на: 1.загальноекономічний 2.фінансово-господарський.

Загальноекономічний контроль функціонує у сфері макроекономіки як державний фінансовий контроль, який здійсню рахункова плата ВР. На рівні мікроекономіки функціонує фінансово-господарський контроль, який здійснюється державними контролюючими організаціями і незалежними аудиторами. Метою фінансово-господарського контролю є перевірка раціонально використання засобів і предметів праці, а також самої праці у підприємницькій діяльності. Предметом фінансово-господарського контролю є процес розширеного відтворення і дотримання його нормативно-правового регулювання. Сам предмет контролю конкретизується об’єктами, які деталізують кожну стадію розширеного відтворення. Так на стадії виробництва контролю підлягають такі об’єкти: план випуску продукції за номенклатурою і асортиментом, сертифікація продукції і її якість, використання основних засобів і нарахування амортизації, забезпечення підприємства ресурсами. При визначенні об’єкта контролю необхідно встановити його параметри, оскільки від цього залежить якість будь-якого контролю.

В процесі проведення фінансово-господарського контролю сформувався метод за допомогою якого досліджуються об’єкти. Цей метод базується на загальнонаукових і специфічних принципах і методах. До загальнонаукових відносять:аналіз і синтез,індукція і дедукція, функціонально-вартісний аналіз, моделювання,прогнозування. До специфічних прийомів відносять: інвентаризація, контрольні заміри, спостереження, технологічний контроль, експертиза, службове розслідування, економічний аналіз, статистичний аналіз і т.д.

2. Основні види та форми контролю. Органи які здійснюють контроль.

До організаційних видів контролю відносяться: 1)державний контроль 2) муніципальний 3) незалежний 4) контроль власника: внутрішньо-системний(внутрішньовідомчий) та внутрішньо-господарський.

До державних органів контролю відносять: 1) Рахункова палата України:

- здійснює постійний контроль за виконанням державного бюджету в межах та обсягах, визначених Конституцією України та Законом України "Про Рахункову Палату";

- перевіряє використання за призначенням органами виконавчої влади коштів загальнодержавних цільових фондів та коштів позабюджетних фондів;

- контролює утворення, обслуговування і погашення внутрішнього і зовнішнього державних боргів України;

- відповідність затверджених бюджетних асигнувань державного бюджету бюджетному розпису та виконанням бюджетного розпису;

- контролює ефективність управління коштами державного бюджету Державним казначейством України, а також використання коштів резервного фонду Кабінету Міністрів України, законність та своєчасність руху цих коштів у Національному банку України, уповноважених банках та кредитних установах;

- контролює інвестиційну діяльність органів виконавчої влади, виконання рішень Верховної Ради про надання Україною позик.

2) Державна податкова адміністрація України та її органи на місцях контролю додержання законодавства про податки, правильність обчислення і своєчасність внесення до бюджету податків інших платежів.

3) Державна контрольно-ревізійна служба здійснює контроль за:

- цільовим та ефективним використанням коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів;

- цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України;

- порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, кошторисів.

4) Державне казначейство України наділено наступними повноваженнями з контролю за дотриманням бюджетного законодавства:

- здійснює бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державного бюджету України;

- встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з цих питань та здійснює контроль за їх дотриманням;

- здійснює контроль за відповідністю платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням.

5) Фонд державного майна України є дер­жавним органом, який здійснює державну політику в сфе­рі приватизації державного майна, виступає орендодав­цем майнових комплексів, що є загальнодержавною влас­ністю 6) Міністерство економіки України контролює виконання планів економічного і соціального розвитку країни, затверджених Верховною Радою України, виявляє відхилення від доведених завдань і вживає заходи щодо попередження їх. 7) Міністерство фінансів України та його місцеві органи здійснюють контроль за своєчасним виконанням державного бюджету, затвердженого Верховною Радою України, надходженням коштів та їх видатками і цільовим витрачанням. 8) Міністерство праці та соціальної політики України контролює дотримання законодавства з питань праці та заробітної плати в галузях народного господарства, тарифних угод з оплати праці, розробляє і затверджує нормативні документи з питань регулювання зайнятості тощо.

9) Національний банк України контролює наявність грошей в обігу, використання кредитів за цільовим призначенням, додержання касової дисципліни, правил розрахунків у народному господарстві та інших операцій підприємцями, покладених на банки в умовах ринкових відносин, а також витрачання коштів з державного бюджету, здійснює емісію грошей та регулює грошо­ві відносини у державі.

10) Антимонопольний комітет запобігає моно­польному становищу на ринку підприємців, що обмежу­ють конкуренцію певного товару. В противному разі це призводить до порушення ринкових відносин у виробниц­тві і реалізації окремих видів товарів, до недоброякісної конкуренції у підприємницькій діяльності.

Спеціалізовані органи:

1) Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації вживає заходи щодо стандартизації, забезпечення єдності та достовірності вимірювань і сертифікації продукції, наглядає за впровадженням і дотриманням вимог стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) на продукцію (роботи, послуги).

2)Державний комітет у справах захисту прав споживачів здійснює державний контроль за додержан­ням підприємствами, організаціями та установами неза­лежно від форм власності й господарювання, а також громадянами Закону України про захист прав спожива­чів, інших нормативних актів з питань торгівлі та надан­ня послуг населенню; здійснює перевірку безпосередньо на підприємствах промисловості, сфери послуг, торгівлі та підприємствах громадського харчування, на базах, складах і в експедиціях незалежно від форм власності й господарювання.

3) Державна пожежна інспекція контролює дотримання анти пожежних правил підприємцями і населенням, вживає профілактичні заходи щодо запобігання пожежам, а в разі їх виникнення - здійснює гасіння.

4) Державна санітарна інспекція здійснює контроль за дотриманням санітарно-гігієнічного і проти епідеміологічного законодавства підприємствами і населенням, а також провадить профілактику виникнення епідемій та масових захворювань.

Муніципальний економічний контроль здійснюється відповідно до законодавства про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування. До компетенції місцевих рад відносять контроль за станом обліку і звітності на підприємствах та організаціях, що є комунальною власністю, за додержанням зобов’язань щодо платежів до бюджету місцевого рівня.

Незалежний аудиторський контроль здійснюється аудиторами і аудиторськими фірмами на господарських розрахункових засадах за договорами з державними і акціонерними підприємствами. За допомогою аудиту перевіряється стан обліку та формування фінансової звітності , своєчасність розрахунків з бюджетом, підтвердження правильності заповнених декларацій.

Економічний контроль власника поділяється на внутрішньо-системний та внутрішньогосподарський контроль.

Внутрішньо-системний здійснюється відомствами,міністерствами,державними комітетами,концернами,холдингами,асоціаціями. Відповідно до законодавства і нормативних актів, згідно з якими контроль здійснюється з ініціативи власника,тобто органу,якому підпорядковується підприємство на правах власності. Основним завданням такого контролю є використання договірних зобов’язань із виробничої і фінансово-господарської діяльності,використання матеріальних,трудових і фінансових ресурсів та правильності постановки обліку.

Внутрішньогосподарський контроль передбачає контрольні функції,завданнями яких є перевірка закономірності господарських операцій у структурних підрозділах з метою контролю матеріальних,трудових і фінансових ресурсів,якості продукції та своєчасності і правильності формування первинних документів. В системі контролю провідне місце займає бухгалтерська служба. На великих підприємствах є посадова особа контролера або економіста-ревізора, тобто до внутрішнього контролю підключаються і економісти.

Розрізняють певні види фінансового контролю, які класифікуються за такими ознаками:

1.За періодичністю здійснення: Попередній фінансовий контроль здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень з фінансових питань, перед виконанням господарських операцій для запобігання нераціональним витратам і безгосподарності, незаконним діям і різним втратам. Поточний контроль здійснюється в процесі виконання господарських операцій і його основними завданнями є виявлення відхилень у процесі виконання робіт з метою вжиття необхідних заходів щодо усунення негативних чинників і закріплення позитивного досвіду. Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль — контроль за фінансовими результатами діяльності, що здійснюється після завершення господарських операцій. Основним завданням такого контролю є перевірка правильності та законності проведених господарських операцій на підприємствах, виявлення порушень і зловживань, а також розроблення заходів, спрямованих на усунення виявлених недоліків і запобігання їм у майбутньому.

2. За інформаційним забезпеченням: Документальний контроль дає змогу визначити суть і достовірність господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, у яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, оперативному та статистичному обліку. Фактичний контроль полягає у визначенні дійсного реального стану об'єкта(гроші, основні засоби тощо) лічбою, зважуванням, вимірюванням, лабораторним аналізом та ін.

3. Щодо контролюючого об'єкта: Зовнішній контроль здійснюється визначеними Конституцією України та незалежними конституційними органами в межах наданих їм конституційних повноважень. Внутрішній контроль здійснюється в межах виконавчої гілки Державної влади.

4. Відносно власника: Внутрішньовідомчий контроль проводиться міністерствами, відомствами, органами державного управління стосовно діяльності підвідомчих їм підприємств і організацій у формі тематичних перевірок та ревізій. Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється власниками, апаратом управління підприємницьких структур відповідно до чинного законодавства стосовно діяльності цехів, бригад, дільниць, інших підрозділів підприємств. Основна відповідальність за внутрішньогосподарський контроль лежить на службі головного бухгалтера.

До форм контролю відноситься:

1. Ревізія – форма документального контролю стосовно фінансово-господарської діяльності підзвітних підприємств та організацій під час яких установлюється законність, достовірність, економічна обґрунтованість та доцільність проведення операцій,а також правомірність дій посадових осіб. Ревізія здійснюється на основі плану роботи ревізійного відділу з обов’язковим оформленням наказу на проведення ревізії, спеціально уповноваженою ревізійною групою. Всі виявлені недоліки і порушення оформлюються актом. Залежно від відомчої підпорядкованості ревізії бувають відомчі і позавідомчі. За організаційними ознаками ревізії бувають планові і позапланові.

2. Перевірка – форма контролю окремих питань, сторін, фінансово-господарської діяльності підприємств чи організацій. За обсягом вона значно менше ревізії, може здійснюватися як групою, так і одним контролером. За результатами надається довідка, при виявленні значних порушень пропонується або поглиблена перевірка або ревізія. Найчастіше перевірки здійснюють у формі тематичних, тобто за певним напрямком на одному чи декількох взаємопов’язаних об’єктах з ініціативи контролюючого органу.

3. Службове розслідування – форма контролю дотримання працівниками підприємства,організації службових обов’язків, а також-нормативно-правових актів, що регулюють виробничі відносини. Проводиться спеціальною комісією, може бути з ініціативи власника або ж з ініціативи контролюючої організації у випадку оскарження дій, виявлення нестач, значних перевитрат, крадіжок, проводиться як після перевірок і ревізій,так і до планових контрольних заходів. Результати розслідування оформлюються справами правоохоронних органів.

4. Слідство – це процесуальні дії у ході яких установлюється вина посадових осіб при здійснені тих чи інших порушень. Здійснюється обов’язково судово-слідчими правоохоронними органами і регулюється процесуальним законодавством.

5. Аудиторська перевірка – це особлива форма контролю, що здійснюється з ініціативи власника або згідно законодавчих вимог та оформляється довідкою або аудиторським висновком. Мета аудиту — підтвердити достовірність показників балансу й фінансової звітності, а також перевірити, чи ведеться бухгалтерський облік згідно з чинними в державі нормативно-правовими положеннями.