Глава 1

КРИМІНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

ТА СФЕРА ЙОГО ДІЇ

Стаття 1

Кримінальне процесуальне законодавство України

1. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

2. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповід­них положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

   1. Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ст. З КПК). Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про держав­ний кордон» територією України є суша, води, надра, повітряний простір, що обме­жені лінією та вертикальною поверхнею, яка проходить по цій лінії, і є державним кордоном України.

   2. Кримінальне процесуальне законодавство України - це сукупність правових норм, що регулюють порядок кримінального провадження і спрямовані на гаранту­вання виконання завдань кримінального судочинства. До джерел кримінального про­цесуального законодавства України належать:

      1. Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Конституція України встановлює концептуальні положення кримінально­го провадження, закріплює його засади, окреслює пріоритетні групи суспільних від­носин, що підлягають правовому захисту та охороні з боку держави;

      2. Кримінальний процесуальний кодекс України - систематизоване зведення кри­мінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження. У випадках, коли положення КПК не регулюють або неодно-

значно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади такого провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК (ч. 6 ст. 9 КПК);

3. інші закони України («Про судоустрій і статус судців», «Про прокуратуру», «Про судову експертизу», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» тощо). Згідно з ч. З ст. 9 КПК, закони, положення яких стосуються кримінального проваджен­ня, повинні відповідати КПК. При здійсненні такого провадження не може застосо­вуватися закон, який суперечить КПК;

4. міжнародні договори з питань правової допомоги в кримінальних провадженнях, учасником яких є Україна, згода на обов'язковість яких надана BP України (Європей­ська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах - Закон про ратифікацію від 16 січня 1998 p.; Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах - Закон про приєднання від 22 вересня 1995 p.; Європейська конвенція про видачу правопорушників - Закон про ратифікацію від 16 січня 1998 p.; Конвенція про передачу засуджених осіб - Закон про приєднання від 22 вересня 1995 p.; Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків - Закон про ратифікацію від 26 вересня 2002 p.; Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію до­ходів, одержаних злочинним шляхом - Закон про ратифікацію від 17 грудня 1997 p.; договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову до­помогу у кримінальних справах - Закон про ратифікацію від 10 лютого 2000 р. тощо). У разі якщо норми КПК суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана BP України, застосовуються положення відповідного міжнародного до­говору України (ч. 4 ст. 9 КПК).

Для застосування кримінального процесуального законодавства важливе значення мають рішення КСУ, які визнають такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) повністю чи в окремій частині, закони, які регламентують по­рядок діяльності органів досудового розслідування, прокурора, суду. У рішеннях КСУ також дається офіційне тлумачення окремих норм, що регулюють кримінальну про­цесуальну діяльність.

У зв'язку з членством України в Раді Європи врегульовано питання про значення рішень ЄСПЛ для кримінальної процесуальної діяльності. Відповідно до ст. 46 «Обов'язкова сила судових рішень та їх виконання» розд. 11 «Європейський суд з прав людини» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держави, які ратифікують цю Конвенцію, зобов'язані «виконувати остаточне рішення Суду у будь- якій справі, в якій вони є сторонами». У статті 17 ЗУ від 23 лютого 2006 р. «Про ви­конання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказа­но, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У частині 5 ст. 9 КПК зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

\ПІ III І —^——

Завдання кримінального провадження

1. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та дер­жави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

1. Зі змісту ст. 2 КПК випливає, що є три завдання кримінального судочинства: 1) захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; 2) охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; 3) забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальнос­ті в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Об'єктами, що беруться під захист від кримінальних правопорушень за допомогою норм КПК, є: особа; суспільство; держава. Об'єктами охорони є права, свободи та закон­ні інтереси учасників кримінального провадження. Під такою охороною слід розуміти забезпечення необхідних умов для здійснення прав, свобод і задоволення законних інте­ресів, їх недоторканності та непорушності за допомогою чіткого врегулювання криміналь­них процесуальних відносин та прийняття заходів правового характеру з метою недопу­щення порушення прав учасників кримінального провадження. Особи, які порушують їх права, свободи та законні інтереси, притягуються до юридичної відповідальності. Перелік учасників кримінального провадження визначено у п. 25 ст. З КПК.

Вимога швидкого розслідування і судового розгляду означає, що строки встанов­лення події кримінального правопорушення і винних осіб повинні максимально на­ближатися до моменту вчинення злочину.

Повнота розслідування і судового розгляду означає, що встановлені всі обставини, які відповідно до ст. 91 КПК підлягають доказуванню у кримінальному провадженні: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують осо­бу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримі­нальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Коли встановлені перераховані обставини, злочин визнається повністю розкритим. Констатація цього факту є можливою тільки після набрання обвинуваль­ним вироком законної сили, а у випадках закриття кримінального провадження за нереабілітуючих обставин - після набрання чинності відповідною ухвалою суду.

Під неупередженістю досудового розслідування та судового розгляду слід розуміти об'єктивність, безсторонність щодо дослідження всіх обставин провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини.

що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також об­ставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття неупереджених процесуальних рішень. Суд, зберігаючи неупередженість, повинен створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх про­цесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. 6 ст. 22 КПК).

Завдання, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, означає необхідність установити всіх осіб, які вчинили злочин. Міра вини є її кількісною характеристикою, яка відображає тяжкість провини особи перед особою, суспільством, державою, є сукупністю форми та змісту вини з урахуванням усіх особливостей психічного ставлення підозрюваного, обви­нуваченого до обставин кримінального правопорушення.

Застосування належної правової процедури означає суворе додержання встанов­леного кримінальним процесуальним законом порядку досудового розслідування та судового провадження. Саме це є гарантією встановлення об'єктивної істини при здійсненні кримінального провадження, застосування до винного справедливого по­карання і непритягнення до кримінальної відповідальності невинуватого. У випадку, коли невинуватий був обвинувачений або засуджений, підданий необгрунтованому процесуальному примусу, йому за рахунок державного бюджету має бути компенсо­вана незаконно заподіяна майнова та моральна шкода. Це питання регулюється ЗУ від 1 грудня 1994 р. «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові неза­конними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

ДНІ І г і —

Визначення основних термінів Кодексу

1. Терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення:

1. близькі родичі та члени сім'ї-чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклу­вальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спіль­но проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі;

2. головуючий - професійний суддя, який головує при колегіальному судово­му розгляді або здійснює його одноособово;

3. державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної від­повідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення;

4. дізнання - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розсліду­вання кримінальних проступків;

5. досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка почина­ється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єди­ного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про

застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотан­ня про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

6. досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів;

7. закон України про кримінальну відповідальність-законодавчі акти Укра­їни, які встановлюють кримінальну відповідальність (Кримінальний кодекс України та закон України про кримінальні проступки);

8. керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчо­го управління, слідчого управління, відділу, відділення органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового за­конодавства, органу державного бюро розслідувань та його заступники, які діють у межах своїх повноважень;

9. керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, міжрайонний прокурор, прокурор міста, району, прирівняні до них прокурори та їх заступни­ки, які діють у межах своїх повноважень;

10. кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;

11. малолітня особа - дитина до досягнення нею чотирнадцяти років;

12. неповнолітня особа - малолітня особа, а також дитина у віці від чотир­надцяти до вісімнадцяти років;

13. обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, перед­баченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в поряд­ку, встановленому цим Кодексом;

14. притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчи­ненні кримінального правопорушення;

15. прокурор - Генеральний прокурор України, перший заступник, заступ­ники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, про­курори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані про­курори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повно­важень, визначених цим Кодексом;

16. розмір мінімальної заробітної плати - грошова сума, що дорівнює місяч­ному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюєть­ся процесуальна дія;

17. слідчий - службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, орга­ну, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, провадити досудове розслідування кримінальних правопорушень;

18. слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого нале­жить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, т у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визна ченням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляцій ного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у су; першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду;

19. сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчи» керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, йог представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, випрае даний, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заході медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосував ня, їхні захисники та законні представники;

20. суд апеляційної інстанції - Апеляційний суд Автономної Республіки Кри* апеляційний суд області, міст Києва та Севастополя, в межах територіальне юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржував судове рішення;

21. суд касаційної інстанції - Вищий спеціалізований суд України з розгляд цивільних і кримінальних справ;

22. суд першої інстанції - районний, районний у місті, міський та міськра йонний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриї тя кримінального провадження;

23. суддя - голова, заступник голови, суддя Верховного Суду України, Вище го спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Апеляцій ного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києв та Севастополя, районних, районних у містах, міських та міськрайонних судії які відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважені здій снювати правосуддя, а також присяжний;

24. судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанці яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та пре голошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеля ційному, касаційному порядку, Верховним Судом України, а також за нововияе леними обставинами;

25. учасники кримінального провадження - сторони кримінального провг дження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільни позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач т його представник, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в інс земну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставс давець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судови розпорядник;

26. учасники судового провадження - сторони кримінального провадженні потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, йог представник та законний представник, цивільний відповідач та його предстаЕ ник, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, пере^ бачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження.