3.2 Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства

Адміністративна відповідальність – це один із видів юридичної відповідальності, якому притаманні всі ознаки останньої (настає за наявності вини, на основі норм права, за правопорушення, пов’язана з державним примусом). Підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення (проступок). Адміністративна відповідальність має публічний державно обов’язковий характер. Виявляється це в тому, що проступок є порушенням правопорядку, охорона якого – завдання і функція держави.

Цей вид юридичної відповідальності детально врегульований нормами адміністративного права, в яких подається вичерпний перелік адміністративних вчинків, адміністративних стягнень та органів, уповноважених їх застосовувати. До адміністративної відповідальності притягуються порушники загальнообов’язкових правил (норм), встановлених повноважними органами. Суб’єктами адміністративного правопорушення можуть бути як фізичні особи – громадяни, так і посадові особи. В адміністративній відповідальності знаходять прояв обидва аспекти правової відповідальності: позитивний та ретроспективний. Норми, що встановлюють адміністративну відповідальність, мають допоміжне значення щодо багатьох галузей права.

Адміністративна відповідальність накладається за правопорушення, які не являють собою великої суспільної небезпеки. Внаслідок цього такі протиправні діяння визнаються адміністративним правопорушенням (проступком).

Виховний вплив адміністративної відповідальності ґрунтується, насамперед, на швидкості реалізації покарання. Міри адміністративної відповідальності застосовуються, як правило, відразу після встановлення винного. Це пов’язано з тим, що ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення легко встановлюються і не вимагають такого ґрунтовного розгляду, як при притягненні до кримінальної відповідальності. Крім того, для кримінальної відповідальності законодавець установив досить великі, порівняно з адміністративною, строки давності, після закінчення яких особа може бути звільнена від такої [37]

Відмінність адміністративної відповідальності за податкові правопорушення від фінансово-правової, на думку М.П. Кучерявенко, полягає в тому, що перша реалізується в грошовій формі, а фінансові санкції значно ширше грошових. При цьому, як зазначає автор, фінансова відповідальність за податкові правопорушення заснована на податковому примусі, який характерний специфічними ознаками.

Адміністративна відповідальність переважно настає внаслідок правопорушень у сфері загальнодержавних, а не приватноправових інтересів. Адміністративні правопорушення насамперед посягають на публічно-правові інтереси держави. Підставою для застосування санкцій за адміністративні проступки є нанесення шкоди у сфері державної безпеки. Основною метою заходів адміністративної відповідальності є захист загальнодержавних інтересів [23, с.196].

Адміністративні санкції являють собою міри адміністративного впливу за допомогою адміністративно-правових норм, що містять осуд винного та його вчинку і що припускають негативні наслідки для правопорушника, проте не тягнуть за собою судимості. Науковці виділяють такі характерні особливості адміністративних санкцій: відсутність тяжких правових наслідків; застосування по відношенню до менш тяжких податкових правопорушень (проступків) [21].

Підставою адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства є наявність адміністративного правопорушення – вина (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, що зазіхає на суспільні відносини, які охороняються законом.

З усіх видів адміністративних стягнень за податкову провину податковим органам надано право застосовувати тільки один – штраф. Особливостями адміністративних санкцій є: відсутність тяжких правових наслідків, застосування відносно менш тяжких податових правопорушень, не тягнуть судимості.

Суб’єктами адміністративної відповідальності можуть бути громадяни та посадові особи, що визнані винними в порушенні податкового законодавства. Адміністративній відповідальності підлягають особи, що досягли на час вчинення правопорушення шістнадцятирічного віку і є осудними. Податковим органам надано право використовувати лише один вид адміністративних санкцій – адміністративний штраф. Розмір його встановлюється в сумі, кратній неоподатковуваному мінімуму заробітної плати. Розмір штрафу залежить від періодичності здійснення правопорушень

Слід відмітити, що санкції за адміністративні правопорушення у сфері оподаткування можуть застосовуватися як судом, так і безпосередньо податковими органами, у випадках, прямо передбачених законом.

Зокрема, за умови здійснення на протязі року після накладення адміністративного штрафу однорідного правопорушення розмір штрафу, що накладається повторно, зростає. Адміністративна відповідальність за податкові порушення встановлюється Кодексом України «Про адміністративні правопорушення», а саме, ст. 1641 «Ухилення від подання декларації про доходи»; ст. 1642 «Порушення законодавства з фінансових питань»; ст. 1651 «Ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України платників обов’язкових страхових внесків та порушення порядку обчислення і сплати внесків на соціальне страхування». Обов’язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності є наявність протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 255 КУАП протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ та органів ДПС України.

Адміністративна відповідальність відрізняється від кримінальної за фактичними підставами притягнення до відповідальності: однією з фактичних підстав адміністративної відповідальності є склад адміністративного правопорушення, а однією з фактичних підстав кримінальної відповідальності є склад злочину.

Необхідно враховувати особливості адміністративної відповідальності, що настає за повторне правопорушення, на відміну від фінансово-правової відповідальності. Крім того, згідно частини першої ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш, як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при тривалому правопорушенні – два місяці з дня його виявлення. А у випадках притягнення до фінансово-правової відповідальності за порушення податкового законодавства передбачено більш тривалі строки для застосування фінансових санкції, зокрема протягом трьох років [29, с.119]