3. Пояснювальна частина.

Основна відмінність між методами FIFO і середньозваженої полягає у порядку визначення умовних одиниць.

Метод середньозваженої базується на припущенні, що всі виготовлені у звітному періоді одиниці продукції були розпо­чаті і завершені у цьому періоді (тобто фізичний рух продукції не збігається з обліковим). Кількість умовних одиниць у неза­вершеному виробництві на початок періоду не підраховується, а затрати, що акумулюються в цьому незавершеному вироб­ництві на початок місяця, додаються до затрат поточного пе­ріоду і діляться на загальну кількість одиниць виготовленої продукції плюс кількість умовних одиниць у незавершеному виробництві на кінець періоду.

Собівартість однієї умовної одиниці у методі середньозваже­ної буде одночасно собівартістю одного виробу. Тому загальна сума затрат на виготовлення продукції розраховується мно­женням собівартості однієї умовної одиниці на кількість випу­щених виробів. Подібно визначається собівартість незаверше­ного виробництва на кінець місяця шляхом множення кіль­кості умовних одиниць на собівартість однієї одиниці.

Метод FIFO передбачає, що залишки незавершеного ви­робництва на початок періоду обробляються у поточному пе­ріоді в першу чергу. Тому під час розрахунку умовних одиниць враховується ступінь "недоробки" виробів. У зв'язку з цим ок­ремо розраховується собівартість виробів, вироблених із неза­вершеного виробництва попереднього періоду і розпочатих об­робкою в поточному періоді.

Спочатку визначається собівартість однієї умовної одиниці, що складається із затрат поточного місяця. Вона і буде собі­вартістю одного виробу, який розпочато і завершено обробкою в поточному періоді.

Потім визначається собівартість одного виробу, що виготов­лений із незавершеного виробництва на початок місяця. Для цього затрати у залишках незавершеного виробництва на по­чаток місяця додаються до затрат, здійснених під час до­опрацювання незавершеного виробництва попереднього міся­ця, і діляться на кількість виробів, виготовлених із незаверше­ного виробництва.

356

Методичне забезпечення самостійної роботи студентів

Вправа 1. Припустимо, що у залишках незавершеного ви­робництва на початок місяця знаходиться 100 одиниць ви­робів, готовність яких у частині матеріальних затрат стано­вить 40 % , у частині інших затрат — 70 % . За звітний місяць було оброблено 300 одиниць виробів (у тому числі 100 одиниць із незавершеного виробництва на початок місяця), з яких 250 одиниць готові повністю, 50 одиниць (незавершене виробниц­тво на кінець місяця) у частині матеріальних затрат готові на 60 % , а у частині інших затрат — на 40 % .

Загальна сума матеріальних затрат на початок місяця ста­новила 1200 грн, за місяць було витрачено матеріалів на суму 3000 грн. Інші затрати на початок місяця склали 1000 грн, за місяць нараховано інших затрат на суму 1700 грн.

Метод середньозваженої

1. Визначаємо кількість умовних одиниць за двома видами затрат:

Вид затрат	Кількість умовних одиниць		Всього
	у виготовленій за місяць готовій продукції	у незавершеному виробництві на кінець місяця
Затрати матеріалів	250	50 0,6 = 30	280
Інші затрати	250	50 0,4 = 20	270

2. Розраховуємо собівартість однієї умовної одиниці:

• затрати матеріалів: (1200 + 3000): 280 = 15 грн;

• інші затрати: (1000 + 1700) : 270 = 10 грн;

• всього собівартість однієї умовної одиниці (одного виро­бу) 15+ 10 = 25 грн.

3. Розподіляємо затрати між готовою продукцією і незавер­ шеним виробництвом:

Вид затрат	Сума затрат, грн
	Готова продукція	Незавершене виробництво	Всього
Затрати матеріалів	250 15 = 3750	ЗО 15 = 450	4200
Інші затрати	250 10 = 2500	20•10 = 200	2700
Всього	6250	650	6900

357

Методичне забезпечення самостійної роботи студентів

Метод FIFO

1. Визначаємо ступінь "незавершеності" незавершеного ви­ робництва на початок місяця в частині:

• матеріальних затрат: 100 - 40 = 60 % ;

• інших затрат: 100 - 70 = 30 % .

2. Розраховуємо кількість умовних одиниць продукції:

Вид затрат	Кількість умовних одиниць		Всього
	у виготовленій за місяць готовій продукції	у незавершено­му виробництві на кінець місяця
Затрати матеріалів	100-0,6+ (250-100) = 210	50 • 0,6 = ЗО	240
Інші затрати	100 0,3+ (250-100) =180	50 0,4 = 20	200

3. Визначаємо собівартість однієї умовної одиниці:

• затрати матеріалів: 3000 : 240 = 12,5 грн;

• інші затрати: 1700 : 200 = 8,5 грн;

• всього собівартість однієї умовної одиниці: 12,5 + 8,5 = = 21 грн.

4. Розподіляємо затрати між готовою продукцією і незавер­ шеним виробництвом:

Вид затрат	Сума затрат, грн
	Готова продукція	Незавершене виробництво	Всього
Затрати матеріалів	210 12,5+ 1200 = 3825	30 12,5 = 375	4200
Інші затрати	180-8,5 + 1000 = 2530	20-8,5 = 170	2700
Всього	6355	545	6900

Після цього окремо визначаємо собівартість одного виробу; виготовленого з незавершеного виробництва і розпочатого та завершеного обробкою в поточному періоді.

5. Собівартість 100 одиниць виробів (завершене обробкою незавершене виробництво попереднього місяця):

(1200 + 1000) + (100 • 0,6 • 12,5 + 100 • 0,3 • 8,5) = 3205 грн.

358

Методичне забезпечення самостійної роботи студентів

Собівартість одиниці виробів, виготовленої з незавершеного виробництва: 3205 : 100 = 32,05 грн.

6. Собівартість одиниці виробів із 150 одиниць, що були розпочаті та завершені обробкою в поточному місяці: 12,5 + + 8,5 = 21 грн.