- •Н.Г. Лебедєва, о.Т. Джурелюк, д.О. Самойленко Психологія
- •Рецензенти:
- •Переднє слово
- •Теоретична частина Тема 1 основні поняття та категорії психології
- •Тема 2 світ психічних пізнавальних процесів особистості
- •Середні значення абсолютних порогів виникнення відчуттів для різних органів відчуття людини
- •Операційні компоненти мислення
- •Характеристика процесів пам’яті
- •Види пам’яті
- •Мнемічні властивості особистості
- •Завдання до семінарсько-практичного заняття з теми 2 Скласти конспект та підготувати доповіді за темами:
- •Практикум
- •Завдання та запитання для самопідготовки та контролю
- •Тема 3 індивідуально-психологічні властивості особистості
- •Природна основа темпераменту
- •Темперамент і особистість
- •Структура характеру
- •Формування характеру
- •Структура і види здібностей
- •Розвиток здібностей
- •Здібності та проблема професійного самовизначення
- •Потреби
- •Самооцінка особистості
- •Ідентифікація
- •Рефлексія
- •Тема 4 емоційно-вольова сфера особистості
- •Роль емоцій та почуттів в житті людини
- •Класифікація емоцій
- •Структура емоційної сфери людини
- •Стадії вольової дії
- •Вольові якості особистості
- •Тема 5 соціально-психологічні феномени особистості в групі
- •Тема 6 спілкування як психологічний чинник розвитку людини
- •Невербальні засоби спілкування (нзс)
- •Механізми взаєморозуміння
- •Психологічні впливи під час спілкування
- •Види психологічних впливів
- •Основні абстрактні типи співрозмовників (за п. Міцич)
- •Типи поведінки співрозмовників
- •Тема 7 психологія конфліктів
- •Основні моделі розвитку конфліктів
- •Тема 8 психологічне забезпечення професійної діяльності
- •Завдання до семінарсько-практичного заняття з теми 8 Скласти конспект та підготувати доповіді за темами:
- •Запитання і завдання для самопідготовки та контролю
- •Практична частина Методика оцінки суб’єктивного стану «сан»
- •Опитувальник Спілберга-Ханіна (сх)
- •Шкала оцінки реактивної тривожності (за Спілбергером-Ханіним)
- •Шкала оцінки особистісної тривожності
- •Оцінка рівня нервово-психічної стійкості (методика «Прогноз» за в. А. Бодровим)
- •Реєстраційний лист до анкети «Прогноз»
- •Ключі для опрацювання даних методики «Прогноз»
- •Характеристика рівнів і визначення груп нервово-психічної стійкості (нпс) юнаків 18-22 років за результатами методики «Прогноз» (дані авторів)
- •Питання анкети «Прогноз»
- •Особистісний опитувальник г. Айзенка
- •Ключ до опитувальника г. Айзенка
- •Бланк обстеження Ключ до опитувальника г. Айзенка
- •Виміри особистості (за г. Айзенком)
- •Методика визначення типу акцентуації рис характеру і темпераменту к. Леонгарда і х. Смішека (лс)
- •Тест опитувальника Леонгарда-Смішека
- •Ключ до методики Леонгарда-Смішека
- •Схеми та таблиці
- •Словник
- •Орієнтовні питання до заліку
- •Контрольна робота завдання
- •Тестові питання до заліку
- •Методичні рекомендації до контрольних робіт для студентів-заочників
- •Варіанти контрольних робіт
- •Творче індивідуальне завдання
- •Методичні рекомендації до семінарсько-практичних занять
- •Вимоги до оформлення реферату:
- •Вимоги до оформлення фіксованої доповіді:
Тема 7 психологія конфліктів
Визначення конфлікту
Запобігання конфліктам та їх подолання
Функції конфліктів
Визначення конфлікту
Конфлікт – зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій у свідомості індивіда, в міжособистісних взаєминах або стосунках індивідів чи групи людей, які пов’язані з гострими негативними емоціями, переживаннями.
Аристотель, Платон, Гоббс, Фрейд першими описали конфлікт, характеризуючи його, як визначний феномен суспільного розвитку та соціальної дії, хоча кожен з авторів виходив зі свого власного наукового інтересу. Б.Т. Херсонський і С.В. Дворяк стверджують, що генетичний корінь конфлікту лежить, з одного боку, в соціальній нормальності, а з іншого, - бере початок від ядра діалектики. Існує майже 100 визначень поняття «конфлікт», які формулюють залежно від сфери діяльності, пізнання цінностей, оцінок у процесі зміни епох та історичних періодів розвитку суспільства.
Специфічні особливості конфліктів:
протилежність думок, що доводять до «межі кипіння»;
відсутність комунікації між учасниками конфлікту (учасники не слухають і не чують один одного);
руйнівний характер взаємодії за відсутності комунікації;
порушення цілісності соціальних інтересів;
емоції, негативні або позитивні стани;
блокування нормального функціонування системи;
розвиток системи в разі конструктивного розв’язання конфлікту.
Структура конфлікту:
Інцидент зіткнення, з якого розпочався конфлікт.
Інтереси відображають життєву спрямованість людей, і кожен інтерес посідає центральне місце у процесі аналізу суті конфлікту.
Суб’єкт конфлікту – різноспрямовані сили, що намагаються реалізувати свої інтереси в умовах суперечності (від індивіда, соціальних, політичних, економічних груп і злочинних угруповань до організацій, держав, міжнаціональних об’єднань).
Об’єкт конфлікту – те, через що виникає конфлікт між суб’єктами, на що претендує кожен із учасників (матеріальне або ідеальне).
Конфліктна ситуація – основа конфлікту, що передує йому і складається з об’єкта та учасників. Разом з учасниками конфлікту і з їхніми стосунками та характерами об’єкт конфлікту становить конфліктну ситуацію, яка завжди передує конфлікту і може існувати, не проявляючись. Конфліктна ситуація переростає в конфлікт, коли відбувається пряме відкрите зіткнення опонентів, які претендують на один і той самий об’єкт. Розв’язання конфлікту можливе тільки за умов вичерпання конфліктної ситуації навколо об’єкта конфлікту.
Мотивація конфлікту – система мотивів (внутрішніх спонукань), що призводять до виникнення міжособистісних, внутрішньо особистісних, між групових та інших типів конфліктів.
Мотиви міжособистісних конфліктів
негативна форма поведінки, спілкування;
відстоювання власних інтересів, мети, позиції, цінностей;
конкуренція, суперництво;
осуд засобів та методів досягнення мети;
конфліктність, імпульсивність, агресивність.
Мотиви міжгрупових конфліктів
несумісні цілі окремих груп;
конкуренція;
суперництво;
боротьба за лідерство.
Структура і динаміка конфліктів
Конфлікт містить такі основні структурні елементи:
Сторони конфлікту (учасники конфліктної ситуації);
Умови перебігу конфлікту (зовнішній контекст, в якому виникає і розвивається конфлікт);
Образи конфліктної ситуації (ідеальні картини, уявлення про конфліктну ситуацію, притаманні учасникам конфлікту).
Способи поведінки в конфлікті (конкретні дії учасників конфлікту)
Існує п’ять основних способів поведінки в конфлікті: відхід від конфлікту, боротьба, поступливість, компроміс, співробітництво. Реалізація того чи іншого способу в кожній конкретній ситуації залежить від:
а) особливостей конфліктної ситуації (типу конфлікту, його змісту, кількості людей, які задіяні у конфлікті тощо);
б) індивідуально-психологічних характеристик учасників конфлікту (їхніх потреб, інтересів, стилю спілкування, особливостей емоційної сфери тощо).
Потенційно кожен конфлікт, що виникає в організаціях, може проходити такі стадії розвитку:
виникнення об’єктивної конфліктної ситуації;
усвідомлення конфліктної ситуації;
перехід до конфліктної поведінки;
розв’язання конфлікту.
Але залежно від конкретних умов деякі з цих стадій можуть не розгортатися або «випадати» з контексту конфлікту.
Аналіз динаміки конфлікту передбачає також встановлення можливості трансформацій різних типів конфлікту (переходу конфлікту одного типу в конфлікт іншого типу).
Запобігання конфліктам та їх подолання
Запобігання конфліктам досягається здійсненням керівництвом організації спеціальних заходів стосовно її підрозділів (своєчасне інформування, видання спеціальних розпоряджень тощо), а також реалізації керівником кожного підрозділу власних заходів (сумісне обговорення та аналіз у групі актуальних проблем організації; врахування потреб та можливостей кожного працівника; введення спеціальної системи заохочень тощо).
Подолання конфліктів передбачає:
виявлення та усвідомлення латентних (прихованих) конфліктів;
обхід відкритих (реальних) конфліктів;
фактичне розв’язання відкритих конфліктів.
Обхід відкритих конфліктів доцільний тоді, коли успішне розв’язання конфлікту є неможливим. Він сприяє виходу сторін конфлікту зі стану напруження, їх відмові від конфронтації. Обхід конфлікту може здійснюватися за допомогою таких заходів:
ізоляції;
обмеження можливостей;
введення штрафних санкцій;
зміни спрямування енергії;
витискування, необхідності «співіснування».
Розв’язання відкритого конфлікту може досягатися в результаті:
а) силового розв’язання конфлікту (боротьба сторін, примус з боку третьої сили);
б) розв’язання конфлікту за допомогою «вироку» (жеребкування, голосування, арбітражне рішення);
в) коопераційного рішення (посередництво, досягнення компромісу в результаті ведення переговорів, спільне розв’язання сторонами проблеми на основі співробітництва).
Алгоритм, який застосовується при використанні різних коопераційних форм розв’язання конфлікту, а особливо, за спільного розв’язання сторонами проблеми на основі співробітництва (колаборації), полягає у з’ясуванні трьох важливих моментів:
потреб (інтересів) учасників конфлікту;
вимог учасників конфлікту, які відображають їхні інтереси;
конкретних позицій (рішень, пропозицій) щодо задоволення вимог і відповідних їм інтересів.
Для успішного співробітництва його учасники повинні дотримуватися спеціальних принципів, які відображають: значущість співробітництва; важливість уміння уважно слухати один одного; необхідність адекватного аналізу інтересів, які реалізуються в конфлікті; доцільність демократичної стратегії взаємодії; чіткість усвідомлення конкретної мети переговорів.
