Тема 7 психологія конфліктів

• Визначення конфлікту

• Запобігання конфліктам та їх подолання

• Функції конфліктів

Визначення конфлікту

Конфлікт – зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій у свідомості індивіда, в міжособистісних взаєминах або стосунках індивідів чи групи людей, які пов’язані з гострими негативними емоціями, переживаннями.

Аристотель, Платон, Гоббс, Фрейд першими описали конфлікт, характеризуючи його, як визначний феномен суспільного розвитку та соціальної дії, хоча кожен з авторів виходив зі свого власного наукового інтересу. Б.Т. Херсонський і С.В. Дворяк стверджують, що генетичний корінь конфлікту лежить, з одного боку, в соціальній нормальності, а з іншого, - бере початок від ядра діалектики. Існує майже 100 визначень поняття «конфлікт», які формулюють залежно від сфери діяльності, пізнання цінностей, оцінок у процесі зміни епох та історичних періодів розвитку суспільства.

Специфічні особливості конфліктів:

• протилежність думок, що доводять до «межі кипіння»;

• відсутність комунікації між учасниками конфлікту (учасники не слухають і не чують один одного);

• руйнівний характер взаємодії за відсутності комунікації;

• порушення цілісності соціальних інтересів;

• емоції, негативні або позитивні стани;

• блокування нормального функціонування системи;

• розвиток системи в разі конструктивного розв’язання конфлікту.

Структура конфлікту:

Інцидент зіткнення, з якого розпочався конфлікт.

Інтереси відображають життєву спрямованість людей, і кожен інтерес посідає центральне місце у процесі аналізу суті конфлікту.

Суб’єкт конфлікту – різноспрямовані сили, що намагаються реалізувати свої інтереси в умовах суперечності (від індивіда, соціальних, політичних, економічних груп і злочинних угруповань до організацій, держав, міжнаціональних об’єднань).

Об’єкт конфлікту – те, через що виникає конфлікт між суб’єктами, на що претендує кожен із учасників (матеріальне або ідеальне).

Конфліктна ситуація – основа конфлікту, що передує йому і складається з об’єкта та учасників. Разом з учасниками конфлікту і з їхніми стосунками та характерами об’єкт конфлікту становить конфліктну ситуацію, яка завжди передує конфлікту і може існувати, не проявляючись. Конфліктна ситуація переростає в конфлікт, коли відбувається пряме відкрите зіткнення опонентів, які претендують на один і той самий об’єкт. Розв’язання конфлікту можливе тільки за умов вичерпання конфліктної ситуації навколо об’єкта конфлікту.

Мотивація конфлікту – система мотивів (внутрішніх спонукань), що призводять до виникнення міжособистісних, внутрішньо особистісних, між групових та інших типів конфліктів.

Мотиви міжособистісних конфліктів

• негативна форма поведінки, спілкування;

• відстоювання власних інтересів, мети, позиції, цінностей;

• конкуренція, суперництво;

• осуд засобів та методів досягнення мети;

• конфліктність, імпульсивність, агресивність.

• Мотиви міжгрупових конфліктів

• несумісні цілі окремих груп;

• конкуренція;

• суперництво;

• боротьба за лідерство.

Структура і динаміка конфліктів

Конфлікт містить такі основні структурні елементи:

Сторони конфлікту (учасники конфліктної ситуації);

Умови перебігу конфлікту (зовнішній контекст, в якому виникає і розвивається конфлікт);

Образи конфліктної ситуації (ідеальні картини, уявлення про конфліктну ситуацію, притаманні учасникам конфлікту).

Способи поведінки в конфлікті (конкретні дії учасників конфлікту)

Існує п’ять основних способів поведінки в конфлікті: відхід від конфлікту, боротьба, поступливість, компроміс, співробітництво. Реалізація того чи іншого способу в кожній конкретній ситуації залежить від:

а) особливостей конфліктної ситуації (типу конфлікту, його змісту, кількості людей, які задіяні у конфлікті тощо);

б) індивідуально-психологічних характеристик учасників конфлікту (їхніх потреб, інтересів, стилю спілкування, особливостей емоційної сфери тощо).

Потенційно кожен конфлікт, що виникає в організаціях, може проходити такі стадії розвитку:

виникнення об’єктивної конфліктної ситуації;

усвідомлення конфліктної ситуації;

перехід до конфліктної поведінки;

розв’язання конфлікту.

Але залежно від конкретних умов деякі з цих стадій можуть не розгортатися або «випадати» з контексту конфлікту.

Аналіз динаміки конфлікту передбачає також встановлення можливості трансформацій різних типів конфлікту (переходу конфлікту одного типу в конфлікт іншого типу).

Запобігання конфліктам та їх подолання

Запобігання конфліктам досягається здійсненням керівництвом організації спеціальних заходів стосовно її підрозділів (своєчасне інформування, видання спеціальних розпоряджень тощо), а також реалізації керівником кожного підрозділу власних заходів (сумісне обговорення та аналіз у групі актуальних проблем організації; врахування потреб та можливостей кожного працівника; введення спеціальної системи заохочень тощо).

Подолання конфліктів передбачає:

• виявлення та усвідомлення латентних (прихованих) конфліктів;

• обхід відкритих (реальних) конфліктів;

• фактичне розв’язання відкритих конфліктів.

• Обхід відкритих конфліктів доцільний тоді, коли успішне розв’язання конфлікту є неможливим. Він сприяє виходу сторін конфлікту зі стану напруження, їх відмові від конфронтації. Обхід конфлікту може здійснюватися за допомогою таких заходів:

• ізоляції;

• обмеження можливостей;

• введення штрафних санкцій;

• зміни спрямування енергії;

• витискування, необхідності «співіснування».

Розв’язання відкритого конфлікту може досягатися в результаті:

а) силового розв’язання конфлікту (боротьба сторін, примус з боку третьої сили);

б) розв’язання конфлікту за допомогою «вироку» (жеребкування, голосування, арбітражне рішення);

в) коопераційного рішення (посередництво, досягнення компромісу в результаті ведення переговорів, спільне розв’язання сторонами проблеми на основі співробітництва).

Алгоритм, який застосовується при використанні різних коопераційних форм розв’язання конфлікту, а особливо, за спільного розв’язання сторонами проблеми на основі співробітництва (колаборації), полягає у з’ясуванні трьох важливих моментів:

• потреб (інтересів) учасників конфлікту;

• вимог учасників конфлікту, які відображають їхні інтереси;

• конкретних позицій (рішень, пропозицій) щодо задоволення вимог і відповідних їм інтересів.

Для успішного співробітництва його учасники повинні дотримуватися спеціальних принципів, які відображають: значущість співробітництва; важливість уміння уважно слухати один одного; необхідність адекватного аналізу інтересів, які реалізуються в конфлікті; доцільність демократичної стратегії взаємодії; чіткість усвідомлення конкретної мети переговорів.