1. Чи погоджуєтесь Ви з нижченаведеними твердженнями:

1. Основною ціллю соціально-економічної діагностики в організації є контролювання платежів.

2. Комплексне впровадження соціально-економічної діагностики на підприємстві дає змогу повністю замінити систему управління ним.

3. Соціально-економічна діагностика націлена на формування структурованого інформаційного масиву даних для прийняття управлінських рішень.

4. Основним принципом соціально-економічної діагностики діяльності підприємства є системність.

5. Етіологічна діагностика передбачає початкове вивчення симптомів ситуації, а надалі дослідження чинників, що їх зумовили.

6. Соціально-економічна діагностика в системі менеджменту підприємства фігурує лише при реалізації функції контролювання.

7. Модель Нортона-Каплана передбачає діагностику підприємства за 4-ма проекціями: споживачі, фінанси, бізнес-процеси, навчання та розвиток.

8. Модель Дюпона передбачає діагностику підприємства за показниками рентабельності активів та/або власного капіталу.

9. Глобалізація на сучасному етапі зумовлена міжнародним розподілом та спеціалізацією праці.

10. Основним завданням соціально-економічної діагностики є розроблення адекватних управлінських рішень.

2. Виберіть одну або декілька правильних відповідей на запитання та обґрунтуйте їх:

1. Соціально-економічна діагностика в умовах глобалізації передбачає:

а) визначення цілей, завдань та методів розроблення управлінських рішень;

б) планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання діяльності підприємства;

в) визначення бізнес-індикаторів та критеріїв діагностики;

г) формування структурованого масиву інформаційних даних для подальшого прийняття управлінських рішень.

2. Економічна діагностика від економічного аналізу відрізняються:

а) масштабністю;

б) інформаційним забезпеченням;

в) інструментарієм здійснення;

г) характером реалізації.

3. Основними причинами, що зумовлюють необхідність впровадження соціально-економічної діагностики на підприємствах – суб’єктах ЗЕД є:

а) вирішення проблем із платоспроможністю підприємства;

б) низька кваліфікація працівників;

в) застаріла технологія виробництва;

г) відсутність об’єктивної інформації для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

4. Найбільш результативним є впровадження та використання соціально-економічної діагностики на:

а) великих підприємствах;

б) малих підприємствах;

в) середніх підприємствах;

г) асоціаціях.

5. Соціально-економічна діагностика створює для підприємства такі переваги:

а) забезпечує цільове використання та економію ресурсів організації;

б) вирішує проблеми технічного переоснащення;

в) сприяє модернізації основних виробничих фондів;

г) підвищує якість та обсяги інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень.

6. До принципів соціально-економічної діагностики на підприємствах відносять:

а) системність;

б) методичність;

в) методологічну обґрунтованість;

г) теоретичну спрямованість.

7. Принцип часової погодженості у діагностиці передбачає:

а) існування часового лагу між впровадженням діагностики та отриманням результатів;

б)врахування усіх елементів, компонентів, чинників;

в) поєднання різнотипних та різнорівневих даних;

г)врахування часової погодженості діагностики у сенсі періоду, систематичності та періодичності, своєчасності та оперативності здійснення.

8. Модель Нортона-Каплана передбачає діагностику підприємства за такими проекціями:

а) фінанси, бізнес-операції, споживачі, навчання та розвиток;

б) фінанси, бізнес-операції, споживачі, кадри;

в) фінанси, техніка та технологія, соціальне забезпечення;

г) фінанси, економіка, техніка, кадри.

9. Модель Дюпона передбачає діагностику підприємства за такими показниками:

а) рентабельність активів;

б) фінансовий леверидж;

в) співвідношення заборгованостей;

г) коефіцієнт цільовості довгострокових вкладень.

10. Які рубрики рекомендовано включати у французьку діагностичну систему «tableau de bord»:

а) технічні умови виробництва;

б) навчання та розвиток;

в) фінансова стабільність;

г) загроза банкрутства.

Тема 2

Система соціально-економічної діагностики

Сутність та структурні елементи соціально-економічної діагностики підприємства. Об’єкти та суб’єкти діагностики. Цілі діагностики. Методи та методики діагностики. Технологія діагностики. Інформаційне забезпечення діагностики. Бізнес-індикатори та критерії діагностики. Принципи та чинники добору репрезентативних індикаторів у систему соціально-економічної діагностики.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ

Система соціально-економічної діагностики діяльності підприємства – це сукупність технології, методів, методик, бізнес-індикаторів, суб’єктів, об’єктів та ресурсів, які у взаємодії забезпечують виконання цільових діагностичних функцій.

Властивості системи соціально-економічної діагностики діяльності підприємства:

• цілісність – сукупність складових та елементів, які утворюють нову цілісність, мають властиву поведінку та властивості;

• впорядкованість – перехід від хаосу до порядку у організування та взаємодії елементів системи;

• декомпозиційність – здатність системи поділятись на складові елементи, кожен з яких також може розглядатись як відокремлена система (підсистема) і підлягати подальшому поділу (декомпозиції) залежно від її масштабу та завдань;

• ієрархічність – існування взаємопідпорядкування елементів системи в межах виконуваних нею функцій та взаємовідносин;

• ізольованість – можливість розгляду кожного елементу системи в автономному режимі з метою ідентифікації його характерних особливостей, стану, поведінки, які відрізняються від стану, властивостей і поведінки системи в цілому;

• цілеспрямованість – кожна система покликана виконувати певні функції та спрямована на досягнення конкретних цілей;

• емерджентність – система як складний механізм набуває нових властивостей, відмінних від властивостей її окремих елементів;

• динамічність – змінність системи та її іманентний розвиток з плином часу;

• саморегульованість – здатність реагувати системи на зміни таким чином, щоб зберігався стан динамічної рівноваги;

• саморозвиток – внутрішньо іманентна трансформація системи, зумовлена взаємодією її складових елементів;

• гомеостаз (стаціонарність) – динамічна відносна незмінність істотних характеристик, функціонального призначення та властивостей системи;

• відкритість – здатність здійснювати метаболізм (матеріально-енергетично-інформаційний обмін із зовнішнім середовищем) та забезпечувати динамічну відносну стійкість складу та властивостей) тощо.

Суб’єкти діагностики - це зацікавлені сторони, які переслідують певні властиві діагностичні цілі, а саме: власники, керівники, тематичні фахівці підприємства (економісти, бухгалтери, фінансисти, збутовики, постачальники, маркетологи, конструктори, технологи, плановики тощо); інвестори, кредитори підприємства; споживачі, постачальники, контрагенти; державні органи влади (Державна податкова інспекція, Антимонопольний комітет України, Держпожежнагляд, Санепідемстанція та ін.) тощо.

Об’єкти діагностики - це підприємство в цілому, його види діяльності, внутрішнє і зовнішнє середовище, конкретні працівники, показники, продукція.

Цілі діагностики – це очікуване спрямування оцінювальних процедур, які можуть характеризуватися різноманітним масштабом, а саме: елементні цілі (діагностика трудомісткості, рентабельності, майнового стану, ліквідності тощо); часткові цілі (діагностика постачальницької, виробничої, збутової, фінансової та ін. видів діяльності); комплексні цілі (діагностика конкурентоспроможності, привабливості, розвитку тощо).

Технологія здійснення діагностики діяльності підприємств – це логічно обґрунтована послідовність підготовчої, основної та завершальної стадій діагностики діяльності підприємств, яка поєднує методи, інструментарій, засоби здійснення діагностики та спрямована на підвищення рівня функціонування підприємств.

Методи діагностики - це способи та прийоми цільового оцінювання стану (ретроспективного, поточного, перспективного) заданих об’єктів з метою інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень щодо функціонування підприємства в цілому та його окремих сфер.

Бізнес-індикатори - це кількісні вимірники властивостей, стану, розвитку підприємства, його складових та середовища функціонування, за допомогою яких суб’єкти діагностики відслідковують, аналізують та прогнозують тенденції змін окремих сфер діяльності організації.

Критерій діагностики - мірило, яке є підставою для оцінювання та ідентифікації оптимальності діагностичного індикатора.

Таблиця 2.1