Розділ 2 україна і турецька республіка

2.1. Політичні відносини країн.

В Азії досі немає подібної країни, зовнішня політика якої безпосереднім чином впливала б на баланс регіональних сил регіону. Унікальність стратегічного місцезнаходження держави між Близьким і Середнім Сходом , Південною європою та Західною Азією визначає багатогранність зовнішньої політики Туречччини.

Конструктивне партнерство, яке характеризує стан взаємодії України і Туреччини, охоплює практично всі можливі сфери двосторонніх взаємин, і на кожному напрямі за останнє десятиріччя досягнуто суттєвих результатів. Не буде перебільшенням назвати українсько-турецьку співпрацю одним із взірців продуктивної різноплановості у зовнішній політиці України [10, с. 34].

Стратегічні завдання, які постають перед Україною, та заходи, спрямовані на їх реалізацію, знаходять підтримку та всіляке сприяння з боку Турецької держави. Варто лише відзначити, що Туреччина, керуючись політикою „відчинених дверей” у рамках НАТО та виступаючи за відкритість Європейського союзу для всіх країн, що поділяють демократичні цінності та досягли відповідних критеріїв, є беззаперечним і надійним прибічником курсу України на європейську та євроатлантичну інтеграцію.

У рамках міжнародних організацій Україна і Турецька Республіка з багатьох питань виступають нерозривним тандемом у відстоюванні обопільних інтересів. Крім того, для українських парламентських делегацій, зокрема, в Раді Європи, ОЧЕС, ОБСЄ турецькі колеги є тією дружньою інстанцією, яка, в ході розгляду низки важливих для нашої держави питань практично завжди віддає свій голос на користь України. Українсько-турецька співпраця має широкі горизонти. Сповідуючи європейські цінності, наші країни розвиваються в одному напрямку. Ми спільно переходимо на нові ринкові умови праці, відкриту економіку, тісніші торговельні зв'язки з Європейським Союзом. Це потужний сигнал для подальшого поглиблення партнерства [1, с. 84].

Співпраця з Турецькою Республікою набуває для України особливого значення. Вона – найближчий сусід, історично пов'язана з Україною і належить до п'ятірки країн, з якими відносини останнім часом розвивались найінтенсивніше. Тому її було проголошено стратегічним партнером Україна. [32, с. 28]. Після референдуму 1 грудня 1991 р., на якому український народ висловив тверде бажання мати свою суверенну державу, Україна стала повноправним суб'єктом міжнародних відносин. Із країн Азії її незалежність першою визнала Туреччина (16 грудня) [38, с. 252]. Протокол про встановлення дипломатичних відносин було підписано 3 лютого 1992 р. Серед заходів початкового періоду міждержавних відносин особливо привертає до себе увагу урочисте святкування 70-річчя Договору про дружбу та братерство між Україною і Туреччиною від 2 січня 1922 р. Слід зазначити, що дві країни досить швидко побудували правову базу для реалізації двостороннього співробітництва у майже всіх сферах. Уже через три місяці після встановлення дипломатичних відносин, 4 травня 1992 р., було підписано Договір про дружбу та співробітництво між Україною і Турецькою Республікою терміном на 10 років із подальшим автоматичним подовженням кожних п'ять років. Цей договір набув сили 1 червня 1994 р. [7]. Він передбачає розвиток прямих зв’язків між підприємствами, а також тісне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища, науки і техніки, зв’язку, інформатики, туризму та спорту. Зафіксовано, що «сторони погоджуються проводити консультації з метою упорядкованого розвитку їхніх відносин та обміну думками з міжнародних і регіональних питань» [32, с. 28]. Того ж дня, 4 травня 1992 р., було підписано Угоду між Урядом України й Урядом Турецької Республіки про торговельно-економічне співробітництво [7]. Особлива увага надається взаємодії в Чорноморському регіоні на основі «Декларації про Чорноморське економічне співробітництво», яка була підписана в Стамбулі 25 червня 1992 р. одинадцятьма країнами причорноморського регіону і включає взаємні зобов’язання країн-учасниць щодо поступового зняття обмежень на пересування капіталів, товарів, послуг та людей. Угода передбачає розвиток інфраструктури, а також максимальне заохочення ділового партнерства [32, с. 28] . У березні цьогож року відбувся перший офіційний візит в Україну Міністра закордонних справ Туреччини Х. Четіна. З робочим візитом у квітні 1994 р. Турецьку Республіку відвідав Міністр закордонних справ України А. М. Зленко. Міжурядовий діалог на рівні Прем’єр-міністрів двох країн було започатковано в 1998 р.: в лютому відбувся офіційний візит в Україну Прем’єр-міністра Туреччини, у жовтні — робочий візит в Туреччину Прем’єр-міністра України. Динамічно розвивається політичний діалог між Україною й Туреччиною. У листопаді 2000 р. Президент України Леонід Кучма перебував з офіційним візитом в Туреччині, в ході якого президенти обох держав домовилися запровадити механізм регулярних політичних консультацій на найвищому рівні. Протягом 2001 р. Міністр закордонних справ України А. М. Зленко та Міністр закордонних справ Туреччини І. Джем зустрічалися двічі: у травні – під час проведення у Будапешті засідання Комісії Україна-НАТО та Ради євроатлантичного партнерства та в жовтні – в рамках П’ятого засідання Ради міністрів закордонних справ держав-членів ОЧЕС в Антальї. 11 червня 2002 р. відбувся офіційний візит в Україну Міністра закордонних справ Туреччини І. Джема. А наступного року 7—9 травня Міністр закордонних справ України А. М. Зленко перебував у Турецькій Республіці з офіційним візитом. Міністр закордонних справ України А. М. Зленко 24 — 25 червня 2002 р. відвідав Стамбул у складі офіційної делегації на ювілейному Самміті ОЧЕС. Актуальні питання євроатлантичної інтеграції обох країн і проблеми двосторонніх відносин були обговорені під час візиту Президента Туреччини А. Сезара до України в червні 2003 р. У присутності президентів обох країн було підписано низку двосторонніх документів, зокрема Міжурядовий протокол про внесення змін і доповнень до Угоди про морське торгове судноплавство та Меморандуму про співпрацю найбільших експертних центрів обох країн. Україна і Туреччина домовились спільно зміцнювати стабільність і безпеку в районі Чорного моря та Причорномор'я, а також разом боротися з тероризмом. З цією метою вони імплементуватимуть Документ про заходи зміцнення миру і безпеки у військово-морській сфері на Чорному морі, а також використовуватимуть потенціал Чорноморського військово-морського об'єднання (BLACK SEA FOR). У спільній заяві обох президентів зазначається, що Україна й Туреччина домовилися використовувати транзитний потенціал Чорного моря і розвивати транспортну галузь у межах Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). При цьому обидві країни мають на меті інтегрувати транспортну інфраструктуру Чорного моря з Транс'європейською транспортною мережею. Саме тема відносин Україна–НАТО стала порядком денним зустрічей, що відбулись під час Стамбульського саміту НАТО в 2004 р. Як підкреслив міністр закордонних справ Туреччини Абдулла Гюль: «Україна зі своїм географічним розташуванням, історичним, культурним багатством, великим потенціалом для розвитку є особливим партнером для Туреччини та НАТО. У рамках досягнень України на сьогодні ми віримо, що Україну найближчим часом очікують великі успіхи й протягом найкоротшого терміну вона досягне своєї мети – повної інтеграції в євроатлантичні структури. Туреччина всіляко співпрацюватиме з Україною і допомагатиме їй у цьому процесі» [39]. Слід також зазначити, що обидві країни прагнуть стати членами Європейського Союзу. Зокрема переговори про вступ до цієї організації Туреччини було офіційно розпочато в жовтні 2005 р. 1 листопада 2003 р. відбувся робочий візит Міністра закордонних справ України К. І. Грищенка в Турецьку Республіку. 1–2 грудня 2003 р. був проведений офіційний візит Глави Уряду України В. Ф. Януковича в Туреччину (вперше з часу встановлення дипломатичних відносин між двома державами). 25 січня 2003 р. в рамках проведення Всесвітнього економічного форуму у Давосі відбулася зустріч Прем’єр-міністра України В. Ф. Януковича з Прем’єр-міністром Турецької Республіки А.Гюлем. 12–13 березня 2004 р. відбувся перший офіційний візит у Турецьку Республіку Голови Верховної Ради України В. М. Литвина. Під час візиту до України прем'єр-міністра Ердогана в квітні 2004 року між урядами двох держав було підписано „Спільний план дій про посилене співробітництво”, який наголошує на співпраці в сферах посилення миру, безпеки та стабільності в Чорноморському регіоні, спільній боротьбі проти тероризму та організованої злочинності, посиленні економічного виміру двосторонніх відносин, покращенні транзитного потенціалу обох країн, Європейської та євроатлантичної інтеграції, науки та технології, розвитку гуманітарних справ, екології та морських питань. 27 вересня 2004 р. Міністр закордонних справ України К. І. Грищенко зустрівся з Віце-прем’єр-міністром, Міністром закордонних справ Туреччини А. Гюлем у рамках участі у 59-й сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку (за ініціативою української сторони). На запрошення Великих Національних Зборів Туреччини 15–20 січня 2005 р. у Туреччині з візитом перебувала депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Турецькою Республікою, на чолі з народним депутатом України Р. А. Чубаровим. 11–13 травня 2005 р. Україну з офіційним візитом відвідав Віце-прем’єр-міністр, Міністр закордонних справ Туреччини А. Гюль. Під час свого візиту до Турецької Республіки 6–8 червня 2005 р., Президент Віктор Ющенко говорив про необхідність збільшення взаємного товарообігу. 1–2 березня 2006 р. Міністр закордонних справ України Б. І. Тарасюк перебував з офіційним візитом у Туреччині. 17 січня 2007 р. Туреччину з офіційним візитом відвідав Прем‘єр-міністр України В. Ф. Янукович. 25–26 червня 2007 р. Міністр закордонних справ України А. П. Яценюк перебував у Стамбулі в рамках Саміту ОЧЕС. 14 лютого та 17 квітня 2008 р. Міністр закордонних справ ТР А. Бабаджан двічі відвідав Україну з метою участі у заходах по лінії РМЗС ОЧЕС. У жовтні 2009 року візит в Україну здійснив депутат турецького парламенту, Віце-президент Парламентської Асамблеї Ради Європи, доповідач ПАРЄ з питання Голодомору М. Чавушоглу. 3 грудня 2009 р. відбулася зустріч міністрів закордонних справ України та Турецької Республіки П. О. Порошенка та А. Давутоглу у рамках участі у засіданні Комісії Україна-НАТО у Брюсселі. 3 листопада 2010 р. відбувся робочий візит Голови Верховної Ради України В. М. Литвина до м. Трабзон, під час якого Україна перейняла головування в Парламентській асамблеї Організації чорноморського економічного співробітництва (ПАЧЕС). Конструктивний діалог проводиться по лінії зовнішньополітичних відомств двох країн. 25 лютого 2010 р. Міністр закордонних справ ТР Ахмет Давутоглу відвідав Україну з метою участі у церемонії інавгурації Президента України В. Ф. Януковича, а 5–6 травня цього року здійснив офіційний візит в Україну. Також у ході участі в роботі 63-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН Міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко провів зустріч зі своїм турецьким колегою. Між міністерствами закордонних справ двох країн на регулярній основі здійснюються політичні консультації на рівні заступників міністрів. Останній, шостий раунд таких консультацій відбувся 23 березня 2010 р. в Києві. Цей консультаційний механізм охоплює широкий спектр питань двосторонніх відносин, зокрема питання співпраці у політико-військовій галузі, безпеки на Чорному морі, євроінтеграції, консульської проблематики, співробітництва в галузі енергетики тощо. Налагоджено тісну взаємодію між українськими та турецькими дипломатами і в міжнародних організаціях [12]. 7–8 червня 2010 р. відбувся робочий візит Президента України В. Ф. Януковича до Туреччини, в рамках якого він провів переговори з президентом Турецької Республіки Абдуллахом Гюлем та прем’єр-міністром Реджепом Таїпом Ердоганом. Досягнуто домовленості щодо проведення офіційних візитів в Україну глав турецької держави та уряду. Сторони принципово погодилися вивести взаємини на рівень стратегічного партнерства. Погоджено текст Декларації про створення Стратегічної ради високого рівня між Україною та Турецькою Республікою. Плідні взаємини налагоджено й на міжпарламентській основі [12]. 16–18 січня 2011 р. відбувся офіційний візит Голови Верховної Ради України В. М. Литвина до Турецької Республіки. 24–25 січня 2011 р. Прем’єр-міністр Турецької Республіки Р. Т. Ердоган здійснив офіційний візит до України. 24–25 січня 2011 р. керівник міжпарламентської групи дружби Туреччина-Україна Дж. Кая відвідав Україну в рамках офіційного візиту до України Прем’єр-міністра Турецької Республіки Р. Т. Ердогана. 7–8 жовтня 2011 р. Голова делегації Великих Національних Зборів Туреччини в Парламентській Асамблеї Організації чорноморського економічного співробітництва Ізмаїл Сафі відвідав м. Ялта з робочим візитом. 22 грудня 2011 р. у рамках офіційного візиту Президента України В. Ф. Януковича до Турецької Республіки відбувся візит Міністра закордонних справ України К. Грищенка. В Міненерговугілля України 15 лютого 2012 р. відбулася робоча зустріч Міністра енергетики та вугільної промисловості України Юрія Бойка та Міністра енергетики та природних ресурсів Турецької Республіки Танера Йилдиза, під час якої обговорювались питання співпраці двох держав у енергетичній сфері. У зустрічі також взяли участь представники Міненерговугілля України, заступник Міністра закордонних справ України Віктор Майко, голова Державного агентства з інвестицій і управління національними проектами Владислав Каськів, представники НАК «Нафтогаз України», представники Міністерства енергетики та природних ресурсів Турецької Республіки та турецьких компаній. Вітаючи учасників зустрічі Міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко наголосив, що Україна і Туреччина мають багато важливих спільних тем для співробітництва. «Ці теми є важливі і для Туреччини, і для України. Я впевнений, що ті напрацювання, які вже у нас є, повинні дістати реалізацію вже протягом найближчого року», - зазначив міністр. «На прикладі ситуації, яка сталася цієї зими, ми побачили, наскільки можемо бути корисними одне одному, наскільки важливо мати добросусідські відносини», - підкреслив Юрій Бойко. Він висловив сподівання, що ця зустріч дасть новий поштовх розвитку відносин наших країн у енергетичній сфері. У свою чергу Міністр енергетики та природних ресурсів Турецької Республіки Танер Йилдиз подякував Міністру енергетики та вугільної промисловості України Юрію Бойку за те, що в період екстремальних холодів Україна на прохання Туреччини надала їй додаткові обсяги газу з власних сховищ. «Перш за все хочу подякувати, що ви допомогли нам, надавши додаткові обсяги газу зі своїх сховищ. Під час екстремально холодної погоди ви нас виручили. Ми відчули себе дуже близько до вас – усього на відстані однієї телефонної розмови. Зрозуміло, що такі жести і такі підходи ніколи не забуваються», – сказав Танер Йилдиз. Він також висловив упевненість, що плідна співпраця України і Туреччини буде продовжуватися. «Кожна країна має свої унікальні можливості, а спільне використання таких унікальних можливостей дозволить нам створити синергію», - підкреслив Міністр енергетики та природних ресурсів Турецької Республіки. Під час зустрічі сторони обговорили питання експорту електроенергії, газової співпраці, реалізації Національного проекту LNG-термінал та інші перспективні питання двостороннього співробітництва у енергетичній сфері. Учасники зустрічі домовились поглиблювати групи дружби відвідала м. Київ, з метою участі в 13-му З’їзді Партії регіонів двостороннє співробітництво та інтенсифікувати діалог з обговорених питань [52]. 12–14 вересня 2012 р. відбувся офіційний візит в Україну Прем’єр-міністра Турецької Республіки Р. Т. Ердогана, у ході якого проведено переговори Президента України В. Ф. Януковича та Глави турецького Уряду у форматі „віч-на-віч”, Друге засідання Стратегічної ради високого рівня між Україною та Туреччиною, а також зустріч Прем’єр-міністра України М. Я. Азарова з його турецьким колегою Р. Т. Ердоганом. За результатами засідання Стратегічної ради високого рівня підписано Спільну заяву Президента України В. Ф. Януковича та Прем'єр-міністра Туреччини Р. Т. Ердогана, а також ряд інших двосторонніх документів про співпрацю. У рамках перебування в Україні Р. Т. Ердоган також взяв участь у щорічній Конференції «Ялтинська європейська стратегія» в якості почесного гостя. У ході зазначених заходів було детально обговорено сучасний стан та перспективи подальшого розвитку українсько-турецької співпраці у торговельно-економічній, енергетичній, транспортній, науково-технічній, культурно-гуманітарній та інших сферах двосторонніх відносин, а також визначено першочергові завдання на перспективу. Сторони відзначили високу динаміку політичного діалогу між Києвом та Анкарою, підтвердили взаємну налаштованість на подальше поглиблення стратегічного партнерства між Україною та Турецькою Республікою, основою якого мають стати конкретні довгострокові проекти у ключових сферах двосторонньої взаємодії. У ході переговорів було позитивно оцінено запровадження з 1 серпня безвізового режиму короткострокових поїздок громадян двох країн та активне просування переговорного процесу щодо Угоди про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною. У рамках перебування Глави турецького Уряду Р. Т. Ердогана в Криму відбулася також його зустріч із Головою Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим А. Могильовим, під час якої сторони обговорили можливості подальшої активізації міжрегіонального співробітництва. 3 1 серпня, вступає в силу безвізовий режим з Туреччиною. Україна і Туреччина підписали угоду про безвізовий режим у грудні 2011 р., а Кабмін затвердив цю угоду 25 квітня 2012 р. Угода запроваджує безвізовий порядок в'їзду, виїзду, прямування транзитом та перебування громадян однієї сторони на території держави іншої сторони на підставі дійсних проїзних документів, за умови, що термін їхнього безперервного перебування не перевищує 30 днів від дати в'їзду. При цьому сумарний термін їхнього перебування на території держави іншої сторони не має перевищувати 90 днів протягом кожного періоду в 180 днів. 30 листопада 2012 р. відбувся робочий візит Міністра економічного розвитку і торгівлі України П. О. Порошенка до Турецької Республіки (м. Стамбул) на запрошення Міністра економіки Туреччини З. Чаглаяна [29]. Україна й Туреччина, виходячи з прийнятих на себе міжнародних зобов’язань, домовились також про тісне співробітництво у рамках Наради з безпеки і співробітництва в Європі, а також в органах ООН. 2. 2. Торгівельно-економічні зв’язки. Аналізуючи стан економічних відносин між Україною й Туреччиною, які по праву займають провідне місце у двосторонньому співробітництві, передусім слід відзначити, що останніми роками Туреччина міцно укріпилася як один з найперспективніших пріоритетів зовнішньоекономічної діяльності нашої держави. Торговельно-економічне співробітництво двох країн є важливим чинником їх відносин. Туреччина є потенційно великим торговельним партнером України, враховуючи близькість кордонів та відносну дешевизну шляхів транспортування товарів. У торгівлі з Туреччиною Україна має найбільше позитивне сальдо серед усіх своїх зовнішньоторговельних партнерів. Туреччина займає друге місце (після Російської Федерації) серед споживачів українських експортних товарів. 4 травня 1992 р., було підписано Угоду між Урядом України й Урядом Турецької Республіки про торговельно-економічне співробітництво. Якщо одразу після встановлення дипломатичних відносин у 1992 році обсяги торгівлі лише трохи перевищували 120 млн. дол. США на рік, то, починаючи з 1995 року, цей показник стабільно перевищує 1 млрд. дол. США і досяг свого максимуму у 1998 році (1,263 млрд. дол. США) [14]. За 9 місяців 2002 р. загальний обсяг двосторонньої торгівлі становив 1,091 млрд. дол. США, збільшившись майже на 45% порівняно з аналогічним періодом минулого року. При цьому експорт з України становив 957,4 млн. дол. США (+44%), а імпорт з Туреччини - 133,6 млн. дол. США (+50%) [16]. Торговельно-економічне співробітництво двох країн є важливим чинником їх відносин. Туреччина є потенційно великим торговельним партнером України, враховуючблизькість кордонів та відносну дешевизну шляхів транспортування товарів. За підсумками 1999 р. Туреччина посіла п'яте місце серед країн - торговельних партнерів України. Зовнішній торговельний обіг між двома державами склав майже 876 млн.дол. (за турецькими даними, він перевищив 1 млрд. дол.) при позитивному сальдо для України в 500 млн. дол. Стратегічним завданням на перспективу, як його визначила турецька сторона, є доведення двостороннього річного товарообігу до 2 млрд.доларів. Під час свого візиту до Турецької Республіки 6–8 червня 2005 р., Президент Віктор Ющенко говорив про необхідність збільшення взаємного товарообігу. За підсумками першої половини 2002 р. у товарні структурі українського експорту переважали металопродукція (45%), продукція чорної металургії (27,9%), хімічної промисловості (15%), пластмаса і каучук (3,2%), мінеральні продукти (2,6%), деревина та вироби з неї (1,5%), машини, устаткування та механізми (1,2%). Турецький товарний експорт представлений в основному продуктами рослинного походження (19,1%), пластмасою і каучуком (14,7%), продукцією хімічної промисловості (11%), текстильної промисловості (10,3%), машинами, устаткуванням і механізмами (9,6%), продукцією харчової промисловості (9,5%), мінеральними продуктами (8%), засобами наземного транспорту (5,5%),виробами з неблагородних металів (4,8%) [8]. Незважаючи на високі кількісні показники, викликає занепокоєння той факт, що структура нашого експорту практично не змінилася за останні 5–6 р. В економіці України відбулися значні зміни, але економіка Туреччини практично на них не відреагувала. В основному продовжується, як і раніше,закупівля в Україні продукції чорної металургії, залізної руди та металобрухту, продукції неорганічної хімії тощо. В той самий час товари машинобудівної галузі, інша високотехнологічна продукція займають у структурі українського експорту невиправдано малу частку. У 2008 р. товарообіг між Україною та Туреччиною сягнув рекордного показника 6,583 млрд. дол. Не дивлячись на значне падіння обсягів торгівлі у 2009 р., що пояснюється наслідками світової економічної кризи, з 7 млрд. дол. у 2008 р. до 3,5 млрд. у 2009 р., розвиток взаємин з цією країною знаходиться серед пріоритетів [22]. Характерною особливістю 2009 р. було те, що падіння експорту по більшості товарних позицій відбулось, в основному, через різке зменшення експортних цін, в той час як зменшення фізичних показників експорту було порівняно незначним. По окремих товарах мала місце навіть протилежна тенденція: зменшення вартісних показників експорту на фоні збільшення натуральних показників.   Протягом січня–вересня 2010 р. Туреччина продовжувала займати друге місце (після Російської Федерації) серед країн, до яких здійснюються найбільші експортні поставки української продукції (6% від загального обсягу експорту України проти 5,4% за аналогічний період 2009 р.). За даними Держкомстату України, товарообіг склав 2 млрд. 999 млн. 876 тис. дол. , що на 41,75% більше, ніж за аналогічний період 2009 р. При цьому експорт склав 2,16 млрд. дол. (зріс на 46,5%), а імпорт - 841 млн. 362 тис. дол. (збільшення на 30,9 %). Сальдо позитивне - 1 млрд. 317 млн. 151 тис. дол. Важливим механізмом у торговельно-економічній сфері є діяльність Міжурядової українсько- турецької комісії з торговельно-економічного співробітництва, сьоме засідання якої відбулося 24–25 травня 2010 р. в м. Стамбул під головуванням Віце-прем’єр-міністра України С. Тігіпка та Державного міністра Туреччини З. Чаглаяна. В ході вказаного засідання сторони досягли домовленостей щодо реалізації низки взаємовигідних проектів з інвестування українських вугільних шахт, спільного пошуку енергоносіїв на шельфі Чорного моря, постачання української електроенергії до Турецької Республіки, а також подальшого розвитку співпраці у галузях металургії, суднобудування, автомобілебудування, танкобудування, будівельної індустрії, хімічної, легкої та харчової промисловості. Головним питанням співпраці на цьому напрямі є укладення угоди про вільну торгівлю. Основними товарами українського експорту до Туреччини є сталевий прокат, вугілля, мінеральні добрива та інша продукція хімічної промисловості, а імпорту з Туреччини — текстиль, продукція машинобудування, побутова хімія, сільськогосподарська продукція. У цьому контексті найбільш відомими українськими компаніями, які здійснюють експорт своїх товарів до Туреччини, є металопродукція металургійної холдингової компанії «Метінвест», металургійного комбінату «Криворіжсталь», а також устаткування підприємства Сумське НВО ім. Фрунзе, а також продукція Одеського припортового заводу і концерну «Стирол». Відповідно до домовленостей, досягнутих під час офіційного візиту Президента України до Туреччини (м. Анкара, 22 грудня 2011 р.), керівництво двох країн поставило завдання у ближчій перспективі вивести товарообіг між Україною і Туреччиною на рівень 10 млрд. дол. США і в перспективі (до 2020 р.) довести його до 20 млрд. дол. США. Цьому завданню також має активно сприяти переговорний процес щодо підготовки до підписання між Україною і Туреччиною Угоди про вільну торгівлю. Співробітництво України з Турецькою Республікою у сфері енергетики є одним із ключових елементів формування стратегічного партнерства між двома країнами. На даний час цей елемент перспективного партнерства, передусім, означений переважно односторонніми діями обох країн, спрямованими на забезпечення енергетичної безпеки шляхом розвитку або модернізації нафто і газотранспортної систем, диверсифікації джерел і шляхів постачання енергоносіїв, пошуку або розвитку родовищ енергоресурсів на власних територіях. Ключовим практичним інтересом для обох сторін могли б стати проекти з реалізації енергетичних програм по модернізації газотранспортної системи та інших об’єктах енергетичної інфраструктури України, а також турецького Уряду — створення сектору атомної енергетики, будівництва гідроелектростанцій, газо- та нафтопроводів, започаткування спільної діяльності у двосторонньому або багатосторонньому форматі у сфері спільної розвідки та видобутку енергоресурсів на шельфі Чорного моря та в третіх країнах. Україна, володіючи значним досвідом у спорудженні та експлуатації нафто- та газопроводів, а також маючи всі необхідні для цього потужності, могла б разом з турецькими компаніями взяти активну участь у розбудові та розширенні існуючих трубопроводів, зокрема, в рамках міжнародних проектів будівництва газопроводу «Набукко» та нафтопроводу Самсун — Джейхан. У сфері атомної енергетики Україна готова взяти участь у програмі створення та експлуатації в Туреччині атомних електростанцій, зокрема, в частині їх будівництва та підготовці обслуговуючого персоналу. Українсько-турецьке співробітництво у транспортній сфері найбільш активно розвивається в галузі авіації, морських і автомобільних перевезень. Зокрема, за кількістю міст, в які здійснює регулярні рейси турецька авіаційна компанія «Турецькі авіалінії», Україна посідає друге місце, поступаючись лише ФРН. Авіарейси здійснюються зі Стамбула до Києва, Дніпропетровська, Харкова, Донецька, Одеси Сімферополя та Львова.  У системі морського сполучення між Україною і Турецькою Республікою на сьогоднішній день на постійній основі функціонують поромні сполучення між портами Іллічівськ-Деріндже, Іллічівськ-Стамбул — вантажний порт «Хайдарпаша», Євпаторія-Зонгулдак та Скадовськ-Зонгулдак. та Севастополь–Зонгулдак. З огляду на наявність інфраструктури залізничного транспорту в порту «Південний», проект зазначеного сполучення між Одесою та Стамбулом передбачає транзит вантажних транспортних засобів територією України до Польщі, інших країн Центрально-Східної Європи (Чехії, Словаччини, Угорщини, Білорусі) та країн Балтії (Литви, Латвії, Естонії). За оцінками обох сторін, започаткування даного поромного сполучення сприятиме суттєвому збільшенню транспортних перевезень по лінії Північ-Південь, а також залученню турецьких транспортних і торговельних компаній до українсько-білорусько-литовського проекту комбінованих залізничних перевезень «Вікінг». Важливим аспектом у плані посилення транспортно-економічного значення проекту «Вікінг» для обох країн є започаткування практичної роботи з реалізації проекту залізнично-поромних перевезень між Україною і Турецькою Республікою українською компанією «Укрферрі» та керівництвом морського порту міста Самсун. Відповідно до Протоколу, підписаного між зазначеними сторонами 2 грудня 2010 р., визначено конкретний перелік робіт і терміни їх виконання з метою створення сучасного залізнично-поромного терміналу в порту Самсун. Передбачається також, що поромне сполучення Одеса-Самсун у подальшому буде включене до системи поромних сполучень між Україною, Болгарією і Грузією. Автомобільні перевезення між Україною і Турецькою Республікою здійснюються на основі дозволів на здійснення міжнародних автомобільних вантажних і пасажирських перевезень, кількість та типи яких визначаються щорічно за результатами засідань Змішаної українсько-турецької комісії з питань міжнародних автомобільних перевезень. У контексті перспектив розвитку співпраці у транспортній сфері необхідно продовжувати послідовну роботу щодо забезпечення взаємодії сторін у процесі розбудови інфраструктурних об’єктів у морських портах України та Туреччини на Чорному морі. Відповідна співпраця сторін повинна спрямовуватися на забезпечення комплексного розвитку поромного сполучення між чорноморськими портами двох країн і збільшення обсягів морських вантажних перевезень, в тому числі завдяки комбінованим перевезенням із використанням залізничного транспорту. Станом на 1 січня 2011 р. сума турецьких інвестицій в Україну складала 150,625 млн дол. США, значна частка яких припадає на Крим. Прямі інвестиції України в Туреччину за той же період за підрахунками аналітиків складали 100,8 тис. дол. США і були спрямовані у переробну промисловість і у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів. Слід зазначити, що офіційні дані є неповними, що обумовлюється конфіденційністю інформації щодо обсягів деяких видів як українських інвестицій в країни світу, так і інвестицій в Україну у відповідності до Закону України «Про державну статистику» [40]. За турецькими даними обсяг інвестицій Туреччини в Україні перевищує 200 млн дол. США. Однак, за експертними підрахунками, інвестиції ТР складають близько 2 млрд дол. США. Така різниця між даними пояснюється тим, що значна частина капіталу турецьких компаній ввозиться в Україну через банківські структури та спільні підприємства, які розташовані в інших країнах світу. У зв’язку з цим під час проведення статистичного обліку подібні інвестиції відносяться до інвестицій інших країн, а не Туреччини. В Україні діє 601 підприємство з турецькими інвестиціями. Найбільші обсяги цих інвестицій припадають на добувну та переробну промисловість, будівельну сферу, хімічну та нафтохімічну, харчову промисловості, металургію, переробку металів та оптову торгівлю. На турецькому ринку діють усього 2 спільних підприємства. За даними ж турецького казначейства, у Турецькій Республіці функціонує 30 представництв та підприємств з українським капіталом, які працюють в основному у сфері транспорту та послуг. З 15 січня 2011 р. почало свою роботу нове поромне автомобільне сполучення «Black Sea Express», яким здійснюються доставки вантажів, які доставляються автомобільним транспортом, між Одесою (морський торговий порт «Південний») та Стамбулом (вантажний порт «Хайдарпаша»). У цьому контексті виняткового значення має підписана 25 січня 2011 р. в Києві Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про організацію міжнародного прямого вантажного залізнично-поромного сполучення Україна — Турецька Республіка. В Україні на законодавчому рівні створено сприятливі умови для участі іноземного капіталу в національній економіці. До іноземних інвесторів застосовується рівний з іншими режим інвестиційної діяльності. Турецькі компанії успішно беруть участь у будівельних, фінансових та інших проектах в Україні. Прикладом цьому слугує діяльність в Україні таких провідних турецьких холдингів і компаній, як «Догуш», «Чукурова», «Фіба», «Алтинбаш», «Ербек», «Айсель», «Енка». Діяльність турецького бізнесу в Україні відзначена реалізацією низки важливих інвестиційних проектів. Передусім, слід відзначити компанію «Енка», яка у рекордно стислі строки збудувала в Україні найсучасніший футбольний стадіон «Донбасарену»; групу «Догуш», яка в рамках підготовки до «Євро-2012» зводить термінал головному аеропорту України; компанію «ОНУР», що також в рамках проектів «Євро-2012» вже збудувала сотні кілометрів найсучасніших автодоріг; компанії «Чукурова» та «Тюрксель», які розвивають в Україні мережу високотехнологічного стільникового зв’язку. Турецькі компанії реалізували в Україні 128 масштабних проектів на загальну суму більше 3 млрд. дол. США. У товарній структурі українського експорту переважають металопродукція та продукція чорної металургії, хімічні вироби, пластмаса, каучук, мінеральні продукти, деревина . Для розбудови відносин з Туреччиною Україні необхідно: у сфері торгівельно-економічних відносин перейти від традиційних форм торгівлі до цільової програми виробничої та інвестиційної кооперації в пріоритетних галузях і сферах економіки двох країн. Перспективною залишається сфера воєнно-технічного співробітництва, де Україна може виступати для Туреччини в якості вигідного альтернативного партнера (особливо в ракетно-космічній галузі, в галузях бронетехніки і кораблебудування, в сфері сучасних воєнних технологій і т. ін.). Економічні зв'язки України і Туреччини обумовлені не тільки близьким розташуванням держав, але і партнерськими відносинами в ряді  напрямків. За обсягами експорту Туреччина є другою країною-партнером України, а основними статтями українського експорту є металопродукція, сільське господарство та інші. Товари турецької текстильної  промисловості і готовий одяг на українському ринку досягли лідируючої позиції і займають 32% ринку аналогічних закордонних товарів. Міністерство економіки України відзначило, що сприятиме розвитку двосторонніх взаємовигідних торгово-економічних відносин і готове до тісного співробітництва з Турецькою Республікою для досягнення позитивних результатів. Мотиви для зближення України з Туреччиною виглядають досить обґрунтованими: необхідність забезпечення транспортування енергоносіїв у і через Україну, компліментарність економік, співпраця у межах ЧЕС тощо. Розвиток партнерських стосунків із Туреччиною, на яку нині припадає близько половини всього обсягу торгівлі України з близькосхідними країнами, слід вести переважно в рамках двостороннього економічного співробітництва, або у межах системи ЧЕС, уникаючи їх перетворення на стратегічний військово-політичний альянс.

2.3. Науково-технічне співробітництво. Розвиток науково-технічного співробітництва між Україною і Туреччиною, головною метою якого є просування розробок прикладного характеру на турецький ринок наукомісткої та високотехнологічноі продукції, а також використання дослідної бази та інших можливостей турецької сторони, є ще використання дослідної бази та інших можливостей турецької сторони, є ще одним важливим напрямом двостороннього співробітництва. Враховуючи науково-технологічний потенціал України, а також той факт, що Турецька Республіка активно працює в напрямі розширення власної науково-технологічної бази, подальша активізація двостороннього та багатостороннього науково-технічного співробітництва між Україною і Туреччиною може надати істотного сприяння розвиткові базових, стратегічно важливих для нашої держави науково-технологічних сфер, а такожрозширенню взаємовигідних торговельно-економічних відносин.

Туреччина є важливим партнером України в науково-технологічній сфері по лінії ТЮБІТАК (Науково-дослідний комітет Туреччини) - МОН України/НАН України (входить до п’ятірки країн за обсягами фінансування двосторонніх проектів). Керівництво ТЮБІТАК налаштоване на розвиток двосторонньої співпраці на цьому напрямі.    На окрему увагу заслуговують тематичні консультації на експертному рівні, у ході яких опрацьовано пропозиції щодо реалізації спільних проектів в таких галузях: аерокосмічна сфера; електроніка; матеріалознавство, нано-технології та прикладна енергетика. Такий формат співпраці передбачає можливість фінансування двосторонніх проектів в окремих секторах прикладних досліджень, результатом яких є створення спільної конкурентоспроможної (на місцевому, регіональному та у перспективі на глобальному рівнях) наукомісткої продукції.    У 2003 р. між Міністерством освіти і науки України та Радою з питань науково-технологічних досліджень Турецької Республіки (ТЮБІТАК) були укладені Виконавчий протокол про співробітництво та Статут Міжнародної лабораторії високих технологій. Ці документи конкретизують напрямки та механізми співпраці. У тому ж році між НАН України та ТЮБІТАК були підписані Угода та Протокол про співробітництво, що створило необхідну договірно-правову базу для здійснення спільних науково-дослідних проектів у галузях фундаментальних та прикладних досліджень. В Туреччині регулярно відбуваються презентації економічного і науково-технологічного потенціалу України, можливостей авіаційної, космічної та інших галузей з використанням рекламно-інформаційних матеріалів, наданих Міністерством освіти і науки, Національним космічним агентством України та ДКБ "Південне" ім. М. Янгеля. Так, 30 серпня 2003 р. Харківське державне авіаційне підприємство провело в Анкарі презентацію багатофункціонального літака АН-74-300 ТК з демонстраційними польотами. У 2005 р. були підписані Угода та Протокол про співробітництво між Національною академією наук України та Академією наук Туреччини. Протягом 2005 – 2007 рр. робота Міжнародної лабораторії високих технологій була зосереджена, зокрема, на отриманні зображень, в тому числі трьохвимірних, невидимих об’єктів, а також створенні та дослідженні нових матеріалів і технологій, що базуються на вивченні композиційних матеріалів. Результати розробок Лабораторії можуть бути використані для створення бронежилетів нового покоління, приладів для виявлення людей у завалах після землетрусів (з отриманням даних щодо їх пульсу та дихання); рентгенів, які не здійснюють шкідливого впливу на організм людини; медичних апаратів для виявлення ракових пухлин та аналізу здоров’я людини; засобів контролю та перевірки автентичності купюр; засобів розпізнавання людини по долоні (замість зняття відбитків пальців) тощо[26]. У 2007 р. набула чинності рамкова Угода про співробітництво в сфері дослідження та використання космічного простору, а у 2009 р. — Угода між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про співробітництво в галузі науки та технологій. 2–4 листопада 2009 р. в Науково-дослідному центр «Мармара», (м. Гебзе) відбулося засідання українсько-турецького комітету з питань науково-технічного співробітництва, Координаційного комітету з питань діяльності Міжнародної лабораторії високих технологій та переговори на експертному рівні («workshop») представників науково-дослідних структур України і Турецької Республіки. Турецька сторона налаштована на подальший розвиток науково-технологічного співробітництва з Україною на рівноправній, взаємовигідній основі з метою розробки спільної наукоємної продукції та готова виділити відповідні кошти на реалізацію окремих спільних проектів. Створені необхідні умови для інтенсифікації різнопланового науково-технологічного співробітництва між Україною і Туреччиною. У 2010 р. було значно розширено інфраструктуру Міжнародної лабораторії високих технологій, яка оснащена унікальним обладнанням. Це створює умови для проходження стажування та виконання наукових досліджень. Українсько-турецька Міжнародна лабораторія високих технологій (м. Гебзе) є ефективним механізмом поєднання потенціалу науковців двох країн. Вона функціонує на базі Науково-дослідного центру «Мармара». Протягом останнього часу Лабораторія успішно виконала ряд проектів та побудувала полігон для випробувань прикладного характеру. Увага партнерів сконцентрована також на реалізації домовленостей, досягнутих у ході проведення згаданих вище засідань комітетів. Зокрема, розвивається взаємодія по лінії МОН України та НАНУ, з українського боку, та Ради з питань науково-технологічних досліджень Туреччини — з турецького. Наразі університетами та науково-дослідними інститутами двох країн виконуються 22 спільних проекти, на період 201–12012 рр. затверджено 8 нових спільних проектів. Тісному співробітництву сприяє взаємна зацікавленість у проведенні спільних геологічних і геофізичних досліджень Чорного моря з одержанням практичних результатів у галузі вивчення грязьового і газового вулканізму в Азовсько-Чорноморському регіоні в аспекті екологічних проблем та проблем безпеки міжнародного мореплавства, підводних транспортних систем (нафто- та газопроводи, кабельні оптико-волоконні системи передачі інформації тощо). Ведеться активний пошук і вивчення джерел енергоносіїв глибинних районів моря (в рамках дослідження газового вулканізму), чому сприяють цінний досвід та налагоджені міжнародні зв’язки щодо організації морських досліджень турецькими вченими, як на двосторонній, так і на багатосторонній основі в рамках виконання проектів Європейського Союзу, ЄБРР, ОЧЕС тощо. Установи НАН України та наукові організації Турецької Республіки співпрацюють в рамках ОЧЕС за такими пріоритетними напрямками науково-технічного співробітництва як сейсмологія, захист навколишнього природного середовища, біорізноманіття Чорного моря, екологічно чиста енергетика, моніторинг та очищення води. Особливо актуальним є розвиток співробітництва з Туреччиною в сфері охорони навколишнього середовища. В Україні вже накопичений значний досвід, наукові розробки і технології, якими можна було б поділитися з Туреччиною, в галузі охорони земель від вітрової та водяної ерозії в ході сільгоспвиробництва, рекультивації земель після видобутку корисних копалин,використання біологічних засобів захисту рослин, виробництва біогумусу і т.д. Взяти хоча б технологію видобутку сірководню з Чорного моря, що зараз нерідко призводить до загибелі всього живого в морській воді через зростання рівня його концентрації. Технологія, розроблена українськими вченими, дозволяє збирати цей газ і переганяти в метан, аміак. У перспективі сірководень може стати суперником нафти і газу і практично невичерпним джерелом енергії. Слід зазначити, що науково-технологічний потенціал нашої держави, зокрема НАН України, не має аналогів в Турецькій Республіці, оскільки загальна кількість науково-дослідних організацій в Туреччині є відносно невеликою порівняно з Україною або іншими західними країнами. Разом з тим турецький ринок наукомісткої та високотехнологічної продукції є доволі ємним, і Україна, враховуючи заінтересованість турецької сторони, повинна знайти на цьому ринку своє місце. Крім того, в умовах дещо обмежених можливостей нашої держави у фінансуванні національних науково-дослідних програм більш ефективне використання фінансових джерел, дослідної бази та інших можливостей турецької сторони сприяло б підтримці окремих наших наукових напрямів. Значним є потенціал для співпраці двох країн увійськово-технічній галузі. Можливості України у цій сфері можуть і повинні активно реалізовуватися на турецькому ринку. Україна вже заявила про себе на повний голос підбиттям підсумків проведеної роботи, обговоренням нових напрямів подальшого розвитку торговельних відносин, Комісія прийняла рішення про укладення п’яти нових угод, частина з яких знаходиться на етапі погодження, а деякі вже підписано. Зокрема, заслуговує на увагу Угода про фінансове та технічне співробітництво, підписана у листопаді 2002 р., яка відкриває нові перспективи не лише в отриманні нашою країною фінансової допомоги з боку Туреччини, а й вивченні турецького досвіду у різних сферах економіки, законодавства, розвитку приватизації, вільних економічних зон тощо [33]. 2.4. Культурне співробітництво між Україною і Туреччиною. Співробітництво між Україною та Туреччиною в гуманітарній сфері здійснюється на основі Угоди між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про співробітництво в галузі культури від 27 листопада 1996 р. На регулярній основі здійснюється обмін творчими колективами та театральними групами, організуються різнопланові фото- та мистецькі виставки. Танцювальні й хорові ансамблі двох країн беруть участь у різноманітних міжнародних культурних фестивалях. Так, у серпні 2002 р. колектив Київської мерії „Берегиня” був учасником Першого Фестивалю творчості причорноморських столиць (М.Анкара), який широко висвітлювався турецькими ЗМІ. Приємно відзначити, що один з концертів у рамках цього культурного заходу було присвячено 11-й річниці Незалежності України. Влітку 2002 р. дитячий ансамбль народного танцю з Туреччини відвідав Другий Міжнародний фестиваль творчості дітей країн – членів ОЧЕС який проходив у Міжнародному дитячому центрі відпочинку „Артек”[41]. Протягом останніх років українсько-турецьке співробітництво в галузі культури набуло значного розвитку. В Туреччині регулярно проводяться концерти українських танцювальних та хорових колективів, музикантів, вистави українських акторів, виставки українських художників, трансляції на турецькому телебаченні програм, присвячених українській культурі. Перелік українських майстрів, які відвідали Туреччину протягом останніх років, є досить великим. Поруч з дитячими аматорськими колективами, такими як ансамбль народного танцю «Світанок», ансамбль народних інструментів «Кримський сувенір» та інші, а також творчими колективами вищих учбових закладів України, в культурних заходах у Туреччині брали участь і корифеї українського мистецтва – балет Національної опери України ім. Тараса Шевченка, Національний симфонічний оркестр України, Національний театр російської драми України ім. Лесі Українки та Український народний хор імені Григорія Верьовки. 9 лютого 2010 р. в Міністерстві відбулася зустріч Міністра культури і туризму України Василя Вовкуна з Надзвичайним і Повноважним Послом Турецької Республіки в Україні Ахметом Бюлентом Мерічем. Під час зустрічі було обговорено низку питань щодо співробітництва в сфері культури і туризму між Україною та Туреччиною.  Василь Вовкун висловив глибоке переконання щодо схожості турецької та української культур, яка склалась внаслідок багатовікового контакту між народами обох держав. Міністр також привітав Посла із призначенням на посаду і висловив сподівання на продовження плідного та активного співробітництва в сфері культури і туризму, яке склалося із попереднім Послом Турецької Республіки. Ахмет Меріч зазначив, що наразі існує значне організаційне та правове підґрунтя для подальшого розвитку і активізації співробітництва між Україною та Туреччиною. Під час зустрічі дипломат запропонував в найближчі роки провести Рік Туреччини в Україні та Рік України в Туреччині. З метою заохочення українських та турецьких громадян до активізації у сфері туризму (культурно-мистецького, курортно-рекреаційного) та міжкультурного діалогу, Міністр і Посол домовились про створення двосторонньої робочої групи, яка матиме на меті розробку туристичної карти спільних україно-турецьких маршрутів для ознайомлення з історично-культурною спадщиною двох країн. Та в ході зустрічі були обговорені питання щодо майбутнього візиту Міністра культури і туризму Туреччини до України. Наприкінці зустрічі Василь Вовкун та Ахмет Меріч домовились про подальшу тісну та активну співпрацю, відзначивши традиційно теплі стосунки між Україною та Турецькою Республікою не лише в галузі культури, а й у інших сферах двосторонніх відносин [23]. У березні 2011р. у Києві розочав свою роботу Центр турецької культури і мови. Він був відкритий в навчальному корпусі Київського університету імені Бориса Грінченко. Згідно з повідомленням, на церемонії відкриття були присутні посол Туреччини в Україні Ахмет Бюлент Мерич і ректор університету Віктор Огнев'юк. «Відкриття Центру турецької культури й мови — важлива подія в житті університету. Цим ми підтверджуємо наші дружні стосунки з турецькою стороною. Студенти отримають оригінальні ресурси для вивчення турецької мови, літератури і культури», — сказав Огнев'юк. Керівництво університету й посол Туреччини обговорили можливостві й перспективи міжнародної співпраці в галузі освіти. Так, було висловлено пропозицію про обмін студентами, викладачами, а також залучення носіїв мов для навчання турецької мови в Україні. У свою чергу посол Туреччини виступив з ініціативою відкрити в Туреччині кафедру української мови, куди могли б бути запрошені викладачі університету імені Бориса Грінченка. Ця ідея могла б допомогти зміцнити культурні зв'язки між країнами. 24 по 27 серпня 2012 р. в місті Анталія (Туреччина) за ініціативи Громади «Українська Родина»,  Губернатора та Мерії міста Анталія, за сприяння та підтримки Міністерства культури України, Української Всесвітньої Координаційної Ради та Товариства зв’язків з українцями за межами України «Україна-Світ» було проведено «Дні української культури в Анталії» до  Дня Незалежності України та культурно-науковий семінар «Дні української діаспори та культури в Туреччині» В концертних програмах взяли участь: заслужена артистка України Леся Горова, лауреат міжнародних конкурсів, бандуристка Оксана Іващенко (Київ), переможці міжнародного конкурсу «Червона рута», народний фольклорно-етнографічний колектив «Вербиченька» (Харківська область) та фольклорний гурт «Щедрик» (Хмельницька область), камерний  хор «Щаслива родина» (Київ), артисти народного цирку «Бінго». На «Дні української культури в Анталії» приїхали українські колективи зарубіжжя: сімейний вокальний ансамбль «Барвінок» Національно-культурного об’єднання українців «Криниця» міста Пушкіно (Росія),   дитячий ансамбль «Водограй» недільної школи  Українського земляцтва  Силламяе (Естонія), вокальний дует української громади Ростову-на-Дону,  а також українські виконавці з Анталії солістка Олеся Меркан та танцівниця Тая Карабельникова.  З великою зацікавленістю мешканці міста відвідали  виставки українського вишиваного одягу волинських майстрів, яку представляла вишивальниця Ілона Млинарська (Луцьк),  українського одягу товариства «Український сувенір» керівник Тамара Степаненко та «Рушник національної єдності» керівник проекту Миколо Степаненко. Презентацію картин з стрічок, ґерданів та оберегів представила голова українського товариства з міста Сілламяе Лариса Житник (Естонія) та художниця Мишак Світлана, яка проводила майстер-класи з петриківського розпису. В рамках мистецького свята  пройшов  Культурно-науковий семінар «Дні української діаспори та культури в Туреччині» за участю  членів Президії УВКР та Голови Української Всесвітньої Координаційної Ради Михайла Ратушного, заступника та Голови Секретаріату УВКР Ольги Кобець, Голови Секретаріату Товариства «Україна-Світ» Алли Кендзери, мера міста та начальника поліції у справах з іноземцями Анталії, Посла  України в Туреччині, керівників та представників українських товариств в Туреччині, Естонії та Росії. Перебуваючи в Анталії члени української делегації зустрілися з віце-мером міста, віце-губернатором та начальником поліції у справахї іноземців та Почесним Консулом України в Анталії. На зустрічах було повідомлено що в Анталії та її провінціях проживає біля двох міліонів мешканців, серед яких біля 30 тисяч українців, переважно жінки. Було домовленно про відкриття в Аталії українського садочку та школи. Також керівники міста запевнили , що «Дні української культури в Анталії» будуть традиційними враховуючи дуже вдалим його перше проведення, та попросили розширити участь українських мистецьких колективів з різних країн Світу [43]. 19–23 вересня в столичному кінотеатрі "Київ" відбудеться щорічний фестиваль "Дні турецького кіно в Києві". де організатори представили п'ять фільмів, серед яких учасники і призери міжнародних кінофестивалів [37]. У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка пройшов відкритий семінар з двостороннього культурного співробітництва України та Туреччини. Організатором заходу виступив відділ з питань культури та інформації Посольства Туреччини в Україні [44]. Отже, відносини з Турецькою Республікою характеризуються відсутністю політичних проблем, співпаданням поглядів у вирішенні багатьох питань сучасного міжнародного життя, що у свою чергу відкриває нові перспективи для розбудови діалогу і подальшого розвитку відносин не лише у двосторонньому форматі, а також у рамках міжнародних організацій. Туреччина є важливим партнером України в науково-технологічній сфері Активно розвивається співпраця між Україною та Туреччиною в сфері культури. На постійній основі проводиться обмін творчими колективами, музикантами, драматичними групами, організовуються різноманітні конкурси молодих виконавців, виставки образотворчого мистецтва та фотографії. Крім того, українські та турецькі фольклорні групи беруть участь у міжнародних мистецьких фестивалях. Проводяться Днів культури, науки, Днів українського кіно в Туреччині і навпаки.