Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка
Кафедра нової і новітньої історії
та методики викладання історії
Україна і Центральна Азія: шляхи співробітництва
ДИПЛОМНА РОБОТА
студентки V курсу
групи 51
історичного факультету
Н. М. Совальської
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК –
кандидат історичних наук,
асистент Т. В. Лахманюк
Тернопіль – 2013
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………………………………..8
РОЗДІЛ 2. УКРАЇНА І ТУРЕЦЬКА РЕСПУБЛІКА………………………14
РОЗДІЛ 3. УКРАЇНА Й ІСЛАМСЬКА РЕСПУБЛІКА ІРАН……………..41
РОЗДІЛ 4. УКРАЇНА Й ІСЛАМСЬКА ДЕРЖАВА АФГАНІСТАН……..59
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….73
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………77
ВСТУП
Актуальність теми. Центральноазіацький напрям зовнішньої політики України є надзвичайно перспективним як в політичному, так і в економічному вимірах. Важливість поглиблення співробітництва України з державами Центральної Азії (Туреччиною, Іраном, Афганістаном) визначається низкою об’єктивних чинників: географічною близькістю і зручністю транспортних комунікацій, економічною і політичною вагою країн регіону, можливістю отримання Україною енергоносіїв з метою диверсифікації джерел енергопостачання, взаємодоповнюючим характером економічних комплексів України і держав регіону. Для України, як молодої незалежної держави, проблема створення повноцінної зовнішньополітичної системи засобів, механізмів та форм забезпечення національних інтересів на міжнародній арені є стратегічною складовою національної безпеки. Значимість дослідження проблематики реалізації геополітичних інтересів України та Центральної Азії зумовлена впливом, який справляють Туреччина, Іран та Афганістан на українську зовнішньополітичну стратегію в регіоні в цілому, а також геополітично обумовлена важливість кожної з обраних для аналізу країн в контексті розвитку двостороннього співробітництва України з даними державами. Співпраця з цим регіоном може забезпечити Україні широкі можливості для взаємовигідного співробітництва та втілення масштабних економічних, науково-технічних та інших проектів. В Центральній Азії Україна має широкі можливості збуту своїх товарів, які в цьому регіоні можуть витримати конкуренцію з боку інших країн. Регіон з його багатомільйонним населенням, яке зростає найвищими темпами у світі, має великий потенціал для експорту товарів та послуг. Ринки Центральної Азії є перспективними для збуту української продукції машинобудівного комплексу та металопрокату, надання науково-технічних і будівельних послуг. Україна могла б взяти активну участь у будівництві, насамперед, об’єктів виробничої інфраструктури, великих енергетичних і промислових об’єктів, у постачанні і спільному виробництві сільськогосподарської продукції. Можливе також розширення співробітництва з країнами Центральної Азії у військово-технічній сфері та у сфері високих технологій. Водночас, при розробці довгострокових планів економічного та науково-технічного співробітництва України з країнами даного регіону потрібно врахувати, що тут розпочався етап глибоких трансформаційних зрушень, модернізаційних процесів, відбувається загострення конкурентної боротьби за ринки між провідними економічними державами світу. Відтак, для збереження і зміцнення економічних позицій в, Центральній Азії Україні необхідно змінити структуру експорту товарів і послуг, спрямованих на ринки даного регіону, у напрямку переорієнтації на експорт високоякісної та високотехнологічної продукції, нарощування експорту науково-технічних, інжинірингових, інформаційних, освітніх та інших послуг. Розвиток відносин з Туреччиною є одним з головних пріоритетів України в південному напрямку. Підписаний дуже важливий Договір про дружбу і співробітництво між обома державами строком на 10 років. Після отримання Україною незалежності між Києвом і Анкарою не виникало спірних питань. У вирішенні проблем військової й екологічної безпеки в регіоні Чорного моря, його демілітаризації складається прямий і безпосередній інтерес обох країн. Але і в пошуку балансу сил у новій і складній геополітичній ситуації, що склалася в регіоні за останні роки, інтереси Туреччини й України багато в чому можуть збігатися. В Україні високо оцінюють розуміння Туреччиною проблем, пов'язаних з поверненням з місць депортації до Криму етнічно спорідненого туркам кримськотатарського народу. На сучасних умовах Туреччина цікавить Україну перш за все через економічну співпрацю. Від початку незалежності України були встановленні тісні економічні зв’язки. Це зокрема стосується торгівельних шляхів через Чорне Море. Останні роки довели необхідність пошуку альтернативних джерел енергопостачання для України. В сучасному світі енергетичний фактор може бути суттєвим важелем впливу не лише на економічний, але й на політичний суверенітет будь-якої країни. Так звана “газова криза” у відносинах з Росією нещодавно продемонструвала, що для України завдання диверсифікації постачання енергоносіїв було і залишається першочерговим. Центральна Азія, а зокрема Іран, посідає друге після Росії місце в світі за розмірами газових родовищ і є потенційним кандидатом на роль постачальника енергоносіїв, тим більше, що дана сторона неодноразово висловлювала таку зацікавленість. Втім, незважаючи на економічну привабливість співробітництва, воно навряд чи виправдає очікування в умовах загострення кризи навколо ядерної програми Ірану. На сучасному етапі двосторонніх відносин першочергова увага в діяльності України зосереджена на активізації політичного співробітництва як на двосторонньому рівні, так і в рамках міжнародних організацій, в першу чергу, ООН, участі нашої держави в стабілізаційних процесах в Афганістані, встановленні торговельно-економічних зв’язків, участі українських підприємств у програмах економічної відбудови Афганістану, створенні договірно-правової бази відносин в усіх сферах. При цьому, слід зазначити, що в українсько-афганських відносинах фактично відсутні суперечності, що можуть негативно впливати на їхній розвиток. І це може позитивно вплинути як на економічне так і політичне життя України. Хронологічні рамки дипломної роботи охоплюють період із 1991р. – по 2012 рр. Мета і завдання дослідження. Виходячи з актуальності теми, автор ставить за мету: на основі комплексного й об’єктивного аналізу поглибити дослідження і зробити обґрунтовані висновки та дати оцінку геополітичним інтересам Туреччини, Ірану, Афганістану щодо України, з огляду на геополітичний аналіз сучасного стану, тенденцій розвитку і перспектив міждержавного співробітництва між Україною і країнами Центральної Азії. Метою продиктовано основні завдання, які необхідно розв’язати у процесі дослідження даної наукової проблеми: - визначити ступінь наукової розробки проблеми та з’ясувати питання, які вимагають подальшого висвітлення; - з'ясувати шляхи та методи захисту національних інтересів України в регіоні Центральної Азії у контексті здійснення глобального міждержавного співробітництва з урахуванням життєво необхідних геополітичних інтересів Великих держав; - висвітлити перспективні напрями міждержавних відносин; звернути увагу на місце і роль дво- та багатостроннього співробітництва України з Туреччиною, Іраном, Афганістаном, як фактора цивілізаційного інтегрування євразійського континенту; - дослідити основні тенденції процесу становлення і розвитку політичних зв'язків, механізми формування та реалізації повноцінних двосторонніх відносин; - проаналізувати загальні тенденції і особливості торгівельно-економічного та науково технічного співробітництва України з Турецькою Республікою, Ісламською Республікою Іран та Ісламською Державою Афганістан; - показати місце українсько-турецьких, українсько-іранських та українсько-афганських стосунків у структурі міжнародних відносин; - дати цілісну оцінку співпраці України з державами Центральної Азії (Туреччина, Іран, Афганістан); Об’єктом дослідження є історія міжнародних відносин і зовнішньої політики України та Центральної Азії в нових геополітичних умовах. Предмет дослідження – становлять головні напрямки та пріоритети двосторонніх відносин між Україною і Турецькою Республікою, Ісламською Республікою Іран й Ісламською Державою Афганістаном, визначення основних закономірностей і тенденцій зародження та розвитку міждержавних взаємин, їх місце в структурі міжнародних відносин. Методологічною основою праці стала комплексна методика, яка базується на теоретичних, загальнонаукових принципах історизму, науковості, об’єктивізмі й всебічного вивчення та методах: історико-хронологічний, проблемний, послідовний, порівняльний та статистичний, методи розгляду досліджуваного матеріалу. Наукова новизна. Визначається передусім оригінальністю підходу автора до аналізу шляхів поглиблення співробітництва України з державами Центральної Азії, який полягає у з’ясуванні геополітичних інтересів Туреччини, Ірану і Афганістану стосовно України, а також впливу означених інтересів на формування і розвиток співробітництва обраних для дослідження країн. Теоретичне значення праці. Завдяки критичному аналізу зібраного матеріалу суттєво доповнено, уточнено і виправлено розрізнені відомості, спростовано стереотипи та об’єктивно висвітлені твердження, що стосуються співробітництва України з Центральною Азією. Практична цінність отриманих результатів, основних ідей дипломної роботи у тому, що нагромаджений фактичний матеріал, теоретичні положення, висновки, можуть бути придатними для використання відповідними зацікавленими сторонами й учасниками політичного життя України і країн Центральної Азії, а також в навчальному процесі вищих навчальних закладів при підготовці спецкурсів з проблем регіональної політики України, відносин України з країнами Центральної Азії, в історіографічних виданнях, для популяризації історичних знань серед широкого загалу. Структура дипломної роботи. Робота побудована за хронологічним принципом, складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел.