1. громадські роботи ( на строк від 60 до 240 годин при відбуванні не більш ніж по 4 години на день). Це покарання полягає у виконанні у вільний від роботи чи навчання час суспільно корисних робіт;

2. виправні роботи 9від 6 місяців до 2 років). Із суми заробітку засудженого утримується в доход держави від 10 до 20 відсотків;

3. службові обмеження для військо службовців ( на строк від 6 місяців до 2 років). Із суми грошового забезпечення засудженого утримується в доход держави від 10 до 20 відсотків. Під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, термін покарання не зараховується у строк вислуги років для присвоєння чергового звання;

4. арешт (на строк від 1 до 6 місяців);

5. обмеження волі (на строк від 1 до 5 років). Покарання полягає в утриманні особи в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства під наглядом і з обов’язковим залученням до праці;

6. утримання в дисциплінарному батальйоні військо службовців (на строк від 6 місяців до 2 років). Цей вид покарання застосовується тільки до військослужбовців строкової служби;

7. позбавлення волі на певний строк (від 1 до 15 років);

8. Довічне позбавлення волі.

Основні покарання можуть призначатися лише як самостійні види. Не можна, наприклад, призначити одночасно арешт і виправні роботи. До основних покарань можуть приєднуватися додаткові покарання.

Види додаткових покарань:

1. позбавлення військового , спеціального звання, рангу, чинів або кваліфікаційного класу;

2. конфіскація майна.

Ці покарання не можуть призначатися як самостійні, вони приєднуються до основних покарань.

Види покарань, що можуть призначатися як основні та додаткові:

1. штраф (від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

2. позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю (на строк від 2 до 5 років як основне покарання і на строк від 1 року до 3 років – як додаткове покарання).

Цю групу покарань можна застосовувати як самостійно, так і приєднувати їх до основних покарань.

4. До обставин, які пом’якшують покарання, відносять фактори, що мають відношення до особистості винного та скоєння їм діяння, які зменшують суспільну небезпеку цього діяння та особи, що його скоїла. Значення обставин, що пом’якшують покарання, полягає в тому, що вони дають можливість призначити більш м’який вид покарання або призначити покарання ближче до його нижньої межі, вказаної у санкції статті КК.

У відповідності зі ст.66 Кримінального кодексу України при призначенні покарання обставинами, що його пом’якшують, визнаються:

1) з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення злочину неповнолітнім;

4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення злочину під впливу погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом.

Перелік обставин, що пом’якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом’якшують, й інші обставини, не зазначені в кримінальному законі.

5. До обставин, які обтяжують покарання, відносяться фактори, що підвищують суспільну небезпеку як діяння, так і особи, яка його скоїла. Значення їх полягає в тому, що вони дозволяють суду визначити більш суворе покарання в межах встановленої санкції за конкретний злочин.

У відповідності зі ст..67 Кримінального кодексу України при призначенні покарання обставинами , що його обтяжують, визнаються:

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;

3) вчинення злочину на грунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;

4) вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;

7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності;

8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані;

9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом ;

13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Перелік обставин, що обтяжують відповідальність, є вичерпним, тобто при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, незазначені кримінальним законом. Крім того, суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених у законі обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12, такою, що обтяжує покарання , навівши мотиви свого рішення у вироку.

5. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким на момент скоєння злочину виповнилося 16 років.

За вчинення діянь, протиправність і суспільна небезпека яких очевидна й у більш молодому віці, кримінальну відповідальність несуть особи, що досягли 14-річного віку. Їх вичерпний перелік містить ч.2 ст.22 КК України: умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсія, бандитизм, зґвалтування, крадіжка, грабіж, розбій, хуліганство, умисне знищення чи пошкодження майна і деякі інші діяння.

До неповнолітніх, визнаних винними у скоєнні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1. штраф;

2. громадські роботи;

3. виправні роботи;

4. арешт;

5) позбавлення волі на певний строк (на строк не більше 10 років, а за особливо тяжкий злочин – до 15 років).

До неповнолітнього можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу і позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх має певні особливості:

1. при призначенні покарання неповноліття розглядається як обставина, що пом’якшує відповідальність;

2. неповнолітній, що вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках до неповнолітнього застосовуються примусові заходи виховного характеру;

3. неповнолітньому, що вперше скоїв злочин невеликої тяжкості, не може бути призначене позбавлення волі. Якщо його виправлення можливе без застосування покарання, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, що не є покаранням;

4. до неповнолітнього, засудженого до позбавлення волі, може бути застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням (на строк від одного року до двох років);

5. неповнолітній, що вчинив злочин невеликої чи середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння і подальшої бездоганної поведінки він на момент ухвалення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд може застосувати до неповнолітнього заходи виховного характеру;

6. для неповнолітніх передбачені більш м’які умови звільнення від відбування покарання. Як правило, до них у першу чергу застосовуються амністія, помилування, умовно-дострокове звільнення.

Примусові заходи виховного характеру є одним з видів звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності. До примусових заходів виховного характеру відносяться: