Тема 2. Основні поняття теорії держави і права.

План

1. Поняття і ознаки держави.

2. Класифікація держав залежно від їх форми.

3. Поняття й основні ознаки правової держави.

4. Поняття, ознаки, зміст права, його функції і джерела.

5.Система права і система законодавства.

6.Правові відносини.

1. Держава – це особлива політико-територіальна організація влади, що має суверенітет, володіє спеціальним апаратом управління і примусу і здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкової сили.

Держава характеризується низкою ознак, найсуттєвішими з яких є:

• народ – сукупність індивідів, що об’єднані правовим зв’язком з державою. Цей зв’язок простежується в інститутах громадянства ( у республіках ) або підданства ( у монархіях );

• територія – це простір, у межах якого здійснюється державна влада. Поширення державної влади лише на виокремленій кордонами частині земної кулі зумовлює адміністративно-територіальний поділ;

• публічна організована влада – влада, що виділилася із суспільства, не збігається з суспільством, стоїть над ним. Державна влада має свій особливий апарат у вигляді органів держави та професійних керівників ( армія, поліція, чиновники, судді );

• система податків –ці кошти необхідні для утримання державного апарату, армії, поліції, здійснення загальнокорисних цілей – фінансування освіти, культури, охорони здоров’я, природоохоронних заходів;

• право – система загальнообов’язкових правил поведінки;

• суверенітет – самостійність та незалежність держави у внутрішніх та внутрішніх справах.

2. Форма держави – це спосіб організації і здійснення державної влади, правова конструкція , яка складається з трьох елементів: форми правління, форми державного устрою, форми державного режиму.

Форма правління – це організація, порядок створення і взаємодії вищих органів державної влади. В залежності від форми правління розрізняють монархію та республіку.

Монархія – це така форма правління, за якої главою держави є особа, що отримує і передає свою посаду і титул, як правило, у спадщину і довічно.

Порівняльна характеристика різновидів монархій

Різновид монархії	Носій суверенітету	Наявність парламенту	Ким Формується уряд
Абсолютна ( Катар, Оман, Саудівська Аравія )	Монарх	Відсутній	Монархом
Дуалістична ( Бруней, Бутан, Тонга )	Монарх	Наявний	Монархом
Парламентарна ( Бельгія, Великобританія, Данія, Іспанія, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Японія)	Парламент	Наявний	Парламентом

Республіка – це така форма правління, за якої верховна влада здійснюється представницькими органами, що обираються населенням на певний строк.

Порівняльна характеристика різновидів республік

Різновид республіки	Порядок обрання президента	Ким формується уряд	Глава уряду
Президентська	Обирається народом	Президентом	Президент
Парламентарна	Обирається парламентом	Парламентом	Прем’єр-міністр
Змішана	Обирається народом	Президентом за згодою парламенту	Прем’єр-міністр

Форма державного устрою - це спосіб територіально-політичного устрою держави, порядок взаємин між державою та її окремими частинами, а також центральних і місцевих органів. За формою державного устрою всі держави поділяються на прості(унітарні) та складні.

На цей час більшість держав світу – унітарні держави(Болгарія, Угорщина, Греція, Польща) . У багатьох унітарних державах є автономні утворення.

Різновиди унітарних держав:

• централізовані. Регіональні органи цих держав формуються шляхом призначення зверху ( Казахстан, Нідерланди, Франція);

• децентралізовані. Регіональні органи утворюються незалежно від центру, зазвичай шляхом виборів(Великобританія, Італія, Нова Зеландія).

Серед складних держав розрізняють федерації і конфедерації.

Федерація становить добровільне об’єднання кількох самостійних держав (суб’єктів федерації) у єдину союзну державу. Різновиди федерацій:

• територіальні(Бразилія, Німеччина, США);

• національні(Бельгія, Індія);

• змішані(Росія).

Конфедерація – тимчасовий союз держав, створений для досягнення певної мети, в якому держави об’єднують лише окремі напрямки своєї діяльності.

Форма державного режиму – це сукупність прийомів і методів здійснення державної влади. Характер державного режиму визначається не тільки правовими нормами, але й існуючою в країні політичною системою, рівнем політичної і правової культури населення. Державні режими діляться на демократичні й антидемократичні.

Демократичні режими є типовими для держав Західної, Північної і Центральної Європи, Північної Америки. Окремі параметри демократичного режиму досягнуті постсоціалістичними країнами.

Антидемократичний режим поділяється на авторитарний та тоталітарний. Авторитарний режим є характерним для низки країн, що розвиваються(Індонезія, Малайзія, Таїланд). Тоталітарний режим можливий як у високорозвиненому, так і слаборозвиненому суспільстві і державі(фашистська Німеччина, Італія, країни соціалістичного табору, деякі сучасні африканські і азіатські країни).

Порівняльна характеристика політичних режимів

Вид режиму	Обсяг прав та свобод громадян	Способи формування органів влади	Пануючі методи державного управління	Наявність чи відсутність плюралізму
Демо- кратич- ний	Конституційно закріплені і на практиці реалізуються міжнародні стандарти прав людини	Вільні рівні вибори, законне та з урахуванням громадської думки призначення складу органів влади та посадових осіб	Переконання, керівництво, особистий приклад	Присутній політичний, економічний та ідеологічний плюралізм
Авто- ритар- ний	Обмежені політичні і деякі особисті права і свободи	Вибори носять нерівний, та/або невільний характер. Призначення складу органів державної влади та посадових осіб відбувається без урахування думки народу	Примус та контроль	Політичний та ідеологічний плюралізм обмежені за наявності економічного плюралізму
Тота- літар- ний	Принципова відмова від ідеї прав людини. Робиться акцент на права класу, раси, нації.	Вибори або не проводяться, або носять декоративний характер	Насильство, залякування	Плюралізм відсутній у всіх проявах. Однопартійність, відсутність опозиції, єдина обов’язкова для всіх ідеологія.

3. Правова держава – це така держава, в якій найбільш повно забезпечені права та свободи особистості, а державна влада базується на праві, пов’язана з правом та здійснюється у правових формах, а також існує взаємна відповідальність між державою і людиною.

Головні ознаки правової держави:

1. широкий спектр прав і свобод особи. Громадяни діють за принципом: «Дозволено все, що не заборонено законом»;

2. верховенство правового закону в системі нормативно-правових актів;

3. демократичний, легальний спосіб формування влади;

4. дозподіл влади на гілки;

5. зв’язаність влади правом;

6. високий рівень загальної і правової культури громадян;

7. взаємна відповідальність держави і особи;

8. гідне становище суду у суспільстві і державі.

Правова держава – це ідеал, якого ще не досягнуто навіть у найрозвинутіших державах. Проте, конституційне закріплення цього ідеалу зобов’язує державну владу до законних, справедливих дій заради загального добробуту.

4. Кожне суспільство має регулювати відносини між людьми. Таке регулювання суспільних відносин здійснюється за допомогою соціальних норм. Розрізняють такі основні види соціальних норм:

1. юридичні норми (норми права);

2. моральні норми (норми моралі);

3. релігійні норми (норми релігійної моралі);

4. корпоративні норми (норми громадських організацій, політичних партій, інших об’єднань громадян);

5. звичаї та традиції.

Норми права – це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою і спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом надання їх учасникам юридичних прав і покладення на них юридичних обов’язків.

Правова норма складається з гіпотези, диспозиції, санкції. Гіпотеза – містить умови, з настанням яких суб’єкти права мають здійснювати свої права та обов’язки, вказані в диспозиції цієї норми. Диспозиція – визначає саме правило поведінки суб’єкта при наявності вказаних у гіпотезі обставин. Санкція – передбачає юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, вказаного у диспозиції.

Право як особливий вид соціальних норм відрізняється від інших соціальних норм взаємозв’язком із державою, напрямками та способами впливу на суспільні відносини.

Право – це система загальнообов’язкових, формально визначених , встановлених чи санкціонованих і гарантованих державою норм, які встановлюють права та обов’язки учасників правовідносин, виступають регулятором суспільних відносин та забезпечуються примусовою силою держави.

Праву притаманні такі ознаки:

1. загальнообов’язковість, тобто дія норми права поширюється на всіх учасників правовідносин і повинна виконуватися ними без винятків і незалежно від ставлення до самих норм;

2. нормативність, тобто право складається з норм як загальнообов’язкових правил поведінки, що визначають права, обов’язки та відповідальність громадян, посадових осіб та державних органів;

3. формальна визначеність, тобто зміст норм права чітко визначений і формально закріплений у тексті певного правового документа;

4. системність, тобто право становить цілісну систему взаємопов’язаних, взаємо погоджених і взаємодіючих норм, яка діє на основі єдиних принципів, виконує єдині функції та має чітку внутрішню структуру, що включає інститути права, підгалузі права та галузі права;

5. державна забезпеченість, тобто загальні правила, які визначаються державою як правові, підтримуються державою та її органами. Право охороняється державним примусом;

6. регулятивнісь, тобто право виступає як регулятор суспільних відносин і в цьому полягає його соціальна цінність;

7. вираз міри свободи і справедливості, тобто право втілює основні права і свободи людини, надає людині легальну можливість реалізувати свої інтереси не порушуючи прав і свобод інших людей.

Зміст права – це сукупність правових приписів, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин; це закріплені в правових нормах суб’єктивні права, юридичні обов’язки та заборони.

Роль права у житті суспільства відображається в його функціях.

Функція права – це основні напрями впливу права на суспільні відносини, що відображають його сутність і соціальне призначення у суспільстві, а також способи організації суспільних відносин.

До спеціальних функцій права належать:

1. регулятивна – це функція, яка спрямована на врегулювання суспільних відносин шляхом закріплення бажаної поведінки суб’єктів в тих чи інших галузях права.

2. Охоронна – це функція, яка спрямована на захист відповідної системи суспільних відносин шляхом усунення соціально шкідливих і небезпечних діянь людей та їх об’єднань, відновлення порушених прав суб’єктів

Правові норми, що регулюють поведінку учасників суспільних відносин, повинні бути відомими і вираженими у певних формах(джерелах).

Джерело права – це спосіб зовнішнього вираження і закріплення норм права, що виходять від держави і мають загальнообов’язкове значення.

У правознавстві розрізняють такі форми(джерела) права:

1) правовий звичай – це історично обумовлене неписане стихійно сформоване стійке правило поведінки людей, що ввійшло у звичку, завдяки багаторазовому застосуванню протягом тривалого часу, якому держава надала загальнообов’язкового значення і яке санкціонується й забезпечується державою;

2) правовий(судовий, адміністративний) прецедент – це рішення судового або адміністративного органу з конкретної справи, яке стає обов’язковим для вирішення подібних справ у майбутньому;

3) нормативний договір - це письмовий документ, у якому загальні правила поведінки встановлюються за домовленістю кількох суб’єктів і забезпечуються державою;

4) нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ компетентних правотворчих органів держави, у якому закріплене правило поведінки загального характеру, що забезпечується державою.

За юридичною чинністю всі нормативно-правові акти поділяються на дві великі групи: закони і підзаконні акти.

Закон це нормативно-правовий акт , прийнятий органом законодавчої влади або всенародним референдумом, що регулює найважливіші суспільні відносини, виражає волю й інтереси більшості населення, має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів і особливий порядок прийняття.

Підзаконні акти – це нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на те компетентними правотворчими державними органами на підставі та у виконанні законів.

Усі без винятку підзаконні акти мають меншу юридичну силу, ніж будь-який закон, і не можуть протирічити йому, а також не можуть змінювати або скасовувати норми законів.

5.Система права – це внутрішня форма права, яка характеризується єдністю і узгодженістю всіх її норм та розподілу їх за галузями, підгалузями, інститутами та нормами права.

Основним структурним елементом системи права є галузь права.

Галузь права – це сукупність правових норм, що регулюють

якісно однорідну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.

Галузь права , у свою чергу, складається з інститутів права.

Інститут права – це сукупність відокремлених взаємопов’язаних правових норм певної галузі права, що регулюють якісно однорідні суспільні відносини.

Декілька однорідних інститутів права, що регулюють більш вузьку групу суспільних відносин, ніж галузь права, утворюють підгалузь права.

Підгалузь права – це складова частина галузі права, яка об’єднує норми права, що регулюють суспільні відносини певного виду.

Система законодавства – це зовнішня форма виразу та закріплення нормативного матеріалу, сукупність правових джерел.

Система законодавства – це сукупність упорядкованих певним чином нормативно-правових актів держави, що є зовнішньою формою вираження права.

Систематизація законодавства – це діяльність компетентних державних органів щодо впорядкування та вдосконалення нормативно-правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірників(інкорпорація, кодифікація, консолідація).

6.Значна частина суспільних відносин будується на основі норм права і тому їх називають правовими відносинами.

Правові відносини – це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, що забезпечуються державою.

Структуру правовідносин становлять такі елементи: суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин.

Суб’єкти правовідносин – це учасники правових відносин, які мають суб’єктивне право та здатні виконувати юридичні обов’язки(фізичні особи, юридичні особи, державні та громадські організації, соціальні спільності). Суб’єкти правовідносин повинні володіти правосуб’єктністю, яка містить два елементи: правоздатність і дієздатність.

Правоздатність – це здатність особи мати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Дієздатність – це здатність особи своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб’єктивні права і виконувати юридичні обов’язки.

Однією з форм прояву дієздатності є деліктоздатність, тобто здатність особи нести юридичну відповідальність за свої протиправні вчинки(дії).

Об’єкти правовідносин – це певні матеріальні, духовні та інші соціальні блага, з приводу яких виникають, змінюються чи припиняються правовідносини(матеріальні блага, духовні блага, дії суб’єктів правовідносин, результат діяльності суб’єктів правовідносин).

Суб’єктивні права і юридичні обов’язки учасників правовідносин складають зміст правовідносин.

Зміст суб’єктивного права включає в собі такі можливості:

1. здійснювати певні дії;

2. вимагати певних дій від зобов’язаного суб’єкта;

3. вимагати відновлення порушеного права.

Юридичні обов’язки – це передбачена правовою нормою і забезпечена державним примусом міра належної поведінки зобов’язаного суб’єкта , яку він повинен здійснювати в інтересах уповноваженого суб’єкта.

Основні поняття та терміни: держава, форма держави, форма правління, форма державного устрою, форма політичного режиму, республіка, монархія, унітарна держава, федерація, конфедерація, демократичний політичний режим, правова держава, право, закон, правові відносини, правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.

Питання для самостійної перевірки знань

1.Чи тотожні поняття «країна», «суспільство», «держава»? Дайте визначення й характеристику ознак держави.

2. З яких елементів складається форма держави? Дайте характеристику державі Україні за формою правління, формою державного устрою, формою політичного режиму.

3.Як співвідносяться і взаємодіють держава та особа?

4. Які риси характеризують правову державу? Які основні напрямки ви можете запропонувати для побудови правової держави в Україні?

5.Що таке правові норми? Що відрізняє правові норми від норм моралі?

6.Що таке система права і система законодавства? Які форми систематизації законодавства ви знаєте?

7. Як ви розумієте поняття і ознаки норм права?

8. Як співвідносяться між собою такі поняття, як «галузь права», «підгалузь права», «інститут права»?

9.Дайте коротку характеристику суб’єктів правовідносин. Яким якостями вони повинні володіти?

Тести для самоконтролю знань

1.Держава – це:

а) територіальна організація;

б) суспільна організація;

в) політико-територіальна організація влади.

2. Основним регулятором суспільних відносин виступає:

а) право;

б) законодавча влада;

в) держава..

3.Нормативна поведінка людей, що регулюється нормами права ,називається:

а) юридична поведінка;

б) правова поведінка;

в) правосвідома поведінка.

4. Здатність особи нести відповідальність за свої протиправні дії називається:

а)правоздатність;

б) дієздатність;

в) деліктоздатність.

5. Здатність особи своїми діями набувати і самостійно здійснювати

суб’єктивні права і виконувати юридичні обов’язки, називається:

а) правосвідомість;

б) дієздатність;

в) деліктоздатність.

6.Україна є:

а) унітарною державою;

б) федеративною державою;

в) унітарною державою з ознаками федерації.

7.Підзаконні акти :

а) можуть змінювати або скасовувати норми законів;

б) не можуть змінювати або скасовувати норми законів;

в) можуть або не можуть скасовувати або змінювати норму законів залежно від виду закону.

8. Гіпотеза, диспозиція, санкція – це:

а)складові частини норми права;

б) складові частини законодавчого акту;

в) складові частини системи права.

9. Підзаконні нормативно-правові акти, прийняті органами місцевого

самоврядування, є обов’язковими для виконання :

а) на території України;

б) на території певної адміністративно-територіальної одиниці;

в)для юридичних осіб.

10. Матеріальні блага, духовні блага, дії суб’єктів правовідносин, результат

діяльності суб’єктів правовідносин відносяться до:

а)суб’єктів правовідносин;

б) об’єктів правовідносин;

в) структурних елементів системи права .

Теми рефератів

1. Головні напрямки формування громадянського суспільства і правової держави в Україні.

2. Конституційний принцип розподілу державної влади.

3. Історія ідеї правової держави.

4. Форми правління сучасних держав.

5. Співвідношення норм права з іншими соціальними нормами.

6. Система і система законодавства: співвідношення і зв’язок..

7.Юридичні факти: поняття, значення , класифікація.

8. Єдність і відмінність права і моралі.