Тема 9. Основи цивільного права.

9.2. Правочини. Дійсність та недійсність правочину. Правові наслідки визнання правочину недійсним.

План

1. Поняття, види та форма правочинів.

2. Умови дійсності правочинів. Недійсність правочинів.

1. Правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Розрізняють односторонні та двосторонні (багатосторонні) угоди.

Односторонній правочин втілює волю одного суб’єкта правових відносин. Прикладами таких правочинів є: заповіт, прийняття спадщини, обіцянка винагороди (за знахідку тварини, що загубилася, за повернення загублених документів).

Двосторонні (багатосторонні) правочини втілюють погоджену волю кількох суб’єктів права, тому їх називають договорами.

Форми правочинів:

1. усна форма. Як правило, в усній формі укладаються правочини, що виконуються при здійсненні. Наприклад, у більшості випадків усно укладається договір купівлі – продажу рухомої речі;

2. проста письмова форма. Закон вимагає, щоб у такій формі укладалися правочини юридичних осіб між собою і з громадянами, за винятком правочинів, що виконуються при здійсненні й правочинів, для яких нотаріальне посвідчення. Наприклад, договір підряду на виконання ремонтних робіт між підприємством і фізичною особою повинний мати просту письмову форму. Письмово повинні укладатися правочини між фізичними особами на суму, яка в 20 і більше разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, за винятком правочинів, що виконуються при здійсненні й правочинів, для яких потрібно нотаріальне посвідчення;

3. нотаріально засвідчена письмова форма. Цивільне законодавство містить перелік правочинів, які повинні відбуватися тільки в такій формі: договори про відчуження і заставу нерухомого майна, доручення, шлюбні контракти, заповіти й ін. Крім того, за бажанням учасників вони вправі нотаріально засвідчити будь – який правочин. Якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа(рукоприкладник);

4. конклюдентна (мовчазна) форма. Правочин, для якого законом не установлена визначена форма, може укладатися шляхом здійснення мовчазних дій (наприклад, посадка в тролейбус і оплата проїзду).

Залежно від моменту виникнення прав та обов’язків у сторін за правочином, який укладається правочини діляться на реальні та консенсуальні.

Для виникнення прав та обов’язків за консенсуальним право- чином достатньо домовленості сторін за всіма його істотними умовами, вираженої у визначеній законом формі.

Для виникнення прав та обов’язків за реальним правочином, домовленості сторін недостатньо, а необхідна передача речі, що є об’єктом цього правочину( договір зберігання, договір займу, договір дарування).

2. Не всяка дія суб’єктів права є правочином. Для визнання таким вона повинна відповідати ряду нормативних вимог, що називаються умовами дійсності правочинів:

1) законність. Зміст правочину не повинен суперечити законодавству та моральним засадам суспільства;

2) дієздатність учасників. Здійснення правочину вимагає свідомого вираження волі. Тому не визнаються дійсними правочини, укладені недієздатними;

3) вільне волевиявлення сторін. Воля учасників правочину проявляється в їхній згоді прийняти на себе певні обов’язки і придбати певні права. Воля сторін повинна бути вільною від оман, викликаних обманом чи хитрістю. Волевиявлення, зроблене внаслідок насильства чи під погрозою його застосування, недійсне, а виходить, недійсним є правочин;

4) дотримання необхідної законом форми правочину. Цивільне право є диспозитивним по своїй суті, тобто надає суб’єктам можливість вибору декількох варіантів дій. Тому форми правочинів дуже різноманітні: можливі усні, письмові і навіть мовчазні договори. Однак якщо закон містить указівку на форму правочину, укладати його потрібно тільки в такій формі. Наприклад, договір купівлі – продажу житлового будинку відбувається тільки в письмовій, нотаріально засвідченій формі;недотримання письмової форми правочину тягне за собою його недійсність тільки в тому випадку, якщо такий наслідок прямо передбачений законом;

5) реальність правочину. Правочин є дійсним, якщо його фізично і юридично можна виконати. Наприклад, фізично неможливо здійснити купівлю – продаж неіснуючої в природі речі., неможливо побудувати хмарочос за одну добу. Юридично неможливо виконати те, що суперечить закону: наприклад, не можна розглядати як договір угоду про здійснення розбійного нападу на банк;

6) захист прав дитини. Правочин, який здійснюють батьки (усиновлювачі), не повинен суперечити правам та інтересам їх дітей.

Невиконання цих умов тягне недійсність правочину.

Розрізняють нікчемні (абсолютно недійсні) правочини і заперечні (відносно недійсні) правочини.

Нікчемний правочин недійсний з моменту його здійснення, тому судового рішення про визнання його недійсним не потрібне. До нікчемних правочинів відносять: правочини, що порушують публічний порядок; протиправні й аморальні правочини; позастатутні правочини юридичних осіб; правочини, не засвідчені нотаріально, якщо закон вимагає тільки такої форми правочину; правочини з особами у віці до 14 років; правочини з недієздатними.

Заперечний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за умови доведеності фактів, що свідчать про пороки правочину. До заперечних правочинів відносяться: правочини з особами у віці від 14 до 18 років; з обмежено дієздатними; з особами, що знаходилися в момент укладання правочину в стані тимчасового розладу психіки; правочини, здійснені внаслідок обману, омани, насильства, збігу важких обставин, погрози; правочини, які вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною; фіктивні та удавані правочини.

Фіктивний правочин – це дія, що відбувається для виду, без наміру створити, змінити чи припинити цивільні права чи обов’язки. Удаваний правочин прикриває правочин, який у дійсності сторони уклали. Наприклад, видана довіреність на управління автотранспортним засобом, хоча в реальності він був проданий власнику довіреності.

В разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (реституція ) , а в разі неможливості такого повернення – відшкодувати вартість одержаного. Закон покладає на недобросовісну сторону зобов’язані відшкодувати потерпілій стороні нанесені збитки.

Основні поняття та терміни: правочин, односторонній правочин, двосторонній (багатосторонній ) правочин, конклюдентна форма правочину, нікчемний правочин, заперечний правочин, фіктивний правочин, удаваний правочин, реституція.

Питання для самостійної перевірки знань

1. Що таке правочин? В якій формі він може укладатися?

2. Яким умовам повинен відповідати правочин?

3. Чим відрізняються нікчемний та заперечний правочин?

4. Що таке фіктивний та удаваний правочин?

5. Що таке реституція?

Тести для самоконтролю знань

1. Правочин – це:

а) юридичний документ;

б) передача нерухомого майна;

в) дія, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків.

2. В якій формі може укладатися правочин?

а) в усній формі;

б) в письмовій формі;

в) в усній, простій письмовій та нотаріальній письмовій формі.

3. В якому випадку недотримання простої письмової форми правочину тягне за собою його недійсність?

а) якщо цього вимагає одна із сторін;

б) якщо такий наслідок прямо передбачений законом;

в) якщо сума правочину перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів.

4. Виберіть реальні правочини:

а) договір зберігання, договір дарування;

б) договір купівлі-продажу, договір поставки;

в) договір оренди, договір на капітальне будівництво.

5. Виберіть консенсуальні правочини:

а) договір зберігання, договір дарування;

б) договір купівлі-продажу, договір поставки;

в) договір дарування, договір займу.

6. Реституція – це:

а) повернення сторін в початкове правове становище при визнанні правочину недійсним:

б) караючий засіб, який застосовується щодо особи, яка не виконує свої зобов’язання;

в) повернення приватним особам націоналізованої власності.

7. Яка додаткова відповідальність передбачається для недобросовісної сторони при визнанні правочину недійсним?

а) публічне вибачення;

б) відшкодування завданих збитків;

в) матеріальне утримання.

8.Конклюдентна форма правочину може укладатися:

а) дітьми за згодою батьків;

б) батьками в інтересах дітей;

в) шляхом здійснення мовчазних дій.

9. Виберіть односторонні правочини:

а) заповіт, довіреність;

б) договір дарування, договір займу;

в) купівля-продаж.

10. Виберіть нікчемні правочини:

а) здійснені особою у віці до 14 років або особою , яка визнана судом недієздатною;

б) здійснені особою у віці від 14 до 18 років або особою, визнаною судом обмежено дієздатною;

в) здійснені особою, яка досягла пенсійного віку.

Проаналізуйте ситуації та прокоментуйте їх з точки зору відповідності нормам цивільного законодавства.

1.Отримавши генеральну довіреність від громадянина Титаренка , громадянин Швачка продав його квартиру, не повідомивши про це власника квартири, за явно заниженою ціною. Гроші , отримані від продажу квартири, він привласнив і Титаренку не віддав.

2. Данилова пред’явила позов до сім’ї Ченцових про визнання договору обміну квартир недійсним, так як їй стало важко підніматися на четвертий поверх. ЇЇ квартира була розташована на першому поверсі.

3. Мати і син Савченки спільно приватизували двокімнатну квартиру в центрі м.Києва. Після цього син одружився і зареєстрував дружину в приватизованій квартирі. Через рік мати і син оформляють договір дарування свого житла на ім’я свого далекого родича. Після цього вони відразу купують дві однокімнатні квартири на околиці міста. Син розриває шлюб з дружиною і заперечує проти її вселення до свого житла. Дружина звертається до суду з позовом про визнання права на одну з квартир із зазначенням порядку конкретного користування. Мати і син подають зустрічний позов до особи, якій була подарована квартира, в якому зазначають, що в дійсності було укладено договір купівлі-продажу.

Теми рефератів

1. Умови дійсності та недійсності правочину.

2. Правові наслідки визнання правочину недійсним.