21.4. Технічні характеристики розпушувачів

Показник	РУ-65-2,5	РК-1,2	РНТ-0,8	РГ-0,8А	ВР-80
Тип машини	Начіпний
Тягове зусилля (кН) трактора	50-60	60	50-60	60-100	60-100
Ширина захвата, м	2,4-2,5	1,0	1,8-2,4	До 3,5	2,4
Кількість розпушуючих стояків	2-3	1	1-3	2-3	2
Відстань між осями лемешів, мм	800, 1600	-	600, 1200	940	800
Діаметр дренера, мм	60	90, 200	-	-	-
Габарити, мм: довжина ширина висота	2620 2000 2480	1860 2020 2900	2400 1200 2000	10750 3780 3180	850 2100 2080
Продуктивність, га/год.	0,6	0,25	0,28-1,03	0,55	0,4-0,6
Максимальна глибина розпушування, м	0,65	1,2	0,8	0,5-0,8	0,8
Маса, кг	1250	1250	1100	2300	1170

Примітка. Розпушувач РГ-0,8А має V-подібний робочий орган.

21.5. Умови застосування основних марок розпушувачів

Марка розпушувача	Кількість стояків	Вид розпушування	Наявність каміння в шарі ґрунту, м3/га
РУ-65-2,5	2 3	суцільне	25 25
РК-1,2	1	смугове	25-30
ВР-80	2	суцільне	10-15
РГ-0,8А	3	суцільне	10-15
РНТ-0,8	2, 3	суцільне	10

Для розпушення дуже ущільнених ґрунтів розпушувачами з пасивними робочими органами на глибину 60-70 см потрібне тягове зусилля до 40 кН на один стояк. Трактори класу тяги 6-10 в цих умовах можуть виконувати глибоке розпушування не більше чим з двома стояками. Для розпушення сереньоущільнених ґрунтів на глибину 60-70 см один стояк потребує тягове зусилля до 30 кН. Суцільне розпушування вищевказаними тракторами на цих ґрунтах можливо виконувати розпушувачами з трьома стояками, тракторами К-701 – розпушувачами з двома стояками.

При проведенні суцільного глибокого розпушування залежно від типу розпушувача і конкретних умов застосовують човникову, загінкову схеми руху агрегатів або схему руху з перекриттям.

В Україні на карбонатних ґрунтах тривалість дії глибокого суцільного будівельного розпушування орієнтовно складає 3-4 роки.

Після будівельного глибокого розпушування залежно від ґрунтових умов через 2-4 роки виконують експлуатаційне розпушування.

Кротування ґрунту – одне із ефективних заходів меліорації важких ґрунтів. Воно сприяє більш швидкому відводу надлишкових вод з осушуваної ділянки, більш швидкому розподілу вологи на осушуваній площі і в ґрунтовому профілі, прискоренню настання весняної стиглості ґрунту, покращенню аерації орного і підорного горизонтів. Строк дії кротування 1-3 роки.

Кротування ґрунтів виконують як самостійну операцію за допомогою кроторобних знарядь або одночасно з оранкою кротовими пристроями, змонтованими на плузі. Його застосовують на глинистих і суглинистих ґрунтах, які стійкі до розмокання і на глибині прокладки кротовин вміщувати не менше 30-35 % глинистих частинок, наявності каміння не більше 0,5 %.

Стійкість ґрунту для кротових дрен визначають за формулою

, (21.2)

де і – процент фракцій діаметром 0,05-0,005 відповідно за мікроагрегатним складом (по А.В. Попову) і за механічним аналізом (по Н.А. Качинському).

Кротовини закладають як мінімум на 20 см нижче орного шару на відстані 0,5-1,5 м залежно від механічного складу ґрунту, глибини прокладки і конструкції застосовуваних знарядь. Кротування проводиться під прямим або близьким до нього кутом до регулюючих дрен.

Як сама кротовина, так і загальне розпушування важких ґрунтів і утворення тріщин сприяє більш глибокому розподілу вологи в підорному профілі і притоку надлишкових вод до дрен. Особливо важливо застосовувати кротування в перші роки після будівництва дренажу, коли осушувальна дія його, особливо на важких ґрунтах, недостатня.

За способом проведення кротування, як і глибоке розпушування, розділяється на будівельне і експлуатаційне. Будівельне кротування здійснюють після закінчення будівництва дренажу і підготовки поверхні ділянки. Експлуатаційне кротування здійснюють землекористувачі на староорних землях по мірі вторинного ущільнення.

Кротування рекомендується здійснювати весною під посів пізніх овочевих культур і картоплі, а також восени одночасно з оранкою. Стійкість кротовин залежить як від механічного складу, так і від вологості ґрунту.

Глибина прокладки кротовин, що використовують без поєднання з оранкою, повинна бути не менше 50-60 см.

Для кротування застосовують різні кротувачі, які використовують при прокладці кротового дренажу.

Для поєднання дії розпушування і кротування створений розпушувач-кротувач РК-1,2. Його монтують на начіпну систему трактора. Розпушування ґрунту здійснюють стояком з лемешем; для утворення кротовин служать змінні органи: дренер діаметром 20 та 200 мм, кротовач діаметром 90 мм.

Кротування в поєднанні з оранкою виконують кротовачем (кротодренажною машиною), що закріплена на корпусі плуга. При цьому способі кротовини прокладають на глибині 40-50 см на відстані 1,0-1,5 м одна від одної, діаметр дренера 60 мм. Оранку плугами з кротовачами здійснюють як звичайну. Додаткове тягове зусилля, що створюється кротовачем, рівне приблизно зусиллю, яке приходиться на один корпус плуга.

Хімічні меліоранти застосовують для збільшення стійкості розпушеної структури важких ґрунтів, також для оструктурювання легких піщаних ґрунтів. Створена глибоким розпушуванням або кротуванням розпушена структура важких ґрунтів в зоні надмірного зволоження порівняно швидко руйнується, тому розпушування необхідно повторювати знову через 3-4 роки.

Головне завдання хімічних меліорантів заклечаються в наданні розпушеній структурі важких грунтів такої стійкості, яка сприяла б глибокому розвитку кореневої системи рослин і тим самим забезпечила б потрібну водопроникність для інтенсивної дії дренажу без повторного розпушування протягом 6-8 років.

Основні вимоги до хімічних меліорантів такі:

• утворювати водостійкі ґрунтові агрегати, що сприяють покращенню водопроникності і водоакумулятивної здатності ґрунту;

• поряд з оструктурюючими властивостями служити засобом удобрення ґрунту;

• бути широко доступними і достатньо дешевими;

• бути технологічними по відношенню внесення їх у ґрунт;

• бути нешкідливими для навколишнього середовища, в тому числі для ґрунтових вод і ґрунтової мікрофлори.

Хімічними меліорантами для створення стійкої структури обробляють важкі глинисті і суглинисті ґрунти з коефіцієнтом фільтрації менше 0,1 м/добу, середньої щільності більше 1,5 г/см³. Оструктурювання ґрунту проводять на глибину до 0,6-0,8 м, причому найбільша ступінь оструктурювання повинна забезпечуватись на глибині 0,2-0,5 м. Оструктурюванню повинно підлягати не менше 20 % (по площі) розпушеного ґрунту.

До хімічних меліорантів відносять рідкі і порошковидні удобрюючі і оструктурюючі речовини (в тому числі полімери). Найбільше розповсюджені неорганічні оструктюрюючі речовини – вапно, фосфорне борошно. Ці речовини зазвичай застосовують у вигляді порошків і вносять в ґрунт як у орний шар (поверхневим способом), так і в підорний (в поєднанні з глибоким розпушуванням).

Дози внесення порошкоподібних вапнякових матеріалів залежно від кислотності підорного шару складає 6-10 т/га, фосфорного борошна – 2-3 т/га.

Для внесення в підорний шар порошкоподібних хімічних меліорантів може бути використаний комплекс механізмів, що складається із розпушувача на тракторній тязі і рядом йдучої цистерни (цементовозу) з пневматичною подачею порошкоподібного матеріалу в ґрунт вслід за стояком розпушувача.

Як рідкий хімічний меліорантможе використовуватися комплексне рідке добриво, що представляє собою водорозчинну нейтральну (рН=6,7) рідину з щільністю 1,39-1,40 г/см³, до складу якого входять N – 10 % і Р₂О₅ – 34 %. Рекомендована для оструктурювання норма внесення рідкого добрива 300-600 кг/га.

В якості рідких хімічних меліорантів можуть бути застосовані полікомплекси, що вводять в ґрунт у вигляді одного або двох розчинів. Застосування полімерних хімічних меліорантів ефективне тільки при вмісті в ґрунті гумусу не менше 2-5 %. Полікомплекси не тільки покращують водно-фізичні властивості важких ґрунтів, але і удобрюють їх.