Четверта
частина
Негідротехнічні меліорації
21. Агромеліоративні заходи на меліорованих землях
Агромеліоративні заходи здійснюють для підвищення інтенсивності регулювання водного режиму осушуваних і зрошуваних земель, шляхом відводу або затримання надлишкової води з поверхні та кореневмісного шару ґрунту, а також обробітку ґрунтів важкого механічного складу з врахуванням біологічних особливостей сільськогосподарських культур. Агромеліоративні заходи поєднують з різними видами меліорацій і охорони навколишнього середовища, тому детально розглядають в цих розділах. В цьому розділі висвітлені питання щодо агромеліоративних заходів у зоні надмірного зволоження, які поєднують з осушувальною меліорацією. До них відносять заходи по прискоренню поверхневого стоку; заходи по покращенню водно-фізичних властивостей підорних горизонтів; а також піскування і глинування осушуваних торф’яників.
21.1. Заходи по прискоренню поверхневого стоку
Прискорення поверхневого стоку особливо важливе при осушуванні слабководопроникних ґрунтів систематичним горизонтальним дренажем з рідкою мережею відкритих провідних каналів.
Вибір агромеліоративних заходів залежить в основному від кліматичних умов і агротехніки, що застосовується при вирощуванні сільськогосподарських культур.
Вузькозагінна оранка на рівних полях із слабоводопроникними ґрунтами і вираженим загальним похилом виконується тракторним плугом. При похилах поверхні менше 0,005 ширина загінок 10-12 м, а при похилах більше 0,005 – 24 м (рис. 21.1). На полях з похилом менше 0,01 вузькозагінну оранку виконують в напрямку природного похилу, більше 0,01 – під кутом до похилу (для запобігання водної ерозії).
Рис. 21.1. Схеми вузькозагінної оранки: І, ІІ, ІІІ, ІV – номери загінок.
При такій оранці утворюються звальні і роз’ємні борозни. Після її проведення поглиблюють роз’ємні борозни на глибину оранки, що направлені вздовж похилу поверхні, і впоперек їх по природних пониженнях через 100-500 м прокладають тимчасові відвідні борозни глибиною до 35 см з виходом у канали.
Всі борозни повинні бути прямолінійними і мати постійну глибину.
Борознування застосовують при нерівному рельєфі, і воно може бути систематичним або вибірковим. Глибина борозен 25-30 см, відстань між ними при систематичному їх закладанні 8-20 м. Вибіркове борознування здійснюють при наявності замкнутих понижень. Борозни нарізають з виходом у осушувальні канали.
Борознування виконують після оранки при підйомі зябу або сівби сільськогосподарських культур однокорпусним плугом.
Гребнування або грядування застосовують при вирощуванні овочевих та просапних культур на мінеральних ґрунтах, що осушуються закритим дренажем і мережею відкритих каналів.
Гребені нарізають вздовж похилу місцевості чотирьохкорпусним плугом, у якому зняті перший та третій корпуси. Висота гребенів 13-15 см, відстань між ними 0,7 м. Оранку проводять човниковим способом або способом «з перекриттям», зберігаючи прямолінійність гребенів і постійну глибину оранки.
Гряди висотою 30-60 см нарізають грядоробом після обробітку ґрунту. При похилах поверхні менших 0,01 гряди нарізають вздовж похилу, при великих похилах – під кутом до напрямку найбільшого похилу. Відстань між грядами під овочі 0,7-1,4 м, під кукурудзу та інші культури 2,8-3,5 м.
Нарізку гряд проводять човниковим способом або способом «з перекриттям», зберігаючи прямолінійність гряд, постійну глибину міжгрядних борозен і не допускаючи завали на борознах.
Осушуюча дія гребенів та гряд не обмежується прискоренням стоку по поверхні ґрунту, вони суттєво покращують дію закритого дренажу в період випадіння інтенсивних атмосферних опадів. Меліоративна дія гребенів та гряд визначається збільшенням висоти поверхні ґрунту над рівнем ґрунтових вод і частковим дренуванням орного шару. Ефективність застосування гребенів і гряд залежить від похилу поверхні, оптимальні похили борозен – 0,005-0,007.
Гребені і гряди нарізують весною при проведенні передпосівного обробітку і восени при зяблевій оранці. Після нарізання гряд і гребенів прокладають тимчасові поперечні водовідвідні борозни, що впадають в канали.
Профілювання поверхні застосовують на безпохильних слабо водопровідних ґрунтах. Профілювання поверхні створюється шляхом багатократного проведення вузькозагінної оранки при незмінному положенні звалів або при плануванні. В результаті проведення цих робіт створюється двохсхиловий профіль ґрунту. Роз’ємні борозни для відводу води із понижень необхідно проводити на лініями регулюючих дрен. При виконанні робіт по профілюванню поверхні необхідно максимально зберігати верхній гумусовий горизонт.
Вирівнювання поверхні включає засипку старої осушувальної мережі, кар’єрів, ям та канав, а також понижень рельєфу місцевості із збереженням гумусового шару. Його проводять перед будівництвом закритого дренажу для підготовки ґрунту до безперешкодної роботи механізмів і якісному будівництву осушувальної мережі. Воно є підготовчим етапом до проведення будівельного планування. Стару осушувальну мережу, кар’єри і ями при переміщенні ґрунту на відстань до 150 м засипають бульдозерами, а на відстань більше 150 м – скреперами.
Пониження рельєфу місцевості засипають скреперами, грейдерами або довгобазовими планувальниками.
Планування поверхні може бути будівельним, післяосадочним або експлуатаційним. Його можна проводити різними способами, зберігаючи гумусовий шар.
Планування кулісним способом включає зрізку ґрунту з підвищень на половині квадратів 200×20 м десятиметровими смугами (кулісами) на глибину в 2 рази більше проектної. Ґрунт, що зрізають, скреперами пересувають на місця насипу. При цьому верхній родючий шар ґрунту відсипають на верхні шари насипу, а нижні, менш родючі – на нижні. Ґрунт, що залишився на другій половині квадратів, пересувають бульдозерами в заглиблення, які утворилися.
Планування по смугах з двократним пересуванням верхнього шару вміщує: розбивку ділянки на смуги шириною 20 м; пересування верхнього гумусового шару ґрунту бульдозером з парних смуг на суміжні непарні; виймання ґрунту скреперами на підвищеннях парних смуг нижче проектної відмітки на глибину гумусового шару і пересування його в місця насипів. Після цього зрізають і повертають верхній шар ґрунту з непарних смуг на суміжні парні; виймають ґрунт на непарних смугах нижче проектної відмітки на глибину гумусового ґрунту і пересувають його на місця насипу, повертають верхній шар ґрунту бульдозером з парних смуг на непарні. Закінчують роботи остаточним вирівнюванням ґрунту по всьому полі.
Планування по смугах з однократним пересуванням верхнього шару ґрунту передбачає розробку місця зрізок на смузі шириною 10 або 20 м. Гумусовий шар з першої крайньої смуги пересувають до останньої. Після чого ґрунт на підвищеннях виймають глибше проектної відмітки на глибину попередньо зрізаного ґрунту і пересувають його на місця насипу. Із другої смуги верхній гумусовий шар ґрунту пересувають на першу смугу; подальша робота на цій і наступних смугах аналогічна роботі на попередній смузі. Після виїмки ґрунту на останній смузі шар ґрунту, взятий з першої смуги і складений в запас (бурти), пересувають і розрівнюють на останній смузі бульдозерами.
Планування з буртуванням передбачає пересування верхнього гумусового шару ґрунту на місця нульових робіт або за межі ділянки, що планується, складування його в бурти і повертання після виконання планувальних робіт на вихідне місце.
Попереджувальні планувальні роботи виконують довгобазовим планувальником на відносно рівній площі після проведення грубих планувальних робіт. Вони включають засипку понижень глибиною до 25 см та шириною до 20-30 м, мікропонижень і остаточне планування поверхні.
Землі, що підлягають плануванню, повинні бути очищені від пожнивних залишків, бур’янів, пеньків, каміння, чагарників і зорані. Крім того, на них повинна бути поведена повна розробка пласта. Кількість проходів планувальника на підтоплених ділянках залежить від механічного складу ґрунту, потужності гумусового горизонту та стану мікрорельєфу (табл. 21.1).