17.3. Утворення солончаків

При аналізі процесів соленакопичення необхідно враховувати глибину залягання і мінералізацію ґрунтових вод, а також початок фізіологічної токсичності солей.

При близькому заляганні мінералізованих ґрунтових вод утворюється постійний висхідний потік води, яка, випаровуючись, відкладає у ґрунті солі, кількість яких визначається за формулою

, (17.1)

де – кількість солей, що відкладається у ґрунті, кг/га;

– інтенсивність випарування за добу, м³/га;

– вміст солей у воді, що випаровується, кг/м³;

– тривалість випаровування, діб.

Ґрунтові води випаровуються з ґрунту (фізичне випаровування) і рослин (транспірація) у тому випадку, якщо капілярна кайма ґрунтових вод стикається з кореневмісним шаром ґрунту. Якщо ж капілярна кайма лежить нижче кореневмісного шару, то ґрунтові води не випаровуються і засолення не відбудеться.

Глибина рівня мінералізованих ґрунтових вод, при якій починається засолення, називається критичною глибиною. В умовах зрошення її можна визначити за формулою

, (17.2)

де – критична глибина залягання рівня мінералізованих ґрунтових вод, м;

– висота капілярного підйому води, м;

– глибина активного (кореневмісного) шару ґрунту, м.

Критична глибина коливається від 1,5 м для ґрунтів легкого механічного складу до 3,5 м для ґрунтів важкого механічного складу.

Критична глибина залягання ґрунтових вод залежить також від ступеня їх мінералізації. Так для лесових ґрунтів мінералізація ґрунтових вод, г/л, становить 1,0-3,0, 3,0-5,0, 5,0-7,0 при критичній глибині, м, відповідно 1,5-2,0, 2,2-3,0, 3,0-3,5. При мінералізації 1,0-1,5 г/л ґрунтові води при наявності дренажу і зрошення можуть залягати на глибині 1,0-1,5м не викликаючи засолення ґрунтів.

17.4. Солонці, їх утворення і класифікації

Солонці об’єднують ґрунти різних природних зон, для яких головним діагностичним горизонтом є наявність морфологічно вираженого солонцевого і ілювіального горизонту в верхній (до 50 см) частині ґрунтового шару, що має високий вміст обмінного натрію в ґрунтовому поглинаючому комплексі (15-40 % від суми поглинаючого комплексу).

Ці ґрунти мають несприятливі фізико-хімічні властивості. Вони відрізняються високою щільністю, тріщинуватістю у сухому стані, а при зволоженні дуже набухають, водопроникність їх зменшується, збільшується лужність, ґрунт стає в’язким і липким.

В залежності від вираженості солонцевих властивостей в першу чергу відсоткового вмісту поглинаючого натрію в ілювіальному горизонті, солонцеві ґрунти поділяються за ступенем солонцюватості на слабо-, середньо-, дужесолонцюваті та солонці.

Для солонців запропонована класифікація за вмістом поглинаючого натрію. Виділяють солонці:

• малонатрієві (натрію до 10 % від об’єму обміну);

• середньонатрієві (10-25 %);

• багатонатрієві (поглинаючого натрію більше 25 %).

За глибиною залягання верхньої межі ілювіального горизонту (потужності надсолонцевого) виділяють:

• коркові (менше 5 см);

• мілкі (5-10 см);

• середні (10-18 см);

• глибокі (більше 18 см) солонці.