17.1. Засоленні ґрунти, їх походження і розташування в Україні
В Україні площа природно засолених ґрунтів складає 0,3 млн. га , солонців та солонцюватих понад 4,1 млн. га , із них орних – 2,7 млн. га , а інші природні кормові угіддя (сіножаті та пасовища) і бросові землі.
Засолені ґрунти розповсюдженні в долинах річок подах степової зони, а також на побережжі Чорного та Азовського морів і їх заток, де рівень ґрунтових вод знаходиться на глибині менше 3 м від поверхні землі. Солонці та солонцюваті ґрунти розташовані на низьких терасах нижнього та середнього Дніпра, понижених ділянках терас малих річок, вздовж побережжя Чорного та Азовського морів і Сивашу.
Основною причиною засолення ґрунтів є аридний сухий теплий клімат, в умовах якого при великому випаровуванні води із вільної поверхні, що перевищує кількість атмосферних опадів, водорозчинні солі акумулюються в верхніх шарах ґрунту на слабодренованих та безстічних територіях.
Засолення ґрунтів півдня України відбувалось в основному за рахунок соленосних дочетвертичних порід та мінералізованих підземних вод.
Головну роль в розповсюдженні засолених ґрунтів грає ступінь дренованості та відносна висота поверхні території : чим нижче відмітки поверхні землі і чим слабкіше її дренованість, тим інтенсивніше відбувається засолення ґрунтів. Найбільша кількість засолених ґрунтів в Присивяшші, де низькі відмітки поверхні землі, близькість моря і заток велика кількість озер та лиманів обумовили високе засолення порід і ґрунтових вод.
Засолення ґрунту може утворюватись в результаті вторинного засолення, тобто засолення ґрунтів в умовах зрошення внаслідок порушення гідрогеологічного режиму, застосування завищених зрошувальних норм при недостатній дренованості території, що викликають підйом мінералізованих ґрунтових вод до поверхні та підтягування легкорозчинних солей в верхні горизонти ґрунту.
Вторинне засолення виникає і при використанні для зрошення вод з підвищеною мінералізацією (більш 1 г/л). Як правило, вторинне засолення ґрунтів найбільш часто відмічається в приканальній зоні магістральних каналів при проходженні їх в насипу, на понижених елементах рельєфу зрошуваних територій, вздовж ставків та водосховищ, а також на землях зрошуваних із підземних джерел з підвищеною мінералізацією.
17.2. Класифікація засолених ґрунтів
Засолені ґрунти розділяються на дві групи: власне засолені і солонцеві.
Якщо розглянути ґрунтовий розчин (рис.17.1) то до його складу входять іони легкорозчинних солей і більші як правило, від’ємно заряджені колоїдні частинки, які притягують катіони. Ці частинки називають ґрунтовим поглинаючим комплексом (ГПК). Так як частинки, що складають ГПК заряджені від’ємно то вони поглинають катіони (Ca+2, Mg+2, Na+1) та іони водню (Н+1). Тому при хімічному аналізі всі іони поділяють на два типи: іони легкорозчинних солей та іони поглинуті колоїдними частинками ГПК.
Рис. 17.1. Схема ґрунтового розчину
При підвищеному вмісті легкорозчинних солей, що переходять у водну витяжку, ґрунти називають власне засоленими. Власне засолені ґрунти в свою чергу поділяються на солончаки, солончакові та солончакуваті, а солонцеві – на солонці та солонцюваті.
При підвищеному вмісті іонів натрію у ГПК ґрунти називають солонцями.
Головним діагностичним показником власне засолених ґрунтів є підвищений вміст легкорозчинних солей в ґрунтовому профілі.
За вмістом водорозчинних солей (ступенем засолення) засолені ґрунти розділяються на незасолені, слабко-, середньо-, дуже засолені і дуже сильно засолені або солончаки.
За типом засолення (переважаючі солі) засолені ґрунти поділяються за аніонами на хлоридні, сульфатно-хлоридні, хлоридно-сульфатні, сульфатні, хлоридно-содові, содово-хлоридні, сульфатно-содові, содово-сульфатні, сульфатно- або хлоридно-гідрокарбонатні, а за катіонами – на натрієві, магнієво-натрієві, кальцієво-натрієві, кальцієво-магнієві, магнієво-кальцієві. В типі засолення ґрунту переважають іон ставиться на останнє місце. Основні типи засолень ґрунтів за хімічним складом наведені в табл. 17.1 та рис. 17.2.
При оцінці гіпсоносних ґрунтів, тобто ґрунтів які містять поряд з легкорозчинними (токсичними) солями гіпс, враховується хімічний склад не тільки загального засолення (який буде практично завжди сульфатний), але і токсичних солей.
Токсичні – це легкорозчинні солі, що переходять у водну витяжку при співвідношенні маси ґрунту до об’єму дистильованої води 1:5, без врахування гіпсу та карбонатів кальцію.
Сольовим називається шар ґрунту або материнської породи, який містить легкорозчинні солі в кількості, що перевищує емпірично встановлені межі токсичності для середньосолестійких культур.
В залежності від глибини залягання сольового шару незрошувані засолені ґрунти поділяють на солончаки, солончакові та солончакуваті ґрунти. Солончакуваті, в свою чергу, поділяють на високосолончакуваті, солончакуваті, глибокосолончакуваті та глибокозасолені. Зрошувані ґрунти поділяють на солончаки, солончакові, солончакуваті та глибокозасолені (табл. 17.2).