15.4. Класифікація ландшафтів

Географи, досліджуючи ландшафти материків, рівнин, гір, підводні океанічні схили, об’єднують їх у певні групи – класифікують, позначають на картах їх межі.

Класифікація ландшафтів базується на порівнянні їх по багатьох критеріях – походженню, історії розвитку, взаємозв’язках між компонентами, генезису, структурі, функціонуванню, а також по ландшафтоутвоюючих факторах та впливу господарської діяльності людини. Найважливіші функціональні риси ландшафтів, такі процеси як вологообіг, ґрунтоутворення, продуціювання біомаси, біогенний кругообіг речовини, їх сезонна динаміка та інші, визначаються тепло- та вологозабезпеченістю, кількістю тепла, що надходить до ландшафту. Тому найбільш загальні ознаки ландшафтів, які можуть бути підставою для їх об’єднання у вищі класифікаційні категорії – типи ландшафтів, необхідно шукати, перш за все у схожості співвідношення тепла і вологи.

При порівнянні необхідно спиратись на систему єдиних гідротермічних показників, таких, як сумарна сонячна радіація і радіаційний баланс, середні та екстремальні температури повітря, кількість та режим атмосферних опадів. Доцільно при цьому використовувати і похідні показники – суми активних температур (за період із середніми добовими температурами вище 0 С, +5 С, +10 С, +15 С), коефіцієнт зволоження М.М. Іванова (відношення кількості атмосферних опадів, що випадають за певний період, до величини випаровування), коефіцієнти континентальності, з яких найкращий, також запропонований М.М. Івановим (функція від широти місця, річної та добової амплітуд температури і дефіциту вологості повітря в самий посушливий місяць).

Загальність ландшафтів одного типу визначається і у водному балансі (співвідношення між різними складовими вологообігу), сучасних геоморфологічних процесах, умовах життя органічного світу, його структурі, продуктивності, запасах біомаси, біологічному кругообігу речовини, ґрунтоутворенні.

Важливою характеристикою кожного типу ландшафтів є сезонний ритм природних процесів, що складається з послідовної зміни фаз річного циклу функціонування. Всі ці процеси та компоненти порівнюють і описують також за єдиними кількісними та якісними показниками.

Типи ландшафтів безумовно пов’язані з відповідними зонами і секторами суші. Тип ландшафтів це об’єднання ландшафтів із загальними зонально-секторними рисами у структурі, функціонуванні, динаміці. Наприклад: суббореальні семіаридні (степові), суббореальні гумідні (широколистяні – лісові), тощо.

Розміщення одних типів ландшафтів строго обмежене відповідними секторами. Наприклад, вологі субтропічні та екваторіальні ландшафти пов’язані приокеанічними секторами, припустельні – з різко континентальними. Інші типи ландшафтів мають свої аналоги в різних секторах і значно поширені у світі. Так, суббореальні степові (семіаридні) ландшафти мають значне поширення у світі (Євразія: Південь України, Поволжя, Південний Урал, Північний Казахстан, Південний Сибір, Алтай, Забайкалля, Монголія, Північний і Центральний Китай, Маньчжурія; Північна Америка: західні і центральні райони США, південно-західні райони Канади) і представлені широким набором типів і груп, мають свої аналоги на різних континентах і півкулях (Євразія і Північна Америка).

Для класифікації ландшафтів розроблено декілька методик.

Для відображення ландшафтної структури території України на ландшафтній карті і в легенді до неї виділені такі класифікаційні одиниці ландшафтів: відділи, системи, класи, типи, види (рис. 15.1) [ ].

Рис. 15.1. Класифікація ландшафтів

По характеру контакту геосфер (земних оболонок) їх ділять на наземні, земноводні, водні та ін. Це відділи ландшафтів. Всередині відділів виділяють системи ландшафтів: бореальні (помірні), суббореальні, субтропічні, тропічні і т.д.

У класи ландшафтів об’єднують природні комплекси з однаковими географічними ознаками. В межах України розрізняють три класи ландшафтів: рівнинні, передгірські, гірські. Клас рівнинних ландшафтів охоплює понад 94 % території України і об’єднує типи і підтипи ландшафтів.

За особливостями макрорельєфу ландшафти поділяють на:

• ландшафти низинних рівнин;

• ландшафти височинних рівнин;

• прередгірні;

• низькогірні;

• середньогірські;

• високогірські;

• міжгірно-котловинні;

За розгалуженістю рельєфу ландшафти поділяють на

• розгалужені;

• нерозгалужені.

Клас рівнинних східноєвропейських ландшафтів поділяється на такі типи: мішано-лісові, широколисто-лісові, лісостепові, степові, які в свою чергу поділяються на підтипи: північно-степові, середньо-степові, сухо-степові. Карпатські гірські лучно-лісові ландшафти поділяють на такі підтипи: широколисто-лісові, мішано-лісові, лучні (субальпійські) ландшафти; кримські – на лісостепові посушливі, мішано-листові і широколисто-лісові, лучно-лісові і лучно-степові (яйлинські). Окремі типи становлять ландшафти Південного берега Криму і заплав річок.

Мішано-лісові ландшафти поширені в північній частині України, вони сформувалися в умовах помірно теплого і волого клімату. Серед мішано-лісових ландшафтів трапляються льодовикові, річково-долинні, лучні і болотні ландшафти.

Широколисто-лісові ландшафти сформувалися в умовах помірного клімату з близькими до оптимального співвідношенням тепла і вологи. Поширені переважно на височинах у західній та північній частинах лісостепової зони, в Передкарпатті, на схилах хребтів українських Карпат і Кримських гір. На правобережжі і лівобережжі Дніпра в межах лісостепової зони широколисто-лісові ландшафти розвинулись на височинах та їх схилах і високих правобережжях приток Дніпра.

Лісостепові ландшафти займають більше третини території України. Ці ландшафти змінені сільськогосподарськими угіддями на 80-90 %. Їх відмінна риса – значна поширеність ерозійних форм (яружно-балкові, долинна-річкові).

Степові ландшафти розвинулись в умовах жаркого клімату і недостатньої кількості опадів, тепер на 90 % розорані. Сухостепові ландшафти поширені на півдні Причорноморської низовини, у Присивашші.

За ступенем континентальності клімату ландшафти поділяють на:

• океанічні;

• субокеанічні;

• помірно континентальні;

• континентальні;

• різко континентальні.

За ступенем геохімічного режиму ландшафти поділяють на:

• елювіальний – ландшафт, що формується на підвищених елементах рельєфу, в якому переважають процеси виносу речовини;

• субаквальний – ландшафт, що формується в понижених формах рельєфу, в якому переважають процеси накопичення речовини (поздовжні ландшафти);

• супераквальний – ландшафт, що формується на схилі, в якому переважають процеси надходження речовини із субаквальних ландшафтів (надводні ландшафти).

Згідно ГОСТ 17.8.1.02-88 класифікацію ландшафтів за антропогенними факторами формування здійснюють на підставі соціально-економічної функції:

• сільськогосподарський – ландшафт, що використовується для потреб сільськогосподарського виробництва, формується і функціонує під його впливом;

• лісогосподарський – ландшафт, що використовується для потреб лісного господарства і функціонує під його впливом;

• водогосподарський – ландшафт, що формується в процесі створення і функціонування водогосподарських об’єктів;

• промисловий – ландшафт, що формується під впливом промислового виробництва;

• ландшафти поселень – ландшафт, що формується в процесі створення і функціонування міських і сільських поселень;

• рекреаційний – ландшафт, що використовується для потреб рекреаційної діяльності, формується і функціонує під її впливом;

• заповідний – ландшафт в якому в установленому законом порядку повністю виключене або обмежене господарське використання;

• не використовуваний в теперішній час – ландшафт, що виконує в теперішній час соціально-економічні функції.

За стійкістю до антропогенної дії ландшафти класифікують на:

• високостійкі;

• середньостійкі;

• слабостійкі;

• нестійкі.

За ступенем мінливості ландшафти поділяють на:

• слабомінливі;

• середньомінливі;

• сильномінливі.

Антропогенну дію на ландшафти можна охарактеризувати такими класифікаціями:

1. За направленістю:

   • привнесення речовини і енергії в природу;

   • вилучення речовини і енергії із природи;

   • перерозподіл і (або) трансформація речовини і енергії в природі.

2. За генезисом:

   • фізична;

   • хімічна;

   • біологічна;

   • змішана.

3. За інтенсивністю:

   • слабка;

   • середня;

   • сильна.

4. За масштабом:

   • локальна;

   • регіональна;

   • глобальна.

5. За тривалістю:

   • короткочасна;

   • тривала;

   • постійна.

6. За періодичністю:

   • періодична;

   • неперіодична.

Отже, основне завдання ландшафтознавства: систематика, типологія, класифікація природних комплексів, їх картографування, вивчення динаміки природного територіального комплексу з позиції загальної теорії систем, виявлення їх ресурсів для найбільш раціонального використання, створення математичних моделей природного територіального комплексу.