15.3. Зміни ландшафтів

Ландшафт безпосередньо змінюється, але властивість його змінювання двоякого роду. Деякі зміни оборотні, циклічні і не призводять до перетворення структури ландшафту. Типовий і добре відомий приклад – це сезонні ритми. У більшості ландшафтів різко змінюються по сезонах не тільки зовнішній вигляд, але і процеси функціонування.

В степових ландшафтах зелена вегетуюча маса „працює” тільки у теплу частину року, у холодну з’являється особливий „сезонний” компонент – сніговий покрив і всі процеси різко ослабляються. В умовах зрошуваних ландшафтів динаміка ґрунтових вод і вологість ґрунту мають також сезонний характер.

До тих пір, поки подібні зміни повторюються з року в рік, структура ландшафту залишається незмінною. Такі динамічні зміни або динаміка ландшафту, підкреслюють його стійкість, або свідчать про його властивості повертатись до минулого стану.

Від динаміки ландшафту необхідно відрізняти еволюційні, спрямовані, необоротні зміни, які складають сутність розвитку ландшафту і виражаються у перебудові його структури.

Стійкість структури ландшафту відносна. Ландшафт, особливо в умовах зрошення, розвивається безперервно, але із різною інтенсивністю. З різною швидкістю змінюються і елементи (характеристики) структури ландшафту такі, як рівень і мінералізація ґрунтових вод, тип і ступінь засоленості ґрунтів тощо. Тому потрібен більш або менш тривалий строк, щоб трансформація ландшафту стала помітною.

Розвиток ландшафту може стимулюватись як зовнішніми причинами (тектонічними явищами, глобальними кліматичними змінами, багаторічним впливом зрошення і осушення), так і внутрішніми причинами (саморозвитком, у механізмі якого особливу роль відіграє еволюція рослинного покриву і його взаємодія з абіотичними компонентами). Наприклад, з початком зрошення на півдні України відбулась зміна рослинного покриву, що пов’язано із впровадженням зрошуваних сівозмін на зрошувальних системах. Це суттєво вплинуло не тільки на ґрунтовий покрив, але і на інші компоненти степових ландшафтів, еколого-меліоративні умови природокористування.

Стійкість та мінливість ландшафтів представляють собою дві діалектично взаємопов’язаних якості ландшафту, пізнання яких має безумовно важливе значення для прогнозування розвитку ландшафту, в чому необхідно бачити одну з найважливіших наукових і практичних завдань сучасної меліоративної і екологічної науки.

Розвиток зрошуваних ландшафтів супроводжується незворотними поступовими змінами, які призводять до зміни структури ландшафту, до зміни одного інваріанта ландшафту іншим. В цілому ландшафт необхідно розглядати як процес, а не як статичну систему.

Інваріант ландшафту сукупність притаманних геосистемі властивостей, які зберігаються незмінними при перетворенні тієї чи іншої категорії геосистеми. Інваріант системи є загальним для складових її більш дрібних підрозділів. Інваріантними є властивості геоситеми будь-якого рангу, що залишаються практично незмінними в процесі трансформації під впливом зовнішніх втручань. Таким суттєвим зовнішнім впливом на стан і структуру ландшафту є зрошення і осушення, особливо в багаторічному розрізі. Кожен із інваріантів в кінці кінців підключає перетворенням, але не в порядку динаміки, а у процесі еволюційного розвитку.

Виявлення інваріантних властивостей зрошуваних ландшафтів необхідно при вирішенні природоохоронних завдань, оскільки лише знаючи інваріант, можна оцінити ступінь зміни ландшафту, глибину його змін, міру небезпечності руйнування ландшафту.

Якщо інваріант збережений, то можна говорити про можливість повернення ландшафту у початковий стан, коли мине час.

Якщо зміни ландшафту під впливом зрошення зайшли так глибоко, що призвели до змін інваріанту, відновлення ландшафту малоймовірне.

Зміна інваріантів зрошуваних ландшафтів може відбутись як в результаті природних процесів (зміна кількості поступаючої сонячної енергії, активізація тектонічних процесів, зміна кількості атмосферних опадів тощо), так і антропогенно-технологічних впливів. Зміна інваріантів в звичайних умовах відбувається поступово, але можлива і швидка зміна в результаті якихось катастрофічних або техногенних процесів. В таких випадках відбувається руйнування інваріанта, і доводиться розглядати не розвиток, а деградацію ландшафтів.

Деградація ландшафтів – результат безповоротних змін, що повністю порушують його структуру. Деградація ландшафтів з точки зору природокористування, вкрай небажаний процес. Деградований ландшафт, характеризується у повній втраті здатності виконувати ресурсо- та середовищевідновлювальні функції.

У сучасних умовах деградація виникає частіше за все в результаті нерегульованої людської діяльності. Тому при розробці всіх господарських, в тому числі водогосподарських проектів, необхідно спрямовувати зусилля на збереження структури ландшафту, його стійкості та розробляти і реалізувати заходи щодо попередження процесів, що призводять до деградації.