2. Основні властивості особистості

Психічні властивості – сталі, стійкі душевні якості суб’єкта, яким притаманні закріпленість і повторюваність в структурі особистості: темперамент, характер, здібності.

Темперамент (від лат. temperare – змішувати в належних співвідношеннях, підігрівати, охолоджувати, уповільнювати, керувати) характеризує динамічний бік психічних реакцій людини – їх темп, швидкість, ритм та інтенсивність. Існує основні 4 типи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний.

Кожній людині крім динамічного боку дій, що виявляються в темпераменті, властиві істотні особливості, які позначаються на її діяльності та поведінці. Про одних говорять, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, а про інших – лінькуваті, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені. Ці й подібні риси виявляються настільки виразно й постійно, що становлять собою типовий вид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки. Такі психологічні особливості особистості називають рисами характеру. Сукупність таких стійких рис становить характер особистості.

Отже, характер – сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишнього світу та самої себе.

Серед істотних властивостей людини є її здібності. Здібності та діяльність, особливо праця, органічно взаємопов’язані. Людські здібності виникли й розвинулись у процесі праці. І в діяльності, у праці вони виявляються. Люди, які мали розвинені здібності, в усі часи відіграли провідну роль у розвитку науки і техніки, створенні матеріальних і духовних багатств, суспільному прогресі.

Здібності – це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху.

3. Форми активності особистості.

Активність особистості [лат. activus - діяльний] - форма прояву активності, детермінована чином себе як причини подій, які могли або повинні були б відбутися в світі. А. л. виявляє себе у вольових актах, самовизначенні і самополаганіі людини як джерела свого існування і розвитку; А. л. проявляється також у тому, що своїми вчинками та діяннями особистість "продовжує" себе в інших людях, набуваючи в них свою "Віддзеркалення". На відміну від суспільно значущих, однак стандартизованих актів поведінки людини, А. л. характеризується тим, що людина піднімається над стандартом, реалізуючи неординарні зусилля для досягнення суспільно заданої мети, і / або діючи "надситуативно" тобто за межами своїх вихідних спонукань і цілей.

В.А. Петровський

4. Методологія та методи наукового дослідження особистості

Методы научных исследований – это те приемы и средства, с помощью которых ученые получают достоверные сведения, используемые далее для построения научных теорий и выработки практических рекомендаций.

В психологии выделяются четыре группы методов (по Б.Г. Ананьеву):

I группа – организационные методы. Они включают сравнительный метод (сопоставление различных групп по возрастам, деятельности и т.д.); лонгитюдный метод (многократные обследования одних и тех же лиц на протяжении длительного периода времени); комплексный метод (в исследовании участвуют представители разных наук; при этом, как правило, один объект изучают разными средствами).

II группа – эмпирические методы, включающие: наблюдение и самонаблюдение; экспериментальные методы, психодиагностические методы (тесты, анкеты, опросники, социометрия, интервью, беседа), анализ продуктов деятельности, биографические методы.

III группа – методы обработки данных, включающие: количественный (статистический) и качественный (дифференциация материала по группам, анализ) методы.

IV группа – интерпретационные методы, включающие генетический (анализ материала в плане развития с выделением отдельных фаз, стадий, критических моментов и т.п.) и структурный (устанавливает структурные связи между всеми характеристиками личности) методы.

Наблюдение проводится в естественных условиях, без вмешательства в ход деятельности. Поступки и слова подробно записываются, а затем анализируются. Запись может быть сплошной и выборочной. Сплошная запись используется, когда изучается личность в целом, выборочная – где фиксируются лишь отдельные проявления психической деятельности. Одна из разновидностей наблюдения – самонаблюдение. Метод самонаблюдения часто используется совместно с методом опроса. Опрос представляет собой метод, основанный на получении необходимой информации от самих обследуемых путем вопросов и ответов. Выделяют три основных вида опроса: устный, письменный и свободный.

Главным методом психологического исследования является эксперимент. Достоинства: исследователь не ожидает случайного проявления интересующих его психических процессов, а сам создает условия, чтобы вызвать их у испытуемых; исследователь может целенаправленно изменить условия и течение психических процессов; в экспериментальном исследовании обязателен строгий учет условий протекания эксперимента (какие раздражители были даны, каковы ответные реакции); эксперимент может быть проведен с большим количеством испытуемых, что позволяет устанавливать общие закономерности развития психических процессов. Виды: констатирующий – выявляются определенные психические особенности и уровень развития соответствующего качества, обучающий (формирующий) – предполагает целенаправленное воздействие на испытуемого в целях формирования у него определенных качеств; лабораторный и естественный (отличаются условиями проведения).

Тесты занимают промежуточное положение между субъективными и объективными методиками. Существуют тесты, основанные на самоотчете испытуемых, например тесты-опросники (испытуемый может сознательно или неосознанно повлиять на результат тестирования); тесты-задания предполагает получение информации о психологических характеристиках человека на основании анализа успешности выполнения определенных заданий (на определение умственного развития); проективные тесты предполагают свободную интерпретацию исследователем выполняемых испытуемым заданий(тест Роршаха, ТАТ, рисуночные тесты).

Методы моделирования применяются, когда использование других методов затруднено. Модели могут быть техническими, логическими, математическими, кибернетическими и т.д.

Помимо указанных методов существуют и другие методики изучения психических явлений. Например, беседа – вариант опроса. От опроса метод беседы отличается большей свободой проведения процедуры. Как правило, беседа проводится в непринужденной обстановке, а содержание вопросов изменяется в зависимости от ситуации и особенностей испытуемого. Другим методом является метод изучения документов, или анализ деятельности человека. Наиболее эффективное изучение психических явлений осуществляется при комплексном применении различных методов.