1. Застосування техніки гри в нападі: стійка, пресування, крокування та повороти. Приймання та передача м’яча

Стійка – це положення гравця, яке він приймає у момент підготовки до тієї чи іншої дії. Перебуваючи у такому положенні баскетболіст безперервно спостерігає за діями суперників і своїх партнерів з команди та готовий у будь-який момент взяти участь у грі.

Основною стійкою баскетболіста є таке вихідне положення: ступні ніг розташовуються паралельно на ширині плечей або одна нога виставляється вперед приблизно на половину ступні. Ноги трохи зігнуті, тулуб нахилений вперед, руки зігнуті у ліктях. Вага тіла рівномірно розподіляється на обидві ноги і частково переноситься на передні частини ступень. Баскетболіст, зберігаючи стійке положення, повинен бути готовим здійснити один із трьох видів дій: пересування з веденням м’яча у потрібному напрямку, виконання передачі або кидка м’яча у кошик (фото 1).

Основним засобом пересування гравця по майданчику є біг. Баскетболіст може пересуватися на короткі відстані зі зміною швидкості і напрямку, раптово зупинятися, виконувати повороти і відволікаючі дії.

Для уникнення активної опіки суперника під час зупинки з метою укрити м’яч від суперника або для відволікаючих дій (фінтів) з подальшою атакою кошика застосовують повороти. Існують два види поворотів: уперед і назад.

Перед виконанням поворотів з м’ячем гравець повинен визначити, яка нога, згідно з правилами, є опорною. Під час зупинки двома кроками опорною вважають ногу, яка передостанньою торкнулася підлоги; під час зупинки стрибком опорною може бути будь-яка нога. Опорна нога під час поворотів повинна мати контакт з поверхнею майданчика, а безопорною ногою баскетболіст переступає уперед (поворот вперед) або назад (поворот назад). При цьому опора здійснюється на передній часині ступні опорної ноги, а переступання – широкими кроками іншою ногою.

Прийом, за допомогою якого гравець може впевнено оволодіти м’ячем з метою виконання подальших ігрових дій називається ловлею м’яча. Спосіб ловлі м’яча визначається з урахуванням траєкторії і швидкості польоту м’яча, швидкістю пересування гравця, який виконує передачу, розташуванням суперника тощо.

Насамперед необхідно супроводжувати поглядом м’яч аж доки він не опиниться у руках. Втрати м’яча під час ловлі виникають тому, що гравець, приймаючи передачу, відводить погляд від м’яча раніше, ніж надійно утримує його у руках. Під час гри м’яч доводиться ловити на місці, під час пересування, в опорному та безопорному положеннях, на різних рівнях його польоту, однією або двома руками. Але, по можливості, м’яч необхідно ловити двома руками. При цьому гравець має зробити крок назустріч м’ячу. Коли ж ситуація вимагає ловлі однією рукою, то вільну руку слід негайно винести для захисту і контролю м’яча.

Основний спосіб ловлі м’яча, що летить на середній висоті – це ловля двома руками. Гравець випрямляє трохи розслаблені руки назустріч м’ячу, розкриває кисті у вигляді на півсфери, у котрій великі пальці спрямовані один до одного, а інші розставлені вперед-угору. У момент дотику м’яча до пальців гравець щільно охоплює його, згинаючи руки у ліктях, зменшуючи швидкість польоту та наближаючи м’яч до тулуба у вихідне положення для подальших дій.

Основна фаза: у момент торкання м’яча його слід обхопити пальцями, зближуючи долоні, а руки зігнути у ліктьових суглобах, підтягуючи до грудей. Згинання рук є амортизуючим рухом, що зменшує силу удару м’яча.

Завершальна фаза: після прийому м’яча тулуб знову трохи нахиляють уперед, м’яч, укриваючи від суперника розведеними ліктями, виносять у положення готовності до наступних дій. Якщо м’яч летить дещо нижче рівня грудей, то гравець трохи присідає, знижуючи тим самим висоту плечей до рівня польоту м’яча.

Для того, щоб зловити м’яч, який летить над головою, слід вистрибнути і винести руки з розведеними долонями і пальцями вгору. У момент торкання м’яча пальцями долоні зближують, міцно обхоплюють м’яч, а руки, зігнувши у ліктьових суглобах, опускають і підтягують до тулуба.

Для ловлі м’яча, що летить низько, руки опускають, долоні і пальці створюють немов би розкриту чашу.-

У боротьбі за м’яч, що опускається на майданчик, не слід чекати, поки він відскочить у зручну позицію для ловлі. Треба рухатися назустріч і ловити його на початку відскоку: для цього слід зробити випад уперед, опустити руки уперед-униз, долоні підвести до м’яча ззовні, але не зверху. Захопивши м’яч, одразу ж випрямитися і підтягнути його до грудей.

У процесі ловлі м’яча у русі з наміром одразу ж виконати передачу або кидок у кільце, використовують так звану техніку подвійного кроку: гравець має зловити м’яч у той момент, коли вже виконано поштовх однією ногою, а друга винесена уперед (перший крок), поштовх другою ногою (другий крок) і передача або кидок м’яча у стрибку.

Ловля однією рукою. Якщо ситуація не дозволяє дотягнутися до м’яча, що летить, і зловити його двома руками, то слід ловити його однією рукою.

Підготовча фаза: гравець витягує руку у напрямку м’яча, що летить, долонею вперед, пальці широко розставлені.

Основна фаза: у момент торкання до м’яча пальцями гравець відводить руку назад, немов би продовжуючи цим рухом політ м’яча (амортизуючий рух), згинає руку у ліктьовому суглобі. Цим рухом зменшується швидкість польоту м’яча. Коли м’яч торкнеться усієї долоні, тулуб трохи повертається у бік м’яча.

Завершальна фаза: гравець підтримує м’яч однією рукою, потім міцно захоплює обома руками так, щоб бути готовим до виконання наступних дій.

Передача м’яча – прийом, за допомогою якого гравець спрямовує м’яч партнеру для подальших дій.

Передача м’яча може виконуватися однією або двома руками, в опорному і в безопорному положеннях, на різні відстані і у різних напрямках. А допомогою передач гравці поєднують дії один з одним, розв’язують тактичні завдання, готують умови для кидків у кільце.

Передача двома руками від грудей. М’яч утримується руками на рівні грудей. Руки зігнуті у ліктях і вільно прилягають до тулуба. Для замаху руки з м’ячем відводяться назад-униз, м’яч трохи опускається. Потім руками робиться обертальний рух знизу вгору-вперед. Випрямляючи руки енергійним рухом кистей, м’яч передається у потрібному напрямку.

Передача двома руками зверху. Гравець утримує м’яч на д головою обома руками. Руки зігнуті у ліктях, великі пальці спрямовані назад, інші – вгору. Передача виконується за рахунок згинання рук і енергійного руху кистями. Цей спосіб у поєднанні з відволікаючими діями найчастіше використовується для передач м’яча під щит центровому. Достатньо зробити замах і можна перевірити готовність захисника у протидії. Гравець робить невеликий замах назад, а потім швидким рухом уперед, що супроводжується хльостким рухом кистей, спрямовує м’яч партнеру.

Передача м’яча зігнутою рукою зверху. Під час передачі м’яч знаходиться у руці на широко розкритій долоні. Рука зігнута у лікті і піднята угору, до рівня плечей. Друга рука підтримує м’яч. Для замаху рука з м’ячем відводиться назад, тулуб трохи повертається боком уперед. Різнойменна нога щодо руки з м’ячем стоїть попереду.

Повертаючи тулуб гравець випрямляє руку з м’ячем у ліктьовому суглобі і швидко виносить її уперед. Кисть руки згинається і м’яч передається у потрібному напрямку. Ця передача виконується на різні відстані в опорному і безопорному положеннях.

Передача м’яча двома руками знизу застосовується, коли суперник підійшов близько і не дає змоги виконати передачу зверху або у нападаючого нема часу на передачу іншим способом.

У вихідному положенні гравець утримує м’яч перед собою, робить крок уперед і одночасно маховим рухом рук уперед посилає м’яч у потрібному напрямку, виконуючи активний рух кистями у момент, коли руки на рівні пояса. Таким способом передають м’яч партнеру на коротку відстань або безпосередньо з рук у руки.

Передач м’яча прямою рукою зверху. М’яч притискається кистю до передпліччя руки, що передає м’яч. Рука з м’ячем опускається вниз. Друга рука у цьому положенні може підтримувати м’яч.

Потім рука з м’ячем робить дугоподібний рух назад – угору-вперед. Наприкінці руху кисть розгинається і м’яч випускається над головою у необхідному напрямку.

Прийом застосовується для передач на велику відстань, коли необхідно це зробити над суперником.

Передача м’яча прямою рукою знизу. М’яч притискається кистю до передпліччя. Гравець для замаху відводить руку з м’ячем назад, потім швидким маховим рухом виносить її уперед повз стегно, поступово розгинаючи кисть. М’яч скочується з пальців і посилається прямою рукою партнеру. Напрямок прольоту м’яча регулюється розгинанням кисті. Якщо кисть розгинається передчасно, то м’яч полетить вниз, якщо розгинання затримати, то вгору.

Передача м’яча однією рукою від плеча. Вихідне положення таке саме, як при передачі двома руками від грудей. Під час замаху правої руки з м’ячем ліва підтримує його. Потім права рука з м’ячем випрямляється, обганяє ліву руку і різким рухом м’яч передається у потрібному напрямку. Завершальний рух кисті у момент вильоту м’яча дозволяє приховати від суперника напрямок передачі.

Передача м’яча з відскоком від поверхні майданчика. Активна протидія суперників часто ускладнює виконання передачі м’яча гравцеві звичайним способом. У такому випадку передати м’яч можна з відскоком від поверхні майданчика. Щоб м’яч відскочив до партнера і не був перехоплений, він посилається з відскоком від поверхні під кутом біля ніг суперника з правого або лівого боку від нього і під його руками. Спосіб передачі може бути будь-яким.

Краще використовувати ту передачу, яка потребує найменшої затрати часу або підготовчих рухів у конкретній ігровій ситуації. Перед виконанням такої передачі можна застосовувати відволікаючі рухи.

Існують і інші способи передачі м’яча: прямою рукою збоку, однією рукою за спиною, з-за плеча, але їх застосування потребує великого досвіду баскетболістів.