8.4. Комерційні банки
Комерційні банки – багатопрофільні кредитні установа, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення переважно за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів.
У зарубіжних країнах комерційними називають тільки частину банків другого рівня. Переважно це банки, що виконують весь комплекс базових операцій і створені на акціонерній основі.
Конкретної історичної дати виникнення банків немає. Елементи розвитку банківської справи можна знайти в історії стародавніх держав – Вавилона, Єгипту, Греції та Рима, але з падінням Римської імперії занепали і початки банківського ремесла. Розвиток виробництва і торгівлі у середні віки призвів до відродження банківництва. У XIV-XV ст. банкіри вже були потужною суспільною силою. А після переходу до капіталістичного виробництва почали складатися основи і принципи банківської справи в її сучасному розумінні
Свою назву (від англ. commerce – торгівля) комерційні банки отримали в період становлення, коли займалися обслуговуванням купців, торгових операцій і компаній. Нині величезний обсяг контрольованих ресурсів, унікальне поєднання операцій і послуг забезпечують комерційним банкам нерозривний і постійний зв’язок з усіма ланками відтворювального процесу. Найбільші з комерційних банків є інститутами універсального профілю, що здійснюють великий набір операцій і надають клієнтам повне фінансове обслуговування.
Основними функціями комерційних банків є:
акумуляція та мобілізація грошового капіталу;
посередництво в кредиті;
проведення розрахунків і платежів у господарстві;
створення платіжних засобів;
організація випуску і розміщення цінних паперів;
консультаційне обслуговування клієнтів.
Принципами діяльності комерційних банків є:
робота в межах реально наявних ресурсів;
економічна самостійність, що має на увазі і економічну відповідальність банку за результати своєї діяльності;
побудова взаємостосунків комерційних банків з їх клієнтами як звичайних ринкових відносин;
держава може здійснювати регулювання діяльності комерційних банків тільки непрямими економічними методами, а не прямими наказами, тобто без втручання в оперативну діяльність.
Банківські кредитні операції підрозділяються на дві великі групи:
активні, коли банк виступає в особі кредитора, видаючи позики;
пасивні, коли банк виступає в особі позичальника (дебітора), залучаючи гроші від клієнтів і інших банків в банк на умовах платності, строковості та повернення.
Банківська стабільність – це постійна здатність банку відповідати за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі.
На створення необхідних умов для стабільної діяльності банків спрямована система економічних нормативів регулювання банківської діяльності, яка впроваджується центральним банком.
Найважливішими економічними нормативами, які характеризують фінансову стійкість банку, його здатність виконувати інші нормативи, є:
нормативи капіталу, зокрема мінімальний розмір статутного капіталу, який регламентує рівень статутного фонду новостворюваних банків;
норматив платоспроможності, яка визначається співвідношенням між капіталом і активами банку, підсумованими з урахуванням їхніх ризиків;
норматив достатності капіталу який визначається відношенням капіталу до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви (резерви на відшкодування можливих втрат від активних операцій).
В останні десятиріччя ХХ в. комерційні банки упровадилися в такі сфери фінансового обслуговування, в яких вони раніше або взагалі не брали участь, або брали участь в дуже обмежених масштабах: операції з нерухомістю, лізинг, факторинг, бухгалтерське обслуговування, управління майном за дорученням, страхування та ін. Освоєння нових сфер дозволяє банкам в сучасних умовах пропонувати клієнтам “пакет” повного фінансового обслуговування.
На початку ХХІ століття комерційні банки здатні запропонувати клієнту до 200 видів різноманітних банківських продуктів і послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при досить несприятливій ринковій кон’юнктурі.