Висновки

Керівник в системі органів державної влади  це функціонер, наділений владними повноваженнями, який здійснює управління організацією і служить суспільно значущим інтересам, та особа, яка представляє владні інституції, має ефективно використовувати та розкривати їх людський потенціал, реалізує принципи та закономірності державного управління, здійснює управління організацією. Керівник відіграє провідну роль керівника у формуванні економічних, соціальних, екологічних, інших відносин в системі державного управління.

Реалізація особистої та організаційної влади керівника в системі органів державної влади здійснюється у тісному зв’язку та виражається у формах легальних, офіційних формалізованих структур та нелегальних, неофіційних, неформалізованих структур і осіб. Враховуючи те, що найменший зовнішній вплив на діяльність керівника можливий на рівні внутрішньої структури організації, підвищення ефективності та якості роботи керівника має здійснюватися, перш за все, шляхом створення умов для результативної внутрішньорганізаційної взаємодії в органах державної влади.

Нормативно-правову основу діяльності керівників органів державної влади в Україні складає нормативно-правове поле та відповідні організаційні механізми і процедури формування корпусу фахівців, придатних професійно працювати в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Шляхами забезпечення правових умов діяльності керівників органів державної влади в Україні щодо підготовки кадрів державного управління, створення дійових механізмів та процедур їх відбору, переміщення, просування і ротації є знання та неухильне дотримання законодавства, яке стосується їх діяльності.

В Україні створене потужне правове поле забезпечення діяльності керівників органів державної влади з одержання, використання, поширення та зберігання інформації. Однак існує необхідність своєчасного оновлення систем інформаційного зв’язку, які б забезпечували обіг релевантної інформації між органами влади та громадянським суспільством, підвищення кваліфікації персоналу, що його обслуговує та використовує системи зв’язку.

Невід’ємною складовою здійснення будь-якого управлінського циклу є реалізація управлінських функцій – планування, організації мотивації та контролю. Планування – це перший етап процесу управління, який визначаючи природу наступних етапів. Ключові елементи планування включають цілі, дії, відповідальність, терміни, засоби чи ресурси, кошти. Керівники здійснюють планування безпосередньо власної діяльності та затверджують пропозиції, подані підлеглими йому структурними підрозділами щодо планування діяльності органу державної влади, який очолюють.

Функція організації передбачена для виконання практично всіх управлінських завдань, а основною її метою є забезпечення виконання планів за рахунок ефективної взаємодії службовців. Вона включає в себе:

- визначення змісту та напрямів управлінської діяльності, необхідних для досягнення цілей,

- формування ефективних організаційних структур органів влади,

- пристосування адміністративних структур до вирішення поставлених перед органом влади завдань;

- розподілу повноважень між структурними підрозділами установи, окремими працівниками, регулювання взаємодії між ними ;

- організації окремих процедур, визначення оптимального способу їх проведення

- забезпечення діяльності органу державної влади людськими, фінансовими, матеріальними, інформаційними ресурсами.

Керівниками органів державної влади формуються системи мотивації. Вони мають бути орієнтовані на всі притаманні підлеглому типи та види потреб, адекватно виявляти та враховувати вклад кожного виконавця у кінцевий результат, забезпечувати стимулювання пропорційне цьому вкладу.

Контроль з боку керівників органів державної влади не зводиться до заключного етапу управлінського циклу, вбудований в кожну управлінську функцію, забезпечує їх реалізацію та можливість переходу одна до одної. Контроль дозволяє визначити, чи досягнута мета і тим самим дає згоду на перехід до наступних дій, пов’язуючи всі ланцюги управління в єдине ціле.

Удосконалити реалізацію управлінських функцій керівників можливо шляхом усунення проблем, що унеможливлюють їх здійснення. Зокрема, закріпити у законодавчих актах участь інститутів громадянського суспільства в розвитку територій, вирішити питання налагодження ефективних комунікацій між органами влади та представниками громадськості, фінансово забезпечити визначені законодавством форми мотивації підлеглих, закріпити перелік вимог до підлеглих у нормативно-правових актах;

Вимогами до керівників органів державної влади є професіоналізм, компетентність, організаторські здібності, комунікабельність та відповідальність, високі морально-етичні якості та знання психології права, державного управління, економіки. Використання комплексу вимог кадровими службами дозволить більш ґрунтовно підходити до підбору кандидатів на керівні посади та цілеспрямовано підвищувати рівень їхньої кваліфікації.

Імідж керівників владних органів – це відображення всієї системи соціальних цінностей – вітальних, соціальних, моральних, політичних та інших, а також ідеалів того суспільства, та навколишнього середовища, у якому він функціонує. Політичний імідж керівників владних органів не є постійним і незмінним, так як в умовах різких соціальних зрушень система соціальних цінностей, як правило, суттєво міняється, а це в свою чергу приводить і до зміни іміджевих характеристик. Стійка система цінностей у суспільстві протягом тривалого часу є підґрунтям для формування позивного іміджу і владних структур, і їх керівників.

Комунікації – це складний процес обміну інформацією, який включає ряд взаємозв’язаних кроків, кожен з яких відіграє суттєву роль у забезпеченні розуміння і сприйняття інформації іншою особою. Керівнику слід пам’ятати, що незадовільний стан комунікаційного процесу призводить до серйозних непорозумінь в організації. Найбільш поширеним видом комунікацій в органах державної влади є відносини між керівником і підлеглим, тому вадлива правильна побудова подібних комунікацій, успішність якої оцінюється за критеріями: ясність, повнота, лаконічність, конкретність, коректність. Велике значення для формування міжособистісних комунікацій всередині організації здійснюють стилі керівництва, відповідно до яких можна або стимулювати або придушити творчу активність підлеглих, сприяти їх розвитку або недовірі в колективі.

Інформація є одним з найважливіших ресурсів розвитку суспільства. Основними видами інформаційної діяльності в роботі владних структур та їх керівників є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації. Ефективність процесу переробки інформації може бути значно підвищена шляхом використання електронних засобів та сучасних інформаційних технологій.

В основі людських відносин в органах влади покладена необхідність індивіда або групи адаптуватися до умов середовища. Рівень відкритості людських відносин залежить від психічних регуляторів життя суспільства, серед яких є стереотипи, настанови, норми, цінності, потреби, мотиви тощо. Врахування їх керівництвом органів влади дасть змогу удосконалити людські відносини в державному управлінні в напрямку формування цивілізованої відкритої партнерської взаємодії на основі загальнолюдських принципів співіснування між державними службовцями, органами влади та в роботі з населенням задля ефективної реалізації функцій державного управління.

Сучасне державне управління відрізняється складністю та інноваційністю завдань, що має вирішувати керівник. Тому виникає нагальна потреба у підборі виконавців, формуванні та діяльності тимчасових групових утворень. Вміння сучасних керівників плідно взаємодіяти з підлеглими, залучати їх до обґрунтування та прийняття рішень на засадах принципу колегіальності та командної роботи є шляхом підвищення рівня ефективності керівної діяльності на державній службі. Разом з цим, залучення фахівців в органах державної влади для виконання складних завдань є кроком на шляху підвищення рівня авторитетності, професіоналізму керівників державної служби.

Етика ділових відносин в державному управлінні – це такий рівень розвитку системи державної служби, в якому компетентність, професіоналізм, моральні принципи мають бути основою для діяльності державного службовця та створювати умови для її найефективнішого впливу на реальне життя громадян.

Ділове спілкування являє собою специфічну форму контактів і взаємодії людей, які переважно представляють не лише самих себе, а й свої організації. До основних видів ділового спілкування належать: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада, переговори.

Процес ділового спілкування складається з трьох головних етапів: підготовчого, виконавчого, підсумкового. Для забезпечення успішного ділового спілкування на його підготовчому етапі треба визначити цілі контактів і теми, які бажано обговорити, зорієнтуватися щодо співрозмовника, розробити стратегію і тактику ділової розмови, підготовити робочий план зустрічі.

Під діловою бесідою розуміють мовне спілкування між співрозмовниками з метою встановлення ділових відносин, вирішення ділових проблем або вироблення конструктивного підходу до їхнього рішення.

Доповідь – це публічне повідомлення на певну тему (наукова лекція, звіт про роботу, завдання на наступний період тощо). Доповіддю називають також текст такого повідомлення. Згідно найважливішим принципам дійового мовлення доповідь повинна бути розбита на частини (вступ, основна частина, висновки), причому вступ має зацікавити слухачів, промова має містити багато цікавих прикладів та переконливих доказів, мати вдале завершення.

В процесі роботи перед керівником органу державної влади виникає необхідність розв’язання конфліктних ситуацій, що виникають постійно в ситуаціях, де перетинаються інтереси осіб, які взаємодіють. Завданням керівника є спрямувати дії опонентів у конструктивне русло, або попередити конфлікт, що потребує вивчення соціально-психологічних особливостей поведінки індивіда й соціальної групи. З цією метою виникає необхідність у вивченні чинників конфліктогенного характеру, наявних у відносинах державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, сприяння їх подолання та нейтралізація; аналіз та визначення стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях і використання медіації як одного з шляхів подолання конфлікту.

Відрита партнерська взаємодія між учасниками управлінської діяльності можлива за умов розуміння конструктивного виходу з конфліктних ситуацій із врахуванням процесів, що відбуваються малій соціальній групі, якою є орган влади або його структурний підрозділ.

Під мобінгом в службовому колективі розуміється колективний психологічний терор, цькування відносно кого-небудь з працівників з боку його колег, підлеглих або начальства, здійснювані з метою змусити працівника піти з місця роботи або ослабити міру його соціального або професійного впливу в колективі. Важливим завданням керівника є профілактика та запобігання появи мобінгу у колективах органів державної влади.

З М І С Т

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ 5

1.1. Сутність, зміст та специфіка роботи керівників в органах влади 7

1.2. Реалізація особистої та організаційної влади керівника в системі органів державної влади 27

1.3. Нормативно-правове забезпечення діяльності керівників органів влади 36

1.4. Регулювання діяльності керівників органів державної влади щодо обігу інформації 55

РОЗДІЛ 2 ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ КЕРІВНИКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ 75

2.1. Функціональний аналіз діяльності керівників 77

2.2. Вимоги до керівників органів державної влади 96

2.3. Формування позитивного іміджу керівників владних органів 111

2.4. Інформаційне та комунікативне забезпечення роботи керівника в органах державної влади 128

2.5. Застосування електронних засобів опрацювання та обігу інформації 152

РОЗДІЛ 3 ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ 165

3.1. Удосконалення людських відносин як фундаменту культури управління 167

3.2. Створення команди для спільного виконання завдань 182

3.3. Етика ділових відносин у системі державного управління 196

3.4. Ділове спілкування у діяльності керівників органів державної влади 209

3.5. Конфлікти в роботі керівника та шляхи їх вирішення 222

3.6. Шляхи подолання мобінгу в управлінні персоналом в органах державної влади 234

ВИСНОВКИ 245

Наукове видання

Коротич Олена Борисівна

Радченко Олександр Віталійович

Боковикова Юлія Володимирівна

Мельникова Клавдія Івінівна

Савченко Борис Григорович

Мельников Олег Станіславович

Білосорочка Світлана Іванівна

Євдокимов Вадим Олександрович

Конотопцева Юлія Володимирівна

Солових Євгенія Миколаївна

Керівник в системі державного управління

Навчальний посібник

Технічний редактор В. С. Мартинов

Комп'ютерна верстка О. О. Радченко

Коректор Т. В. Кузнякова

Обкладинка В. Л. Ковтун

Підписано до друку 12. 01.13. Формат 60x84/16. Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman. Умов. друк. арк. 15,75. Зам. № 09324. Наклад 300 прим. Не для продажу.

Видавництво Асоціації докторів наук з державного управління. Свідоцтво про Державну реєстрацію суб'єкта видавничої справи Серія ДК № 3543 від 05.08.2009 р. 61050, м. Харків, просп. Московський, 75

~ 2 ~