Зр спонукального характеру

Це значення бажаності, повинності тощо (ірреальної модальності). Ці речення мають єдиний сполучник – щоб (+ б – частка, що вносить ірреальне значення). У ролі ОС тут використовуються спеціальні слова, які виражають значення спонукальної модальності – спонукання, бажаності, повинності. Їх можна згрупувати за значенням так:

• 1. Слова зі значенням спонукання ( прохання, поради, заклику, вимоги, розпорядження, наказу ): просити, упрохувати, закликати, пропонувати; пропозиція: Недавно чоловік мені радив, щоб я бив лихом об землю( Т. Шевченко, зобов”язувати, наказувати, доручати, розпоряджатися; наказ, розпорядження: Він заповів, щоб його багату колекцію передали рідному місту.

• 2. Слова зі значенням повинності: треба, слід, необхідно, гідний, заслуговувати, варто: Треба, щоб дитина [нарешті заспокоїлась] була спокійна.

• 3. Слова зі значенням бажаності: хотіти, піти, бажати, мріяти, прагнути, турбуватися, старатися; важливо, головне, правильно, доцільно: Батько мріяв, щоб було доволі хліба на селянському столі.

• 4. Слова зі значенням небажаності - побоювання, небезпеки: боятися, лякатися, берегтися; страх: Хлопчик перелякався,щоб не вийшло якої халепи. Найдужче ти боявся, щоб мене не розхвилювати.

• Крім сполучника щоб у спонукальних ЗР вживаються:

•         Аби (народнорозмовного характеру): Дівчина, очевидячки, тільки й чатувала, аби стягти хустину з шиї ( М. Коцюбинський ).

•         Як би: Так і поглядає, як би швидше шмигнути за ворота.

•         Хай, нехай ( сполучник- частка ): А татові скажіть, хай більше шанують себе та не заводяться з усяким дрантям.

Зр питального характеру

Вони виділялись і серед додаткових речень (логіко – граматична класифікація) і називались питально – відносними чи непрямо – питальними.

Підрядна частина у таких реченнях приєднується при допомозі питальних засобів мови:

•         питальної частки чи ;

•         питальних займенників: хто, що, чий, який, котрий;

•         питальних прислівників займенникового характеру: де, куди, звідки, коли, як.

У ЗР вони трансформуються і стають непрямо – питальними, відносно- питальними. Ці сполучні засоби використовуються при ОС певних семантичних груп (слова зі значенням запитання, непорозуміння, незнання, міркування, турбування), часто із заперечною часткою не : Не знаю навіть, чи виплатив батько хоч половину ( А. Головко ); І якось раз спитав мене Максим, чи я вночі зумію відшукати посеред лісу лісникову хату; Дід сам чекає, хто б йому шматок хліба приніс ( А. Шиян); Тимко не дуже цікавився, хто такий Максим, що він робить( Г.Тют ); Погляньте, на кого руку піднімаєте? ( А. Шиян ). Він зрозумів, у чий город кидала каміння Явдошка (Ю.Збан.); Нам головне дізнатись, де гармати поставлять (О.Корнійчук); Народ цікавиться, як воювали, як проливали кров ( О. Довж ).

Звичайно, у ЗР питальні займенники та прислівники почасти втрачають своє питальне значення (дивись приклади ). Однак у деяких реченнях питальне значення досить виразне. На це впливає таке:

• - не при ОС: Не злічити, скільки їх тут полягло (О.Гончар). Невідомо, де він зараз.

• - позиція підрядної частини, зокрема її препозиція: Скільки проїхав, скільки пройшов - спитай у моїх підошов; Як і чому все це сталось, Антон зрозуміти не міг (С. Скляр.).

Потребує розв’язання питання про те, позицію якого члена речення займають непрямо-питальні підрядні частини у ЗР. Додатка? Позицію прямого питання? (Максимов, Гуйванюк). Очевидно, в першу чергу так, бо вони зберігають все – таки питальне значення і на цій основі виділяються як окремий різновид ЗР.

Висновок. Отже, ЗР – це виразний і дуже поширений різновид нерозчленованих підрядних речень прислівного типу, характер яких визначається лексико – семантичними властивостями – керуванням ОС головної частини. За характером сполучних засобів, що приєднують підрядну частину до головної усі ЗР поділяються на:

•         розповідні ( що, як, наче, мов, ніби...)

•         спонукальні ( щоб, хай, нехай, аби, як би...)

•         питальні, непрямо – питальні ( питальні частки, займенники, прислівники).

У кожному з різновидів з’ясувальних речень (крім тих, у яких ОС не може керувати відмінковою формою іменника – молодець, щастя, треба) з’являється і потенційно можливий при ОС займенник те непредметного значення. Він буває факультативним, таким, що посилює значення ОС (Микола розповів [ про те], що ж насправді сталося в інституті;Тоді й замислився Микола [ над тим], як підписати ці свої перші літературні твори), та обов’язковим, без якого до ОС не може приєднатися безпосередньо підрядна частина (Дійшло до того, що подруги зненавиділи одна одну; Не варта ти того, щоб з тобою панькатися; Чутка про те, що скоїлось у Вітровій Балці, схвилювала селян).

Певна різниця між факультативним та обов’зковим те є, однак немало прикладів, де й фахівцю нелегко їх розмежувати, тому варто погодитись із думкою В.Бєлошапкової, що такі з’ясувальні речення – контаміновані структури, які поєднують ознаки з'ясувальних і займенниково-співвідносних речень, розглядаються, проте, вони серед з’ясувальних. Інакше кажучи, всі три різновиди ЗР – розповідні, спонукальні і питальні – можуть бути контамінованими, якщо при ОС у головній частині наявний займенник те непредметного значення (див. подані вище приклади).