
- •1.Загальна характеристика речень нерозчленованого типу.
- •1. Присубстантивно – означальні речення.
- •Де, куди, звідки
- •Місце підрядних частин
- •Складнопідрядні з’ясувальні речення
- •Зр розповідного характеру
- •Зр спонукального характеру
- •Зр питального характеру
- •Займенниково – співвідносні речення (зср) план
- •Займенниково – співвідносні речення
- •Предметно – ототожнені речення
- •Якісно – ототожнені спр
- •Просторово – ототожнені спр
- •Складнопідрядні речення розчленованого типу
- •Література
- •2. Спр зі значенням зумовленості
- •3. Спр умовні
- •4. Спр причини
- •Речення з власне-причиновим значенням
- •Речення з невласне-причиновим значенням
- •5. Спр допустові
- •6. Спр мети
- •7. Спр наслідкові
- •Речення часу.
- •1. Речення гнучкої структури.
- •Порівняльні речення
- •Складнопідрядні речення проміжного типу будови
- •Компаративні спр
- •Відносно репродуктивні речення (супровідні).
Зр розповідного характеру
Найпридатнішими для розповідної модальності є сполучник що (семантично неспеціалізований, нейтральний). Також використовуються сполучники як, мов, наче, ніби.
Розглянемо, з яким колом опорних слів(ОС) він сполучається. Семантичні групи ОС у реченнях зі сполучником що:
1. Слова зі значенням мови, повідомлення, передачі інф-ції: говорити, доповідати, заявляти, повідомляти, оголошувати, розповідати, патякати, мовчати, кричати, заперечувати, отіняти, розмова, повідомлення, натяк. Слова зі значенням сприйняття, отримання інформації: бачити, чути, слухати, помічати, прочитати, здаватись, спостерігати, чутка, відчуття, видно, помітно.
2. Слова зі значенням мислення, роздумів, знання, пам’яті: думати, догадуватися, мислити, гадати, розуміти, вважати, знати, виявити, встановити, згадати, пам’ятати, забути; думка, пам’ять, відомо, ясно.
3. Слова зі значенням внутрішнього стану, почуття, враження: турбуватися, боятися, хвилюватися, ждати, надіятися, вірити, вагатися, шкодувати; віра, жаль, шкода, сумно.
4. Слова з оцінним значенням: добре, правильно, цінно, цікаво, важливо, погано, дивно, неймовірно, смішно, винен, розумний, дурний, щастя, біда, молодець, дурень.
5. Слова зі значенням буття, виявлення: буває, трапляється, виходить, виявляється.
За частиномовною належністю це в основному дієслова та дієслівні форми. Однак у всіх групах, крім них, є віддієслівні іменники( повідомлення, віра, біда, думка ), прикметники (винен, розумний ), слова категорії стану ( жаль, шкода, сумно, відомо ).
У розповідних ЗР ці ОС мають значення розповідності ( деякі з них двозначні і використовуються в інших видах. У розповідних ЗР використовуються, крім що, ще й інші сполучники:
як ( дієслова мови, думки, сприймання). Тільки дома Мирослава відчула, як вона стомилась за сьогодні (Головко).Порівняно із що – якісний відтінок значення у як.
наче, неначе, мов, немов, ніби (поєднуються із словами неточного сприйняття, сумніву). Наш сусід хвалиться, наче ( що ) він знає брід через річку.. Удає, мов недочув ( Леся Українка).
Як бачимо, ці сполучники вказують на сумніви мовця щодо дії того чи іншого суб’єкта. У розповідних ЗР у ролі ОС здебільшого використовуються дієслова, однак є й іменники (дивись перелік ОС): Вона не могла звикнути до думки, що її тато вже не голова (В.Земляк). Молодець, що приїхав.
Cлова категорії стану, предикативні прислівники, іменники: Добре, що хоч Іван нічого не бачив (М.Коцюбинський).Не біда, що хлопець сам собі зашиє сорочку.
Отже, ЗР розповідного характеру мають такі ознаки:
в ролі ОС тут використовуються слова шести лексико- семантичних груп: мовлення, думки, сприйняття, почуття, буття.
сполучні засоби: що, як, мов, наче, немов, ніби, начеб.