
- •1.Загальна характеристика речень нерозчленованого типу.
- •1. Присубстантивно – означальні речення.
- •Де, куди, звідки
- •Місце підрядних частин
- •Складнопідрядні з’ясувальні речення
- •Зр розповідного характеру
- •Зр спонукального характеру
- •Зр питального характеру
- •Займенниково – співвідносні речення (зср) план
- •Займенниково – співвідносні речення
- •Предметно – ототожнені речення
- •Якісно – ототожнені спр
- •Просторово – ототожнені спр
- •Складнопідрядні речення розчленованого типу
- •Література
- •2. Спр зі значенням зумовленості
- •3. Спр умовні
- •4. Спр причини
- •Речення з власне-причиновим значенням
- •Речення з невласне-причиновим значенням
- •5. Спр допустові
- •6. Спр мети
- •7. Спр наслідкові
- •Речення часу.
- •1. Речення гнучкої структури.
- •Порівняльні речення
- •Складнопідрядні речення проміжного типу будови
- •Компаративні спр
- •Відносно репродуктивні речення (супровідні).
7. Спр наслідкові
У таких речення виражається пряма результативна зумовленість, але вона, на відміну від цільових, реальна, а не гіпотетична.
Тому у ГЧ — присудок має форми дійсного способу, (ідикатива). Сполучний засіб – нерозчленований сполучник так що.
Пр.: Кота вона проклинала щодня по два-три рази, так що він трохи згодом
був якось захворів.(Довженко)
...Він почав смикати себе за рідку сиву бородуна ,(причина) так
що я насилу зняв з нього пальто(наслідок).(Фітцджеральд)
Такі речення бідні на видозміни, мають постійний порядок підрядних частин. Зрідка використовується частка аж.
Пр.: Щось гоготить і клекоче, аж земля дзвитить.
Семантично вони пов'язані з причиновими поміняємо ГЧ і ПЧ:
Пр.: Я насилу зняв з нього пальто(наслідок), бо він почав смикати себе за
рідку бороду(причина).
Отже, СПР зумовленості становлять чітко зв'язану семантикою і граматичними особливостями групу речень розчленованої структури.
Вони мають виразні семантичні сполучники, які оформляють властиву кожному видові семантику, характерну модальність присудків складових частин, що є їх диференційовазими ознаками.
Крім того, усі види (за винятком наслідкових, найменш поширених) розвивають переносне значення, яке фігурує у невласне-умовних, причинових, допустових та цільових реченнях. Це явище співвідносне із переносним вживанням способових та часових форм дієслова у морфології.
Речення часу.
Тут виражаються різні види зовнішнього зв’язку двох явищ, які здійснюються в одному і тому ж часовому плані або в таких часових планах, які йдуть один за одним (теперішній, минулий).
Основними виразниками часових відносин є сполучники: з недиференційованим часовим значенням (коли, як), з диференційованим значенням (решта).
а) Речення зі сполучниками недиференційованого значення.
Сполучники коли, як вносять у речення загального значення співвіднесеності двох явищ у часі, невизначаючи характеру тієї співвіднесеності. Конкретизація часового відношення – одночасність чи слідування здійснюється формами дієслів і лексично:
Пр.: Як дитина хвора, матері болить серце.
Коли проїжджав поїзд, шум його заглушував усі інші звуки (явища тривалого
характеру, які весь час співпадають у часі).
б) Речення зі сполучниками диференційовних значень.
До даного типу відносяться речення з такими сполучниками, кожен з яких виражає певний вид часових відношень. Розрізняються речення гнучкої і негнучкої структури.