3. Будова спр.

Найперше усі СПР за характером приєднання ( більш чи менш тісний ) підрядної частини поділяються на :

        речення нерозчленованого типу;

        речення розчленованого типу;

        речення проміжного типу.

ОЗНАКИ ЦИХ СТРУКТУРНИХ ТИПІВ (перших двох)

Нерозчленованого типу

1.       Підрядна частина пояснює окреме слово у головній частині.:

А) опорне слово:

1.     Як морфологічну одиницю. (присубст .– означальні ):

День, коли ми познайомились, запам’ятався мені назавжди.

2.     Як лексико – семантичну одиницю ( з’ясувальні ): Я зрозуміла, що зустріч не відбудеться.

Б) співвідносне слово (займенник чи займенниковий прислівник ): Він той, що греблі рве. Анна сміялася так, що було видно кутні зуби.

2.       Головна частина семантично неповна , несамостійна ( див. речення вище).

3.       Головна частина передбачає структурно – семантичний тип підрядної (див. приклади вище).

4. Сполучні слова та асемантичні сполучники як засіб зв’язку.

Розчленованого типу

1.     Підрядна частина пояснює головну частину в цілому:

Він прийшов, щоб узяти книжку.

Він прийшов, бо хотів узяти книжку,

Він прийшов, коли смерклося і под.

2. Головна частина відносно самостійна, автономна.

3. Головна частина не передбачає структурно – семантичного типу підрядної:

Він зайшов, щоб забрати книжку.

Він зайшов, бо хотів мене побачити.

Він зайшов, хоч не думав цього робити.

Він зайшов, як тільки приїхав.

Він зайшов, так що дівчина заспокоїлась.

4Семантичні сполучники (здебільшого).

Розглянемо одну з найголовніших ознак СПР – асемантичні й семантичні сполучники та поняття. ОС й антецедента.

Сполучні засоби:

1.     Сполучники.

а) Семантичні сполучники – це такі сполучні засоби, які більш – менш точно вказують на семантичні відношення між частинами СПР.

Причинові : Бо Умовні : Якщо Допустові: Хоч

Тому що Якби Дарма що

Через те що Раз Незважаючи на те що

Наслідковий: так що

б) Асемантичні сполучники – це суто синтаксичні. сполучники, які виражають лише ідею граматичної підрядності і через це можуть вживатися у кількох видах СПР. Вони поліфункціональні.

Що з’ясувальні

порівняльні

якісно – кількісні займенникові речення

Як з’ясувальні

порівняльні

часу

Щоб з’ясувальні

мети

якісно – кількісні речення

Коли з’ясувальні

умовні

часові

 

Сполучні слова – це займенникові слова, в яких поєднуються властивості самостійних і службових частин мови. Вони функціонують у реченнях нерозчленованого типу, у яких виступають і сполучним засобом, і членом речення підрядної частини.

займенники-іменники - хто, що;

займенники-прикметники - який, котрий, чий;.

займенники-прислівники - де, куди, звідки, коли, як, наскільки; займенники-числівники скільки. Частково чи повністю такі слова втратили питальне значення ( у морфології це відносні займенники ) і в СПР виконують так звану анафоричну функцію - замінюють і підсилюють значення того слова у головній частині, до якого вони відносяться.

 

ЯВИЩЕ ОМОНІМІЇ СПОЛУЧНИХ СЛІВ ТА СПОЛУЧНИКІВ

Причиною цього явища є той факт, що багато сучасних сполучників утворилися із відносних займенників:

що - сполучник і сполучне слово ( у присубстантивно- означальних та ототожнювальних реченнях). Порівняй: Ми здогадалися, що від нас щось приховують (з’ясувальне речення); Пташка, що сиділа на гілці, враз зникла (присубстантивно-означальне речення); Я той, що греблі рве (ототожнювальне займенникове речення).

як – сполучник (з’ясувальні та порівняльні ) і сполучне слово (ототожнювальні та з’ясувальні питального характеру);

коли – сполучник і сполучне слово ( присубстантивно-означальні речення ): Порівняй: Коли заходить сонце, поступово гаснуть барви дня( часове реч.) і Люблю благословенний час, коли в садах збирають виноград (присубстантивно-означальне речення).

ОПОРНІ СЛОВА ТА АНТЕЦЕДНТИ ( СПІВВІДНОСНІ СЛОВА)

Опорні слова – це такі слова у головній частині СПР , до яких відноситься підрядна частина, поширюючи їх як морфологічну одиницю (присубстантивно-означальні речення) або як лексико-семантичну одиницю (з’ясувальні речення ) – див. приклади вище до сполучного засобу що.

Антецеднти – це співвідносні зі сполучними словами вказівні займенники та займенникові прислівники вказівного характеру у головні частині СПР, напр.: Кожному хотілось говорити, виговорити те, що притаїлось в душі ( Неч.-Лев.); Дорогу так замело снігом, що до райцентру неможливо було дістатися.

Крім вказівних, можуть використовуватись також займенники інших, близьких за значенням розрядів, напр.: Раз його товариші прокинулись вночі й побачили щось біле й велике, що стояло коло шафи й шепотіло ( Неч.-Лев. ). У реченнях антецеднти виконують такі функції:

        обмежувально- чи якісно-видільну (при іменниках у присубстантивно-означальних реченнях): Поганий той учений, що не мріє про відкриття,

        вказують на семантику тих слів, замість яких вживається підрядна частина: Повінь була така, що затопило все село ( дуже велика ).

        вказують на форму керування: Одна із найбільших загадок життя полягає в тому , що жоден з нас, людей, не може уявити себе мертвим ( Ю.Щербак). Степан Карлович свято вірив у цілющі властивості сну і в те, що вві сні нічого поганого з ним статися не може (Ю.Щербак ).

У розчленованому реченні антецеднти зливаються зі сполучниками і утворюють складені сполучники:

Завдяки тому, що...

Незважаючи на те, що...

Після того, як...

В той час, як...

На основі сказаного можна підсумувати, що речення нерозчленованого і розчленованого типів розрізняються двома найголовнішими ознаками:

        характером співвідношення із головною частиною: НР – прислівні та займенниково-співідносні ; РР – неприслівні .

        сполучними засобами: в НР функціонують сполучні слова або асемантичні сполучники, в РР – семантичні сполучники.

Виділяють також речення проміжного типу структури, які поєднують ознаки першого й другого типів:

        компаративні (прислівні речення, але сполучним засобом у них виступають семантичні сполучники ніж, тим – чим: Вночі собор виглядав ще величавіше, ніж удень (О.Гонч. ); Чим далі в ліс, тим більше дров.

        відносно-репродуктивні, або супровідні ( не прислівні речення, однак у ролі сполучних засобів тут функціонують сполучні слова): Заняття перенесли на суботу, що обурило студентів.

Такий вигляд у цілому має структурно-семантична класифікація, уточнена і доповнена чернівецькими синтаксистами.

У школі користуються спрощеною класифікацією: усі СПР поділяються на речення, в яких підрядна частина пояснює окреме слово в головній - з’ясувальні, означальні та займенниково-означальні - та речення, в яких підрядна частина стосується головної в цілому, - обставинні (способу дії, міри і ступеня, місця, часу, порівняльні, умови, причини, мети, допустові та наслідкові. В такому ж розрізі розглядається СПР у СУЛМі (за редакцією Пономарева) та СУЛМі( Доленка та інших авторів ). Єдина особливість: у підручнику Пономарева виділяються перехідні випадки між сурядністю та підрядністю, куди відносять:

СПР із зіставним відношенням ( У той час як жінка готує вечерю, чоловік дивиться телевізор ).

СПР із приєднувальним відношенням ( Він не міг відмовитись, як це робили багато його колег ).

СПР із пояснювальним відношенням ( тобто, а саме ): Йому хотілося бути осторонь, тобто не хотілося самому протестувати і взагалі висловлюватись.

Речення останнього виду розглядають переважно серед складносурядних