21. Роль невербальних засобів спілкування під час промови.
Невербальні засоби спілкування
Ділове спілкування - це завжди діалог або полілог. Щоб він був ефективним, важливо навчитися користуватися вербальними і невербальними засобами спілкування. Високу результативність спілкування дають:
• постійне збагачення словникового запасу;
• уміння утримувати увагу співрозмовника та зосереджуватися на словах партнера;
• визначення й розуміння його проблем.
Ділова людина повинна оволодіти практикою читання невербальних знаків спілкування, дбати про свій імідж (Детальніше про це: Дороніна М.С. Культура мовлення ділових людей. - С. 45-47).
Невербальні засоби спілкування є невід’ємною частиною усного мовлення. Ці засоби почали вивчатися з початку 60-х років 20 століття. Ученими зареєстровано більше як 1000 невербальних знаків і сигналів. Словесний (вербальний) канал спілкування використовується для передачі інформації, невербальний - для “обговорення” міжособистісних стосунків, а в деяких випадках - замість вербальних.
Людина рідко усвідомлює те, що її поза, жести і рухи можуть суперечити сказаному, тому варто постійно слідкувати за використанням невербальних засобів спілкування.
Жінки більш чутливі, ніж чоловіки, цим пояснюється існування такого поняття, як жіноча інтуїція.
Природа жестів вивчається, однак остаточно не визначено: жести є набутими чи природженими; генетичними чи культурно зумовленими. Однак до природжених жестів відносять посмішку, сміх, бо навіть глухі й сліпі здатні посміхатися й сміятися. Генетичним є схрещення рук на грудях. Чудовим місцем спостережень за жестами, мімікою людей є прийом, ділова зустріч, вечір, переговори, засідання. Під час прийомів, які влаштовуються на міжнародних конгресах, симпозіумах та конференціях, гості пригощаються стоячи. Такі прийоми виконують важливу роль: вони дають можливість гостям краще познайомитися.
Промовець, який під час свого виступу залишається нерухомим, справляє на слухачів враження неприродності. Потрібно враховувати, що жестикуляція, рухи тіла завжди загострюють увагу слухачів. Якщо ж промовець не робить ніяких рухів, то увага слухачів послаблюється. Однак не слід зловживати жестикуляцією, можливо, навіть відучитися від деяких зайвих жестів. Жести мають супроводжувати й доповнювати усне слово у процесі ділового спілкування, але вони не повинні привертати до себе більшу увагу, ніж сама мова. Треба контролювати свої жести, уникаючи сторонніх неприродних жестів, які притягують до себе надмірну увагу.
Не можна починати або закінчувати свою промову або розмову несподіваним жестом. Особливо недоречний жест на початку промови, бо ж не може в цей момент мати якусь підставу. Потрібно враховувати у процесі підготовки, що рухи м`язів обличчя, особливо навколо рота й очей, іноді яскравіше свідчать про настрій і характер того, хто говорить, ніж самі слова.
Слухаючи, ми або схвально, або заперечливо хитаємо головою: за допомогою рухів голови ми виражаємо своє здивування, сумнів, презирство залежно від того, що нам розповідають. Варто звертати увагу на реакцію слухачів під час спілкування, оскільки міміка супроводжує нашу мову так само, як і жести (За матеріалами: Томан І. Мистецтво говорити. - К.: Вид-во “Україна”, 1996. - С. 60-61).
Існує поняття особистої території (просторової зони), розміри якої соціально і національно обумовлені:
· інтимна зона (від 15 до 46 см). Людина охороняє її як власність. Дозволяється проникнути в неї тим, хто перебуває з нею в тісному емоційному контакті: члени сім’ї, родичі, близькі друзі. Радіус понадінтимної зони - 15 см;
· особиста зона (від 46 см до 1,2 м) простежується на вечірках, офіційних прийомах, вечорах тощо;
· соціальної зони (від 1,2 до 3,6 м) слід дотримуватися зі сторонніми людьми;
· громадська зона (більше як 3,6 м) спостерігається під час лекції між лектором та аудиторією.
Складові культури управління
Культура управління - це складний і багатогранний комплекс проблем, які стоять перед адміністративно-управлінським апаратом. Культура управління включає в себе:
• уважне, зацікавлене ставлення до потреб і турбот персоналу;
• оперативний розгляд їх звертань і прохань;
• доброзичливий тон;
• повагу до людини.
Державний службовець, як і будь-яка службова особа, представляє орган, установу, підприємство, організацію і повинен дотримуватися таких етичних і мовленнєвих норм:
· ввічливість - встати, коли зайшов відвідувач, привітатися, запропонувати сісти (“Сідайте, будь ласка”, або “Прошу сідати”), після цього сісти самому, звернутися зі словами заохочення до початку розмови (“Я Вас слухаю”, “Я Вас уважно слухаю”);
· доброзичливість (повинен мати відповідний вираз обличчя, голос, манери, жести, тон розмови повинен бути спокійний, увічливий, толерантний (поблажливий, терпимий до чиїхось думок, поглядів) тощо);
· повага до відвідувача (манера спілкування повинна бути толерантною); відсутність фамільярності і перебільшеної казенної офіційності.
Етичні норми - своєрідні моральні “амортизатори”, які сприяють створенню товариської атмосфери, взаєморозуміння, взаємної поваги в колективі. Етика службових взаємин виключає прояви грубості (на мовному рівні – брутальні, стилістично негативні слова), нетерпимості до думки інших (постійне переривання розмови, невміння слухати співрозмовника), інтриги (свідоме зіткнення членів колективу, підбурення членів колективу проти однієї або кількох осіб, створення некомфортних умов ділового спілкування тощо), неправдивість (перекручування певної інформації, розповсюдження пліток тощо).
Неабияку роль у спілкуванні відіграє так звана технічна естетика (меблі, комп’ютер, телефон, ручка, олівець тощо) повинні відповідати іміджу керівника, бути сучасними, стильними.