5. Структура основних засобів.

Співвідношення окремих груп основних засобів (основних фондів (ОФ)) становить їх структуру (рис. 1). Поліпшення структури основних виробничих фондів, насамперед підвищення частки активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Рис. 1. Структура основних засобів

6. Показники стану і вартісні показники використання основних засобів.

Для оцінки стану основних засобів на основі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу розраховують коефіцієнти стану основних засобів і вивчають їх динаміку за ряд періодів. До таких показників відносять:

• коефіцієнт зносу;

• коефіцієнт придатності;

• коефіцієнт вибуття;

• коефіцієнт оновлення.

Коефіцієнт зносу основних виробничих засобів показує ступінь зносу основних виробничих засобів.

Коефіцієнт зносу визначають як відношення суми зносу основних засобів до їх первісної вартості:

. (5.1)

Коефіцієнт придатності основних виробничих засобів показує частина основних засобів, придатних до експлуатації.

Коефіцієнт придатності розраховують як відношення залишкової вартості основних фондів до їх первісної вартості:

. (5.2)

Варто зазначити, що К_{придатності}  1 та К_{придатності}+К_зносу=1. Дані коефіцієнти можуть бути розраховані на початок і кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття основних виробничих засобів характеризує інтенсивність вибуття основних виробничих засобів і розраховується за формулою:

_(5.3)

Коефіцієнт оновлення основних виробничих засобів показує частину нових введених основних засобів у загальній вартості основних засобів і розраховується за формулою:

_(5.4)

До вартісних показників використання основних засобів відносять:

• фондовіддачу;

• фондомісткість;

• фондоозброєність.

Узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача (Фо). Цей коефіцієнт показує суму випущеної продукції на одну гривню основних виробничих засобів.

Показник, зворотний фондовіддачі, – фондомісткість.

_(5.5)

Фм = 1/ Фо (5.6)

Фондоозброєність – це додатковий коефіцієнт, що показує середньорічну вартість основних засобів, які приходяться на 1 одного працюючого. Зростання цього показника свідчить про позитивну динаміку технічної оснащеності виробництва, але слід мати на увазі, що перевищення темпів фондоозброєності над темпами росту продуктивності праці є негативним явищем, а ідеальним вважається варіант більш швидкого зростання продуктивності праці, бо це свідчить про зростання максимальної ефективності виробництва.

Фондоозброєність показує величину основних засобів на одного працівника.

_(5.7)

До показників ефективності використання основних засобів можна також віднести показник питомої ваги активної частини основних засобів у їх загальній сумі.

7. Види ремонтів основних засобів.

Ремонт основних фондів — це усунення ушкоджень, поломок, вад основних засобів з метою відновлення їх експлуатаційних якостей. Розрізняють поточний, середній і капітальний ремонти основних засобів.

Поточний ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі машин, устаткування, ліквідуються незначні дефекти, несправності і поломки з метою підтримки в робочому стані машин, устаткування тощо.

Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничих засобів і полягає в усуненні окремих поломок основних засобів і заміні або поновленні їхніх окремих частин.

Середній ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі, вузли, конструкції обмеженої номенклатури без повного розбирання об'єкта, що ремонтується.

Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією.

Капітальний ремонт — це ремонт, що передбачає повне розбирання об'єкта, що ремонтується, заміну всіх зношених вузлів, деталей, конструкцій тощо з метою відновлення робочого ресурсу, поліпшення експлуатаційних показників об'єкта, що ремонтується.

Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.

Самостійне вивчення