1. абстрактне відображення реальної дійсності

2. Наука про управління системами

3. ситуація, в якій стан усіх наявних фірм у галузі, а також їх перелік залишається незмінним

4. структури, що виникають спонтанно у відкритих нерівноважних системах

Тема 3 «Модель»

1. Оберіть процедури, які необхідні для обґрунтування типу моделі:

   1. верифікація;

   2. оцінка адекватності;

   3. проблемний аналіз;

   4. алгоритмізація;

2. Модель називають адекватною, якщо:

   1. вона відповідає реальному процесу, що моделюється;

   2. процес її дослідження дає очікувані результати;

   3. вона точно відображає модельований процес чи явище;

   4. у ній відсутні стохастичні фактори;

3. Моделювання:

   1. це дослідження реальних систем за допомогою моделей, що включає побудову моделі, дослідження властивостей моделей та перенесення отриманих результатів на реальні системи

   2. це врахування всіх факторів, що впливають на розвиток підприємства та визначення їх кількісних параметрів

   3. це концентрований вираз економічних факторів і умов за допомогою математичних рівнянь та нерівностей

   4. це визначення коефіцієнтів цільової функції (Cj), а також ТЕК (aij)

4. «Павутиноподібна» модель стосується дослідження:

   1. співвідношення попиту і пропозиції;

   2. рівноважної ціни на продукцію;

   3. умов насичення попиту;

   4. умов максимізації пропозиції;

5. Модель – це:

1. деякий об’єкт-замінник об’єкта-оригіналу, що забезпечує вивчення деяких істотних, з погляду дослідника, властивостей оригіналу;

2. деякий об’єкт збудований для приближеного опису економічних процесів за допомогою відносно невеликого числа концепцій або змінних;

3. деякий об’єкт, що забезпечує вивчення деяких істотних, з погляду дослідника, властивостей;

4. наглядний приклад;

6. До основних типів моделей належать:

1. фізичні, аналогові, знакові, математичні;

2. фізичні, аналогові;

3. математичні, статистичні;

4. фізичні, аналогові, статистичні, математичні;

7. Верифікація моделі – це:

1. властивість моделі;

2. перевірка правильності структури (логіки) моделі;

3. перевірка відповідності здобутих у результаті моделювання даних у реальному процесі в економіці;

4. перевірка моделі;

8. Валідація моделі – це:

1. перевірка відповідності здобутих у результаті моделювання даних реальному процесу в економіці;

2. властивість моделі;

3. перевірка правильності структури (логіки) моделі;

4. перевірка моделі;

9. Граф називається скінченим, якщо:

1. множина вершин і ребер не перетинаються;

2. множина його вершин і ребер скінчена;

3. множина його вершин скінчена;

4. множина його ребер скінчена;

10. Порядком графа називають:

1. непорожня численність вершин чи вузлів;

2. кількість його вершин;

3. число ребер;

4. число вершин и ребер;

11. Два ребра графа називаються суміжними, якщо:

1. якщо численності їхніх кінцевих вершин збігаються;

2. якщо вони не мають загальну кінцеву вершину;

3. якщо численності їхніх кінцевих вершин не збігаються;

4. вони інцидентні одній вершині;

12. Граф можна задати за допомогою:

1. матриці інцидентності;

2. матриці суміжності;

3. списку ребер;

4. кількості його вершин;

13. Граф називається однорідним ступеня k, якщо:

1. ступені всіх його вершин рівні k;

2. якщо його вершини можна розбити на дві непересічних підмножини V1 і V2;

3. якщо його вершини можна розбити на k непересічних підмножини V1, V2, ..., Vk;

4. якщо кожна вершина однієї підмножини з’єднана ребром з кожною вершиною іншої підмножини;

14. Звичайний граф називається повним, якщо:

1. якщо кожна вершина однієї підмножини з’єднана ребром з кожною вершиною іншої підмножини;

2. кожна пара його вершин з’єднана ребром;

3. якщо його вершини можна розбити на дві непересічних підмножини V1 і V2;

4. якщо він орієнтований, і з будь-якої вершини в будь-яку іншу мається орієнтований шлях;

15. Маршрутом графа називається така послідовність вершин і ребер, при якій:

1. будь-яка вершина не зустрічається двічі;

2. декілька ребер, інцидентних одній і тій самій парі вершин;

3. граф, в якому ребра, що виходять з кожної вершини, однозначно пронумеровані, починаючи з 1;

4. кожні два сусідні ребра послідовності мають спільну інцидентну вершину;

16. Маршрут графа називається ланцюгом, якщо:

1. всі його ребра одинакові;

2. всі вершини різні;

3. кожне ребро зустрічається в ньому не більше одного разу;

4. декілька ребер, інцидентних одній і тій самій парі вершин;

17. Дві вершини графа називаються зв’язаними, якщо:

1. існує маршрут з початком в одній із цих вершин і кінцем у іншій;

2. ці вершини з’єднує ребро;

3. степінь яких дорівнює 1;

4. вершини є кінцями деякого ребра;

18. Граф називається деревом, якщо:

1. будь-які його дві вершини з’єднані ребром;

2. для будь-яких вершин u,v є шлях з u у v;

3. його вершини можна розбити на дві непересічних підмножини V1 і V2;

4. він є зв’язним і не має циклів;

19. Скінчений неорієнтований граф є ейлерів тоді й тільки тоді, коли:

1. він містить всі ребра графа, вершини можуть повторюватися;

2. він зв’язний і ступені всіх його вершин парні;

3. усі вершини зв’язані;

4. кожній вершині інцидентні рівно три ребра;

20. Імітаційні моделі застосовують для:

1. вивчення реальних процесів функціонування економічних систем у тих випадках, коли їх математичний аналіз є утрудненим або неможливим;

2. навчання керівників правилам найефективнішого ведення господарства;

3. побудови аналітичної моделі;

4. прогнозування господарської діяльності суб’єкта господарювання;

21. Множина має потужність континуум, якщо:

1. множина рівнопотужна множині дійсних чисел відрізка [0, 5];

2. множина рівнопотужна множині дійсних чисел відрізка [0, 2];

3. множина рівнопотужна множині дійсних чисел відрізка [0, 1];

4. множина рівнопотужна множині дійсних чисел відрізка [0, 3];

22. Дві множини А і В називаються еквівалентними або рівними тоді й тільки тоді, коли:

1. вони складаються з одних і тих самих елементів;

2. із того, що х належить А, випливає, що х не належить В і навпаки;

3. із того, що х не належить А, випливає, що х не належить В і навпаки;

4. із того, що х не належить А, випливає, що х належить В і навпаки;

23. Об’єднанням двох множин А і В називають множину С, для якої:

1. із того, що х належить А, випливає, що х належить С;

2. із того, що х не належить В, випливає, що х належить С;

3. із того, що х належить В, випливає, що х не належить С;

4. із того, що х не належить А, випливає, що х належить С;

24. Перерізом двох множин А і В називають множину С, для якої:

1. із того, що х належить С, випливає, що х не належить В і х не належить А;

2. із того, що х належить С, випливає, що х не належить В і х належить А;

3. із того, що х належить С, випливає, що х належить В і х належить А;

4. із того, що х належить С, випливає, що х належить В і х не належить А;

25. Імітація – це:

1) дослідження реальних систем засобами комп’ютерних експериментів із їх математичними моделями;

2) визначення оптимальних значень функції регресії (чи комбінації факторів, за яких функція відгуку набуває екстремальних значень);

3) науково поставлене випробування, спостереження досліджуваного явища за певних фіксованих умов, завдяки чому його можна відтворити повторенням цих умов;

4) створення деякого комплексу умов R, в результаті яких можуть відбуватись чи не відбуватись події з деякої заданої множини S;