5.2.Чисельність фонових видів тварин

5.2.1 Чисельність ссавців

В заповідниках та національних парках, що розташовані в районах з достатньо стійким сніговим покривом, як відносний метод кількісного обліку всіх видів ратичних, зайців, білки і більшості видів хижих, використовується підрахування слідів життєдіяльності цих звірів в зимовий період на маршрутах (трансектах). Для отримання найбільш коректних порівняльних даних та найбільшої стандартизації, такі маршрути повинні бути стаціонарними, а обліки проводитись при досить подібних метеорологічних умовах (Теплов, 1952; Новиков, 1953). Зокрема, рекомендується починати облік на другу добу після встановлення суцільного снігового покриву, при мінусовій температурі повітря і вітрі, швидкість якого не перевищує 10-12 м/сек. Обліковий маршрут (маршрути) повинен пролягати так, щоб охопити всі основні біотопи пропорційно їх площі в заповіднику чи національному парку (Теплов, 1952; Новиков, 1953). В гірських заповідниках (національних парках) маршрути повинні закладатися у кожному висотному поясі.

Результати зимового маршрутного обліку звірів заносяться в таблицю 11.

Таблиця 11.

Результати відносного зимового обліку ссавців за слідами життєдіяльності на стаціонарних маршрутах у ___/__ рр.

Вид	Дата обліку	Номер та довжина маршруту, км	Зареєстровано слідів	Показник обліку (трапляння), ос./1 км	Примітка

Таблицю 11 необхідно супроводити коментарем, пояснюючи, як саме підраховувались сліди – тільки в тому випадку, коли вони перетинали маршрут, чи й тоді, коли тягнулись вздовж нього не перетинаючись. Якщо сліди будь-якого виду, що обліковується, не були виявлені безпосередньо на обліковому маршруті, але під час проведення обліку все ж зареєстровані на території заповідника (національного парку), це обов’язково слід вказати у коментарі до таблиці.

В тому випадку, коли дані, отримані шляхом підрахунку слідів на маршрутах, використовувались для визначення абсолютної кількості звірів, слід вказати методи їх обробки.

У зв’язку з тим, що абсолютні обліки проводяться на ділянках певного розміру і конфігурації, результати таких обліків доцільно наводити за єдиною формою (табл. 11). Здебільшого, як цього потребує методологія моніторингових досліджень, в заповідниках облікові маршрути та ділянки є багаторічними стаціонарами, опис яких здійснюється за відомою схемою (Новиков, 1953; Фасулати, 1971) і має наводитись в „Літопису” в перший рік початку їх експлуатації. В подальшому при згадуванні цих стаціонарів робиться посилання на відповідний том „Літопису”, в якому подано детальний їх опис (Филонов, Нухимовская, 1985).

Абсолютний облік лисиці та борсука (хижаків-норників) проводиться у весняно-літній період шляхом виявлення зайнятих цими видами нір і підрахунку тварин, що мешкають в них (Чиркова, 1952; Новиков, 1953; Булахов и др., 1986). Таким же чином обліковуються тхір степовий і перегузня. Щодо ландшафтно-кліматичних умов цей метод є універсальним і може однаково успішно застосовуватись в будь-якій природній зоні. До того ж, він добре стандартизований, і вважається, що дані, які отримуються з його допомогою, майже точно відповідають реальній чисельності тварин (Чиркова, 1952; Новиков, 1953; Булахов и др., 1986). У невеликих за площею ПЗ, БЗ, НПП обліком заселених хижаками нір може бути охоплена вся територія. Якщо ж остання достатньо велика, облік можна проводити на вибіркових ділянках. Результати заносять у таблицю 12.

Таблиця 12.

Результати абсолютного обліку ссавців у ___/___ рр.

Вид	Дата обліку	Облікова площа, га	Метод обліку	Обліковано тварин, ос.	Щільність тварин, ос./1000 га	Загальна кількість тварин у ПЗ, БЗ, НПП	При-мітка

Особливості екології вовка значно ускладнюють його кількісний облік. До цього часу не розроблено загальноприйнятих стандартизованих методик обліку цього виду, кожна з яких окремо могла б дати точні дані про його абсолютну чисельність. Для отримання таких даних доцільне комбінування різних методів спостережень: багаторазового висліджування і складання схем переміщення тварин, фіксування їх голосової активності, прямих візуальних спостережень, картування місць розташування виводків, а також опитування (Жила, 2001). Цьому принципу поки що найбільше відповідає метод, запропонований Ю.П. Губарем (1987). Обліковуючи вовка, слід враховувати, що площа кожного з національних природних парків і природних заповідників, які існують зараз в Україні, є такою, що вона, очевидно, в тій чи іншій мірі може використовуватись не більше, ніж однією-трьома сім’ями вовків. Дані про чисельність вовка заносяться в таблицю 12. У коментарі до таблиці треба вказати, як саме використовується вовками територія, на якій проводився облік: постійне перебування і розмноження, періодичне відвідування, спорадичне відвідування тощо.

Рись в Україні збереглась в Карпатах та на Поліссі. Враховуючи природні умови цих регіонів, найбільш точні дані про абсолютну чисельність виду можна отримати шляхом багаторазового висліджування в зимовий період і виявлення індивідуальних ділянок одиночних особин або дорослих самок з молодими особинами. Цей метод може бути застосований також для отримання даних про абсолютну чисельність дикого кота. Результати кількісного обліку цих тварин заносяться в таблицю і теж супроводжуються коментарем про характер їх перебування на обстеженій території (див. вище).

Як показали багаторічні дослідження, в умовах лісової зони досить точні дані про абсолютну чисельність ведмедя бурого можна отримати методом картування індивідуальних ділянок, здійснюваного на підставі багаторазового висліджування та ідентифікації відбитків плантарної мозолі звірів (Пажетнов, Кораблев, 1979; Филонов, Калецкая, 1986; Пажетнов, 1990). За В.С. Пажетновим (1990), дана методика є достатньо простою, а, отже, добре стандартизованою. Результати обліку ведмедя зводяться в таблицю. В коментарях, так само, як і для інших великих або рідкісних видів, вказується характер перебування цих звірів на дослідженій території (див. вище).

Всі існуючі методи обліку більшості видів куницевих (куниць кам’яної і лісової, тхора лісового, горностая, ласки) адаптовані до наявності суцільного снігового покриву, на якому реєструються їх сліди (Теплов, 1952а; Новиков, 1953; Булахов и др., 1986). Так, певні дані про абсолютну чисельність цих видів можна отримати, використовуючи результати маршрутних обліків (Формозов, 1932; Новиков, 1953; Булахов и др., 1986). Але найбільш точні дані про кількість особин будь-якого з цих видів дасть лише багаторазове висліджування та картування індивідуальних ділянок звірів (Теплов, 1952а; Новиков, 1953; Булахов и др., 1986). Ласку можна обліковувати також на стрічковидних ділянках. Суть метода полягає в тому, що по краях видовженої, вузької облікової ділянки, що має ширину 10 м, а довжину кілька кілометрів, підраховуються всі вхідні та вихідні сліди. В результаті визначається кількість тварин, що перебуває на дослідженій площі (Теплов, 1952а). Підсумки обліку куницевих заносяться в таблицю.

У заповідниках та національних парках, розташованих в південних районах України, облік куницевих вказаними методами часто є неможливим через відсутність стійкого снігового покриву. Але інших методик, які б дозволяли одержати абсолютні дані про чисельність названих видів, поки що не розроблено.

Облік видри та норок (європейської, американської) проводиться в осінньо-зимовий період шляхом обстеження берегів водойм. Реєструються всі виявлені сліди життєдіяльності цих видів (Теплов, 1952а; Новиков, 1953; Булахов и др., 1986). Результати проведення обліку заносяться в таблицю 13, в якій, таким чином, відображується відносна чисельність звірів. Слід підкреслити, що американська та європейська норки мають дуже схожі сліди, тому цей облік вимагає особливої уваги. Проводячи багаторазове висліджування та картуючи сліди, можна виявити індивідуальні ділянки тварин і одержати дані про їх абсолютну чисельність (Теплов, 1952а;).

Таблиця 13.

Результати відносного обліку біляводних видів куницевих

у ____/___ рр.

Назва водойми	Дата обліку	Довжина маршруту, км	Кількість зареєстрованих слідів
			Вид		Вид
			Всього	На 1 км	Всього	На 1 км

Облік зайців (русака, біляка) проводиться методом прогону на стаціонарних ділянках, для яких рекомендується прямокутна конфігурація (Теплов, 1952б; Новиков, 1953; Булахов и др., 1986). У лісових районах України облік зайців слід проводити в зимовий період за наявності снігового покриву (Теплов, 1952б; Новиков, 1953). Перед початком прогону по периметру облікової ділянки затоптуються всі сліди, що вже існують, а число тварин на ній визначається, головним чином, за кількістю свіжих слідів, які з’явились після прогону. В степових та лісостепових районах коректні дані про чисельність зайців можна отримати і без наявності снігу, безпосередньо візуально обліковуючи сполоханих тварин. У відкритих біотопах обліковцям, що просуваються по ділянці, рекомендується натягти між собою шнур, який допоможе визначати ширину облікової ділянки, а також сполохувати тварин. Результати обліку заносяться в таблицю.

Облік ратичних в лісових заповідниках та національних парках проводиться в зимовий період методом прогону, як це описано вище (Новиков, 1953; Булахов и др., 1986). В заповідниках і національних парках, територія яких представлена переважно відкритими біотопами, ці тварини обліковуються шляхом прямого візуального підрахунку на певній території. Таким же чином обліковують ратичних у альпійському поясі гір (Новиков, 1953). В заповідниках зі стійким сніговим покривом нерідко застосовується метод подвійного облягання (Русанов,1973). У багатьох випадках можна рекомендувати також авіаційний облік, який дозволяє за короткий час визначити абсолютну чисельність цих тварин на всій території, що підлягає обстеженню (Булахов и др., 1986). Результати обліку заносять в таблицю 12, яка супроводжується коментарем відносно характеру перебування ратичних на дослідженій території (див. вище).

Для визначення чисельності бабака, ховрахів та тушканчиків застосовується діляночний облік (Новиков, 1953; Булахов и др., 1986), результати якого заносяться в таблицю. Остання обов’язково супроводжується поясненням, як саме він проводився.

Облік чисельності мишовидних гризунів та дрібних комахоїдних ссавців ведеться переважно відносними методами. Для отримання найбільш коректних порівняльних даних ці обліки повинні проводитись на стаціонарних ділянках.

В ряді випадків для обліку дрібних ссавців доцільно застосовувати ловчі канавки, споряджені циліндрами. В порівнянні з будь-якими пастками вони менш вибіркові щодо видового складу тварин, що відловлюються. Глибина та ширина канавок повинні бути стандартними (Новиков, 1953; Булахов и др., 1986; Загороднюк, 2002). У зв’язку з тим, що канавки є стаціонарними пристроями обліку, кожна з них нумерується і описується в перший рік експлуатації у відповідному томі „Літопису”. В подальшому при її згадуванні робиться посилання на цей том. Результати обліку дрібних ссавців за допомогою ловчих канавок заносяться в таблицю 14.

Таблиця 14.

Результати відносного обліку дрібних ссавців

ловчими канавками у ______ р.

№ канав- ки	Кіль-кість цилін-дрів у канавці	Загаль- на дов-жина канав- ки	Дата об-ліку	Відловлено особин
				Вид		Вид
				Всьо- го	Показник уловистості, ос./100 к.-д.	Всьо-го	Показник уловистості, ос./100 к.-д.

Розбір пелеток хижих птахів дає гарні дані, перш за все, для фауністичних досліджень, але як метод кількісного обліку мишоподібних та інших дрібних ссавців потребує подальшої розробки та стандартизації.

Найбільш точні дані про абсолютну чисельність мікромамалій можна одержати шляхом ізоляції певної території, а потім повним виловом на ній тварин пастками або вручну, розкопуючи нори (Новиков, 1953; Булахов и др., 1986). Результати такого обліку заносяться в таблицю 12.

Обліки такої специфічної групи як кажани проводять шляхом обстеження ймовірних місць їх перебування (дупла, печери, горища тощо). Хороші результати дає новий метод використання спеціалізованого ультразвукового детектора.