5.1. Інвентаризація фауни

Перша інвентаризація повинна проводитися спеціалізованим колективом, який подає проект створення природного заповідника або національного природного парку. Звичайно, вона не може бути повною, оскільки у завдання утворюючого заповідний об`єкт колективу входить, перш за все, показ пріоритетних комплексів та видів, заради яких здійснюється заповідання. Результати таких досліджень повинні складати основу першого тому Літопису, але методика збору інформації вже на час створення заповідної території повинна бути уніфікованою і застосовуватися при подальших зборах наукових даних для наступних Літописів. Тому подані у цих методичних вказівках методичні підходи повинні використовуватись з часу започаткування заповідного об`єкта. Відмітимо, що вони враховують напрацьовані методики, викладені в таких працях, як „Инструкция по ведению Летописи природы” (1940), „Летопись природы в заповедниках СССР” (1985), „Справочнике по заповедному делу” (1986) та ін.

Перші списки ссавців, птахів, плазунів, земноводних, безхребетних тощо заповідної території чи акваторії складаються із даних, зібраних з літературних джерел, а також шляхом застосування методів виявлення видового різноманіття. Для цього необхідно включити в обсяг обстежень максимальну кількість як характерних, так і інтразональних біотопів. Застосовуються методи спостережень далі детально охарактеризовані для різних груп тварин. Можна використовувати інформацію місцевого населення з її обов`язковою перевіркою досвідченим спеціалістом. Інвентаризаційні списки складаються українською та латинською мовами з дотриманням останніх класифікаційних систем.

Зібрані матеріали узагальнюються в першому томі Літопису у вигляді таблиці 9.

Таблиця 9.

Видове різноманіття фауни (ПЗ, БЗ, НПП)

Клас, ряд, родина, вид	Характер перебування (постійно мешкає, сезонно, мігруючий)	Чисельність (багато- чисельний, звичайний, мало- чисельний, рідкісний, зникаючий)	Поширення (вказати характерні екосистеми)	Джерела виявлення (літературні, достовірно встановлено спостереженням, колекційні збори, відловлювання, фотографування, відеозапис тощо)

Інвентаризація може бути первинною, поточною та узагальнюючою (Филонов, Нухимовская, 1985). Узагальнюючу роботу слід проводити не рідше одного разу за 10 років, їй повинна передувати відповідна підготовка із залученням вузькоспеціалізованих фахівців.

Щороку ведеться наростаюче узагальнення результатів інвентаризаційних даних, які зводяться у таблицю 10, свого часу запропоновану працівниками Жигулівського заповідника.

Таблиця 10.

Характеристика видового різноманіття фауни

природного заповідника за — / — рр.

Ряд	Кількість видів
	Достовірно відмічених за весь період існування заповідника	Достовірно відмічених у заповіднику в даному році
		Всього	У тому числі вперше

Окремо слід виділити рідкісні види, згідно вимог викладених у розділі 6.

*Біосферний заповідник „Асканія-Нова” враховує також рідкісні види, які утримуються у зоопарку та напіввільних умовах. В щорічній інвентаризації обов`язкова інформація про виявлені види тварин, місця їх знаходження, характер перебування, чисельність, дані про розмноження.