4.2. Рослинність

4.2.1. Вивчення складу та будови ценозів

Під рослинністю розуміється сукупність рослинних угруповань певної території. Першочерговими завданнями при вивченні рослинності є дослідження складу та будови ценозів. У новостворених НЗ, НПП, БЗ необхідно зберігати попередні відомості про наявні угруповання, які тут були ще до створення цих установ. Якщо рослинність природно-заповідної території була попередньо достатньо вивчена (якщо ПЗ, НПП, БЗ був утворений на місці заказника або декількох заказників), бажано звести рослинні угруповання в попередній список (продромус). Порядок розташування синтаксонів в них бажано прийняти таким, як в “Зеленій книзі” України (Зелёная книга …, 1987), а саме:

лісові угруповання;

чагарникові та чагарничкові угруповання;

степові угруповання;

лучні угруповання;

болотні угруповання;

водні угруповання;

інші.

У попередньому продромусі спочатку наводять вищі ранги синтаксонів (скажімо, формації або групи формацій) з тим, щоб при подальших геоботанічних дослідженнях він був деталізований до рангу асоціації.

У різних типах рослинності, наявних на природно-заповідній території, відразу ж необхідне закладання стаціонарних ділянок багаторічних спостережень. На ппп необхідно проводити спостереження, проводячи мінімум тричі на рік (навесні, влітку та на початку осені) геоботанічні описи. На трав’яних типах рослинності, які відзначаються значною сезонною мінливістю, доцільно проводити описи 5-6 разів щорічно в основні фази сезонного розвитку фітоценозів. Кожен опис повинен мати свій номер, номери не повинні повторюватися.

Зразок схеми геоботанічного опису пробних ділянок наведений у главі 2 у зразку паспорта для стаціонарів.

Кожні п’ять років за цими описами складається зведена таблиця геоботанічних описів (табл. 8). Для неї готується зведений список видів, які були зустрінуті в геоботанічних описах ділянки протягом всього часу, який аналізується. Види в угрупованнях наводяться по ярусах в алфавітному порядку в кожному ярусі, можуть застосовуватись або латинські, або українські назви рослин. На основі зведеної таблиці здійснюється аналіз динамічних змін угруповання. Якщо в ПЗ, НПП, БЗ немає геоботаніка, бажано залучити до цих досліджень фахівців відповідних наукових установ. За час проведення досліджень такими фахівцями заповідник та парк повинен отримати від них не лише генералізований, але й первинний науковий матеріал (насамперед геоботанічні описи), вміщувати його в томах Літопису.

Таблиця 8.

Схема зведеної таблиці геоботанічних описів

№ пробної ділянки	1	2	3	4	5	Відсоток трапляння виду
Формація
Група асоціацій
Асоціація
№ опису
Дата
Зімкненість деревостану (в десятих частинах)
Покриття травостою (в %)
Покриття мохово-лишайникового ярусу (в %)
Список виявлених видів за такими групами
Дерева
Чагарники
Трави (можливий дальший поділ на групи злаків, осок, бобових, різнотрав’я)
Мохи і лишайники
Для кожного виду наводиться проективне покриття (в %) або для дерев та чагарників – зімкненість крон (в десятих) При поодинокому траплянні ставиться знак +

Вищезгадана обробка матеріалу виконана за домінантною класифікацією рослинності. Проте, еколого-флористичний напрямок класифікації рослинності також має дедалі ширший розвиток в Україні. Наукові основи його та зразки методичних розробок можна знайти у збірці “Классификация ….” (1986) та інших працях школи проф. Б.М. Міркіна, які в цій збірці цитуються. Матеріали по використанню флористичної класифікації в Україні вміщені в “Українському фітоценологічному збірнику” (1996 – 2002). Обробка матеріалу цим методом (за школою Браун-Бланке) матиме найбільше значення для ПЗ, НПП, БЗ, території яких знаходяться в регіонах, що межують із країнами Центральної Європи, де класифікація Браун-Бланке є загальновживаною.

На особливому обліку мають бути рідкісні, зникаючі та типові, що потребують охорони, рослинні угруповання. Вони характеризуються у “Зеленій книзі” України (Зелёная книга …., 1987), а лісові угруповання більш детально в “Зеленій книзі України. Ліси”, 2002.

До угруповань, що підлягають охороні, належать угруповання із домінуванням та співдомінуванням рідкісних, реліктових або ендемічних видів; угруповання, домінанти або співдомінанти яких знаходяться на межі ареалу; угруповання зональні, найбільш типові для України, ареал яких скорочується.

ПЗ, НПП, БЗ повинен мати список рідкісних угруповань, що трапляються на його території, та картосхему їх розміщення. Бажано розміщувати на ділянках з рідкісними угрупованнями ппп, проводити в них фенологічні та популяційні дослідження. Всього до “Зеленої книги” України увійшло 127 рідкісних, зникаючих та типових синтаксонів різного рангу.

Оскільки проведення геоботанічного картографування є складною і трудомісткою операцією, при необхідності здійснення таких робіт в ПЗ, НПП, БЗ доцільним є залучення відповідних фахівців.