10.3. Європейський червоний список видів тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі

Цей список видів флори і фауни також є обов‘язковим для взяття під особливу опіку, тому що він розроблявся офіційно в рамках однієї з програм ООН. Дані щодо збереження видів з цього списку також заносяться до Літопису – загальні дані до цього підрозділу і відповідні дані до таблиць, поданих в розділі 6.1. В ботанічному томі Червоної книги України (1996) вміщені як додаток види судинних рослин України, що увійшли до Європейського червоного списку, а в зоологічному томі (1994) – види тварин.

В Літопис мають включатися відповідні дані щодо виконання інших природоохоронних конвенцій або спеціальних протоколів, резолюцій, угод, директив тощо, щодо яких візьме на себе зобов‘язання Україна.

Додатково в Літопис можуть включатись дані щодо видів з Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи (IUCN або The World Conservation Union), програми Bird-Life International, які носять рекомендаційний характер.

10.4. Участь у створенні транскордонних природоохоронних територій та екологічних коридорів, спільній діяльності в їх межах

Наявна інформація також включається до Літопису.

10.5. Інші форми міжнародного співробітництва

Надається інформація щодо міжнародної співпраці, що не увійшла до вищезазначених підрозділів, а саме: про участь у виконанні міжнародних проектів та програм (планування та здійснення природоохоронних заходів), міжнародних відрядженнях та прийомах міжнародних фахівців (міжнародний досвід), стажування.

11. Особливості поточного року.

Останнім розділом в Літописі є той, який характеризує особливості поточного року як щодо неживої природи, так і рослинного, тваринного світу, наукових досліджень заповідника або національного природного парку тощо.

У розділі насамперед слід зазначити, яким був поточний рік за своїми кліматичними показниками із посиланням на відповідні розділи Літопису, де ці показники характеризуються. Слід відзначити, чи траплялися в поточному році катаклізми природних умов, такі як бурі, вітровали, великі повені, зсуви тощо.

При характеристиці рослинного світу слід відзначити, чи цей рік був типовим щодо сезонного розвитку рослин і якщо були наявні аномалії, то які (ранній розвиток, запізнілий, затримка сезонного розвитку в певні періоди тощо). При наявності синузій ефемероїдів (в широколистяних лісах та степах) визначають ступінь і характер їх розвитку як щодо часу їх виявлення, так і переважання окремих видів. Щодо фенологічних досліджень відзначають їх характер у поточному році і особливості, якщо вони були, із посиланням на відповідні розділи Літопису. Вказується, які зміни в поточному році (позитивні і негативні) звернули на себе увагу в популяціях рідкісних видів рослин та тварин, які підлягають охороні.

При характеристиці тваринного світу відзначають особливості сезонного розвитку тварин, зоофенологічних явищ з посиланням на картки фенологічних спостережень та їх інтерпретацію в Календарі природи. Крім фенологічних особливостей, слід відзначити особливості кількості тварин для тих видів, для яких здійснюється облік (наприклад, висока чи замала кількість молодих екземплярів тощо). Мають бути відзначені особливості у міграції тварин, насамперед, птахів, та їх зимівлі.

У розділі необхідно відзначити, які особливості мали наукові дослідження заповідника або національного природного парку в поточному році – чи були зміни в науковому штаті, придбанні обладнання, у приміщенні для наукових досліджень, колекцій тощо. Вказується, чи починались або завершувались в цьому році наукові теми, а також, які значні публікації з участю співробітників заповідників або національних природних парків вийшли з друку. Відзначається, які конференції семінари тощо відбулись в заповіднику або національному природному парку, які міжнародні контакти мали місце.

Всі дані цього розділу не мусять бути повторенням відповідних розділів Літопису, тут наводяться найзначніші, найважливіші події року. Наводяться також відомості про особливості еколого-виховної, просвітницької та еколого-туристичної роботи.

Порівняння розділів “Особливості поточного року” за 5, а далі за 10 років дасть можливість виявити флюктуаційні (різнорічні) зміни в розвитку природи заповідника або національного природного парку та у проведенні наукових досліджень, еколого-просвітницької роботи.

Список літератури

Бейдеман И.Н. Методика изучения фенологии растений и растительных сообществ. – Новоросибирск: Наука, 1974. – 155 с.

Бибби К., Джонс М., Мареден С. Методы полевых экспедиционных исследований. Исследования и учеты птиц: Перевод с английского. . – М. 2000. – 186 с.

Боч М.С., Мазинг В.В. Экосистемы болот СССР. - Л.: Наука, 1979. – 186 с.

Булахов В.Л., Губкин А.А., Мясоедова О.М. Методические указания по количественному учету позвоночных животных на производственной практике. – Днепропетровск, 1986. – 52 с.

Вергелес Ю.И. Количественные учеты населения птиц. Обзор современных методов // Беркут. – 1994. – Т. 3. – С. 43-48.

Викторов С.В., Востокова Е.А., Вышивкин Д.Д. Краткое руководство по геоботаническим съемкам. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1959. - 166 с.

Владышевский Д.В. Население птиц сосновых лесов Киевщины // Орнитология. – 1960. – Вып.3. – С. 114-121 .

Воинственский М.А., Сабиневский В.И., Севастьянов В.И. Прогнозорование орнитологической обстановки // Методы изучения миграций птиц. – М., 1977. – С. 201-207.

Вышивкин Д.Д. Геоботаническое картографирование. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1977. – 178 с.

Гельтман В.С., Нелипович Д.П., Мавришев В.В. Программа паспортизации стационарных объектов – эталонов лесной растительности в заповедниках // Проблемы инвентаризации живой и неживой природы в заповедниках. – М.: Наука, 1988. – С. 30-44.

Геоботаническое картографирование 1963-1990. – Л.: Наука, 1963-1990 (ежегодник).

Гиляров М.С. Учет крупных беспозвоночных (мезофауна) // Количественные методы в почвенной зоологии. – М.: Наука, 1987. – С. 9-26.

Грибова С.А., Исаченко Т.И. Картирование растительности в съёмочных масштабах // Полевая геоботаника.– М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1972. – Т. 4. – С. 137-330.

Грин А.М., Клюев Н.Н., Утехин В.Д. и др. Принципы и методы геосистемного мониторинга. – М.: Наука, 1989. – 168 с.

Грюнталь С.Ю. К методике количественного учета жужелиц (Coleoptera, Carabidae) // Вестник зоологии. – 1981. – №6. – С. 63-66.

Губарь Ю.П. Методические рекомендации по учету волка методом картирования участков обитания. – М., 1987. – 29 с.

Дреф. Экология. – М.: Атомиздат, 1976. – 166 с.

Дунгер В. Учет микроартропод (микрофауна) // Количественные методы в почвенной зоологии. – М.: Наука, 1987. – С. 26-51.

Жила С. Вовк Центрального Полісся: екологія, моніторинг, менеджмент (методика проведення польових робіт) // Novitates Theriologicae. – 2001. – Pars 4. – P. 21-33.

Загороднюк І. Польовий визначник дрібних ссавців України. – Київ, 2002. – 60 с.

Зелёная книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества. – Киев: Наук. думка, 1987. – 216 с.

Исаков Ю.А. Методы количественного учета водоплавающих птиц // Методы учета численности и количественного распределения наземных позвоночных. – М.: Изд-во АН СССР, 1952. – С. 280-293.

Исаченко А.Г. Методы прикладных ландшафтных исследований. – Л.: Наука, 1980. – 222 с.

Карамышева З.В., Федотова И.Т. Современное состояние геоботанического картографирования в СССР и за рубежом // Итоги науки и техники, ВИНИТИ. СМер. Ботаника, - 1990. – Т. 10. – 172 с.

Карпенко А.С. Приёмы анализа геоботанических карт // Ботан. журн. – 1973. – 58, № 5. – С. 707-722.

Карпенко А.С. Опыт созданич карт охраняемых объектов ратительного мира Нечерноземья // Геоботаническая картография, её развитие и новые задачи: Тез. докл. конф. – М., 1980. – 50-51.

Карпенко А.С., Ставрова Н.И. Принципы и методы картографирования охраняемых ботанических объектов // Ботан. журн. – 1980. – 65, № 8. – С. 1192-1202.

Кириков С.В., Михеев А.В., Спангенберг Е.П. Учет куриних птиц //Методы учета численности и количественного распределения наземных позвоночных. – М.: Изд-во АН СССР, 1952. – С. 260-275.

Классификация растительности СССР (с использованием флористических критериев). – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 199 с.

Корганова Г.А. Методы количественного учета почвенных простейших // Количественные методы в почвенной зоологии. – М.: Наука, 1987. – С. 58-71.

Кумари Э.В. Инструкция для изучения миграции птиц. – Тарту, 1955. – 28 с.

Новиков Г.А. Полевые исследования по экологии наземных позвоночных. – М.: Советская наука, 1953. – 502 с.

Определитель высших растений Украины. - Киев: Наук. думка, 1987. – 548 с.

Пажетнов В.С. Бурый медведь. – М.: Агропромиздат, 1990. – 215 с.

Пажетнов В.С., Кораблев П.Н. Абсолютный учет численности бурого медведя в Центральнолесном заповеднике // Экологические основы охраны и рационального использования хищных млекопитающих. – М.: Наука, 1979. – С. 227-228.

Правдин И.Ф. Руководство по изучению рыб (преимущественно пресноводных). – Изд. 4-е. – М., “Пищевая промышленность”, 1966. – 376 с.

ПреображенскийС.М., Галахов Н.Н. Фенологические наблюдения. –М., 1948. – 158 с.

Приклонский С.Г., Панченко В.Г. Учет водоплавающих птиц // Тр. Окского гос. заповедника. – 1973. – Вып. 9. – С. 236-252.

Принципы и методы геоботанического картографирования. – М.-Л.: Изд-во Ан СССР, 1962. – 298 с.

Программа и методика биогеоценологических исследований. – М.: Наука, 1966. – 632 с.

Пъявченко Н.И. Изучение болотных биогеоценозов // Программа и методика биогеоценологических исследований. – М.: Наука, 1966. – С. 288-298.

Пъявченко Н.И. Об изучении болотных биогеоценозов // Основные принципы изучения болотных биогеоценозов. – Л.: Наука, 1972. – С. 5-13.

Равкин Ю.С. К методике учета птиц в лесных ландшафтах // Природа очагов клещевого энцефалита на Алтае (Северо-восточная часть). – Новосибирск: Наука, 1967. – С. 66-73.

Салищев К.А. Картография. Изд. 2-е, переработ. – М.: Высш. шк., 1971. – 248 с.

Серебряков И.Г. Жизненные формы высших растений и их изучение // Полевая геоботаника.– М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1964. – Т.3. - С. 146-205.

Соколов В.Е., Пузаченко Ю.Г., Базилевич Н.И., Гунин П.Д. Принципы организации и программа экологического мониторинга в биосферных заповедниках // Теоретические основы и опыт экологического мониторинга. – М.: Наука, 1983. – С. 222-231.

Теплов В.П. Учет животных на постоянных маршрутах // Методика учета численности и географического распределения наземных позвоночных. – М.: Изд-во АН СССР, 1952. – С. 255-259.

Теплов В.П. Количественный учет выдры, соболя, куницы и мелких представителей семейства куньих // Методика учета численности и географического распределения наземных позвоночных. – М.: Изд-во АН СССР, 1952а. – С. 165-172.

Український фітоценологічнийу збірник (1996 – 2002).

Теплов В.П. Учет зайцев // Методика учета численности и географического распределения наземных позвоночных. – М.: Изд-во АН СССР, 1952б.

Фасулати К.К. Полевое изучение наземных беспозвоночных. – М.: Высшая школа, 1971. – 424 с.

Феоктистов В.Ф. Эффективность ловушек Барбера разного типа // Зоол. журн. – 1980. – Том LIX, вып. 10. – С. 1554-1557.

Филонов К.П., Калецкая М.Л. Динамика популяции бурого медведя в Дарвинском заповеднике // Бюлл. МОИП. Отд. биол. – 1986. – Т. 91, вып. 1. – С. 44-51.

Филонов К.П.,. Нухимовская Ю.Д. Летопись природы в заповедниках СССР. Методическое пособие. – М.: Наука, 1985. – 142 с.

Формозов А.Н. Формула для количественного учета млекопитающих по следам // Зоол. журн. – 1932. – Т.11, вып. 2. – С. 66-68.

Ценопопуляции растений (основные понятия и структура) / Под ред. Т.И. Серебряковой – М.: Наука, 1976.

Червона книга України. Тваринний світ. – К.: Укр. екциклопедія, 1994. – 464 с.

Червона книга України. Рослинний світ. – К.: Укр. екциклопедія, 1996. – 606 с.

Чижова В.П., Добров А.В., Захлебный А.Н. Учебные тропы природы. М.: Агропромиздат, 1989. – 158 с.

Чиркова А.Ф. Методика и некоторые результаты учетов численности лисицы и корсака // Методика учета численности и географического распределения наземных позвоночных. – М.: Изд-во АН СССР, 1952. – С. 179-203.

Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю., Вакаренко Л.П. Зелена книга України. Ліси. – К.: Наук. думка, 2002. 254 с.

Шульц Г.Э. Общая фенология. – Л.: Наука, 1981. – 188 с.

Щеголев В.И. Количественный учет птиц в лесной зоне // Методика исследования продуктивности и структуры видов птиц в лесной зоне в пределах их ареалов.– Вильнюс: Мокслас,1977. Ч.1. – С.95-102.

26