
- •Тема1 Загальна характеристика галузі конституційного права країни. Наука конституційного права
- •1.Поняття, предмет та метод галузі конституційного права
- •2.Система галузі конституційного права. Конституційно-правові норми і конституційно-правові інститути
- •3.Конституційно-правові відносини та їх особливості
- •4.Відповідальність у Конституційному праві
- •5.Джерела конституційного права
- •6.Науки конституційного права
- •Тема 2
- •1.Поняття та функції конституції
- •2.Види конституції
- •3. Властивості Конституції
- •4. Охорона Конституції України
- •5. Історія світового конституційного розвитку
- •6. Зміст конституції.
- •Тема3 Конституційне право Загальні засади конституційного ладу України
- •1.Поняття конституційного ладу та його засади
- •2.Гуманістичні засади
- •3.Республіканська форма правління
- •4.Унітарний державний устрій
- •5.Конституційні характеристики України як конституційної держави
- •6.Економічні , політичні, соціальні та духовно-культурні засади конституційного ладу
- •7.Захист конституційного ладу України
- •Тема 4 конституційно-правовий статус людини і громадянина україни
- •1.Відображення сучасної концепції прав людини в Конституції України
- •2.Громадянство України
- •3.Основні права, свободи і обов’язки людини і громадянина
- •4.Гарантії прав і свобод людини і громадянина
- •Тема 5
- •1.Вибори, виборче право, принципи виборчого права України
- •2.Виборча система України
- •3.Виборчий процес України
- •4.Референдум
Тема1 Загальна характеристика галузі конституційного права країни. Наука конституційного права
1.Поняття, предмет та метод галузі конституційного права
Конституційне право України (у його першому значенні) -це провідна галузь національного права України, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють основні відносини владарювання у суспільстві (відносини народовладдя), встановлюючи при цьому належність публічної влади (державної влади та місцевого самоврядування), її організацію та гарантії основних прав і свобод людини і громадянина. Водночас слід звернути увагу на те, що в сучасній юридичній літературі застосування того чи іншого терміна справедливо пов'язується з наявністю або відсутністю конституційного ладу , з тим, що найменування «конституційне право» базується на тому, що всі суб'єкти державно-правових відносин діють у межах конституції і держава не повинна панувати над людиною . Предмет галузі конституційного права чітко визначити неможливо. Про це свідчать численні спроби детально окреслити сферу конституційно-правового регулювання, що їх можна спостерігати в новітній вітчизняній і закордонній юридичній літературі. Структуру предмета галузі конституційного права України становлять: 1) відносини політичного характеру, що характеризують якісні риси держави - державний суверенітет, форму правління, форму державного устрою, державний режим, належність і суб'єкти державної влади, форми та механізм її здійснення, загальні засади організації та функціонування політичної системи; 2) найважливіші економічні відносини, що є основою економічної системи держави (економічною передумовою владарювання) і характеризують наявні в суспільстві форми власності, ступінь гарантованості захисту прав власника, способи господарської діяльності, систему забезпечення соціальних потреб членів суспільства в галузях освіти, культури, охорони здоров'я тощо; 3) відносини, що характеризують принципові взаємозв'язки держави з особою і становлять основи правового статусу (правового становища) людини і громадянина. Зокрема, це відносини, що визначають: а) належність особи до громадянства України; б) характер становища особи в суспільстві та принципи її взаємозв'язків із державою; в) основні права, свободи та обов'язки особи і ступінь їх гарантованості з боку держави тощо; Метод конституційно-правового регулювання - це сукупність способів і засобів, за допомоги яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет галузі конституційного права. У конституційній державі можуть застосовуватися лише правові методи впливу на суспільні відносини. Зокрема, в конституційно-правовому регулюванні використовуються такі методи, як установлення прав учасників суспільних відносин, покладання обов'язків і відповідальності, дозвіл або заборона здійснювати ті чи інші дії тощо. Конкретні методи визначаються характером припису конституційно-правових норм. Метод дозволяння не пов'язаний зі встановленням припису уповажливого характеру. Такий спосіб конституційно-правового регулювання дає можливість відповідному суб'єктові діяти за тих чи інших обставин на свій розсуд. Наприклад, «Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів