Розкрити поняття санітарія, гігієна.
Гігіє́на — наука, яка вивчає вплив умов праці на здоров`я населення та практика підтримки чистоти з метою забезпечення доброго здоров'я. Слово походить від імені Гігіеї, грецької богині здоров'я, чистоти і санітарії.
Санітар́ія — сукупність практичних заходів, спрямованих на оздоровлення оточення людини. Санітар́ія впроваджує у життя вимоги та норми, що їх обґрунтовує гігієна.
Вимоги до приміщень перукарень
Робота кожної перукарні має відповідати Державним санітарним правилам і нормам, встановленим Міністерством охорони здоров'я України.
При облаштуванні перукарні необхідно керуватися Державними санітарними правилами і нормами для перукарень різних типів - ДСПІН 222 022-99.
Розрахунок площі основних і допоміжних приміщень. Назва приміщення Розрахунок площі Площа кв м Зал очікування на одне робоче місце 1,5 але не менше 0,75 Гардероб для відвідувачів на одне робоче місце не менше 0,3 Жіночий зал на одне робоче місце не менше 8 0 Чоловічий зал на одне робоче місце не менше 6,0 Універсальні зали на одне робоче місце не менше 8 0 Манікюрний кабінет на одне робоче місце не менше 6 0 Педікюрний кабінет на одне робоче місце не менше 6,0 Склад на одне робоче місце не менше 1,0 Кімната персоналу на одне робоче місце не менше 0,75 Приміщення для прання на перукарню за розрахунком Санвузол дія персоналу на перукарню не менше 2 0 Санвузол для відвідувачів на перукарню не менше 2,0 Косметологічний кабінет на одне робоче місце косметолога не менше 12,0
Щоденно в приміщеннях перукарні проводяться санітарно-гігієнічні заходи/ Столи, крісла перед початком роботи та після кожного клієнта слід протирати вологою серветкою із застосуванням дезинфікуючих засобів.
Поточне прибирання поверхонь, до яких доторкаються відвідувачі (ручки дверей, ручки крісел, раковини для миття волосся, полиці робочих місць та ін.), здійснюється також дезінфікуючими засобами.
Раз на місяць перукарня закривається на одну зміну для проведення дезінфекції та загального прибирання всіх приміщень.
Роботи з прибирання приміщень, дезінфекції меблів слід проводити у гумових рукавичках, щоб запобігти подразненням шкіри рук.
Освітлення перукарень.
Загальне:
Найкращим вважається природне освітлення, яке рекомендують використовувати з максимальною ефективністю.
Світло, близьке до природного, забезпечують люмінесцентні світильники із розсіювачами або плафонами з матового скла.
Місцеве освітлення:
Лампи розжарювання, галогенні лампи в колбі з молочного скла, які не мають осліплюючого ефекту.
Пристрої місцевого освітлення на гнучких кронштейнах, що дає змогу змінити напрямок світлового потоку.
Робоче місце перукаря
Робочі місця оснащені різними за конструкцією туалетними столиками або полицями, настінними дзеркалами різної форми, перукарськими кріслами. Розмір дзеркала має бути не менше 60x100 см Для розміщення інструментів, препаратів, білизни використовуються тумбочки, візки, шухляди в столиках.
Крісла з ручками, підставками для ніг; вони мають вільно обертатися та регулюватися по висоті.
Для дітей передбачаються спеціальні крісла або накладні сидіння до звичайних крісел.
Відстань від стіни до крісла має бути не менше 70 см., відстань між осями крісел сусідніх робочих місць — 1,8 м, а між паралельними рядами місць — не менше 3-х метрів. Загальна норма на робоче місце — від 4,5 кв. м.
У перукарських залах дозволяється використання пересувних сушарок для волосся. Мийки можуть бути вмонтовані в поверхню робочих столиків або бути автономними зі стільцями спеціальної конструкції.
Санітарно-технічне обладнання
температура повітря 18-20°С.
Відповідно до санітарних норм усі перукарні з кількістю робочих місць від трьох до десяти необхідно обладнати припливною вентиляцією, від десяти до двадцяти — припливно-витяжною, а для перукарень з великою кількістю робочих місць бажано передбачати кондиціювання повітря та повітряно-теплову завісу головного входу в приміщення.
У перукарнях, де розміщено до трьох робочих місць, допускається природна вентиляція через кватирки і фрамуги.
За відсутності централізованого гарячого водопостачання в перукарні обов'язково встановлюють електричні проточні нагрівачі або інші нагрівально-опалювальні прилади.
Вимоги до перукарської білизни.
Вимоги до роботи перукаря та практичні поради
Перукар працює з людьми і для людей. Етичність поведінки, комунікабельність, вихованість, привабливий зовнішній вигляд майстра разом із майстерністю, освіченістю, акуратністю становлять професійну культуру, формують імідж працівника та репутацію салону.Якість наданої послуги — це манера спілкування, організація робочого місця, естетичні рухи та прийоми роботи, дотримання санітарних і гігієнічних норм.Обов'язковою умовою прийому на роботу є наявність особової медичної книжки. Медичне засвідчення стану здоров'я проводиться систематично, раз у 6 місяців.Перукар під час роботи тісно контактує з різними клієнтами, тому завжди є загроза інфікування. Насамперед потрібно стежити за шкірою рук, мити їх або здійснювати обробку за допомогою спеціальних одноетапних засобів. Не можна працювати з порізами, наривами на руках або із захворюваннями шкіри.Професіоналізм майстра підтверджується технічним рівнем інст-рументів, з якими він працює. З гігієнічної точки зору в перукаря має бути не менше двох комплектів інструментів, які почергово зне¬заражують.Інструмент для роботи кожний майстер підбирає поступово, до нього призвичаюється, цінує його. Якісним і зручним інструментом легко і приємно працювати. Акуратне використання інструменту, утримання його в чистоті та грамотне застосування подовжують термін експлуатації.Чільне місце в дотриманні гігієни займають одяг і взуття. Як робочий одяг пропонуються костюми, халати, блузони, комбінезо¬ни. За конструкцією, оздобленням і кольором одяг може бути різним, індивідуальним або однаковим для всіх майстрів закладу. Головна умова — одяг має бути естетичним, зручним у ношенні та чищенні.Якщо одяг доповнюється різноманітними особистими прикра¬сами, потрібно пам'ятати, що вони не повинні заважати майстру і клієнту.Перукар працює переважно стоячи, тому взуття слід добирати теж зручне, легке, гігієнічне.
Шкіра. Будова і функції шкіри.
Загальні характеристики шкіри:
Шкіра - це найбільший орган, загальна площа якого в дорослої людини становить приблизно 1,5-2 м2, її маса - 2-3 кг, товщина (без клітковини) в середньому - 2-5 мм. Шкіра тонша на тих ділянках тіла, які менше піддаються дії тертя (наприклад, внутрішня поверхня передпліччя), грубіша там, де навантаження більші (приміром, підошви ніг).
Будова шкіри:
Шкіра складається з трьох шарів (мал.1): зовнішнього - епідермісу, власне шкіри - дерми та підшкірної жирової клітковини.
Епідерміс - це шар шкіри, утворений багатошаровим плоским епітелієм. Він, у свою чергу, поділяється на два шари: поверхневий - роговий і глибший - ростковий. Роговий шар утворений з мертвих зроговілих клітин, що щільно прилягають одна до одної. Щодня з поверхні шкіри злущуються тисячі мертвих клітин, проте вона не тоншає, бо постійно відновлюється. Ростковий шар складається з клітин, які постійно діляться і забезпечують регенерацію (від лат. регенераціо - відродження) - відновлення клітин шкіри. В епідермісі містяться клітини, які виробляють темний пігмент - меланін. Він захищає шкіру від надмірного ультрафіолетового випромінювання. Під епідермісом у людини розташована власне шкіра, або дерма (від грец. дерма - шкіра). Це шар щільної сполучної тканини, що складається з еластичних і колагенових волокон. Волокна надають шкірі еластичності, завдяки чому людина може вільно робити різноманітні рухи. У тому, що шкірі властива еластичність, ви можете переконатися самі. Відтягніть її, наприклад, на тильному боці кисті руки. Вона розтягнеться, але як тільки її відпустите - набуде попереднього стану. У дермі містяться різні рецептори (наприклад, термо-, механо- та больові завдяки яким людина відчуває тепло, холод, дотик, біль), сальні й потові залози, волосяні сумки, кровоносні та лімфатичні судини. Сальні залози виділяють секрет - шкірне сало. Розташовані вони переважно на голові, обличчі та верхній частині спини. Шкірне сало змащує шкіру і волосся, пом'якшуючи їх, не пропускає всередину тіла воду та шкідливі речовини.
Потові залози мають вигляд трубочок, що починаються щільно закрученим клубочком. Випростана частина такої трубочки - вивідна протока потової залози - відкривається на поверхні шкіри отвором. Клубочки обплетені капілярами, крізь стінки яких з крові в потові залози потрапляє вода з розчиненими в ній мінеральними солями, сечовиною та деякими іншими речовинами. Так утворюється піт, який виділяється на поверхню шкіри через отвори вивідних проток. Піт за своїм складом подібний до сечі, але значно меншої концентрації. За добу в дорослої людини за відносного спокою виділяється 500 мл поту. У дермі містяться волосяні мішки, або фолікули. Кожний з них з'єднаний з м'язом, який піднімає волосину. Коли нам холодно чи страшно, ці м'язи скорочуються, внаслідок чого піднімається волосина і шкіра довкола неї. Виникає так звана гусяча шкіра. Це одна із захисних реакцій організму, яка зменшує віддачу тепла через шкіру. Підшкірна жирова клітковина міститься під дермою. Це найглибший шар шкіри, який складається зі щільних сполучнотканинних пучків, між якими містяться жирові клітини. У деяких ділянках тіла (наприклад, на животі) її товщина досягає кількох сантиметрів. Клітини підшкірної жирової клітковини нагромаджують частинки жиру, які можуть повністю заповнювати їх. Жир підшкірної клітковини - це своєрідний запас поживних речовин, які використовуються під час голодування; він захищає організм від охолодження, пом'якшує удари.5. Будова волосся. Фази росту волосся. Утворення пігментації волосся.
Волосся (лат. - pili) - ороговілі, ниткоподібні епітеліальні придатки шкіри.
Амінокислоти є будівельним матеріалом для росту здорового волосся.
Волосся на 3% складаються з вологи, і на 97%-з білка. Білкова речовина - кератин, збагачене сіркою, мікроелементами (залізом, міддю, цинком, хромом, марганцем) і вітамінами (А, В, Р, С, Т).
Примірний хімічний склад здорового волосся такий:
15% води,
6% лінідов,
1% пігменту,
78% білка.
Будова:
Корень - це частина волосся, яка знаходиться глибоко в шкірі він укладений в фолікул (folliculus pili), або волосяний мішочок, який розширюючись біля поверхні шкіри, утворює воронку. Біля основи воронки у фолікул волосини відкривається вивідна протока сальної залози. Корінь волосся внизу розширюється, утворюючи волосяну цибулину.
стрижня - його ми бачимо на поверхні і це саме те, що ми звикли називати власне волоссям. У стрижні волосся розрізняються три концентричних шари.
Кутикула (зовнішній шар) - утворена одним шаром пласких тонких безядерних рогових лусочок, які щільно прилягають одна до одної подібно до черепиці, вільний край яких направлений догори.Кутикула виконує захисну, бар'єрну функцію. Вона утворена шістьма-десятьма перекриваються шарами прозорих пластинок кератину, пов'язаних між собою як численними поперечними зв'язками, так і ліпідними прошарками. Кутикула перешкоджає механічним і фізичних дій на волосся. Неушкоджена кутикула добре відбиває світло; волосся блищать, еластичне й не ламається.
Корковий шар, або Кортекс. Кортекс - основна речовина волосся (складає від 80 до 85 відсотків його обсягу), що складається з мільйонів кератинових волокон. Вони закручені між собою і пов'язані міцними поперечними зв'язками.
Медулярний шар - складається з 2-3 рядів світлих клітин, що містять в протоплазмі гранули трихогіаліну, маленькі бульбашки повітря і невелику кількість зерен пігменту.
Волосся буваютє декількох видів: довгі (голови, бороди, вусів, у пахвових западинах, на статевих органах) - це найміцніші волосся. щетинисті (брови, вії, волосся в носі і в зовнішньому слуховому проході); Пушкова (на шкірі обличчя, тулуба, кінцівок).
Колір (пігментація)волосся
темне волосся (брюнети).
каштанове (шатени) .
русі та білокурі (блондини).
Рідше зустрічається руде волосся, цей колір пояснюється наявністю залізовмісного пігменту трихосидерину
Пігментація волосся
Колір волосся людини обумовлений співвідношенням двох пігментів – евмеланіна і феомеланина, представляють собою дві варіації меланіну. Евмеланін і феомеланина відрізняються один від одного формою.– це евмеланін,– феомеланін.
Евмеланін (подовжені гранули) - складається з трьох основних кольорів: жовтого, синього і червоного і додає волоссю коричневий колір.
Феомеланін (круглі або овальні гранули) - має жовтий колір.
Волосся будь-якого кольору завжди розташовують, як евмеланіном, так і феомеланін. Вся різниця в їх співвідношенні один з одним. У брюнетів в волоссі переважає евмеланін, у блондинів – феомеланін, однак якщо феомеланина занадто багато, то волосся стає рудим.
Життєвий цикл волосся
Життєвий цикл волося складається з трьох стадій, його тривалість коливається від 2 до 5 років. Кожен волосяний фолікул генетично запрограмований на виробництво приблизно 25-27 волосся. Кожен волосся живе за своїм "індивідуальним графіком", а тому різні волосся в один і той же час знаходяться на різних стадіях свого життєвого циклу: 85% волосся знаходяться у фазі активного росту (анагена), 1% у фазі спокою (катагена) і 14 % - у стадії випадіння (телоген).
Стадії життя волосся:
Анаген - безперервний поділ клітин у матриксі волосяного фолікула, в результаті якого нові клітини просуваються до поверхні шкірного покриву волосистої частини голови. Період активного росту продовжується протягом 2-5 років.
Катаген - поділ клітин матриці сповільнюється і припиняється, волосяний фолікул "впадає в сплячку". Волосяна цибулина поступово від'єднується від волосяного сосочка. Ця фаза триває дуже недовго - приблизно 3-1 тижні.
Телоген - оновлення клітин припиняється приблизно на 3 місяці (час, за яке відновлюється зв'язок між знов синтезованої власний цибулиною і волосяним сосочків, і новий волосся входить у фазу анагена). Повністю відокремилася від дермальний сосочка телогеновая цибулина набуває витягнуту форму і починає рухатися до поверхні шкірного покриву волосистої частини голови. У період телоген новий волосся починає рости, а старий випадає.
Класифікація мікроорганізмів
До мікроорганізмів відносять:
1) бактерії;
2) віруси;
3) гриби;
4) найпростіші;
5) мікроводорості.
Загальний ознака мікроорганізмів - мікроскопічні розміри; відрізняються вони будовою, походженням, фізіологією.
Бактерії - одноклітинні мікроорганізми рослинного походження, позбавлені хлорофілу і не мають ядра.
Гриби - одноклітинні і багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження, позбавлені хлорофілу, але мають риси тваринної клітини, еукаріоти.
Віруси - це унікальні мікроорганізми, які не мають клітинної структурної організації.
Розкрити поняття епідеміологія. Види інфекції.
Епідеміологія - окрема медична наука, що займається вивчення умов виникнення інфекційних хвороб та механізмів передачі їх збудників, а також розробкою заходів щодо їх запобігання.
Інфекція або Заражування — стан, коли в організм потрапляє чужорідний агент (бактерія, грибок, найпростіші або вірус), який розмножується і здійснює хвороботворний ефект.
Сукупність патологічних, адаптаційно-пристосувальних і репаративних реакцій організму, що виникають у результаті його конкурентної взаємодії з патогенними й за певних умов потенційно-патогенними вірусами, бактеріями й грибами. Аналогічне явище стосовно протозоа й метазоа називається інвазія.
Види інфекцій
Інфекція може розвиватися у різних напрямках та приймати різні форми. Форма розвитку інфекції залежить від співвідношення патогенності мікроорганізму, факторів захисту мікроорганізму від інфекції та від факторів зовнішнього оточення.
Локальна інфекція — місцеве пошкодження організму під дією патогенних факторів мікроорганізму. Локальний процес, як правило виникає на місці проникнення мікроба у тканини і зазвичай характеризується розвитком місцевої запальної реакції. Локальні інфекції представлені ангінами, фурункулами, дифтерією, рожею. У деяких випадках інфекція може перейти у
Загальна інфекція — проникнення мікрогормонів в кров і розповсюдження по всьому організму. Проникнувши у тканини організму мікроб розмножується на місці проникнення, а потім проникає у кров. Такий механізм розвитку характерний для грипу, сальмонельозу, всипного тифу, сифілісу, деяких форм туберкульозу та вірусних гепатитів.
Латентна інфекція — стан при якому мікроорганізм, що живе і розмножується у тканинах організму, не викликає ніяких симптомів (хронічна форма гонореї, хронічний сальмонельоз та інші).