Практичне заняття № 3 Тема: “Вплив міжнародної міграції робочої сили на внутрішні ринки праці”
Сучасні міжнародні економічні відносини (МЕВ) нерозривно пов'язані з такими поняттями, як міграція, імміграція, еміграція, рееміграція населення. Під цими поняттями розуміють:
міграція (від лат. migratio – переселення, переміщення) – переміщення через кордон;
імміграція (від лат. immigrare – вселяюся) – це в'їзд в країну на постійне або довготривале проживання громадян іншої країни;
еміграція (від лат. emigrare – виселення) – переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання;
рееміграція – це виїзд іммігрантів з країни імміграції або повернення емігрантів на батьківщину.
Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах: трудовій, сімейній, туристичній, тощо. Провідна роль у МЕВ належить трудовій міграції, так званій міжнародній міграції робочої сили. Під цим поняттям розуміють переміщення найманих працівників через кордони в пошуках роботи. Це стихійний процес розподілу трудових ресурсів між національними ланками світового господарства. Економічною основою його є відчуження безпосередніх виробників від засобів виробництва, взаємозв'язаність країн та нерівномірність їх соціально-економічного розвитку.
В результаті міграції робочої сили сформувався світовий ринок праці, пропозиція робочої сили на якому залежить від ситуації на внутрішніх ринках праці країн-експортерів і країн-імпортерів робочої сили.
Розширення міграції спричинило появу в країнах імміграції двох ринків праці – для робітників – громадян даної країни та для іноземних робітників. Другий з цих ринків формується значною мірою за рахунок нелегальної міграції. Проте, незважаючи на всі зусилля, заборонити нелегальну міграцію повністю не вдалося жодній з країн.
Наслідки міжнародної трудової міграції.
Вплив міграційних процесів на країни імміграції та еміграції є багатоаспектним.
Наслідки для країн імміграції.
Країни імміграції мають суттєві вигоди від підготовки спеціалістів іншими країнами. Так, за сучасними оцінками, чиста вигода для країни, що приймає, від залучення одного "середнього" вченого-гуманітарія становить 230 тис. дол. США, вченого у галузі суспільних наук – 235 тис. дол., інженера –253 тис. дол., лікаря – 646 тис. дол.
Фірми країн імміграції мають економію як за рахунок нижчої оплати праці іммігрантів, так і за рахунок того, що праця іноземних робітників дає змогу знизити загальний рівень заробітної плати.
Робітники-емігранти сприяють омолодженню структури трудових ресурсів країн імміграції.
Грошові перекази емігрантів на батьківщину сприяють розширенню реалізації товарів країн імміграції за кордоном.
Разом з тим наплив робітників з-за кордону ускладнює проблему зайнятості в країні, негативно впливає на економічне становище місцевих працівників. Поряд з економічними, виникають соціальні, культурні, правові та інші проблеми.
Наслідки для країн еміграції.
Для країн еміграції повернення досвідчених кваліфікованих робітників після роботи за кордоном сприяє розвитку національної економіки. Для деяких з цих країн грошові перекази емігрантів є основним джерелом валютних надходжень, яке перевищує надходження валюти від експорту товарів. Водночас еміграція завдає шкоди країнам, оскільки національна економіка втрачає наймобільнішу і, як правило, найкращу частину трудових ресурсів. Це веде до старіння структури трудових ресурсів.
Серйозною є проблема реадаптації робітників, які повертаються після роботи за кордоном і відвикли від місцевих умов праці та життя.
Особливо негативні наслідки для країн еміграції має відплив висококваліфікованих спеціалістів та вчених. Тому, уряди цих країн намагаються проводити політику гальмування такого процесу.
Економічні ефекти міграції.
Міждержавні переміщення робочої сили можуть мати різні економічні наслідки та призводити до виникнення досить складних проблем у країнах-експортерах та країнах-імпортерах робочої сили.
Для аналізу економічних наслідків міжнародної міграції робочої сили скористаємося простою економічною схемою імміграції, зображеною на рис. 1, та зробимо такі припущення:
головною та єдиною причиною міжнародної міграції є різний рівень середньої реальної заробітної плати у різних країнах;
у світі є дві країни: країна 1 з низькими доходами та трудовими ресурсами у розмірі ОС, яка є експортером робочої сили; країна 2 з високими доходами та трудовими ресурсами у розмірі О'С, яка є імпортером робочої сили;
прямі D1 та D2 показують попит на робочу силу відповідно у країні 1 та країні 2;
якщо міжнародної трудової міграції не існує, то обидві країни використовують весь наявний у них запас трудових ресурсів всередині країн та забезпечують середній рівень реальної зарплати у розмірі відповідно Р та Р';
міжнародна міграція не веде ні до яких витрат;
жодній з країн закони не перешкоджають міжнародній міграції.
а) б)
Рис. 3.1. Проста економічна схема імміграції:
а – країна 1; б – країна 2.
Оскільки середня реальна заробітна плата у двох країнах різна і обмеження на вільне міжнародне переміщення робочої сили в них відсутні, робітники з країни 1 будуть емігрувати в країну 2 доти, доки заробітна плата в обох країнах не встановиться на однаковому рівні Рт. Кількість робітників-емігрантів із країни 1 в країну 2 у такому випадку буде дорівнювати FC (C'F').
Еміграція робочої сили із країни 1 буде мати такі наслідки для її економіки:
середній рівень реальної заробітної плати зросте з Р до Рт;
обсяг національного продукту (сума граничного продукту, створеного робочою силою у грошовому виразі) зменшиться з ОАВС до OADF;
загальний фонд заробітної плати (ставки заробітної плати, помножені на кількість працівників) зміниться з ОРВС до OPmDF;
дохід бізнесу (підприємців), який дорівнює різниці обсягу національного продукту та загального фонду заробітної плати, зменшиться з РАВ до РmAD.
Імміграція робочої сили у країну 2 буде мати такі наслідки для її економіки:
середній рівень реальної заробітної плати впаде з Р' до Рт;
обсяг національного продукту збільшиться з О'А'В'С' до O'A'D'F';
загальний фонд заробітної плати зміниться з О'Р'В'С' до 0'PmD'F';
дохід бізнесу (підприємців) збільшиться з Р'А'В' до PmA'D'.
З погляду усього світу (обох країн) міжнародна міграція робочої сили з країни 1 до країни 2 приведе до зростання реального обсягу національного продукту у всьому світі з (ОАВС + О'А'В'С') до (OADF + O'A'D'F'), тому що приріст національного продукту C'B'D'F' у країні 2 перевищує втрати національного продукту FDBC у країні 1. Отже, можна зробити висновок: усунення законодавчих бар'єрів для міжнародного руху робочої сили збільшує економічну ефективність у всьому світі. Увесь світ виграє завдяки тому, що люди можуть вільно переїхати до тієї країни, де вони зможуть зробити вагоміший внесок у світове виробництво. Міжнародна міграція дає змогу виробляти більший обсяг національного продукту з тим самим обсягом ресурсів.
Розглянемо вплив міграційних процесів на стан ринку праці та макроекономічні показники, що його характеризують, на прикладі. Трудова міграція надзвичайно поширена у країнах, що межують але, як правило, з різними середніми рівнями заробітної плати. Зростання пропозиції робочої сили в країні з вищим середнім рівнем заробітної плати приводить до зменшення цього рівня і зросту чисельності добровільно безробітних. Такі зміни спостерігаються, наприклад на ринку праці у США. У Мексиці відбуваються зворотні процеси – міграція населення Мексики у США зумовлює зростання рівня зайнятості та середнього рівня заробітної плати, зменшується кількість добровільно безробітних.
Аналізуючи стан ринку праці у цих країнах без врахування та з врахуванням міграційних процесів, простежуючи зміщення рівноваги з точки Е у точку Е', можна визначити зміну середнього рівня заробітної плати як модуль різниці ординат цих двох точок, та чисельність зайнятих за абсцисою цих точок.
Визначаючи рівень зайнятості та безробіття у кожній з країн з врахуванням міграції у формули розрахунку закладаються незмінна чисельність економічно активного населення у цих країнах. Такий підхід дозволяє показати реальне зростання добровільного безробіття у США чи збільшення рівня зайнятості у Мексиці. Треба мати на увазі, що абсциса точки Е' у США враховує і зайнятих мексиканських найманців, а площа фігури вигоди найманців для США після міграції враховує вигоди як американських найманців, так і мексиканських емігрантів, що працюють у США. Графічну інтерпретацію сказаного подано на рис 3.2.
Аналіз зміни вигод нації без врахування та з врахуванням міграції виявляє зростання вигод для кожної країни. Площа фігури AEE' – для США, фігури E'BE – для Мексики. Це дозволяє пояснити, чому у країні (США), де під впливом міграції зростає добровільне безробіття серед власного населення не вводяться обмеження щодо еміграційного процесу.
Графічна інтерпретація міграційних залежностей не можлива без деяких обмежень та допущень:
паралельний перенос кривої пропозиції з врахуванням еластичності попиту та пропозиції на ринку праці не є коректним.
модель припускає, що всі емігранти з Мексики будуть трудовлаштовані і вся еміграція з Мексики є легальною.
а) США б) Мексика
Рис. 3.2. Дослідження міграційних процесів на прикладі США та Мексики
Для виконання завдання:
за даними таблиці нижче та з використанням графічного методу аналізу попередньої роботи необхідно визначити чисельність зайнятих, вимушено безробітних, добровільно безробітних, рівень зайнятості, рівень безробіття, вигоди найманців, вигоди працедавців та нації в цілому за ситуації що склалася на ринку праці у США та Мексиці без врахування та з врахуванням міграції 10 млн. осіб працездатного населення Мексики у США1.
Таблиця 3.1