4. Управління коштами фондів соціального страхування

Основними джерелами коштів загальнообов'язкового державно­го соціального страхування є внески роботодавців і застрахова­них осіб (рис. 3.4). Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійс­нення загальнообов'язкового державного соціального страхуван­ня, передбачаються відповідними законами з окремих видів зага­льнообов'язкового державного соціального страхування.

Рис. 3.4. Джерела коштів загальнообов'язкового державно­го соціального страхування

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з кожного його виду визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати:

1. надання особам матеріального забезпечення та соціальних по­слуг, передбачених законодавством;

2. фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхо­вих випадків;

3. створення резерву коштів для забезпечення виплат та на­дання соціальних послуг застрахованим особам;

4. покриття витрат страховика, пов'язаних із здійсненням за­гальнообов'язкового державного соціального страхування.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Вер­ховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахова­них осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсот­ках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів за­гальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду встановлюються з кожного виду страхування, як правило, на календарний рік у відсотках:

1. для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають об­кладенню прибутковим податком з громадян;

2. для фізичних осіб - до сум оподатковуваного доходу (при­бутку).

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня від нещасного випадку на виробництві та професійних захво­рювань сплачує виключно роботодавець.

Законами України з окремих видів загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування визначаються:

1. джерела та порядок формування коштів цільових страхо­вих фондів для забезпечення осіб, які повністю або на пев­ний час звільняються від сплати внесків на загальнообов'я­зкове державне соціальне страхування;

2. порядок здійснення платежів і резервування коштів, стро­ки сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування.

Соціальний захист у суспільстві виконує ряд дуже важливих функцій, крім підтримки знедолених. За його допомогою здійс­нюється перерозподіл доходів, реалізується соціальна справедли­вість. Перерозподіл здійснюється в трьох напрямках.

По-перше, це горизонтальний перерозподіл між платниками податків або внесків і одержувачами допомоги (наприклад, між бездітною ро­диною і родиною з дітьми).

По-друге, це вертикальний перероз­поділ, обумовлений прогресивним характером пов'язаних із за­робітною платою внесків і ослабленням залежності від заробітної плати при здійсненні виплат.

По-третє, це віковий перерозподіл між молодими і літніми членами суспільства.

Зрозуміло, що це вза­ємозалежні форми і вони органічно повинні доповнювати одна одну. Однак особливості функціонування кожної з них припускають різ­ні заходи для їх становлення та розвитку. Усвідомлення складнос­ті розвитку ринкової економіки і складності процесу відтворення системи соціального захисту і соціального страхування ще недо­статньо для того, щоб забезпечити їх ефективний розвиток. І напе­вно, здебільшого це пов'язано з тим, що суспільство ще не до кінця усвідомило ті недоліки, що мають місце у системі соціального стра­хування і були успадковані з минулих часів, коли вона створюва­лася в принципово іншій соціально-політичній і економічній сис­темі.

З переходом до ринкових відносин дедалі очевидною стає не­обхідність участі працівників у фінансуванні фондів соціального страхування, що дає їм можливість самим впливати на рівень свого соціального захисту в разі настання страхових випадків.

Перехід від фінансування загальнообов'язкового державного соціального страхування через систему податків до системи внес­ків має принципове значення, оскільки поняття «соціальний по­даток» та «страхові внески» різняться як за соціально-економіч­ною природою, так і за роллю та призначенням у соціальному за­хисті.

Страхові внески - це форма резервування заробітної пла­ти, що забезпечує матеріальні виплати та надання соціальних по­слуг працівникам у разі настання страхового випадку.

У сфері фінансування загальнообов'язкового державного со­ціального страхування відбулися значні зміни, а саме запро­вадження єдиного соціального внеску, що передбачає зосере­дження функцій, пов'язаних з формуванням страхових коштів (збору, обліку, контролю за повнотою і своєчасністю сплати єди­ного соціального внеску) і ведення єдиної для всіх фондів інформа­ційної бази в одному уповноваженому органі, що забезпечує прозорість фінансових потоків, підвищує платіжну та звітну дис­ципліну платників страхових внесків, забезпечує збільшення над­ходжень до фондів та цільове використання страхових коштів.

Органом, що здійснює функції, пов'язані з формуванням страхових коштів, є Пенсійний фонд України.

Система збору та обліку єдино­го соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування дозволяє:

• забезпечити додаткові надходження страхових коштів за ра­хунок розширення бази сплати страхових внесків, виведення заробітної плати з тіньового сектора за рахунок кращого кон­тролю;

• більш раціонально використовувати кошти соціального страхування за рахунок уникнення дублювання страхови­ми фондами функцій, пов'язаних із формуванням страхо­вих коштів, що спрямовуються на утримання адміністра­тивного апарату, відповідального за збір, облік та контроль за сплатою страхових внесків, у тому числі відмовитись від взаєморозрахунків між фондами соціального страхування;

• забезпечити повну прозорість фінансових потоків для суб'єк­тів системи загальнообов'язкового державного соціального страхування;

• дати можливість застрахованим особам у будь-який час отримувати інформацію про те, які страхові внески та в які фонди здійснює за них роботодавець;

• більшою мірою переорієнтувати функції та структури фон­дів соціального страхування на роботу з населенням.

Управління коштами соціального страхування входить до компе­тенції цільових страхових фондів (фондів соціального страхуван­ня) (рис.3.5). Цільові страхові фонди є органами, що здійснюють керівницт­во та управління окремими видами загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію стра­хових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами. Усі застраховані громадяни є членами відповідних ці­льових страхових фондів залежно від виду соціального страхуван­ня.

Рис. 3.5. Структура управління фондами соціального страхування

Страхові фонди є некомерційними самоврядними організа­ціями. Цільові страхові фонди не можуть займатися іншою ді­яльністю, крім тієї, для якої їх створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю. Кошти ці­льових страхових фондів не входять до складу Державного бю­джету України.

Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб'єктів соціального стра­хування. Управління фондами загальнообов'язкового державно­го соціального страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції зазначених страхових фондів.

Правління цільового страхового фонду:

1. затверджує документи, що регламентують внутрішню дія­льність фонду, у тому числі виконавчої дирекції;

2. подає у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розмірів загальнообов'язкових внесків для забезпечення від­повідного виду соціального страхування (за винятком стра­хування від нещасного випадку на виробництві та профе­сійного захворювання);

3. затверджує проекти річних бюджетів фонду та звіти про їх ви­конання, порядок використання коштів з окремих видатків бюджету фонду;

4. створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

5. розглядає кандидатури та затверджує на посадах керівника виконавчої дирекції фонду та його заступників;

6. спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції стра­хового фонду та її робочих органів;

7. визначає кадрову політику;

8. здійснює інші функції, передбачені статутом страхового фонду.

Порядок обрання правління страхового фонду визначається за­конами України з окремих видів соціального страхування.

Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління фонду, що забезпечує виконання рішень правління. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню фонду та здійснює діяльність від імені страхового фонду в межах та порядку, що ви­значаються його статутом та положенням про виконавчу дирек­цію, яке затверджується правлінням страхового фонду. Керівник виконавчої дирекції входить до складу правління страхового фон­ду з правом дорадчого голосу. Робочими органами виконавчої дире­кції є її територіальні відділення.

Нагляд за діяльністю цільових фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює Наглядова рада, яка здійснює контроль за виконанням статутних зав­дань та цільовим використанням коштів відповідним фондом із за­гальнообов'язкового державного соціального страхування. З цією метою до складу Наглядової ради входять в однаковій кількості представники від застрахованих громадян, роботодавців та держа­ви. Склад Наглядової ради та її повноваження визначаються зако­нами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування.

Державний нагляд у сфері управління коштами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. У разі покладання функцій державного нагля­ду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страху­вання на кілька центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України визначає порядок відносин між ними з цих питань. Конкретний перелік центральних органів виконавчої вла­ди, що здійснюють державний нагляд у зазначеній сфері, визна­чається у нормативно-правових актах з окремих видів загально­обов'язкового державного соціального страхування.

Контроль за дотриманням страхувальниками та страховика­ми законів України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших нормативно-правових актів, виданих відпо­відно до них, здійснює держава. Страхувальники та страховики зобов'язані надавати посадовим особам органів державного нагля­ду за діяльністю страховиків усі документи та довідки, необхідні для здійснення ними функцій контролю.

Якщо страховиком прийнято рішення з порушенням страхово­го законодавства або страхувальник не виконує вимог цього зако­нодавства, орган державного нагляду вказує на допущені порушен­ня і встановлює термін для їх усунення. Якщо протягом цього тер­міну страховик або страхувальник не усуне порушень, незаконне рішення скасовується органом державного нагляду з подальшим відшкодуванням збитків за рахунок страховика або страхувальни­ка. У двотижневий термін страховики або страхувальники можуть оскаржити рішення органу державного нагляду в суді.

Орган державного нагляду може вимагати скликання засідан­ня правління цільового страхового фонду. Якщо ця вимога не буде виконана, орган державного нагляду може сам скликати і прово­дити засідання правління цільового страхового фонду.

За невиконання своїх обов'язків за рішенням органу держав­ного нагляду члени правління цільового страхового фонду можуть бути позбавлені своїх повноважень.

У рамках державного нагляду за діяльністю фондів соціаль­ного страхування планова перевірка проводиться не частіше од­ного разу на рік.

Позапланова перевірка проводиться на письмову вимогу органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, прокуратури, за рішенням наглядової ради або правлінь фондів, а також за звер­неннями громадян про порушення фондами вимог законодавства.

За рішенням органу державного нагляду позапланова перевір­ка може проводитися за угодами, договорами з майновими (фінансовими) зобов'язаннями на суму понад 100 тис. грн. і фінан­сово-господарських операціях на зазначену суму, що укладаються (або здійснюються) від імені фонду щодо відповідності їх законо­давству. Така перевірка може передувати прийняттю рішення, чи безпосередньому здійсненню фінансово-господарських операцій.

Планова або позапланова перевірка проводиться за розпоря­дженням керівника органу державного нагляду, де зазначаються орган фонду, що перевіряється, дата проведення, прізвища поса­дових осіб, які проводять перевірку, а також перелік питань, що підлягають перевірці відповідно до компетенції органу держав­ного нагляду.

Орган державного нагляду не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідом­ляє про це фонд.

Керівник виконавчої дирекції фонду або її робочого органу зобов'язаний створити необхідні умови для перевірки, а саме:

• видати наказ (розпорядження) про призначення відповіда­льних осіб з правом підпису довідок, актів та інших матері­алів, що стосуються перевірки;

• забезпечити безперешкодний допуск посадових осіб органів державного нагляду до виробничих приміщень з урахуванням установленого режиму роботи для виконання покладених на них службових обов'язків;

• надати службове приміщення, документацію, матеріали та обладнання.

Посадова особа органу державного нагляду, яка проводить перевірку, подає керівникові органу фонду розпорядження про проведення перевірки, ознайомлює з переліком питань, дає за­вдання відповідальним особам цього органу щодо підготовки не­обхідної інформації та матеріалів.

Під час проведення перевірки посадові особи органів держав­ного нагляду відповідно до затвердженого переліку питань:

• ознайомлюються з матеріалами попередніх перевірок (за пе­ріод не менше, ніж за один рік) та відповідною інформацією, документами і матеріалами;

• контролюють урахування пропозицій аудиторів, виконання вимог попередніх актів та подань щодо усунення порушень за­конодавства, якщо вони мали місце, у разі потреби вживають додаткових заходів щодо їх усунення;

• одержують від посадових осіб виконавчої дирекції та її робо­чих органів витяги або копії документів, ведення яких перед­бачено законодавством, а також письмові довідки та пояс­нення з питань, що перевіряються;

• взаємодіють з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, пра­воохоронними, іншими контролюючими органами, а за потре­би громадськими організаціями.

За результатами складається акт перевірки у трьох примір­никах.

Відповідальність за викладені в акті результати перевірки не­суть посадові особи органів державного нагляду, які проводили перевірку.

У разі виявлення порушення в акті робиться посилання на статтю (пункт) відповідного нормативно-правового акта, а також перелічуються вжиті органами державного нагляду заходи щодо усунення цих порушень.

Кожен із примірників акта підписується всіма учасниками перевірки.

Керівник або відповідальна особа органу фонду має право дати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта і порядку прове­дення перевірки. Ці пояснення та зауваження додаються до акта і є його невід'ємною частиною.

У разі відмови керівника або відповідальної особи органу фон­ду від підписання акта посадові особи, що провели перевірку, ро­блять про це відповідний запис в акті. Акт перевірки в цьому ви­падку вважається дійсним.

Один примірник акта у п'ятиденний строк передається керів­никові або відповідальній особі органу фонду, інший - керівни­кові органу державного нагляду.

У разі виявлення порушень чинного законодавства Мінпраці України:

• вказує на допущені порушення та встановлює строк для їх усу­нення;

• скасовує незаконне рішення, якщо порушення не усунуто в установлені строки;

• може вимагати скликання позачергового засідання правлін­ня фонду, а якщо ця вимога не виконується, має право скли­кати та провести засідання правління;

• порушує перед фондами питання про притягнення до відпові­дальності осіб, які допустили ці порушення, та про невідповідність займаній посаді таких осіб;

• може ініціювати призначення проведення аудиторської перевірки діяльності фондів;

• вживає інших заходів відповідно до законодавства.