1. Абашмадзе В.В. Принцип разделения властей и его критика. – Тбилиси: СабчотаСакартвело, 1972. – 51 с.

2. Аверьянов В.Б. Организацияаппаратагосударственногоуправления (структурно-функциональный аспект). – К.: Наукова думка, 1985.

3. Аверьянов В.Б. Содержаниедеятельностиаппаратагосударственногоуправления и егоорганизационная структура //Советскоегосударство и право. – 1988. – № 6. – С. 60-68.

4. Агафонов С. Правовий статус Президента України //Право України. – 2000. – № 9. – С. 24-26.

5. Азаркин Н.М. Монтескье. – М.: Юрид. лит., 1988. – 217 с.

6. Антонова Г.В. Государствокакцелостная система государственногоуправления. – М.: Юрист, 1996. – 150 с.

7. Армаш Н.О. Правова природа повноважень органів виконавчої влади: співвідношення теорії та практики //Держава та регіони. – 2001. – № 1. – С. 27-29.

8. Атаев А.А. Управленческаядеятельность: практика и резервыорганизации. – М.: Экономика, 1988. – 252 с.

9. Атаманчук Г.В. Теориягосударственногоуправления. Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1997. – 400 с.

10. Байтин М.И. Государство и политическаявласть. – Саратов, 1972.

11. Батанов о. Місцевий уповноважений з прав територіальної громади в механізмі захисту прав людини (проблеми теорії та практики) //Право України. – 2001. – № 2.

12. Белоцерковский В. Самоуправление – будущеечеловечествоилиноваяутопия? – М.: Интер-Весро, 1992.

13. Бельский К.С. Разделение властей и ответственность в государственномуправлении. – М.: ВЮЗИ, 1990.

14. Білинський А. Поділ влади //Сучасність. – 1993. – № 2. – С. 78-90.

15. Бутенко А.П. Государство: еговчерашняя и сегодняшняя трактовки //Государство и право. – 1993. – № 7. – С. 68-81.

16. Васильев В. "Разделение властей" – какэтоделается в СевернойКаролине //Народный депутат. – 1992. – № 5. – С. 90-91.

17. Василюк С. Теорія поділу влади і судова влада в Україні //Право України. – 2002. – № 5. – С. 8-11.

18. Власть: ОчеркисовременнойполитическойфилософииЗапада / Отв. ред. В.В. Мшвениридзе. – М.: Наука, 1989. – 325 с.

19. Ворсінов Г. Проблеми розвитку прокуратури України в умовах формування правової держави //Право України. – 1996. – № 1. – С. 37-40.

20. Габер В.А. Функциигосударства. – М.: Высшая школа, 1996. – 84 с.

21. Гаєвський Б.А., Рябкало В.А. Культура державного управління. Організаційний аспект. – К.: УАДУ, 1998. – 144 с.

22. Гаєць В. Державність України. На шляху до громадянського суспільства //Віче. – 1995. – № 5. – С. 160.

23. Герич і.Д. Виборче право і виборча система в Україні (теоретичний і історичний аспекти та проблеми сьогодення) //Держава та регіони. – 2002. – № 1. – с. 24-29.

24. Глебов А.П. Понятие и структура функцийсоциалистическогогосударства: Пособие по спецкурсу «Проблемытеориисоциалистическогогосударства и права». – Воронеж, 1974.

25. Глушаченко С.Б., Сальников М. Русскиеюристы о разделении властей //Историягосударства и права. – 1998. – № 1. – С. 17-18.

26. Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: Збірник наукових праць /Кол. авт.; Наук. кер. Н.Р. Нижник. – К.: Видавництво УАДУ, 2000..

27. Дубов И. От Монтескье до наших дней: организациягосударственнойвласти; разделение властей //Диалог. – 1993. – № 2. – С. 48-53.

28. Дюрягин И.Я. Право и управление. – М.: Юрид. лит., 1981.

29. Жигуленков М. К вопросу о понятии “функциягосударства” //Право и политика. – 2001. – № 5. – С. 13-17.

30. Загайнов Л.И. ЭкономическиефункцииСоветскогогосударства. – М.: Просвещение, 1968. – С. 13-14.

31. Заяць н. Місце органів внутрішніх справ у реалізації прав людини //Право України. – 1999. – № 9.

32. Иванцевич Дж. М., Лобанов А.А. Человеческиересурсыуправления: основыуправления персоналом. – М.: Дело, 1993. – 302 с.

33. Канетти Э. Масса и власть. – М.: AdMarginem, 1997. – 527 с.

34. Каск Л.И. Функции и структура государства. – Л.: ЛГУ, 1969. – 64 с.

35. Касюк Л.И., Николаева Л.В. О некоторыхвопросахпонятияфункцийгосударства //ВестникЛенинградскогоуниверситета. Сер. Экономика, философия, право. Вып. 2. – Л., 1974.

36. Кейнс Э. Верховный суд США: арбитрконституционныхконфликтов //США – экономика, политика, идеология. – 1991. – № 6. – С. 29-45.

37. Козюбра М. Державна влада: межі здійснення та форми організації (політико-правові аспекти) //Українське право. – 1995. – № 1 (2).

38. Коліушко І., Тимощук В. Про запровадження у сферу виконавчої влади посад державних політичних діячів //Право України. – 2000. – № 2.

39. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 304 с.

40. Комашко М.В. Деякі проблемні питання делегування повноважень у сфері здійснення місцевого самоврядування //Держава та регіони. – 2001. – № 2. – С. 27-31.

41. Копейчиков В.В. Механизмсоветскогогосударства. – М.: Юрид. лит., 1988.

42. Кордун О.О., Ващенко К.О., Павленко Р.М. Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні. – К.: МАУП, 2000. – 248 с.

43. Корнев В. Автономия, федерация, самоуправление: история и современность //Советскаяюстиция. – 1993. – № 10.

Человеческое общество состоит из конкретных людей, находящихся в системе многообразных связей – общественных отношений, в которые они вступают в процессе производства и распределения материальных благ, а также участвуя в политической, культурной и иных сферах социального бытия. Вне этих связей и отношений конкретный индивид предстает как человек, то есть живое существо.

Человек представляет собой неотъемлемую часть природы, проявляющуюся в его биологических, физических, физиологических и психических процессах. Строение скелета, внутренних органов, головного мозга, биохимический состав крови, анатомо-физиологические особенности сближают людей с человекообразными обезьянами. Однако благодаря своим биологическим особенностям человек в ходе длительной эволюции существенно преобразовал себя, создав качественно новое, неизвестное природе состояние – человеческое общество.