Тема 15 Поточні витрати і ціНоутворення

1. Поточні витрати на продукування виробів (послуг), їх класифікація і структура

2. Кошторис виробництва і собівартість товарної продукції

3. Обчислення собівартості окремих виробів

4. Стратегія і шляхи зниження поточних витрат

5. Ціна на продукцію (послуги): сутнісна характеристика, методи встановлення і регулювання

15.1. Поточні витрати на продукування виробів (послуг), їх класифікація і структура

15.1.1. Поточні витрати (собівартість продукції) як комплексний економічний показник

Поточні витрати або собівартість промислової продукції — це сукупні витрати підприємства в грошовому вираженні на виробництво і реалізацію продукції. Витрати на виробництво мають різне спрямування, їх поділяють на інвестиційні та поточні (операційні), безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції (наданням послуг).

Поточні витрати, які є необхідними для отримання готової продукції, поділяють на циклічні та безперервні. Циклічні повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на основні й допоміжні матеріали, інструмент, заробітну плату виробників, технологічні, енергетичні витрати та ін.). Безперервні витрати — це постійні витрати незалежно від виробництва продукції (утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінського апарату тощо).

Підприємство в процесі своєї діяльності здійснює матеріальні й грошові витрати, які йдуть на просте і розширене виробництво основних фондів і оборотних засобів, виробництво і реалізацію продукції, соціальний розвиток свого колективу й інше. Однак для загальної оцінки результатів діяльності підприємства вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції (послуг).

У виробничій діяльності розрізняють витрати, які утворюють вартість продукції в певному періоді, реальні грошові виплати. Перші пов'язані з собівартістю продукції, другі — це виплати за придбані чинники виробництва без урахування часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства та оплату праці.

15.1.2. Включення поточних витрат виробництва до собівартості продукції (послуг)

Найбільшу частку у всіх витратах підприємства займають витрати на виробництво продукції. Сукупність виробничих витрат показує, в яку вартість обходиться підприємству виготовлення товарної продукції, тобто вони становлять виробничу собівартість продукції. Отже, собівартість продукції — це вартісна (грошова) оцінка витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції.

Собівартість продукції належить до числа найважливіших показників роботи підприємства. Вона характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються: рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці, частка затрат на виробництво за окремими статтями та елементами і інші витрати на випуск продукції. Вона використовується як показник для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію. Собівартість продукції тісно пов'язана з господарським розрахунком. За умов самофінансування зниження собівартості продукції є основним джерелом зростання прибутку підприємства. Через собівартість відшкодовуються витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів і засобів праці, робочої сили, природних ресурсів та ін.

Таким чином у собівартість продукції включають такі витрати:

• на проведення дослідження ринку для виявлення потреби в певному виді продукції;

• підготовку й організацію освоєння виробництва нової продукції;

• організацію виробництва, включаючи всі витрати на сировину, матеріали, теплову і електроенергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу тощо;

• обслуговування виробничого персоналу та управління ним;

• реалізацію продукції (упакування, транспортування, рекламу, інформаційне забезпечення, інші витрати);

• розвідування, використання й охорону природних ресурсів (геологорозвідувальні роботи, плату за воду, деревину, рекультивацію земель, охорону повітряного і водного басейнів);

• організацію навчання та підготовку кадрів;

• поточну раціоналізацію виробництва (вдосконалення техніки і технології виробництва, організації праці, якості продукції).

У практичній діяльності виробництва є витрати, які включаються в собівартість продукції і обсяги, які не завжди можна передбачити, оскільки вони не мають прямого зв'язку з виробництвом. Це, зокрема, оплата часу виконання окремими працівниками підприємства державних обов'язків, депутатських повноважень, оплата скороченого робочого дня підлітків, матерів, які мають малих дітей, згідно з чинним законодавством та ін.

У собівартість продукції також включаються втрати від браку, недостач і псування матеріалів у межах встановлених норм, які передбачені технологічним регламентом. Всі інші витрати, пов'язані з порушенням договірних умов з іншими підприємствами та організаціями, різні штрафні санкції відшкодовуються за рахунок отриманого прибутку.