
- •Надійність та діагностування
- •5.9 Алгоритми пошуку несправностей в об’єктах.………….64
- •Література.........................................................................75 вступ
- •Розділ і. Основи теорії надійності
- •1 Основні поняття і визначення теорії надійності
- •Основні поняття і визначення теорії надійності.
- •Безвідмовність;
- •1.2 Безвідмовність і її показники.
- •Рішення цього диференціального рівняння дає основний закон надійності:
- •Очевидно, що , оскільки при верхній межі р(t) скоріше спрямовується до нуля, ніж t спрямовується до нескінченності. Таким чином,
- •1.3 Основні закони розподілу часу безвідмовної роботи.
- •Залежності експоненціального розподілу представлені на рис.1.6.
- •1.4 Основні моделі надійності апаратури.
- •1.5. Чинники, що впливають на показники надійності.
- •2 Методи підвищення надійності
- •2.1 Загальні методи підвищення надійності.
- •3 Розрахунок надійності апаратури
- •3.1 Аналітичний розрахунок надійності.
- •Якщо і-та підсистема складається з к груп елементів і в кожній групі nij елементів, то:
- •3.2 Види аналітичного розрахунку надійності.
- •3.3 Розрахунок надійності за статистичними даними.
- •4 Розрахунок запасних частин
- •4.1 Призначення і типи запасних частин.
- •4.2 Вибір номенклатури запасних частин.
- •4.3 Розрахунок кількості запасних частин.
- •Розділ іi Технічна діагностика
- •Методи і алгоритми технічної діагностики
- •5.1 Загальні відомості про технічну діагностику.
- •Технічні засоби діагностування.
- •Показники діагностування.
- •Методи діагностування.
- •5.5 Функціональні схеми систем діагностування.
- •5.6 Функціональна модель апаратури.
- •5.7 Таблиця станів функціональної моделі.
- •5.8 Алгоритми перевірки технічного стану об’єктів.
- •5.9 Алгоритми пошуку несправностей в об’єктах.
- •Діагностування об’єктів обчислювальної техніки
- •6.2 Логічні аналізатори.
- •6.3 Сигнатурні аналізатори.
- •Література
Розділ іi Технічна діагностика
Методи і алгоритми технічної діагностики
5.1 Загальні відомості про технічну діагностику.
Область науково-технічних знань, яка займається розробкою теорії, методів і засобів визначення технічного стану, а також принципів побудови і організації використання систем діагностування технічних об'єктів, називається технічною діагностикою. Технічна діагностика є важливим засобом забезпечення надійності, попередження і виявлення відмов технічних систем.
В процесі технічної експлуатації виникає необхідність у визначенні технічного стану (ТС) в поточний, майбутній і минулий моменти часу. Визначення ТС, в якому знаходиться об'єкт в поточний момент часу, класифікується як діагностування, в майбутній момент часу - як прогнозування; у деякий момент часу у минулому - як генез (ретроспектування).
Вирішуючи задачі діагностування технічного стану, в першу чергу визначаються умови працездатності об'єктів, методи контролю працездатності, методи виявлення відмов і розробки алгоритмів пошуку дефектів в об'єктах. Далі розробляються системи діагностування, засоби діагностування, визначається роль людини-оператора в цій системі, вирішуються організаційні питання і оцінюється ефективність системи діагностування.
Задачі прогнозування ТС вирішуються шляхом врахування можливої зміни стану об'єкту після поточного моменту часу, наприклад у зв'язку з визначенням залишкового ресурсу устаткування або періодичності ТО і ремонту по стану.
Задачі генезу вирішуються шляхом визначення можливих або вірогідних передісторій, що привели об'єкт до поточного ТС, наприклад у зв'язку з розслідуванням причин аварій або виходу з працездатно стану блоку живлення (перевантаження по струму або перенапруження).
Технічне діагностування (далі - діагностування) – визначення технічного стану об'єкту діагностування (ОД ) з певною точністю.
Результатом діагностування (діагнозом) є висновок про технічний стан об'єкту з вказівкою (при необхідності) місця, вигляду і причини дефектів.
При діагностуванні вирішуються три основні взаємозв'язані задачі:
Перевірка працездатності об'єкту діагностування.
Проводиться, як правило, при випробуваннях перед введенням об'єкта в експлуатацію. Якщо об'єкт правильно функціонує у всіх режимах, то він працездатний. Якщо на якомусь етапі перевірки (режимі) об'єкт функціонує неправильно, то він вважається непрацездатним. В цьому випадку потрібно перейти до пошуку несправності об'єкту.
Пошук несправності.
Ця задача вирішується тільки після того, як буде встановлено,
що об'єкт знаходиться в несправному стані або його параметри помітно і стійко відхилилися від норм.
Прогнозування стану ОД на деякий час в майбутнє.
Ця задача вирішується, якщо заздалегідь відомо, що
характеристики об'єкту поступово змінюються і можуть погіршитися настільки, що об'єкт не зможе виконувати свої функції.
Технічні засоби діагностування.
Для
діагностування використовуються різні
технічні засоби.
Технічні
засоби діагностування (ТЗД)
- це
сукупністю
засобів, за допомогою яких оцінюється
стан технічних систем (об'єктів
діагностування). Вони включають апаратурні
і програмні засоби.
До апаратурних засобів діагностування відносять різні пристрої: прилади, пульти, стенди, спеціальні обчислювальні машини, вбудовану апаратуру контролю і тому подібне.
Програмними засобами діагностування є програми, записані на якому-небудь носієві інформації, наприклад диску, дискеті і т. п. При цьому можуть бути використані як робочі програми об'єкту, що містять операції, необхідні для діагностування об'єкту, так і програми, спеціально складені для його діагностування. Програмні ТЗД застосовуються для діагностування універсальних і спеціалізованих обчислювальних, управляючих і логічних машин, з їх допомогою визначають несправність з точністю до змінного модуля, функціонального блоку, конструктивного вузла.
Робочі програми дозволяють здійснювати діагностування об'єкту в процесі його використання по прямому призначенню, а спеціальні програми вимагають перерв у виконанні об'єктом його функцій.
По ступеню дії на об'єкт технічні засоби діагностування можуть бути активними і пасивними. Активні засоби діагностування впливають на об'єкт шляхом подачі на нього вхідних сигналів, стимулюючих реакцію об'єкту діагностування яка потім використовується для оцінки його стану. До активних засобів відносяться генератори імпульсів, ступінчатих і синусоїдальних сигналів, цифрових кодів і т. п. Пасивні засоби не формують тестові сигнали, оцінка стану ОД проводиться шляхом аналізу інформації, що поступає від нього в процесі діагностування.
По конструктивному зв'язку з ОД розрізняють вбудовані і зовнішні ТЗД.
Вбудовані ТЗД вбудовуються в загальну конструкцію об'єкту діагностування і проектуються з урахуванням технічних рішень і елементної бази цього об'єкту.
Зовнішні ТЗД не входять в конструкцію ОД. Вони можуть бути переносними, пересувними і стаціонарними. Стаціонарні засоби найчастіше розміщують на діагностичних станціях, у випробувальних і контрольних центрах спеціалізованих підприємств по ремонту апаратури.
Основною перевагою зовнішніх засобів діагностування є можливість їх використання для різних об'єктів.
По ступеню універсальності ТЗД підрозділяються на спеціалізовані і універсальні.
Спеціалізовані ТЗД призначені для діагностування одного об'єкту або групи однотипних об'єктів.
Універсальні ТЗД використовуються для діагностування об'єктів різних типів, різного призначення і конструктивного виконання. Такі засоби виготовляються, як правило, на основі ЕОМ і відрізняються від спеціалізованих можливістю введення нових програм діагностування.
По ступеню автоматизації ТЗД ділять на ручні, автоматизовані і автоматичні.
Засоби, що вимагають «інтенсивної» участі людини-оператора в процесі діагностування, відносять до ручних (осцилографи генератори сигналів і ін.). Засоби, при використанні яких роль оператора зводиться до виконання окремих достатньо простих операцій (включення, перемикання, виключення і ін.), відносять до автоматизованих. Автоматичні ТЗД функціонують без участі оператора.
Технічні засоби діагностування можна класифікувати по:
характеру вирішуваних задач (контроль працездатності; контроль працездатності і пошук дефектів; контроль і прогнозування працездатності; контроль працездатності, пошук дефектів і прогнозування технічного стану);
періодичності процесу діагностування (безперервного діагностування і періодичної дії);
способу обробки інформації і представлення результатів (аналогові, дискретні, з якісною оцінкою результатів, з кількісною оцінкою результатів).