3. Знаходження середньозваженості вартості капіталу.
Найбільш використовуваний у практиці закордонних фірм метод обґрунтування ставки дисконтування — це визначення середньозваженої ціни капіталу підприємства (Weighted Average Cost of Capital — WACC). Вартість капіталу для фінансування проекту — це середньозважена величина вартості за кожним джерелом фінансування. Як правило, виділяють чотири типи джерел фінансування: позика банків; вкладення інвесторів у пільгові акції; вкладення інвесторів у звичайні акції; реінвестування прибутку. Виходячи з цього середньозважену вартість капіталу можна знайти за формулою:
, (12.1)
де
— частка відповідного джерела в
загальному обсязі інвестицій;
— відсотки за кредит;
— необхідна доходність пільгових акцій;
— необхідна доходність звичайних акцій;
— необхідна доходність за альтернативними
інвестиціями.
Коефіцієнти необхідної доходності включають безризикову ставку і премію за ризик, які визначаються: загальноекономічними умовами, станом ринку, інвестиційними та фінансовими рішеннями компанії; фінансовими потребами для інвестиційного проекту.
Систематичний ризик і очікувана дохідність компанії.
Інвестиційний ризик (його ступінь) визначається як відхилення фактичної прибутковості від сподіваного (середнього) її значення. Загальний ризик — це сума усіх ризиків, пов’язаних з реалізацією певних інвестицій. Та частина загального ризику, що може бути зменшена шляхом диверсифікації, називається несистематичним (власним, специфічним або диверсифіковуваним) ризиком (unique risk). Систематичний (ринковий, недиверсифіковуваний) ризик (market risk) виникає через зовнішні події, котрі впливають на ринок у цілому. Як зазначалося раніше, на систематичний ризик припадає від чверті до половини загального ризику щодо будь-яких інвестицій. Крім того, оскільки систематичний ризик одночасно зачіпає усі компанії, його неможливо позбутися (зменшити) шляхом диверсифікації.
Систематичний ризик пов’язаний з мінливістю ціни (норми прибутку) окремого активу, що викликана загальноринковим коливанням цін. А тому його ще називають ринковим ризиком. Причиною виникнення його є зовнішні події, що впливають на весь ринок: зміна відсоткових ставок, економічний спад, падіння загальноринкових цін, інфляція, політичні кризи, зокрема війни, тощо.
Оскільки систематичний ризик пов’язаний з подіями, що зачіпають інтереси усіх суб’єктів ринку, то його неможливо усунути (зменшити) шляхом формування інвестиційного портфеля (шляхом його диверсифікації). Тобто систематичний ризик є недиверсифіковуваним.
Несистематичний (специфічний) ризик певного активу не залежить від стану ринку і є специфічним щодо конкретного акціонерного підприємства. Цей ризик піддається управлінню (зменшенню) шляхом створення портфеля інвестицій, тобто він є диверсифіковуваним. Несистематичний ризик включає в себе галузевий та фінансовий ризики.
Систематичний та несистематичний ризики в сукупності утворюють загальний ризик інвестицій, який пов’язаний з їх здійсненням.
Питання зменшення загального ризику інвестицій (в першу чергу — несистематичного) висвітлюється так званою теорією портфеля. Деякі методи цієї теорії розглядатимуться у пункті 2.4, а також у розділі 6.
Систематичний ризик на відміну від несистематичного можна досить точно кількісно обчислити й спрогнозувати.