81. Суть способу локалізованих діаграм:

спосіб зображення на карті області поширення, або ареалу, природних чи соціально-економічних об’єктів та явищ;

спосіб використовується для зображення на карті масових розосереджених об’єктів точками однакового розміру й однакового числового значення або ваги;

спосіб використовується для відображення на карті об’єктів суцільного та лінійного розповсюдження за допомогою графіків або діаграм, приурочених до певних точок;

спосіб для зображення сумарної величини якого-небудь об’єкта, його структури або динаміки у одиницях територіального поділу за допомогою діаграм.

82. Суть способу знаків руху:

спосіб зображення на карті області поширення (або ареалу) природних чи соціально-економічних об’єктів та явищ;

спосіб використовується для зображення на карті масових розосереджених об’єктів точками однакового розміру й однакового числового значення або ваги;

спосіб для відображення на карті різних просторових переміщень об’єктів (як природних, так і соціально-економічних) ;

спосіб для зображення сумарної величини якого-небудь об’єкта, його структури або динаміки у одиницях територіального поділу за допомогою діаграм.

83. Суть способу картодіаграм:

спосіб зображення на карті області поширення, або ареалу, природних чи соціально-економічних об’єктів та явищ;

спосіб використовується для зображення на карті масових розосереджених об’єктів точками однакового розміру й однакового числового значення або ваги;

спосіб для відображення на карті різних просторових переміщень об’єктів (як природних, так і соціально-економічних) ;

спосіб для зображення сумарної величини якого-небудь об’єкта, його структури або динаміки у одиницях територіального поділу за допомогою діаграм.

84. Горизонталі – це:

лінії, які з’єднують точки з однаковими висотами;

лінії, які з’єднують однакові точки на плані;

лінії, які з’єднують точки з однаковими низинами;

лінії, які з’єднують точки з однаковими рівнинами.

85. Додаткові дані карти – це:

елементи, які тематично пов’язані зі змістом, доповнюють або пояснюють його, збагачуючи в тому чи іншому відношенні основне картографічне зображення;

систематизоване зведення використаних на карті умовних позначень і текстових пояснень, що розкривають зміст цих знаків;

сукупність використаних на карті позначень і пояснень;

сукупність умовних позначень і текстових пояснень, які зображені на топографічній карті.

86. До додаткових даних карти відносять елементи:

профілі, розрізи, графіки, діаграми, рисунки, узагальнювальні кількісні показники;

масштаб, назва, картометричні графіки;

легенда карти;

картографічна проекція.

87. Компонування карти – це:

визначення меж території картографування та розміщення її відносно рамки карти, а також розташування на карті її назви, легенди, додаткових та інших даних;

розміщення основних частин топографічної карти;

використані на карті позначення і пояснення;

сукупність умовних позначень і текстових пояснень, які зображені на топографічній карті.

88. Суть картографування полягає:

у використанні карт;

у розробці картографічних сіток;

у розробці прийомів і методів створення карти чи серії карт відповідної тематики (відображенні на географічній основі карти тематичної інформації) ;

у оформленні карт.

89. Дані геодезії використовуються в картографії:

під час визначення астрономічних координат пунктів;

під час розрахунків картографічних проекцій;

у разі оновлення й уточнення топографічних карт;

у разі оформлення картографічних сіток.

90. Карти-врізки відносяться до ............................................. географічної карти:

картографічного зображення;

математичної основи;

елементів оснащення;

додаткових елементів змісту.

91. За масштабом виділяють карти:

Світового океану;

великомасштабні, середньомасштабні, дрібномасштабні;

материків;

зоряного неба.

92. Карти вузької тематики називаються:

великомасштабними;

загальногеографічними;

тематичними;

спеціальними.

93. Для передачі об’єктів явищ лінійного простягання, ширина яких не виражається в масштабі карти, застосовують спосіб зображення:

знаків руху;

значків;

лінійних знаків;

локалізованих діаграм.

94. Для передачі площинних умовних знаків застосовують:

колір, іноді у поєднанні зі значками, або штрихування;

розмір знаків;

орієнтування ліній;

всі відповіді правильні.

95. Процес науково обгрунтованого відбору та узагальнення даних про об’єкти для відображення їх на карті називають:

картографічною інформацією;

картографічною генералізацією;

проектуванням карти;

створенням карти.

96. Головними чинниками генералізації є:

особливості картографованої території;

масштаб, тематика та призначення карти;

величина зображеної території;

форма зображеної території.

97. Генералізація – це:

спрощений показ картографованої території;

виділення головних рис картографованої території;

відбір та узагальнення інформації про зображувані на карті явища й об’єкти;

показ спрощених обрисів об’єктів зображеної території.

98. Відбір картографованих явищ полягає:

у застосуванні продуманого спрощення обрисів картографованих об’єктів;

у переході від зображення окремих об’єктів до позначення їхнього збірного позначення;

у виключенні з карти зайвої інформації;

у обмеженні змісту карти (за певними правилами) необхідними явищами та об’єктами.

99. Цензами в картографічній генералізації називають:

певну кількість інформації на одиниці площі карти;

критерії відбору об’єктів різних категорій;

обмеження змісту найнеобхіднішим;

виключення дрібних класифікацій географічних об’єктів.

100. Норма відбору в генералізації вказує:

на обмеження змісту найнеобхіднішим;

на границі відбору об’єктів різних категорій;

на кількість об’єктів на 1 дм² площі карти;

на перехід від окремого позначення до збірного позначення об’єкта.

101. Цензи встановлюються, виходячи:

з кількості об’єктів на 1 дм² площі карти;

з кількості об’єктів на 1 мм² площі карти;

з кількості об’єктів на 10 мм² площі карти;

з кількості об’єктів на всій площі карти та особливостей картографованої території.

102. Узагальнення кількісної характеристики полягає:

в обмеженні змісту карти найнеобхіднішим;

у відборі об’єктів залежно від призначення карти;

у відборі об’єктів залежно від масштабу карти;

у переході від неперервної шкали до ступінчастої.

103. Узагальнення якісної характеристики проводиться з метою:

скорочення кількісних відмін у даній категорії об’єктів;

скорочення (об’єднання) якісних відмін у даній класифікації об’єктів;

скорочення кількості об’єктів на 1 дм² площі карти;

спрощення обрисів географічних об’єктів.

104. Геометричний бік генералізації полягає:

у продуманому спрощенні обрисів об’єктів;

у продуманому відборі якісних ознак об’єктів;

у продуманому відборі кількісних ознак об’єктів;

у продуманій заміні окремих об’єктів їх збірним позначенням.

105. З точки зору наукової інформації суть генералізації полягає:

у відображенні змісту карти найінформативнішими умовними позначеннями;

у показі території із значними спрощеннями обрисів картографованих об’єктів;

у схематичному показі головних рис території;

у продуманому спрощенні обрисів картографованих об’єктів.

106. Врахування особливостей об’єкта під час картографічної генералізації дозволяє:

відобразити його найтиповіші риси, найважливіші елементи;

спростити обриси географічних об’єктів;

показати головні зв’язки між явищами природи;

замінити окремі об’єкти їх збірним позначенням.

107. Від тематики карти у разі картографічної генералізації залежить:

величина зображеної території;

які елементи змісту карти мають бути головними, а які другорядними;

змістовий характер карти;

статистичний зміст карти.

108. Найвищим проявом просторової генералізації є:

схематизація (граничне спрощення) зображення;

узагальнення обрисів об’єктів;

спрощення рисунка;

заміна окремих об’єктів узагальнювальним знаком.

109. Картографічна генералізація поділяється на такі види:

узагальнення кількісних та якісних характеристик;

відбір “за цензом” та “за нормою”;

змістова та геометрична;

відбір та узагальнення.

110. Оглядові карти стосовно загальногеографічних карт відносяться:

до великомасштабних карт;

до середньомасштабних карт;

до дрібномасштабних карт;

до планів.

111. За тематикою географічні карти поділяють:

на тематичні та загальногеографічні;

на велико-, середньо- та дрібномасштабні;

на довідкові та навчальні;

на галузеві та загальні.

112. За призначенням географічні карти поділяють:

на велико-, середньо- та дрібномасштабні;

на галузеві та загальні;

на тематичні та загальногеографічні;

на довідкові та навчальні.

113. За широтою тематики виділяють карти:

довідкові та навчальні;

окремі та загальні;

туристські та дорожні;

велико-, середньо- та дрібномасштабні.

114. Карти населення відносяться до карт:

загальногеографічних;

соціально-економічних;

природних явищ;

дорожніх.

115. Карти рельєфу земної поверхні відносяться до карт:

топографічних;

природних явищ;

проектних;

соціально-економічних.

116. Документальні карти:

базуються на уяві автора карти про досліджуване ним явище;

складаються на недостатньому фактичному матеріалі;

включають спотворені чи вигадані елементи;

показують реальні явища на основі безпосереднього картографування території.

117. Карти планування й розміщення продуктивних сил відносяться до карт:

соціально-економічних;

довідкових;

природних явищ;

загальногеографічних.

118. Тенденційні карти:

дають наукове передбачення розвитку явища;

включають вигадані чи спотворені елементи;

показують локалізацію географічних об’єктів;

визначають розміщення рекомендованих заходів.

119. Карти для середньої школи відносять до карт:

навчальних;

проектних;

туристських;

культурно-освітніх.

120. Інвентаризаційні карти:

показують динаміку явища;

показують наявність і стан (за певними характеристиками) об’єктів;

дають наукове передбачення розвитку явищ;

складаються на недостатньому фактичному матеріалі.

121. Оглядово-топографічні карти відносяться до карт:

тематичних;

загальногеографічних;

проектних;

дорожніх.

122. Синтетичні карти передають:

окремі грані, сторони явища без показу зв’язків;

декілька явищ одночасно, але кожне в своїх показниках;

цілісну, інтегральну характеристику явища із врахуванням його складових частин і зв’язків;

реальні явища на основі безпосереднього картографування території.

123. Геофізичні карти відносяться до карт:

соціально-економічних;

природних явищ;

навчальних;

культурно-освітніх.

124. Правильна ознака комплексних карт:

карти, які передають цілісну, інтегральну характеристику явища із врахуванням його складових частин і зв’язків;

карти, які передають окремі грані, сторони явища без показу зв’язків;

карти, які передають декілька явищ одночасно, але кожне в своїх показниках;

карти які передають кількома показникам різнобічну характеристику об’єктів без будь-яких перетворень показників.

125. Історичні карти відносять до карт:

загальногеографічних;

навігаційних;

соціально-економічних;

оперативно-господарських.

126. Загальними картами називають карти, які:

мають вузьку тематику;

призначені для туристів;

мають широку тематику;

призначені для проектних робіт.

127. Зоогеографічні карти відносять до карт:

топографічних;

природних явищ;

проектних;

соціально-географічних.

128. Оцінювальні карти:

базуються на конкретному матеріалі;

складаються на недостатньому матеріалі;

базуються на уяві дослідника;

характеризують природні умови та ресурси за їхньою придатністю для використання в різних сферах людської діяльності.

129. Комплексними картами називають карти, які:

показують окремі грані, сторони явища;

показують декілька взаємопов’язаних явищ, але кожне в своїх показниках;

дають цілісну характеристику явища;

дають наукове передбачення розвитку явища.

130. За методом наукового дослідження об’єктів картографування розрізняють карти:

одноаркушеві та багатоаркушеві;

велико-, середньо- та дрібномасштабні;

аналітичні, синтетичні та комплексні;

загальні та галузеві.

131. За ступенем об’єктивності (достовірності) змісту виділяють такі типи карт:

документальні, гіпотетичні, тенденційні;

інвентаризаційні, рекомендаційні, прогнозні;

геологічні, геофізичні, океанографічні;

економічні, політичні, історичні.

132. Зображення водних об’єктів та рельєфу відноситься до .......................... географічної карти:

математичної основи;

картографічного зображення;

елементів оснащення;

елементів додаткової характеристики.

133. Картографічна сітка відноситься до ................ географічної карти:

елементів оснащення;

математичної основи;

картографічного зображення;

елементів додаткової характеристики.

134. Текстові дані та графіки відносяться до ................................... географічної карти:

геодезичної основи;

картографічного зображення;

елементів додаткової характеристики;

масштабу.

135. Записи трьох видів масштабу на карті відносяться:

до математичної основи;

до геодезичної основи;

до елементів оснащення;

до елементів додаткової характеристики.

136. За тематикою (змістом) виділяють карти:

великомасштабні;

тематичні;

карти світу;

карти океанів.

137. За масштабом виділяють карти:

Світового океану;

великомасштабні, дрібномасштабні;

півкуль;

материків.

138. Карти вузької тематики (для певної групи користувачів) називаються

великомасштабними;

загальногеографічними;

тематичними;

спеціальними.

139. Географічний атлас – це:

об’ємне кулеподібне зображення Землі;

тримірне зображення земної поверхні;

систематизована збірка географічних та інших карт;

система електронних карт.

140. Електронні карти – це:

цифрові карти, візуалізовані в комп’ютерному середовищі за допомогою програмних і технічних засобів у певних проекціях, системах умовних знаків, з дотриманням встановленої точності і правил оформлення;

геозображення, яке складається, сприймається та аналізується в діалоговому режимі (системі двох комп’ютерів із контролем поставлених завдань);

динамічна послідовність геозображень, яка створюється під час демонстрації ефекту руху;

не просторовоподібне картографічне зображення.

141. Блок-діаграма – це:

зображення нерівностей земної поверхні в об’ємній тривимірній формі;

систематизоване зібрання карт, виконаних за єдиною програмою як цілісний картографічний твір;

зображення земної поверхні за похилого променя зору в поєднанні із розрізами (профілями);

об’ємна кулеподібна модель Землі.

142. Анаморфоза – це:

карта, віддрукована двома кольорами для розгляду через спеціальні світлофільтри;

карта, яка виникає в уяві дослідника та може бути відображена графічними засобами;

динамічна послідовність геозображень, яка створюється під час демонстрації за рахунок ефекту руху;

не просторовоподібне картографічне зображення.

143. За способом користування розрізняють карти:

настільні, настінні, текстові;

загальні і окремі;

одноколірні та багатоколірні;

рукописні, друковані.

144. За оформленням карти бувають:

загальні і окремі;

одноколірні та багатоколірні;

настільні, настінні, текстові;

рукописні, друковані.

145. За способом виготовлення карти можуть бути:

одноколірні та багатоколірні;

настільні, настінні, текстові;

загальні та окремі;

рукописні, друковані.

146. Систематизоване зведення використаних на карті умовних позначень і текстових пояснень, що розкривають зміст цих знаків, – це:

допоміжне оснащення;

легенда карти;

картографічне зображення;

додаткові дані.

147. Карти-врізки із зображенням об’єктів, відсутніх на основній карті, відносяться:

до математичної основи карти;

до легенди карти;

до додаткових даних карти;

до допоміжного оснащення карти.

148. Зображення об’єктів гідрографії та кордонів відноситься до ........................................ тематичної карти:

математичної основи;

географічної основи;

геодезичної основи;

елементів оснащення.

149. Зображення рослинного покриву та населених пунктів належить до ..................................... топографічної карти:

картографічного зображення;

математичної основи;

геодезичної основи;

елементів оснащення.

150. Графік закладень відноситься до …….................... топографічної карти.

картографічного зображення;

геодезичної основи;

математичної основи;

елементів додаткового оснащення.

151. Числовий масштаб – це:

пояснення до іменованого;

дріб, у чисельнику якого – одиниця, а в знаменнику – число, яке показує ступінь зменшення картографічного твору;

графічна побудова;

пояснення до графічного масштабу.

152. Похилі лінії на лівій основі поперечного масштабу називаються:

трансверсалями;

точністю поперечного масштабу;

величиною поперечного масштабу;

ступенем зменшення.

153. Граничою (допустимою) точністю масштабу називають:

відстань на місцевості, що відповідає найменшій поділці лінійного масштабу;

відстань на місцевості, що відповідає основі лінійного масштабу;

відстань на місцевості, яка в масштабі відповідає 0,1 мм карти;

відстань на місцевості, що відповідає найменшій поділці поперечного масштабу.

154. На карті масштабу 1:50 000 гранична (допустима) точність масштабу дорівнює:

5 см;

50 см;

50 м;

5 м.

155. Числовому масштабу 1:100 000 відповідає іменований:

у 1 см 10 м;

у 1 см 100 м;

у 1 см 1 км;

у 1 см 10 км.

156. Іменованому масштабу «у 1 см 250 м» відповідає числовий масштаб:

1:250;

1:2 500;

1:25 000;

1:250 000.

157. Числовому масштабу 1:45 000 000 відповідає іменований:

у 1 см 4,5 км;

у 1 см 45 км;

у 1 см 450 км;

у 1 см 4 500 км.

158. Іменованому масштабу «в 1 см 1 500 км» відповідає числовий масштаб:

1:150 000 000;

1:15 000 000;

1:1 500 000;

1:150 000.

159. Карта масштабу 1:300 000 відноситься:

до великомасштабних;

до середньомасштабних;

до дрібномасштабних;

немає правильної відповіді.

160. Карта з іменованим масштабом «в 1 см 2 км» відноситься:

до великомасштабних;

до середньомасштабних;

до дрібномасштабних;

немає правильної відповіді.

161. Карта із допустимою точністю масштабу 50 метрів відноситься:

до великомасштабних;

до середньомасштабних;

до дрібномасштабних;

немає правильної відповіді.

162. Для топографічної карти масштабу 1:10 000 гранична точність дорівнює:

1 см;

10 см;

10 м;

1 м.

163. Більшим із перелічених є масштаб:

1:1 000;

1:500;

1:4 000;

1:50 000.

164. Меншим із перелічених є масштаб:

1:22 000 000;

1:4 000 000;

1:35 000 000;

1:30 000 000.

165. Карта з іменованим масштабом «в 1 см 250 м» відноситься:

до великомасштабних;

до середньомасштабних;

до дрібномасштабних;

немає правильної відповіді.

166. Карта із числовим масштабом 1:1 500 000 відноситься:

до великомасштабних;

до середньомасштабних;

до дрібномасштабних;

немає правильної відповіді.

167. Для карти масштабу 1:25 000 1 мм² її площі на місцевості відповідатиме:

1 га;

0,5 га;

1 000 м²;

625 м².

168. Для числового масштабу 1:25 000 масштаб площ становить:

у 1 см² 1 га;

у 1 см² 6,25 га;

у 1 см² 10 га;

у 1 см² 25 га.

169. Номенклатура (система позначень) аркуша карти відноситься:

до картографічного зображення;

до математичної основи;

до елементів оснащення;

до елементів додаткової характеристики.

170. Поділ топографічних карт на окремі аркуші (листи) називається:

номенклатурою;

розграфленням;

апроксимацією;

анагліфуванням.

171. Смуги шириною 4° у разі розграфлення карти називаються:

колонами;

зонами;

поясами (рядами);

базою.

172. Шестиградусні смуги у разі розграфлення карти й номенклатури називаються:

зонами Гаусса;

колонами;

рядами;

проекцією.

173. За основу в розграфленні й номенклатурі беруть карту масштабу:

1:5 000 000;

1:1 000 000;

1:2 500 000;

1:500 000.

174. Масштаб карти 1:25 000 має номенклатуру:

N-41-VII;

N-41-125;

N-41-А;

N-41-125-А-б.

175. Географічну широту визначають:

за екватором;

за паралелями;

за меридіанами;

всі відповіді вірні.

176. Географічну довготу визначають від меридіана із довготою:

90° сх.д.;

90° зах.д.;

0° д.;

180° д.

177. Зони Гаусса обмежуються:

меридіанами, проведеними через 6°;

паралелями, проведеними через 6°;

меридіанами, проведеними через 3°;

паралелями, проведеними через 3°.

178. Для побудови топографічних карт в Україні застосовується проекція:

нормальна циліндрична рівнокутна Меркатора;

поперечна азимутальна рівновелика Ламберта;

поперечна азимутальна ортографічна;

поперечна циліндрична рівновелика Гаусса-Крюгера.

179. На вітчизняних топографічних картах має місце застосування:

система координат 1932 року;

система координат 1942, 1963 років;

система координат 1845 року;

система координат 1928 року.

180. Масштабом дрібномасштабної карти називають:

відношення довжини лінії на карті до довжини горизонтальної проекції відповідної лінії на поверхні земного еліпсоїда;

відношення довжини лінії на карті до довжини лінії на поверхні геоїда;

відношення довжини лінії на поверхні глобуса до довжини лінії на поверхні геоїда;

відношення довжини лінії на поверхні геоїда до довжини лінії карті.

181. Головними напрямками на карті називають:

напрями між m і n;

напрями між p і w;

напрями p і k;

напрями між a і b.

182. За показник спотворень довжин беруть співвідношення:

a і b;

m і n;

k;

m.

183. Довільними проекціями називають проекції, в яких:

зберігається подібність форм;

зберігається рівність кутів;

спотворюються і кути, і площі;

спотворюються площі.

184. Для визначення показника спотворень за меридіаном застосовують формулу:

n=L_k/L_e;

m = L_k/L_e;

p = а ´ b;

k= a : b.

185. Для визначення показника спотворень за паралеллю застосовують формулу:

n=L_k/L_e;

m = L_k/L_e;

p = а ´ b;

k= a : b.

186. Між спотворенням кутів та спотворенням площ існує залежність:

криволінійна;

прямолінійна;

прямо пропорційна;

обернено пропорційна.

187. Перше уявлення про спотворення кутів дає формула:

p = а ´ b;

e = q – 90°;

k= a : b;

p = m n sinq.

188. Показником спотворення площ є:

m і n;

k;

a і b;

p.

189. Рівновеликими називають проекції, у яких:

спотворюються кути і не спотворюються площі;

спотворюються площі і не спотворюються кути;

спотворюються і кути, і площі;

не спотворюються довжини за одним із головним напрямів.

190. Умовою рівнокутних проекцій є:

збереження рівності площ;

збереження рівності кутів на поверхні земного еліпсоїда;

збереження подібності форм;

збереження рівності довжин за одним із головних напрямів.

191. Зображення меридіанів та паралелей на географічній карті називається:

кілометровою сіткою;

градусною сіткою;

опорною сіткою;

знімальною сіткою.

192. Точки, де спотворення площ відсутні, називаються:

точками нульових спотворень кутів та форм;

точками нульових спотворень площ;

точками нульових спотворень довжин;

точками нульових спотворень довжин і площ.

193. Якщо на карті є одна точка нульових спотворень, то вона розміщується:

на екваторі;

у точці, що зображає Північний чи Південний полюс;

у центрі карти;

у точці перетину екватора із нульовим меридіаном.

194. Якщо на карті є одна лінія нульових спотворень, то допоміжна поверхня, на яку здійснювалося проектування, називається:

січною;

евклідовою;

дотичною;

трансформованою.

195. Якщо на карті є дві лінії нульових спотворень, то допоміжна поверхня, на яку здійснювалося проектування, називається:

дотичною;

трансформованою;

евклідовою;

січною.

196. Чим більша територія зображається на карті, тим спотворення:

більші;

менші;

не змінюються;

немає правильної відповіді.

197. Рівновеликими проекціями називають проекції, в яких:

відсутні спотворення довжин за одним із головних напрямів;

відсутні спотворення площ;

відсутні спотворення кутів;

відсутні спотворення форм.

198. Показниками спотворення кутів є:

m, a і b;

e , q;

q і m;

e і m.

199. Конічні проекції, побудовані на дотичному конусі, вісь якого перпендикулярна до осі моделі Землі, називаються:

навскісними;

поперечними;

рівнокутними;

нормальними.

200. Ізоколою називають:

лінію однакових середньомісячних температур грунту;

лінію однакового неотектонічного підняття;

лінію однакового атмосферного тиску;

лінію однакових спотворень даного виду.

201. За формулою k = a : b визначають:

показник спотворення форми об’єкта на карті;

показник спотворень довжин за меридіаном;

показник спотворення довжин за паралеллю;

показник спотворення площ.

202. За формулою p = m n sinq визначають:

показник спотворення форм;

показник спотворення кутів;

показник спотворення площ;

показник спотворення довжин у даній точці за даним напрямом.