180. Що не належить до основних видів документації із землеустрою?

бізнес-плани сільськогосподарських підприємств;

загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель;

проекти відведення земельних ділянок;

проекти створення нових та впорядкування існуючих землево­лодінь і землекористувань.

181. Раціональною слід вважати таку площу землекористування, на якій:

за інших рівних умов забезпечується кращий результат виробничої діяльності, найбільш продуктивно використовується земля, праця та матеріально-технічні засоби;

можливе розміщення виробництва сільськогосподарського підприємства в керованих розмірах (без надмірних витрат на подолання відстаней) під час забезпечення його галузей необхідним для успішного розвитку складом і площею угідь;

можливе розміщення галузей сільськогосподарського підприємства і є економічною змінною, що реагує на ринкові сигнали, які пов’язані із нестачею капіталовкладень, необхідних сільськогосподарським підприємствам і попиту на продукцію, вироблену господарством;

можливе розміщення як сільськогосподарських, так і не сільсько­господарських землекористувань та землеволодінь.

182. Комплексна технологія землевпорядного проектування перед­бачає:

сполучення традиційних мето­дів проектування з використанням для вирішення окремих земле­впорядних завдань математичного моделювання й економіко-математичних методів;

застосування автоматизованих систем проектування з використанням для вирішення окремих земле­впорядних завдань математичного моделювання й економіко-математичних методів;

обробку геодезичних вимірів спеціальним програмним забезпеченням і отримання цифрового планово-картографічного матеріалу;

застосування ГІС-технологій для вирішення землевпорядних завдань.

183. Забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища та поліпшення природних ландшафтів – це:

поняття землеустрою;

мета землеустрою;

завдання землеустрою;

зміст землеустрою.

184. Складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель – це:

поняття землеустрою;

мета землеустрою;

завдання землеустрою;

зміст землеустрою.

185. Поля і робочі ділянки за складом ґрунтів, умовами рельєфу, зволоженням, мікрокліматом мають бути придатні для:

вирощування сільськогосподарських культур;

проведення заходів із відтворення родючості ґрунтів тощо;

агротехнічно правильного виконання польових робіт;

обслуговування машинно-тракторних агрегатів і перевезення вантажів тощо.

186. Поля і робочі ділянки за площею, конфігурацією, розмірами, умовами рельєфу і розміщенням мають бути придатні для:

розміщення сільськогосподарських культур;

проведення заходів із відтворення родючості грунтів тощо;

агротехнічно правильного виконання польових робіт;

обслуговування машинно-тракторних агрегатів і перевезення вантажів тощо.

187. Що не слід враховувати під час проектування полів сівозміни і робочих ділянок?

рельєф місцевості;

грунтові умови;

розміщення доріг, лісосмуг, господарських центрів;

віддаль від районного центру.

188. Найкращим є рішення, коли поле складається з ділянок правильної конфігурації в кількості:

однієї;

двох;

трьох;

чотирьох.

189. Найкраща конфігурація поля чи робочої ділянки є:

коло;

прямокутник;

трапеція;

трикутник.

190. Раціональна довжина гону робочої ділянки (поля) для продуктивного використання сільськогосподарської техніки в умовах Полісся:

500–600 м;

600–1000 м;

1000–1500 м;

1500–2000 м.

191. Раціональна довжина гону робочої ділянки (поля) для продуктивного використання сільськогосподарської техніки в умовах Лісостепу:

600–1000 м;

1000–1500 м;

1500–2000 м;

2000–2500 м.

192. Раціональна довжина гону робочої ділянки (поля) для продуктивного використання сільськогосподарської техніки в умовах Степу:

1000–1500 м;

1500–2000 м;

2000–2500 м;

більше 2500 м.

193. За умовами конфігурації найкращими для польової сівозміни є поля і робочі ділянки прямокутної та трапецієподібної форми з співвідношенням сторін:

1:1;

1:2;

1:3;

1:4.

194. Максимальні відхилення в розмірі поля від середнього розміру, які допустимі в польових сівозмінах:

5–10%;

10 – 15%;

15–20%;

більше 20%.

195. Максимальні відхилення в розмірі поля від середнього розміру, які допустимі в кормових сівозмінах:

до 5 %;

5–10%;

15–20%;

більше 20%.

196. Максимальні відхилення в розмірі поля від середнього розміру, які допустимі в спеціальних сівозмінах:

до 5 %;

5–10%;

15–20%;

більше 20%.

197. Максимальні відхилення в розмірі поля від середнього розміру, які допустимі в грунтозахисних сівозмінах:

8–10%;

10–12%;

12–15%;

20%.

198. Абсолютне відхилення поля площею 120 га від середнього розміру поля сівозміни, площа якого 100 га, становить:

20 %;

20 га;

120 %;

20 га.

199. Відносне відхилення поля площею 120 га від середнього розміру поля сівозміни, площа якого 100 га, становить:

20 %;

- 20 га;

- 120 %;

20 га.

200. Для вибору напрямку обробітку полів та відповідного розміщення меж полів і робочих ділянок в умовах вираженого рельєфу, в першу чергу, слід враховувати:

рельєф місцевості;

ґрунтові умови;

умови зволоження;

напрямок обробітку.

201. Для попередження процесів ерозії і затримання поверхневого стоку обробленим грунтом в умовах вираженого рельєфу основні роботи слід проводити:

поперек схилу;

вздовж схилу;

по діагоналі;

перпендикулярно до горизонталей.

202. Під час обробітку земельних ділянок в умовах вираженого рельєфу продуктивність сільськогосподарської техніки буде найвищою у разі роботи:

поперек схилу;

вздовж схилу;

по діагоналі;

по колу.

203. В умовах вираженого рельєфу, залежно від допустимої довжини лінії стоку, крутизни схилу, типу грунту та інтенсивності опадів, встановлюють:

ширину робочих ділянок;

довжину робочих ділянок;

форму робочих ділянок;

співвідношення сторін.

204. Однорідними за грунтами, механічним складом, змитістю грунтів, меліоративною облаштованістю тощо мають бути:

земельні масиви підрозділів;

масиви сівозмін;

поля сівозмін і робочі ділянки полів;

площа землекористування.

205. Напрям схилів, розміщення магістральних доріг, конфігурація масивів, напрям вітрів тощо впливають на розміщення меж:

земельних масивів підрозділів;

масивів сівозмін;

полів сівозмін і робочих ділянок полів;

всі відповіді вірні.

206. Яка умовна площа поля, фактичний розмір якого складає 150 га, а бал бонітету 70:

100 га;

105 га;

110 га;

115 га.

207. Лісосмуги, які розміщуються на рівнинній місцевості чи пологих схилах, де немає загрози водної ерозії грунтів, але суттєво проявляється шкідливий вплив вітрів:

полезахисні (вітроломні);

водорегулювальні;

приводороздільні;

прибалкові та прияружні.

208. Які лісосмуги розміщуються поперек схилів для затримання поверхневого стоку і попередження змиву грунтів?

полезахисні (вітроломні);

водорегулювальні;

приводороздільні;

прибалкові та прияружні.

209. Лісосмуги, які розміщуються за лініями водорозділів на випуклих і гребнистих схилах для затримання та регулювання інтенсивності танення снігу і розподілу водопотоків:

полезахисні (вітроломні);

водорегулювальні;

приводороздільні та прияружні.

210. Лісосмуги, які розміщуються вздовж бровок балок і ярів для захисту їх від подальшого розмиву:

полезахисні (вітроломні);

водорегулювальні;

приводороздільні;

прибалкові та прияружні.

211. За умов зрошуваного землеробства позитивна роль лісосмуг порівняно з незрошуваним:

зростає за рахунок виконання ними додаткових функцій;

залишається незмінною;

втрачається практично в повному обсязі;

немає правильної відповіді.

212. Захисні лісонасадження, які проектують по межах полів під час впорядкування території сівозміни:

прияружні;

полезахисні;

прибалкові;

стокорегулювальні (водорегулювальні).

213. Коефіцієнти захисного впливу лісосмуги від шкідливих вітрів будь-яких напрямків можуть:

коливатися у межах до 1,0;

приймати будь-які значення;

коливатися у межах від 1,0 до 2,0;

мати постійну величину, яка дорівнює 0,12.

214. Значення коефіцієнта захисного впливу лісосмуги від шкідливих вітрів будь-якого напрямку залежить від:

кута підходу вітрів відповідного напрямку до лісосмуги;

повторюваності вітрів відповідного напрямку, %;

умов росту лісосмуги;

виду дерев.

215. Формула для визначення оптимальної відстані між повздовжніми полезахисними лісосмугами, де В – відстань між повздовжніми поле­захисними лісосмугами, м; Н – висота лісосмуги, м; К – середньозважене значення коефіцієнта захисту лісосмуг, з урахуванням шкідливих вітрів всіх напрямків:

В = ( 25:30 )Н К;

В = ( 25:30 )Н;

В = ( 30:35 )Н К;

В = ( 30:35 )Н.

216. Напрям поздовжніх лісосмуг на схилах визначають залежно від:

напряму і крутості схилу;

напряму і сили вітру;

висоти дерев;

ширини лісосмуги.

217. Середньозважене значення коефіцієнта захисного впливу лісосмуги від шкідливих вітрів всіх напрямків залежить від:

умов, які впливають на ріст лісосмуги;

повторюваності вітрів відповідних напрямків, %;

кутів підходу вітрів відповідних напрямків до лісосмуги, градусів;

коефіцієнтів захисного впливу лісосмуги за певних кутів підходу шкідливих вітрів.

218. Які показники не впливають на проектування польових доріг?

під’їзд до полів і робочих ділянок;

зв’язок з виробничими і господарськими центрами;

зручність виконання технологічних процесів і обслуговування техніки;

розміщення господарських будівель і дворів.

219. Які за призначенням польові дороги не проектуються під час впорядкування сівозмін:

магістральні;

основні;

допоміжні;

основні і допоміжні.

220. Польові шляхи під час проектування суміжно з лісосмугами розміщують:

вище за рельєфом;

нижче за рельєфом;

незалежно від рельєфу;

залежно від характеристик лісосмуг.

221. Розміщення польових шляхів відносно завірюшних вітрів:

з навітряного боку лісосмуги;

з підвітряного боку лісосмуги;

паралельно з вітром;

перпендикулярно до вітру.

222. Розміщення польових шляхів відносно сторін світу:

з північного боку лісосмуги;

з південного боку лісосмуги;

не має значення, з якого боку лісосмуги;

зі східного боку.

223. Оптимальна віддаль між поздовжніми дорогами польових сівозмін степової зони України:

550–600 м;

600–700 м;

700–800 м;

800–1000 м.

224. Оптимальна віддаль між поздовжніми дорогами польових сівозмін лісостепової зони України:

550–600 м;

600–650 м;

650–800 м;

800–1000 м.

225. Оптимальна віддаль між поздовжніми дорогами польових сівозмін поліських районів України:

550–600 м;

600–650 м;

700–800 м;

800–1000 м.

226. Польові стани проектуються за таких середніх відстаней масивів орних земель від населених пунктів:

до 3 км;

3–4 км;

4–5 км;

більше 5 км.

227. Сутність технічного проектування об’єкта під час землеустрою:

графічна побудова на проектному плані заданої фігури;

графічна побудова на проектному плані на підставі розрахунків конкретної площі;

графічна побудова на проектному плані з відповідною точністю на підставі розрахунків та обчислень земельної ділянки заданої площі;

обчислення площі заданої ділянки.

227. Доцільність застосування окремих способів проектування об’єктів під час землеустрою залежить від:

рельєфу місцевості;

агроландшафтних груп грунтів;

виробничих вимог до точності площ і розміщення меж;

вартості робіт.

227. Чи є залежність між точністю проектування і обчислення площ?

немає;

якщо проектування є дією, оберненою обчисленню площ;

якщо точність проектування має бути більшою від точності обчислення площ;

якщо точність проектування має бути прирівняна до точності визначення площ відповідними способами.

227. Застосовують графічний спосіб проектування об’єктів під час землеустрою:

якщо вимагається висока точність площ проектних ділянок 1/1000;

якщо за заданою площею і довжиною прямокутника визначають його ширину;

якщо проектні об’єкти мають форму прямокутників, трапецій;

якщо обчислення площ проведено аналітичним способом.

227. Особливість проектування рівновеликих ділянок у межах земельних масивів трикутної форми для створення зручностей під час використання земель:

доцільно поділити масив на три рівновеликі ділянки у формі трапеції;

поділити масив на чотири рівновеликі ділянки у формі трапеції;

поділити на дві рівновеликі ділянки;

поділити на три ділянки трикутної форми.

227. Перенесення землевпорядного проекту в натуру – це процес:

знімання об’єктів;

обернений обчисленню площ;

обернений проектуванню;

визначення і закріплення на місцевості меж запроектованих об’єктів.

227. Підготовчі роботи, що передують перенесенню проекту в натуру:

обчислення площ ділянок;

визначення способів зйомки;

складання розбивного креслення;

коригування планів.

227. Перенесення проекту в натуру – це:

прокладання теодолітного ходу на місцевості;

прокладання і закріплення на місцевості меж ділянок, шляхів, лісосмуг та інших об’єктів, запроектованих на плані;

закріплення межових точок на проектному плані;

проектування і визначення на місцевості лісосмуг, дорожньої мережі.

227. Перенесення проекту в натуру способом лінійних вимірювань передбачають за умов:

відкритої місцевості з достатньою кількістю опорних точок, які позначені на плані і розпізнаються на місцевості;

закритої місцевості (ліс,чагарник) і точки ситуації не служать надійною опорою;

коли не потрібно забезпечити паралельність сторін проектних об’єктів;

гарної погоди.

227. Дані, які наносять на розбивне креслення для перенесення земле­впорядного проекту на місцевість:

довжини ліній і значення кутів, які необхідно виміряти в натурі;

напрямки пануючих вітрів;

напрямки схилів рельєфу;

межі агровиробничих груп грунтів.

227. Довжини сторін земельної ділянки і їх напрямки під час аналітичного проектування визначають шляхом:

розв’язання оберненої геодезичної задачі;

вимірювання на плані;

вимірювання в натурі;

вимірювання курвіметром.

227. Проектування трапецією – коли проектна лінія або її частини мають форму …

чотирикутника, а проектна лінія проходить через задану точку;

чотирикутника, а проектна лінія проходить паралельно заданому напрямку;

трикутника, а проектна лінія проходить через задану точку;

трапеції, а проектна лінія проходить паралельно заданому напряму (дирекційному куту).

227. Точність проектування з деяким наближенням може бути прирівняна до …

лінійних вимірів на місцевості;

кутових вимірів на місцевості;

лінійних вимірів на плані;

визначення площ відповідним способом.

227. На проектному плані умовні знаки контурів ситуації можуть бути викреслені …

з розміщенням один від одного на око;

розріджено у півтора разу;

загущено у два рази згідно з умовними знаками для відповідних масштабів;

розріджено в два, а на великих масивах – у три, відносно стандартної розграфки.

227. Межі полів сівозмін та інших господарських ділянок викреслю­ють …

чорним кольором і відтіняють різними кольорами згідно з умовними знаками;

червоним кольором;

синім кольором;

зеленим кольором;

227. Знімання, проектування та перенесення проекту у натуру виконується …

з різною точністю;

найбільш точно має здійснюватися перенесення проекту в натуру;

необхідно мати на увазі, що найбільш точно виконується обчислення площ;

з погодженою точністю.

227. Новітні прилади, що застосовуються для перенесення проекту в натуру:

дігітайзер;

електронний планіметр;

електронний тахеометр, GPS;

теодоліт ТТ-50.

227. Межі землекористування закріплюються на місцевості:

лісосмугами;

дорогами;

каналами;

точковими та лінійними показниками.

227. Склад, зміст і правила оформлення проектів землеустрою регламентуються:

замовником;

відповідною нормативно-технічною документацією;

виконавцем;

управлінням Держкомзему відповідного адміністративного району.

227. Для розроблення робочих проектів використовують плани топографічного знімання в масштабах:

1:5000, 1:2000, 1:1000;

1:10000;

1:25000;

1:1000.

227. Геодезичне забезпечення земельної реформи здійснюється в процесі:

грунтового обстеження;

моніторингу грунтів;

рекогносцирування місцевості;

розроблення і здійснення проектів землевпорядкування.

227. Приєднання сільськогосподарського підприємства – це спосіб реорганізації, коли відбувається …

поділ одного підприємства на два нових;

виокремлення з одного підприємства двох або трьох нових;

поглинання новим підприємством старого з перенесенням усіх майнових прав та обов’язків;

ліквідація підприємства.

227. Поділ сільськогосподарського підприємства – це спосіб реорганізації, за якого…

на базі одного підприємства створюється декілька нових, що призводить до припинення діяльності реорганізованого підприємства як юридичної особи;

відбувається приєднання одного підприємства до іншого;

відбувається ліквідація підприємства;

відбувається злиття декількох підприємств в одне.

227. “Переоформлення” сільськогосподарського підприємства – це:

спосіб реорганізації, за якого з підприємства виділяється одне або декілька нових;

один із напрямів реорганізації підприємства, за якого змінюється тільки його організаційно-правова форма;

приєднання одного підприємства до іншого;

немає правильної відповіді.

227. Основні характеристики землекористування як просторового утворення:

компактність, геометрична форма, розміщення відносно господарського центру , конфігурація меж;

кількість запроектованих сівозмін;

загальна площа лісових земель;

загальна площа сільськогосподарських угідь.

227. Під структурою продуктивних земель розуміють:

площу лісових земель;

площу земель зайнятих під водою;

загальну площу землекористування;

склад сільськогосподарських угідь, питому вагу кожного з угідь у загальній їх площі.

227. Розораність – це співвідношення площі:

ріллі до загальної площі господарства;

ріллі до загальної площі сільськогосподарських угідь;

сільськогосподарських угідь до загальної площі господарства;

лісів до загальної площі сільськогосподарських угідь.

227. Розораність у гірській і передгірській зоні Карпат:

30%;

35%;

46%.

55%

227. Середня розораність у лісостеповій зоні України:

55%

65%

76%;

86%.

227. У процесі підготовчих робіт до складання проекту територіаль­ного землеустрою:

установлюють склад учасників, виявляють землевпорядні побажання і пропозиції зацікавлених землекористувачів; підбирають і оцінюють матеріали, вивчають підстави проведення землеустрою, підготовляють і затверджують завдання на проектування;

перевіряють збереження межових знаків;

установлюють наявність, стан і можливості використання об’єктів та інфраструктури.

227. Коли проводять камеральну землевпорядну підготовку?

під час проведення проектних робіт;

під час авторського нагляду;

під час обчислення площ земельних угідь;

до виїзду на об’єкт проектування.

227. Основні стадії у землевпорядному проектуванні:

проектування топографічних робіт;

формування основних проблем у використанні земель;

підготовчі роботи; розроблення схем, складання проектів, розгляд і затвердження землевпорядної документації, винесення проекту в натуру, оформлення і видача матеріалів, авторський погляд;

оформлення завдання і договору, формування авторського складу, підбір чи замовлення топооснови або іншої планової основи.

227. Використовують планово-картографічні матеріали для складання проекту територіального землеустрою у масштабі:

1:500;

1:1000;

1:2000;

1:5000; 1:10000; 1:25000.

227. Проектна документація із землеустрою складається з:

розташування меж об’єкта землеустрою;

обчислення площ земельних угідь;

графічної частини, текстової частини, що містить пояснювальну записку;

меліорації, будівництва доріг, водопостачання, електрозабезпечення.

227. Проект територіального землеустрою має відповідати…

економічним вимогам, правовим нормам і бути економічно обґрунтованим;

економічним та якісним характеристикам земель;

розташуванню меж об’єкта землеустрою;

заходам щодо інженерного облаштування території.

227. Перенесення об’єкта в натуру (відведення земельної ділянки) полягає в технічному прокладанні на місцевості меж:

полів і робочих ділянок;

лісосмуг;

польових доріг;

землеволодінь і землекористувань та закріплення їх межовими знаками.

227. Документацію із землеустрою на загальнодержавному рівні погоджує:

Київська і Севастопольська міські державні адміністрації;

Кабінет Міністрів України;

обласні державні адміністрації;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим.

227. Регіональні програми використання і охорони земель погоджують:

Київська і Севастопольська міські державні адміністрації;

Кабінет Міністрів України;

районні державні адміністрації;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації.

227. Проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств уста­нов і організацій, особистих селянських (фермерських) господарств погоджують:

районні державні адміністрації;

обласні державні адміністрації;

замовники цих проектів;

Кабінет Міністрів України.

227. Робочі проекти, пов’язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням, затверджують:

районні державні адміністрації;

обласні державні адміністрації;

замовники цих проектів;

Кабінет Міністрів України.

227. Складовою частиною проекту землеустрою є:

сукупність ключових проектних завдань, пов’язаних між собою й об’єднаних однією метою;

сукупність методів, які приймаються в землеустрої;

приміщення методології землевпорядного проектування;

немає правильної відповіді.

227. Основні технології, які застосовують у землевпорядному проектуванні:

теоретична;

традиційна, комплексна, автоматизована;

експериментальна;

звичайна.

227. Завдання проектів територіального землеустрою:

організація раціонального використання і охорони земель;

раціональний розподіл земель між землями різних форм власності;

збільшення площ розорених земель;

проектування сівозмін.

227. Зміст сучасного територіального землеустрою:

зміна території землекористувань;

розмежування території землеволодінь;

обмір і розпаювання земель;

організація території виробництва.

227. Просторові умови землеволодінь та землекористувань і їх вра­хування під час організації територій – це:

складність рельєфу;

величина площ земельних ділянок;

конфігурація земельних ділянок;

функціональні зв’язки між компонентами природи і господарської діяльності людини.

227. Складання схем землеустрою адміністративно-територіальних утворень проводиться для:

правильного розміщення виробничих структур;

зменшення оптимального навантаження на землю;

визначення напрямів транспортних коридорів;

визначення перспективи щодо використання та охорони земель.

227. Період реалізації заходів, визначених схемою землеустрою району:

3–5 років;

5–7 років;

7–10 років;

10–15 років.

227. Розробляють техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель для:

обрахування вартості землі;

встановлення грунтових відмінностей;

визначення перспективи щодо використання та охорони земель;

встановлення (відновлення) меж території.

227. Основою для складання проектів землеустрою щодо впорядку­вання території населених пунктів є:

робочі креслення;

генеральний план населеного пункту;

архівні довідки;

абриси.

227. Складання проектів формування (зміни) меж територій сільських, селищних і міських рад проводиться для:

встановлення добросусідства;

ліквідації недоліків у землевпорядкуванні;

наведення порядку на території рад;

створення територіальних умов для самостійного вирішення територіальними громадами та їх органами всіх питань місцевого значення.

227. Для формування та встановлення меж територій з природо-охоронним, рекреаційним та заповідним режимами використання розробляють:

схему землеустрою;

концепцію;

рекомендації;

проект землеустрою.

227. План зонування земель – це:

затверджені в установленому порядку графічні матеріали, на яких визначено межі категорій земель і типів землекористування з відповідним режимом землекористування;

розглянуті в установленому порядку графічні матеріали, на них визначено межі категорій земель та типів землекористування з відповідним режимом землекористування;

представлені до розгляду в установленому порядку графічні матеріали, на яких визначено межі категорій земель та типів землекористування з відповідним режимом землекористування;

представлені до розгляду в установленому порядку графічні й текстові матеріали, на яких визначено межі категорій земель та типів землекористування з відповідним типом землекористування.

227. Проект щодо зонування земель – це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування розподілу земель за:

категоріями і типами земель;

категоріями земель;

типами земель;

немає правильної відповіді.

227. Послідовність виконання землевпорядних робіт в Україні:

проектування, планування, робочий проект;

прогнозування, планування, проектування, робочий проект;

планування, прогнозування, проектування, розроблення технічної докумен­тації;

розроблення технічної документації, проектування, прогнозування, планування.

227. Загальнодержавна програма використання та охорони земель розробляється з метою:

науково обгрунтованої організації території охорони земель держави;

забезпечення потреб населення і галузей економіки у землі та її раціонального використання й охорони;

визначення потреби в земельних ресурсах для розвитку міст і сіл, держави;

обґрунтування розподілу земель за категоріями земельного фонду.

227. Загальнодержавна програма використання й охорони земель розробляється відповідно до:

генеральної схеми використання й охорони земель держави;

проектів територіального землеустрою;

програм економічного, науково-технічного і соціального розвитку України;

програм економічного і соціального розвитку адміністративних районів України.

227. Загальнодержавні і регіональні програми використання та охорони земель розробляють на перспективу:

5–7 років;

7–10 років;

40 років;

20–25 років.

227. Природно-сільськогосподарське районування земель – це поділ території з урахуванням:

показників водної ерозії;

вторинного засолення ґрунтів;

управління природних умов;

управління природних умов та агробіологічних вимог сільськогоспо­дарських культур.

227. Природно-сільськогосподарське районування земель є основою для:

поділу земель за критеріями земельного фонду;

розроблення технічної документації з консервації малопродуктивних та деградованих ґрунтів;

оцінки земель і розроблення землевпорядної документації щодо використання та охорони земель;

проведення ґрунтових обстежень.

227. Кінцевою таксометричною одиницею природно-сільськогосподар­ського районування є:

природно-сільськогосподарський район;

територія місцевої ради;

адміністративний район;

яружно-балкова система.

227. Основні екологічні вимоги до проектів територіального земле­устрою:

розміщення нових промислових об’єктів наближено до населених пунктів, що сприятиме здешевленню витрат на перевезення робочої сили до місць праці;

проектування об’єктів за лінією “природа–об’єкт”;

врахування економічної ситуації виробництва при використанні природних ресурсів;

будь-які заходи, що пов’язані з використанням земель, мають забезпечити високу економічну ефективність виробництва.

227. Основною метою Концепції зонування земель, запропонованої Держкомземом України, є:

поліпшення кількості обліку земель;

наукове обґрунтування розподілу земель за їх категоріями та типами землекористування з урахуванням державних, громадських і приватних інтересів;

інвентаризація земель всіх категорій держави;

визначення зон пріоритетного вирощування зернових і технічних культур на території держави.

227. Однією з цільових програм Концепції зонування земель, запропонованої Держкомземом України, є:

проведення інвентаризації всіх земель держави;

здійснення еколого-економічного районування земель;

підвищення ролі використання земель та землеустрою у процесах просторового розвитку країни;

виділення в натурі меж земель населених пунктів.

227. Землевпорядні регламенти, що мають місце в Концепції зонування земель, запропонованої Держкомземом України, – це...

строки проведення землевпорядних робіт;

види і параметри дозволеного використання земель та їх охорони, стосовно конкретного проекту землевпорядкування;

види протиерозійних заходів у проекті землевпорядкування;

види угідь, що підлягають трансформації під час розроблення проекту землевпорядкування.

227. Запропонований Концепцією зонування земель землевпорядний регламент розробляється окремо на:

кожну категорію земель;

кожне земельне вгіддя;

кожен тип землекористування, визначений у межах відповідної категорії земель;

землі сільськогосподарського призначення.

227. Організація, регулювання та управління у сфері землеустрою відноситься до:

суб’єктів;

об’єктів;

системи;

принципів.

227. Проекти землеустрою щодо створення нових землеволодінь та землекористувань розробляються на основі:

робочих креслень;

схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;

рішення органів державної влади;

польових абрисів.

227. Зміст територіального землеустрою – це організація використання земель, як…

сільськогосподарських угідь;

територіальної цілісності земельних масивів;

просторового базису, засобів виробництва у господарстві держави та окремих галузях;

території для розміщення продуктивних сил.

227. Робочі проекти землеустрою складаються для:

організації впорядкування території;

розробки сівозмін;

виявлення деградованих земель;

реалізації заходів, передбачених схемами використання та охорони земель.

227. Завдання проектів територіального землевпорядкування – це:

організація раціонального використання й охорони земель;

раціональний розподіл території між категоріями земельного фонду;

збільшення площі продуктивних земель;

наукова внутрішньогосподарська організація території.

227. Землевпорядна документація проекту організації території складається з двох частин: текстової і графічної. Графічна частина містить:

схему територій, яка складається без масштабу;

проект у масштабі 1:10000 або стенових районів 1:25000;

робочі креслення у масштабі 1:5000;

топографічну карту у масштабі 1:50000.

227. У разі відведення земельної ділянки процедуру погодження меж проводять на стадії:

перенесення проекту в натуру (на місцевість);

початку проектувальних робіт;

проведення проектувальних робіт;

прийняття рішення про відведення земельної ділянки.

227. За результатами розробленого проекту землеустрою щодо створення агроформування складають зведену експлікацію земель, у якій відображають:

площу сільськогосподарських угідь;

площу несільськогосподарських угідь;

площу сторонніх землекористувань;

проектні площі сільськогосподарських угідь, зокрема за формами власності.

300. Державній реєстрації обмеження прав на землю:

не підлягають;

підлягають частково;

підлягають в обов’язковому порядку;

підлягають в особливих випадках.

300. Комплекс організаційно-господарських, агротехнічних і гідро­технічних протиерозійних заходів розробляється:

у разі порушення системи сівозмін;

у разі неправильної організації території;

у разі відсутності лісових насаджень на території;

на основі інформації грунтово-ерозійного обстеження земель.

300. Зміни в проект організації території має право вносити:

автор;

виробнича структура, яка переносить проекти в натуру;

замовник;

орган, який затверджує проект.

300. У разі надання, вилучення, викупу, зміни цільового призначення земель розробляють проект землеустрою щодо:

організації території агроформувань;

розподілу земель на державну і комунальну форми власності;

відведення земельної ділянки;

створення нових агроформувань.

300. Схема землеустрою адміністративно-територіальних утворень (області, району, територіальної ради) – це комплекс текстових і графічних матеріалів, що мають юридичний, механічний, економічний зміст і…, що розглядаються.

економічне оцінювання земель;

вирішення соціальних проблем;

наукове обґрунтування проблем;

соціальний статус.