3. Порядок звернення з заявою про видачу судового наказу:

• Підсудність справ наказного провадження

Заяву про видачу судового наказу подають до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими ЦПК України. Це оз­начає, що заява, за загальним правилом, може бути подана до районного, районного у місті, міського або міськрайонного суду за місцем проживання фізичної особи-боржника, місцезнаходженням юридичної особи-боржника. Крім того, можуть застосовуватися правила визначення інших видів тери­торіальної підсудності.

Заяву про видачу судового наказу заявник або його представник можуть подати особисто чи надіслати рекомендованим листом (з описом змісту) до суду першої інстанції, де її реєструють, оформлюють і передають судді в порядку черговості.

• Форма і зміст заяви про видачу судового наказу

У заяві про видачу судового наказу має бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (наймену­вання) представника заявника, якщо заяву подає представник, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

3) вимоги заявника й обставини, на яких вони ґрунтуються;

4) вартість майна у разі його витребування;

5) перелік документів, ш,о додаються до заяви.

Заявник або його представник підписують заяву і подають з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників.

Залежно від виду вимоги стягувача документами, які подають разом із заявою про видачу судового наказу, можуть бути:

• оригінал правочину, на якому ґрунтується вимога заявника, інші документи, що підтверджують вчинення правочину, а також підтверджують невиконання боржником сво­го обов'язку за зобов'язанням;

• довідка про заробітну плату, розрахункові книжки, завірені виписки з розрахункової чи платіжної відомості, довідки з бухгалтерії організації роботодавця, письмовий грошовий розрахунок сум, які підлягають виплаті;

• документи, що підтверджують розмір витрат на роз­шук відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.

До заяви, яку подає представник заявника, повинно бути додано доку­мент, шо підтверджує його повноваження.

• Судові витрати у справах наказного провадження

За подання заяви про видачу судового наказу сплачують судовий збір у розмірі 50% ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення до суду з позовом у порядку позовного провадження. Тому розмір судового збору слід обчислювати з кінцевого розміру судового збору за подання по­зовної заяви. С. Фурса звертає увагу на те, що суперечливим є положення цієї статті в частині формулювання «оспорюваної суми», яке, на її думку, слід замінити на більш точне - «ціни позову», оскільки у певних випадках йдеться про різні цифри'.

Зазначимо, що заявник у випадках, передбачених законодавством, може бути звільнений від сплати судового збору, суд може відстрочити або роз­строчити сплату судового збору.

У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувану не повертається. Якщо стягувач пред'являє позов до боржника у порядку позовного провадження, то цю суму зараховують до суми судового збору, встановленої за позовну заяву (ч. 2 ст. 99 ЦПК України).

• Підстави та правові наслідки повернення заяви про видачу судового наказу

Отримавши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суддя повинен перевірити:

• чи відповідає вона за формою і змістом вимогам процесуального законодавства,

• правильність сплати судового збору

• чи немає підстав для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Якщо суддя встановить, що заява про видачу судового наказу не відпові­дає вимогам ст. 98 ЦПК України, постановляється ухвала про залишення заяви без руху, яка не підлягає апеляційному оскарженню. В ухвалі вка­зують недоліки заяви про видачу судового наказу, строк для їх усунення, процесуальні наслідки невиконання ухвали суду.

Якщо заявник не усуне зазначені недоліки у встановлений строк, суд постановляє ухвалу про по­вернення заяви про видачу судового наказу, і заява вважається неподаною. Крім того, ухвалу про повернення заяви про видачу судового наказу пос­тановляють й у випадках, передбачених ч. 2 ст. 121 ЦПК України. Ухвалу про повернення заяви про видачу судового наказу можна оскаржити в апеляційному порядку.

• Підстави та правові наслідки повернення відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу

У ст. 100 ЦПК України зазначено лише дві підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу:

- заявлено вимогу, не передбачену ст. 96 цього Кодексу;

- із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Крім спеціальних підстав, можна виділити й загальні підстави відмо­ви у прийнятті заяви про видачу судового наказу, які властиві позовному провадженню та передбачені ст. 122 ЦПК України. Такого підходу при­тримується і Верховний Суд України. До того ж, суддя повинен постано­вити ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо у спорі між тими ж особами, про той же предмет і з тих же підстав постановлялась ухвала про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу. Це випливає з ч. 2 ст. 101 ЦПК України, хоча й не відображено у ст. 100 цього Кодексу.

Нормами ЦПК України не передбачено строку, в межах якого суд повинен постановити ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу. Щодо цього слід повністю погодитися із правовою позицією Верховного Суду України, який вказує, що відмова у прийнятті заяви про видачу судо­вого наказу є процесуально аналогічною вивченню поданих до суду доку­ментів та оцінці обставин справи, що й власне судовим наказом. Відповідно строк постановлення ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу має бути аналогічним строку видачі судового наказу, а саме - З дні. Такої ж думки дотримуються автори наукових публікацій та навчальної літератури.

Правові наслідки постановлення ухвали про відмову у прийнятті за­яви про видачу судового наказу:

• неможливість повторного звернення заявника з такою самою заявою в порядку наказного провадження, утім допустимим є його звернення з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 101 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК України така ухвала може бути ос­каржена.

Отримавши заяву про видачу судового наказу, суд з'ясовує:

• чи додержав заявник формальних вимог до заяви про видачу судового наказу

• чи немає підстав для відмови у прийнятті цієї заяви.

Якщо такі вимоги додержані, суд, керуючись положеннями ЦПК України, переходить до видачі судового наказу, процесуальним підсумком якої буде судовий наказ. Проте, зазначимо, що перераховані вище процесуальні дії характерні для стадії відкриття провадження у справі. Тому, на нашу думку, завершення цих процесуальних дій і в наказному провадженні доцільно оформляти (залежно від підстав) однією з ухвал:

• ухвалою про відкриття провадження у справі,

• ух­валою про відмову у відкритті провадження у справі.