
- •Кременчук 2004
- •Лабораторна робота №5
- •Основні відомості
- •Журнал вимірювання горизонтальних напрямків способом кругових прийомів
- •Методика вимірювань і обробка їх результатів
- •Зведена таблиця приведених значень напрямків
- •Оцінка точності вимірів
- •Математична обробка результатів вимірювань полігонометричної мережі
- •Основні відомості
- •Порядок виконання роботи
- •Дані вимірювань
- •Зрівнювання координат полігонометричної мережі
- •Основні відомості
- •Середня квадратична похибка довжини зв’язуючої сторони [3]
- •Середня квадратична похибка довжини проміжної сторони
- •Поздовжні й поперечні зсуви ряду
- •Вказівки до виконання роботи
- •Обчислення робочих координат пунктів ланцюга тріангуляції
- •Основні відомості
- •Порядок виконання роботи Порядок обчислень демонструється на прикладі
- •Обчислення координат пунктів і проміжних величин виконують у табл. 8.4
- •Обчислення поправок на центрування і редукцію
- •Основні відомості
- •Р ис. 9.2 Схема елементів редукції на п. В
- •Порядок виконання роботи
- •Обчислення поправок на центрування і редукцію
- •Перелік використаної літератури
Основні відомості
Під апріорною оцінкою точності (попереднім розрахунком точності) розуміють обчислення очікуваних середніх квадратичних похибок різних елементів геодезичних мереж, що проектуються.
Для планових геодезичних мереж у вигляді тріангуляції такими елементами є довжини сторін трикутників, азимути сторін, поздовжній і поперечний зсуви діагоналі ланцюга трикутників, абсолютна середня квадратична похибка положення будь-якого пункту ланцюга.
Апріорна оцінка точності має велике значення, бо завдяки їй можна вирішувати ряд технічних і економічних завдань. Основні з них такі:
вивчення закономірностей дії похибок вимірювань під час передачі довжин і азимутів сторін, координат пунктів у різних геодезичних мережах;
установлення найвигіднішої форми трикутників у тріангуляції й трилатерації або ходів полігонометрії, яка забезпечувала б найбільш високу точність передачі довжин і азимутів сторін та координат пунктів;
можливість розрахування необхідної частоти розміщення базисних сторін і азимутів Лапласа в мережі;
визначення необхідної точності вимірювання горизонтальних кутів, довжин сторін і азимутів Лапласа, а потім на основі цього роблять правильний вибір необхідних для вимірювань геодезичних приладів і доцільних методів вимірювань;
перевірка, досягнення необхідної точності визначення зрівнюваних елементів у найбільш слабкому місці мережі при вибраних геометричній формі і методі побудови мережі з урахуванням прийнятої точності безпосередніх вимірів.
У наш час (добу комп’ютеризації) апріорна оцінка точності виконується в основному строгими методами. Але за відсутності програмного забезпечення для строгих способів і комп’ютера доцільно користуватися нестрогими способами оцінки точності, тобто використовувати відомі наближені формули. Ці формули є наближеними тому, що вони враховують не всі геометричні й кореляційні зв’язки зрівняних величин і виводяться на основі припущення, що мережа складається із правильних геометричних фігур: рівносторонніх трикутників, витягнутих ходів полігонометрії тощо. Незважаючи на ці недоліки, наближені формули оцінки точності дають результати, які не набагато (в межах 5 – 10 %) відрізняються від результатів, одержаних за строгими формулами. Багато з наближених способів оцінки точності в минулому відігравали важливу роль під час розв’язання питань, пов’язаних з проектуванням геодезичних мереж. Багато з них мають і зараз важливе теоретичне і практичне значення.
При строгій оцінці точності різних елементів геодезичної мережі, що є функціями виміряних величин, використовують формули способу найменших квадратів, звідки відомо, що середня квадратична похибка функції зрівняних величин виражається формулою:
, (7.1)
де μF – похибка одиниці ваги;
1/РF – обернена вага функції.
Наближене значення μ зазвичай відоме (за аналогічно виконаними раніше роботами ) або задається раніше.
Обернені ваги 1/РF одержують із зрівнювання мережі способом найменших квадратів.
Наведемо далі найбільш прості наближені формули для апріорної оцінки точності ланцюга тріангуляції, що зрівнювалась за умовою фігур.
Для ланцюга з n трикутників (рис. 7.1) Аі і Ві – зв’язуючі кути, Сі – проміжні кути, si – зв’язуючі сторони, сі – проміжні сторони, в – базисна сторона.
Рис. 7.1 Схема ланцюга тріангуляції